Рішення № 139274324, 27.08.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"27" серпня 2026 р.

Справа № 638/4718/26

2-о/642/57/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Бородіної О.В.,

за участю секретаря Брус М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, у якій просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Хутора Безлісного Краснодарського краю, СРСР, на території України за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 на Хуторі Безлісному Краснодарського краю, СРСР (далі - Заявник). Оригінал свідоцтва про народження втрачено. 21 лютого 1984 року Заявник був документований паспортом громадянина СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданим ВВС Фрунзенського РВК м. Харкова. Зазначена обставина підтверджується відповіддю Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області вих. № 6301.4.1- 17075/63.2-24 від 14.10.2024 року з доданою до неї копією заяви про видачу паспорта. З народження і до 1971 року Заявник проживав на ОСОБА_2 , закінчив місцеву школу та отримав атестат про 8-річну освіту, який в подальшому втратив. Після закінчення школи у 1971 році Заявник вступив у ПТУ м. Єнакієво Донецької області. Під час навчання Заявник проживав у гуртожитку ПТУ у м. Єнакієво. У 1974 році отримав диплом за професією газозварювальника. Оригінал диплома втрачено. Отримати підтвердження факту навчання та проживання у гуртожитку ПТУ не видається можливим, оскільки станом на дату звернення з даною заявою місто Єнакієве перебуває у тимчасовій окупації. Після закінчення ПТУ Заявник переїхав до м. Харків, де з 1974 по 1977 роки працював на заводі «Серп і молот» зварювальником, а з 1977 по 1979 роки на Компресорному заводі м. Харкова. Оригінал трудової книжки втрачено. У 1981 році Заявник був засуджений Дзержинським районним судом м. Харкова та відбував покарання у Жовтневій виправній колонії (№ 17) до 1982 року. З 1982 по 1983 роки Заявник був повернутий в місця позбавлення волі рішенням Залізничного районного суду м. Хабаровська. У листопаді 1983 року був звільнений з виправної колонії м. Хабаровська у зв`язку з відбуттям строку покарання. Після звільнення Заявник працював на тимчасових підробітках без офіційного працевлаштування. У 1985 році уклав шлюб з ОСОБА_3 , 1956 року народження, уродженкою м. Харкова. З 1987 року Заявник був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У 1998 році Заявник був засуджений до позбавлення волі та відбував покарання у Олексіївській виправній колонії Харківської області (№25). У 1999 році був знятий з реєстрації за місцем проживання у зв`язку з відбуванням покарання. Факт реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації Заявника підтверджується відповіддю Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 09.12.2025 року №3896/0/50-25. З огляду на вищевикладене заявник неодноразово був засуджений районними судами м. Харкова та відбував покарання у місцях позбавлення волі, розташованих на території Харківської області, що є додатковим підтвердженням факту постійного проживання на території України з 1971 року по теперішній час. З 2021 року Заявник проживає без реєстрації та території м. Харкова. З 27 травня 2024 року Заявник перебуває на обліку у КЗ «Харківський міський центр реінтеграції бездомних осіб» по теперішній час. З 05.02.2021 року фактично проживає у філії БО «БФ «Деполь Україна» у м. Харків «Притулок для бездомних осіб» за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 16. Станом на дату подання зазначеної заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Заявника відсутні документи, що підтверджують особу та належність до громадянства України. Своєчасному оформленню паспорта громадянина України перешкоджали складні життєві обставини в яких опинився Заявник.

Для того, щоб орган Державної міграційної служби України зміг ідентифікувати і встановити належність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянства України та видати паспорт громадянина України, необхідно зібрати та надати документи, зокрема, що свідчили б про постійне проживання даної особи на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991.

Вказане Заявник зазначає підтверджує що він постійно проживав на території України як станом на 24 серпня 1991 року, так і станом на 13 листопада 1991 року.

Звернувшись з заявою про перевірку належності до громадянства України, було отримано відповідь ГУДМС України в Харківській області № 6301.7-826/63.1-26 від 14.01.2026 року, згідно з якою є підстави вважати Заявника громадянином України.

Втім, відповідно до положень підпункту «а» пункту 8 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України № 215 від 27.03.2001 року (у редакції Указу Президента України від 11 лютого 2026 року № 110/2026), встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон і не мають в паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року, зокрема: осіб, які станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України. Згідно з положеннями підпункту «в» пункту 9 Порядку, для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) паспорт громадянина колишнього СРСР. У разі втрати паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка про перебування особи в громадянстві колишнього СРСР станом на 24 серпня 1991 року, оформлена територіальним підрозділом Державної міграційної служби України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Підпунктом «в» пункту 10 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відтак, встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року необхідне заявникові для звернення до органів Державної міграційної служби України з заявою про встановлення належності до громадянства України та в подальшому оформлення паспорта громадянина України. ОСОБА_1 не має будь-якої іншої можливості, аніж в судовому порядку встановити факт свогопостійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) та на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року), оскільки паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року заявником було втрачено.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 12.03.2026 року цивільну справу передачу за підсудністю до Холодногірського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 29.04.2026 відкрито провадження у цивільній справі, призначено її до розгляду за правилами окремого провадження.

04.05.2026 року через «Електронний суд» від представника заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області наійшов відзив на заяву, у якій зазначено, що подана заява містить належні документи щодо встановлення необхідного факту, що має юридичне значення, які б могли бути прийняті судом.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 27.05.2026 року витребувано у Департаменту реєстрації Харківської міської ради завірені належним чином копії картки реєстрації особи (форма А) та адресної картки (форма Б) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

12.06.2026 року на адресу судуд надійшли витребувані документи.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 23.06.2026 року витребувано у Міністерства юстиції України повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб укладеного громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець хутора Безлісного Краснодарського краю, СРСР. ( можливий рік укладення шлюбу 1984-1987 (або раніше), прізвище жінки з якою укладено шлюб ОСОБА_5 . Інші дані відсутні).

10.07.2026 року на адресу суду з Міністерства юстиції України надійшов лист № 101971/124305-22-26/19 від 09.07.2026 року, у якому повідомили, що ухвалу суду для виконання було направлено до Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

28.07.2026 з Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на адресу суду надійшов повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб.

У судовому засіданні представник заявника підтримала заяву, просила її задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судовому засіданні проти задоволення заяви не заперечувала, поклалась на розсуд суду.

Вислухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у хуторі Безлісний, Усть-Лабинського району, Краснодарського краю, що підтверджується відомостями у довідці Ф1, та відомостями про нареченого вказаними у повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00059811453.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був документований паспортом громадянина СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданим ВВС Фрунзенського РВК м. Харкова, що підтверджується відповіддю Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області вих. № 6301.4.1-17075/63.2-24 від 14.10.2024 року з доданою до неї копією заяви про видачу паспорта.

Відомості щодо вказаного паспорту також наявні і у повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00059811453.

З вказаного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00059811453 слідує, що 28.09.1985 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований шлюб у Дзержинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1176, який був розірваний 30.09.1997 року.

З адресної картки (форма Б) встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 (1956 р.н.) зареєстровано з 20.01.1987 до 12.04.1999 року за адресою АДРЕСА_1 .

За цією ж адресою зареєстрована і ОСОБА_3 (1956 р.н.) з жовтня 1983 року.

У 1999 році ОСОБА_1 був знятий з реєстрації за місцем проживання у зв`язку з відбуванням покарання.

Факт реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації ОСОБА_1 також підтверджується відповіддю Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 09.12.2025 року №3896/0/50-25.

Крім того, як вбачається з відповіді Департамента інформації МВС України № 21009/16-2024 від 16.10.2024 року за даними інформаційно-аналітичної системи «облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 27.10.1981 року до 05.02.2021 року неодноразово був засуджений судами м. Харкова та відбував призначені покарання у виді позбавлення волі у виправних колоніях Харківської області.

Відповідно до довідки філії благодійної організації «Благодійний фонд «Деполь Україна» у м. Харків від 03.03.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає у м. Харків «притулок для бездомних осіб» з 05.02.2021 року по теперішній час.

Правилами ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За приписами ЦК України юридичні факти це факти з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

У статті 315 ЦПК України наведено перелік, які саме факти можуть бути встановленні в судовому порядку, проте він не є вичерпним. Вказана норма передбачає встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що у порядку ч.2 ст. 315 ЦПК України суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 ЦПК України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення юридичних фактів, у тому числі, й постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року та станом на 13.11.1991 року.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991, або станом на 13.11.1991, який має юридичне значення.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано Законом України "Про громадянство України", Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13.11.1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24.08.1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13.11.1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) або набрання чинності Законом України від 08.10.1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13.11.1991 року).

Згідно з вимогами ст.ст.6, 7 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13.11.1991 року.

Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень №215 (далі - Порядок №215) від 27.06.2011 врегульоване питання стосовно переліку документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України , прийняття громадянства України, оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними.

Разом з тим, питання стосовно розгляду заяв про належність до громадянства віднесено до компетенції саме органів міграційної служби, що перебачено розділом 1 п. 2 Порядку №215 - Заяви з питань громадянства оформлюються: про прийняття до громадянства України та про вихід з громадянства України - на ім`я Президента України; про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім`я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи; про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім`я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи.

Отже, питання, які стосуються заяв про належність до громадянства віднесено до компетенції органів міграційної служби України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27.03.2001 року №215/2001, (далі - Порядок №215), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року або проживання в Україні за станом на 13.11.1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24.08.1991 року, або на 13.11.1991 року, постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24.08.1991 року, або на 13.11.1991 року (підпункт «в» пункту 8 та підпункт «в» пункту 9 Порядку №215.

Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24.08.1991 року, або на 13.11.1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Ураховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі №522/20494/18, від 05.04.2021 року у справі №523/14707/19.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18.06.2015 року (остаточне - 18.09.2015 року), в пункті 78 зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Аналізуючи в сукупності обставини справи в контексті законів, інших норм права, досліджені судом докази, виходячи з стандарту доказування «баланс вірогідностей» (BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 р., J.K. AND OTHERS v. SWEDEN 23.08.2016 р.), суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, і в своїй сукупності підтверджують факт постійного проживання заявника на території України станом на 24.08.1991 року.

У цій справі заявник, посилаючись на ст. 3 Закону України «Про громадянство України», просить суд встановити факт його постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року та за станом на 13 листопада 1991 року.

Встановлення цих фактів необхідне для отримання паспорта громадянина України.

На думку суду, заявником на підтвердження своїх вимог були надані суду належні та допустимі докази його постійного проживання на території України станом на 24.08.1991.

При цьому відомостей про те, що заявник залишав територію України чи є громадянином іншої держави матеріали справи не містять.

Таким чином, суд доходить висновку про задоволення заяви в частині встановлення факту постійного проживання заявника на території України станом на 24.08.1991.

Від встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 станом на 24.08.1991 на території України залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових його прав. Законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В даному випадку єдиним способом для вирішення питання щодо встановлення факту проживання на території України для захисту прав заявника є лише судовий порядок.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року у справі № 760/10717/22 зазначено, що встановлення судом юридичних фактів, які мають значення для вирішення питання про належність особи до громадянства України або набуття громадянства України, не є самостійним способом набуття громадянства, а має на меті створення належних правових підстав для реалізації особою права на звернення до компетентних органів Державної міграційної служби України для вирішення питання щодо оформлення належності до громадянства України чи набуття громадянства України в порядку, визначеному законом. Судове рішення про встановлення відповідного юридичного факту є лише одним із документів, необхідних для здійснення відповідної адміністративної процедури.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18, від 19 травня 2021 року у справі № 496/818/19 та від 11 липня 2025 року у справі № 175/10229/23.

Надані заявником документи, та матеріали отримані судом на виконання ухвал про витребування доказів, на переконання суду, у своїй сукупності доводять факт його проживання на території України.

Особливе значення для встановлення факту проживання має документально підтверджене зокрема отриманням ним паспорта громадянина колишнього СРСР у місті Харків, перебування у шлюбі, який зареєстрований у м. Харкові, зареєстроване місце проживання у м. Харків разом із дружиною, що охоплює дату 24.08.1991 року.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України "Про громадянство України").

Разом з тим, суд зауважує, що встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 є самостійною і достатньою підставою для встановлення належності до громадянства України, а тому немає необхідності встановлення факту проживання заявника на території України станом на 13.11.1991, яка є окремою підставою для встановлення належності до громадянства України, а також самого факту належності заявника до громадянства України.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що заявник у інший спосіб не може довести даний факт і зазначені обставини перешкоджають подальшій реалізації його прав у визначений законом спосіб, оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що заява є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 10-13, 76, 81, 258- 259, 263-265, 268, 273, 293-300, 305-308, 353-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця хутора Безлісний, Усть-Лабинського району, Краснодарського краю, на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Відмовити у задоволені решти вимог.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.08.2026 року.

Суддя О.В. Бородіна