Рішення № 139274157, 27.08.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2-о/641/240/2026 Справа № 641/8441/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Щепелевої Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Масалової М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку окремого провадження цивільну справу № 641/8441/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті в порядку статті 317 ЦПК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Слобідського районного суду міста Харкова із заявою про встановлення факту смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в сел. Софіївка Єнакіївської міської територіальної громади Горлівського району Донецької області на тимчасово окупованій території України, в порядку статті 317 ЦПК України. Послалася на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який відповідно до рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01.04.2024 розірвано. Від шлюбу вони мають дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території України. Син померлого - колишній чоловік заявниці ОСОБА_3 , на даний час перебуває у статусі особи, яка зникла безвісти за особливих обставин, у зв`язку із чим не має можливості звернутися до суду. Крім того, колишня свекруха ОСОБА_6 на теперішній час перебуває на тимчасово окупованій території України, що також унеможливлює її звернення до суду. Встановлення даного факту для заявниці має юридичне значення та необхідне для підтвердження родинних відносин та подальшої реалізації законних інтересів дітей заявниці онуків померлого, у тому числі майнових та спадкових у разі їх виникнення.

Ухвалою судді від 26.08.2026 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено в порядку окремого провадження.

В судове засідання заявниця не з`явилася, до суду подала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутність.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про розгляд повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Особливості провадження у справах про встановлення факту смерті або народження особи на тимчасово окупованій території України визначені ст.317 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Вирішуючи питання щодо наявності у заявниці права на звернення до суду із цією заявою, суд виходить із такого.

Зі змісту наведених положень ст. 317 ЦПК України вбачається, що право на звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України надано не лише членам сім`ї померлого та їхнім представникам, а й іншим заінтересованим особам за умови, що встановлення такого факту впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 .

Заявниця перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 . Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01.04.2024 у справі № 641/1026/24 шлюб між ними розірвано.

Від шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ), які є неповнолітніми онуками ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, №20260608-739 від 08.06.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій).

Відповідно до ч. 1 ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

За змістом ч. 2 ст. 154 СК України батьки мають право звертатися за захистом прав та інтересів дітей, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Отже, заявниця як мати та законний представник своїх неповнолітніх дітей має право вчиняти юридично значущі дії, спрямовані на забезпечення та захист їхніх прав і законних інтересів.

Суд враховує, що припинення шлюбу заявниці із сином ОСОБА_2 саме по собі не надає їй статусу члена сім`ї померлого. Водночас ця обставина не виключає можливості віднесення заявниці до інших заінтересованих осіб, передбачених ст. 317 ЦПК України, оскільки визначальним у такому випадку є не наявність сімейних відносин заявниці безпосередньо з померлим, а вплив встановлення відповідного юридичного факту на права, обов`язки чи законні інтереси, на захист яких вона має право діяти.

У цьому випадку заявниця є матір`ю та законним представником неповнолітніх онуків ОСОБА_2 , а їхній батько, який є сином останнього, зник безвісти. За таких обставин встановлення та подальша державна реєстрація факту смерті ОСОБА_2 має юридичне значення для належного оформлення відомостей про смерть їхнього діда та може впливати на майнові й особисті немайнові права та законні інтереси неповнолітніх дітей, забезпечення та захист яких покладено, зокрема, на заявницю як їхню матір.

Суд також враховує, що дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , як повідомила заявниця, проживає на тимчасово окупованій території України та не має можливості особисто звернутися до суду, тоді як його син та батько неповнолітніх дітей заявниці зник безвісти. Наведені обставини додатково підтверджують обґрунтованість звернення заявниці з метою забезпечення належного оформлення факту смерті ОСОБА_2 та захисту пов`язаних із цим прав і законних інтересів його неповнолітніх онуків.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що заявниця, діючи як мати та законний представник неповнолітніх онуків ОСОБА_2 , має обґрунтований законний інтерес у встановленні факту його смерті, а тому належить до кола інших заінтересованих осіб, які відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України мають право на звернення до суду із заявою про встановлення такого факту.

Відповідно до п. 7 статті 1-1 ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованих територіях України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації".

Відповідно до ст. 1, ч. ч. 2-4 ст. 9, ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Стаття 4 цього ж Закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим … реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до наказу № 376 від 28.02.2025 року Міністерства розвитку громад та територій України сел. Софіївка Єнакіївської міської територіальної громади Горлівського району Донецької області віднесено до тимчасово окупованої території України з 07.04.2014 року.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.

Громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї.

У разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Частинами 1, 3 ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті …. проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Відповідно до ст. ст.3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Отже, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Згідно приписів ч. 4 ст.49 ЦК України реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5, підставою державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року №545; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року №545; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

У відповідності до Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом МОЗ України від 08.08.2006 року №545, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1152/13026, для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану закладом охорони здоров`я видається лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о). Лікарське свідоцтво про смерть видається такими закладами охорони здоров`я: лікарнями, амбулаторно-поліклінічними закладами, диспансерами, пологовими будинками, санаторіями, патолого-анатомічними бюро, бюро судово-медичної експертизи.

В матеріалах справи наявна копія паспорту громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , виданого 23.03.2001 Єнакієвським МВ УМВС України в Донецькій області.

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявницею надано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 17.12.2021 року, зі змісту якого вбачається, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Карло-Марксово м. Єнакієво Донецької області.

Окрім того, надана довідка про причини смерті ОСОБА_2 від 16.12.2021, видана лікарем.

Також, судом враховано, що відповідно до листа-роз`яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду №985/0/208-21 від 22.04.2021 року, скасовано вимогу отримання відмови від органів державної реєстрації актів цивільного стану, яка передує зверненню до суду з метою встановлення факту смерті, а отже звернення заявника із заявою одразу до суду не є порушенням вимог ст.318 ЦПК України, яка встановлює вимоги до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

В контексті оцінки документів про смерть особи, суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. Крім того, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що надані документи, підтверджують факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в сел. Софіївка (колишня назва сел. Карло-Марксово) Єнакіївської міської територіальної громади Горлівського району Донецької області громадянина України ОСОБА_2 .

Виходячи з викладеного, враховуючи, що встановлення факту смерті має для заявниці юридичне значення, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265,293, 294, 315, 317, 319, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті в порядку статті 317 ЦПК України - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цимлянський Цимлянського району Каменської області РФ, який мав місце ІНФОРМАЦІЯ_2 у сел. Софіївка (колишня назва сел. Карло-Марксово) Єнакіївської міської територіальної громади Горлівського району Донецької області України.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання, як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 ,

заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код 23320813, м. Харків, вул. Сумська, 61.

Суддя Г.М.Щепелева