Ухвала суду № 139273992, 27.08.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/21161/25

Провадження № 2-з/638/136/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Цвірюк Д.В., розглянувши заяву адвоката Чернишової Яни Олександрівни, поданої в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за заявою Харківської міської ради, заінтересована особа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність Харківської міської територіальної громади в порядку п.8 ч.2 ст.293 ЦПК України,

встановив:

Адвокат Чернишова Яна Олександрівна звернулась до Шевченківського районного суду міста Харкова із заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити Харківській міській раді та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження, передачу в оренду чи інше користування, а також вселення будь-яких осіб до квартири АДРЕСА_1 , та заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , у тому числі щодо державної реєстрації виникнення, переходу або припинення речових прав та їх обтяжень.

В обґрунтування заяви зазначає, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебувала справа № 638/21161/25 за заявою Харківської міської ради про визнання спадщини відумерлою. Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 17.12.2025 заяву Харківської міської ради було задоволено, спадщину, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 , визнано відумерлою, а зазначену квартиру передано у комунальну власність Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради. Заявник не погоджується з рішенням суду першої інстанції та має намір оскаржувати його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, та передчасно зроблено висновок про відсутність спадкоємців, у зв`язку з чим спадщину визнано відумерлою. ОСОБА_1 є рідною дочкою спадкодавиці та заявляє про наявність у неї спадкових прав щодо майна, до складу якого входить спірна квартира. Обставини щодо фактичного прийняття спадщини, причин пропуску строку для її прийняття, а також порушення судом першої інстанції процесуальних прав заявника є предметом доводів апеляційної скарги. Також звертає увагу суду на обставини, які зумовили пропуск нею встановленого законом строку для прийняття спадщини наразі є предметом судового розгляду у справі № 638/19429/26. Наведені обставини додатково підтверджують, що права заявника щодо спадкового майна не є абстрактними, а мають реальний характер та безпосередньо стосуються квартири АДРЕСА_2 , яка рішенням суду першої інстанції була визнана складовою відумерлої спадщини та передана у комунальну власність Харківської міської територіальної громади. Таким чином, наявність у заявника спадкових прав щодо спірного майна є предметом судового спору, який наразі не вирішений остаточно. Водночас внаслідок рішення суду першої інстанції спірна квартира передана у комунальну власність Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради, що створює об`єктивну можливість розпорядження нею до завершення апеляційного перегляду. З огляду на те, що ОСОБА_1 не була залучена до участі у справі не з власної волі, а внаслідок невиконання судом першої інстанції обов`язку щодо встановлення кола осіб, права та інтереси яких можуть бути порушені рішенням у справі, вона не повинна зазнавати негативних наслідків, пов`язаних із тим, що не мала можливості заявити свої заперечення та подати відповідні докази під час розгляду справи судом першої інстанції. Необхідність вжиття заходів забезпечення у цій справі обумовлена тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 17.12.2025 спірну квартиру АДРЕСА_1 , визнано складовою відумерлої спадщини та передано у комунальну власність Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради. Зокрема, до завершення апеляційного перегляду та в подальшому, у разі залишення оскаржуваного рішення без змін, існує ризик вчинення Харківською міською радою дій, спрямованих на оформлення права комунальної власності, передачу квартири в користування третім особам, її відчуження або інше розпорядження нею. На підставі викладеного просить заяву задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова від 17.12.2025 року задоволено заяву Харківської міської ради, визнано відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної власності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Передано квартиру АДРЕСА_1 у комунальну власність Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.

Згідно відомостей Автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» вказане рішення набрало законної сили 22.01.2026 року.

Відомостей про оскарження вказаного рішення матеріали справи не містять, такі відомості відсутні і в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, на час постановлення даної ухвали апеляційне провадження у справі №638/21161/25 не відкрито, а рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 17.12.2025 року набрало законної сили.

Оскільки рішення у справі вже ухвалено та воно набрало законної сили, стадія розгляду справи в суді першої інстанції є повністю завершеною. При цьому, чинним законодавством не передбачено можливості забезпечення позову після завершення розгляду справи по суті та набрання рішенням чинності.

Таким чином, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову та вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 260, 261 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

У задоволенні заяви адвоката Чернишової Яни Олександрівни, поданої в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за заявою Харківської міської ради, заінтересована особа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність Харківської міської територіальної громади в порядку п.8 ч.2 ст.293 ЦПК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: Д.В.Цвірюк