Ухвала суду № 139272789, 21.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/10377/26

Номер провадження 1-кс/205/3904/26

Новокодацький районний суд міста Дніпра

Провадження № 1-кс/205/3904/26 Справа № 205/10377/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42026050000000107 від 23.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі КК),

за участю:

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

До Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшло клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42026050000000107 від 23.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК.

В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що в провадженні СУ ГУНП в Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026050000000107 від 23.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК.

Під час досудового розслідування встановлено, що протягом 2026 року ОСОБА_8 , маючи знайомих, які постійно проживають в країнах Європейського Союзу та пропонують йому допомогу у працевлаштуванні за умови прибуття до таких країн, виявляв зацікавленість у законних способах перетину державного кордону України, з метою отримання роботи у зазначених країнах.

Так, приблизно у травні 2026 року, більш точну дату та час слідством не встановлено, у ОСОБА_6 виник протиправний умисел на отримання неправомірної вигоди для себе від військовозобов?язаних осіб за здійснення впливу на осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, а саме з медичними працівниками закладів охорони здоров?я Донецької області та працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовуючи особисті дружні стосунки з вказаними особами, зокрема за вирішення питань, що стосуються оформлення медичних документів під час проходження військово-лікарської комісії військовозобов?язаними особами, які стануть підставою для отримання відстрочки від мобілізації за станом здоров?я з метою подальшого перетину державного кордону України військовозобов?язаними особами.

В подальшому, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, 11.08.2026 ОСОБА_6 за допомогою телефонного зв?язку висловив ОСОБА_9 вимогу надання неправомірної вигоди за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з метою надання йому відстрочки від мобілізації та подальшого перетину державного кордону України, в сумі 22 000 доларів США та надав вказівку ОСОБА_8 негайно передати шляхом банківського переказу на банківську картку частину неправомірної вигоди в сумі 20 000 гривень, а 14.08.2026 передати особисто частину неправомірної вигоди в сумі 18000 доларів США за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з метою надання йому відстрочки від мобілізації. Крім того, ОСОБА_6 надав вказівку ОСОБА_8 передати під час особистої зустрічі копії особистих документів, а саме приписного посвідчення, паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків, а решту грошових коштів в сумі 3500 доларів США передати після отримання останнім відстрочки.

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди, 11.08.2026 о 16 год. 28 хв. ОСОБА_6 за допомогою телефонного зв?язку повідомив ОСОБА_8 номер банківської картки своєї довіреної особи ОСОБА_10 НОМЕР_1 для отримання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів.

Після цього, 11.08.2026 о 16 год. 33 хв. ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_11 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_6 , шляхом банківського переказу на банківську картку НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_10 частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 20 000 гривень за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з метою надання відстрочки від мобілізації.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, 14.08.2026 приблизно о 14 годині 03 хвилини ОСОБА_6 , знаходячись біля будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Мономаха, буд. 10, отримав від ОСОБА_8 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_6 частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 18 200 доларів США.

14 серпня 2026 року о 14 годині 06 хвилин ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

14 серпня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вченні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК.

14 серпня 2026 року проведено невідкладний обшук автомобіля BMW X3 XDRIVE 281, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 та яким користувався ОСОБА_6 , під час якого виявлено та вилучено: банкноти номіналом 100 доларів США з однаковими серіями та номерами МВ 36993952 D у кількості 182 одиниці; телефон IPHONE в корпусі синього кольору без позначок; копії особистих документів на ім?я ОСОБА_8 (паспорт, довідка РНОКПП та приписне свідоцтво) всього на 4-х арк.; копії медичних документів на ім?я ОСОБА_12 (витяг з рішення ЕКОПФО №6502/25/379/B, виписка №3477 КНП КМР Міська лікарня швидкої медичної допомоги тощо) всього на 11 арк.; грошові кошти в сумі 14 000 доларів США банкнотами номіналом 100 доларів США в кількості 140 одиниць; грошові кошти готівкою в сумі 138 000 гривень банкнотами номіналом 500 гривень в кількості 276 одиниць; автомобіль BMW X3 XDRIVE 281, реєстраційний номер НОМЕР_3 , індивідуальний номер НОМЕР_4 , vin: НОМЕР_5 .

Вищевказані предмети та речі на підставі постанови старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області від 14.08.2026 визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження, оскільки з урахуванням матеріалів кримінального провадження, відповідають критеріям визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.

З огляду на вказані обставини та оскільки вказане майно було отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є його засобом, слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та з підстав, викладених у ньому, просив його задовольнити та накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 14 000 доларів США та 138 000 гривень, а також в частині накладення арешту на вилучений автомобіль. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що вказане майно на праві приватної власності належить дружині підозрюваного ОСОБА_7 , яка не є підозрюваною у даному кримінальному провадження та не має жодного стосунку до інкримінованих ОСОБА_13 дій, а тому накладення арешту на її майно буде безпідставно обмежувати у реалізації нею свого права власності.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що вилучені у ОСОБА_6 грошові кошти належать їй та її сину на праві приватної власності та не мають статусу спільного сумісного майна подружжя. Зазначила, що перебуваючи у попередньому шлюбі її чоловік був приватним підприємцем, який мав власний бізнес та з яким вона спільно заощаджувала кошти. Після смерті її чоловіка підприємство очолив її син він першого шлюбу, який продовжує провадження господарської діяльності, а тому вилучені кошти мають цілком законне походження та є доходом від цієї господарської діяльності. У відповідь на питання суду, ОСОБА_7 пояснила, що грошові кошти знаходились в автомобілі, оскільки призначались для придбання запчастин для обладнання, яке використовується в господарській діяльності та проведення ремонту.

Розглянувши клопотання слідчого, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя доходить наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 3, ч. 5 ст. 132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч. 3, 5, 10 ст. 170 КПК,

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Вказані вимоги кримінального процесуального закону при поданні клопотання про арешт майна, слідчим виконані належним чином, а тому, на переконання слідчого судді, клопотання підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Так, як видно з матеріалів провадження, досудове розслідування здійснюється за підозрою ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 369-2 КК, за фактом одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Згідно з клопотанням слідчого, останній просить накласти арешт на речі та грошові кошти, які вилучені у підозрюваного ОСОБА_6 в ході його затримання, в тому числі й на ті, які були отримані останнім у якості неправомірної вигоди, які визнано речовими доказами у справі та можуть містити в собі інформацію або сліди вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, оскільки наданими матеріалами клопотання підтверджується, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, є предметом кримінального правопорушення та одночасно набуте кримінально протиправним шляхом, з метою забезпечення збереження речових доказів і для встановлення істини у справі, слідчий суддя вважає доведеним необхідність арешту майна і ризиків передбачених положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, доходить висновку про обґрунтованість клопотання та накладення арешту на майно.

Крім того, санкція ч. 3 ст. 369-2 КК передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Відповідно до ч. 5 цієї статті у такому випадку арешт накладається за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Отже, на стадії вирішення питання про арешт майна закон не вимагає встановлення того, що конфіскація безумовно буде призначена, оскільки це питання належить до предмета остаточного судового розгляду кримінального провадження. Необхідною є наявність достатніх підстав вважати, що за встановлених у провадженні обставин та з урахуванням правової кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення суд за результатами розгляду справи може застосувати до обвинуваченого покарання у виді конфіскації майна.

У даному кримінальному провадженні така можливість є реальною, оскільки санкція ч. 3 ст. 369-2 КК передбачає конфіскацію майна як вид покарання. Таким чином, існує передбачена законом правова підстава для застосування конфіскації, що, у свою чергу, обумовлює необхідність збереження майнової бази для можливого виконання майбутнього судового рішення.

При цьому арешт майна має превентивний характер і спрямований на недопущення його відчуження, приховування, передачі іншим особам або вчинення інших дій, які можуть призвести до неможливості виконання вироку в частині конфіскації майна. Саме запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна є завданням арешту відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК.

Отже, накладення арешту у цьому випадку є необхідним не як форма попереднього позбавлення особи права власності, а як тимчасовий процесуальний захід, спрямований на забезпечення реального виконання можливого вироку суду в частині конфіскації майна.

Водночас необхідність застосування арешту обумовлена тим, що відсутність відповідного обмеження створює можливість вільного розпорядження майном його власником, у тому числі шляхом його відчуження, дарування, передачі третім особам, зміни його правового статусу або вчинення інших дій, спрямованих на унеможливлення його подальшого стягнення в дохід держави. За таких обставин до ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні майно може вибути з власності обвинуваченого, внаслідок чого потенційне виконання покарання у виді конфіскації буде істотно ускладнене або стане неможливим.

Стосовно доводів сторони захисту щодо належності вилучених грошових коштів третій особі на праві особистої власності, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити таке.

Так, твердження ОСОБА_7 та її представника щодо належності останній грошових коштів у розмірі в сумі 14 000 доларів США та 138 000 гривень слідчий суддя вважає непереконливими та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даного кримінального провадження, оскільки її пояснення щодо зберігання всіх раніше зароблених нею та її сином заощаджень в автомобілі є малоймовірним та об`єктивно не підтвердженими. Посилання на необхідність перевезення грошей з м. Івано-Франківськ до м. Дніпро для придбання запчастин для обладнання також документально не підтверджене, оскільки третьою особою та її представником до матеріалів клопотання не долучено будь-яких доказів навіть листування з контрагентом з приводу придбання запчастин. В цьому контексті суд враховує, що зазначені грошові кошти були вилучені в сумці, яка належить саме ОСОБА_6 та в якій, окрім вилученого, не було спільних з ОСОБА_7 речей чи документів, що спростовує твердження останньої про спільне використання даної сумки.

Таким чином, на переконання слідчого судді, стороною захисту не підтверджено законність походження вилучених у ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 14 000 доларів США та 138 000 гривень, у зв`язку з чим клопотання слідчого в цій частині також підлягає задоволенню.

Водночас, у випадку, якщо наявність зв`язку між арештованим майном та кримінальним правопорушенням під час подальшого досудового розслідування або судового розгляду обвинувального акту буде спростована або судом буде встановлено відсутність складу чи події злочину, власник майна наділений правом ініціювати, в порядку ст. 174, п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК, питання про скасування накладеного арешту.

В цей же час, вирішуючи питання щодо обсягу обмежень права власника на зазначене майно, слідчий суддя враховує принцип пропорційності, розумності та співмірності обмеження права власності із завданнями кримінального провадження та доходить висновку про необхідність накладення арешту на автомобіль без позбавлення права користування ним, оскільки саме такий обсяг обмежень є достатнім та необхідним для досягнення мети арешту, а повне позбавлення власника права користування автомобілем не є необхідним для досягнення визначеної законом мети арешту, а тому становило б надмірне втручання у право власності порівняно з тим обмеженням, яке є достатнім для забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного і керуючись ст. 233-235, 237, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42026050000000107 від 23.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, вилучене 14 серпня 2026 року під час проведення обшуку в автомобілі марки BMW X3 XDRIVE 281, номер НОМЕР_6 , vin: НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_7 , яким користувався підозрюваний ОСОБА_6 , а саме на: банкноти номіналом 100 доларів США з однаковими серіями та номерами МВ 36993952 D у кількості 182 одиниці; телефон IPHONE в корпусі синього кольору без позначок; копії особистих документів на ім?я ОСОБА_8 (паспорт, довідка РНОКПП та приписне свідоцтво) всього на 4-х арк.; копії медичних документів на ім?я ОСОБА_12 (витяг з рішення ЕКОПФО №6502/25/379/B, виписка №3477 КНП КМР Міська лікарня швидкої медичної допомоги тощо) всього на 11 арк.; грошові кошти в сумі 14 000 доларів США банкнотами номіналом 100 доларів США в кількості 140 одиниць; грошові кошти готівкою в сумі 138 000 гривень банкнотами номіналом 500 гривень в кількості 276 одиниць шляхом заборони їх відчуження, користування та розпорядження.

Накласти арешт на автомобіль BMW X3 XDRIVE 281, реєстраційний номер НОМЕР_7 , індивідуальний номер НОМЕР_4 , vin: НОМЕР_8 , яким користувався підозрюваний ОСОБА_6 та який належить ОСОБА_7 на праві приватної власності шляхом заборони його відчуження та розпорядження.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 173 КПК, тимчасово вилучене майно, а саме автомобіль марки BMW X3 XDRIVE 281, реєстраційний номер НОМЕР_7 , індивідуальний номер НОМЕР_4 , vin: НОМЕР_8 повернути власнику ОСОБА_7 для користування та відповідального зберігання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом подання скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Слідчий суддя: ОСОБА_1