Ухвала суду № 139272391, 27.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

з питання забезпечення позову

27 серпня 2026 року Справа № 520/22063/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (вул. Культури, буд. 5,м. Харків,61058, код ЄДРПОУ24983125) про визнання протиправною, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- Визнати протиправною та скасувати Постанову 12 Регіональної військово- лікарської комісії Міністерства оборони України від 01.06.2026 року №22/1 в частині щодо направлення гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на повторний медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , викладеного в пункті 14 Постанови, винесеної за результатами вивчення Свідоцтва про хворобу Військово- лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.07.2024 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 42-а графи II Розкладу хвороб.

- Зобов`язати 12 Регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України прийняти рішення, з внесенням відповідного запису в п.14 постанови 12регіональної ВЛК №22/1 від 01.06.2026, щодо направлення постанови позаштатної ВЛК - Свідоцтва про хворобу ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.07.2024 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 42-а графи II Розкладу хвороб, з доданою до неї медичною документацією, до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 для усунення вказаних в постанові 12 регіональної ВЛК помилок/недоліків, постанову позаштатної ВЛК оформлену відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 повторно надати на затвердження до 12 регіональної ВЛК засобами ІКС.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження по справі.

27.08.2026 представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в якій просить суд:

- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і їх посадовим особам, та будь-яким іншим уповноваженим органам і особам, вчиняти дії та здійснювати заходи щодо направлення гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на проходження медичного огляду (ВЛК), в т.ч., але не виключно: вручати повістки на проходження ВЛК, направляти та/або примусово доставляти на проходження військово-лікарського огляду (ВЛК), на підставі Постанови 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 01.06.2026р. №22/1 прийнятої за розглядом Свідоцтва про хворобу від 16.07.2024, до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №520/22063/26;

- зупинити дію оскаржуваної Постанови 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 01.06.2026р. №22/1 прийнятої за розглядом Свідоцтва про хворобу від 16.07.2024 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі №520/22063/26.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що в разі незастосування заходів забезпечення позову, видача повістки на проходження ВЛК, направлення та/або примусове доставлення на проходження ВЛК, та можливе подальше прийняття мобілізаційного рішення (призову) Позивача, який має тяжку хворобу, діагностовану понад 30 років тому в малолітньому віці, і який визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, при тому, що Постанова 12РВЛК з рекомендацією направити Позивача на повторний медичний огляд (ВЛК) оскаржується в суді, може призвести до незворотних негативних наслідків, повністю зведе нанівець суть судового захисту, нівелює право Позивача гарантоване Конституцією України громадянам України на оскарження в суді, ще до винесеннязаконного рішення суду у справі, відновлення порушених прав буде неможливим, буде унеможливлений ефективний захист прав, свобод Позивача або для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду знадобиться значний час.

Відповідно до частин 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до приписів ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищенаведені норми права, суд зазначає, що розглядаючи питання про забезпечення позову та оцінюючи письмові докази, необхідно пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів, про які він просить, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Судом враховується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року по справі №826/13306/18, згідно якої суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо "очевидності" ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом.

Суд вказує, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Представником заявника до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів, в тому числі на підтвердження того, що ІНФОРМАЦІЯ_5 , тощо вживає заходи щодо направлення ОСОБА_1 на проходження медичного огляду (ВЛК), заходи щодо вручення повістки на проходження ВЛК, направлення та/або примусово доставляння на проходження військово-лікарського огляду (ВЛК), на підставі Постанови 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 01.06.2026р. №22/1 прийнятої за розглядом Свідоцтва про хворобу від 16.07.2024.

Разом з тим суд зазначає, що забезпечення позову не може підміняти собою подання позову та має іншу мету, а все обґрунтування заяви зводиться до можливості незаконності дій визначених представником заявника, як третіх осіб. Протиправність оскаржуваних дій та рішень може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті. Без такого дослідження доказів твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.

Також суд вважає, що заява про забезпечення позову не містить належних посилань на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав, а посилання представника позивача на те, що останнього може бути направлено для проходження військової служби, базується на припущеннях.

Отже, належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

Посилання на те, що відносно позивача можуть вчинятись незаконні дії, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав, носить характер припущення та не підтверджене належними, достовірними та достатніми доказами.

З огляду на викладені обставини станом на день постановлення цієї ухвали у суду відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

За таких підстав та враховуючи, що ані заявником ані представником заявника не доведено існування обставин, вказаних у частині другій статті 150 КАС, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 150, ст. 151, ст. 154, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 до 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання протиправною, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Сагайдак В.В.