Ухвала суду № 139272375, 24.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

24 серпня 2026 року Справа № 520/25315/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., дослідивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Запорізької обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 14 серпня 2026 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обласної прокуратури, Запорізької обласної прокуратури, в якому просить суд:

- стягнути з Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої заробітної плати, передбаченої ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», що завдана окремими положеннями п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, які визнані неконституційними, у розмірі 3 715 246,52 грн за період з 1 липня 2015 року по 13 грудня 2019 року включно;

- стягнути з Держави Україна за рахунок бюджетних асигнувань Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13 грудня 2019 року по дату остаточного розрахунку, виходячи з розрахунку середньої заробітної плати у місячному розмірі 114 850,42 грн та денному розмірі 5 469,07 грн з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів;

- стягнути з Держави Україна в особі Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої заробітної плати, передбаченої ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», що завдана окремими положеннями п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, які визнані неконституційними, у розмірі 1 127 360,97 грн за період з 16 грудня 2019 року по 10 вересня 2020 року включно;

- стягнути з Держави Україна за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13 грудня 2019 року по дату остаточного розрахунку, виходячи з розрахунку середньої заробітної плати у місячному розмірі 184 654,81 грн та денному розмірі 8793,08 грн з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: […] позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); […].

Вирішуючи питання щодо дотримання/не дотримання позивачем при зверненні до суду із даним позовом строку, установленого законом, суддя виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно із п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою є, зокрема, діяльність прокурорів.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц, від 5 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 зробила висновок, що якщо спір виник навіть після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, то такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби, а орган, в якому особа перебувала на цій службі, не здійснював щодо неї публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, передбаченої ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої окремими положеннями п. 26 розділу VI Прикінцеві та Перехідні положення Бюджетного кодексу України, які визнані неконституційними, за період з 1 липня 2015 року по 13 грудня 2019 року та з 16 грудня 2019 року по 10 вересня 2020 року.

Беручи до уваги наведене, суддя висновує, що для визначення строку звернення до суду щодо захисту права, передбаченого ч. 3 ст. 152 Конституції України, за відсутності спеціального закону, що регулює порядок відшкодування такої шкоди, підлягає застосуванню абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким днем для здійснення обрахунку шестимісячного строку є дата ухвалення рішення Конституційного Суду України, в якому констатована неконституційність акту, в даному випадку - рішення № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року.

Подібні правові висновки були викладені у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 540/5398/21, від 23 грудня 2024 року у справі № 120/7981/24, від 24 липня 2025 року у справі № 320/5355/22.

Відтак, з 27 березня 2020 року розпочався перебіг шестимісячного строку звернення позивача до адміністративного суду із даним позовом.

Позивач звернувся до суду із даним позовом 14 серпня 2026 року.

Отже, позов поданий до Харківського окружного адміністративного суду із пропуском процесуального строку для його додання.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У позові позивач зазначив, що якщо суд дійде висновку про пропуск строку звернення із цим позовом, то він просить поновити цей строк з огляду на сукупність об`єктивних причин, правову невизначеність, різне визначення строку судами двох інстанцій у попередній справі [№ 520/8745/26] та формування ключового правового висновку Об`єднаною палатою Верховного Суду лише у 2026 році.

Розглядаючи дане клопотання, суддя виходить з такого.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов`язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду, у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає.

Враховуючи наведене, суддя висновує, що наведені позивачем в якості поважних причин обставини не свідчать про існування непереборних та об`єктивно нездоланних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до адміністративного суду із цим позовом.

Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Запорізької обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання даної ухвали шляхом надання суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, в якій навести поважні причини пропуску зазначеного строку із наданням суду відповідних доказів.

Роз`яснити позивачеві, що при невиконанні вимог даної ухвали, зазначена позовна заява буде повернута і що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Волгіна Н.П.