Рішення № 139272208, 27.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 р. № 520/16389/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, буд. 3, Донецька обл., м. Слов`янськ, 84122) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 15.12.2025 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за 2022 рік у розмірі 1,14; за 2023 рік у розмірі 1,197; за 2024 рік у розмірі 1,0796; за 2025 рік у розмірі 1,115, та з 01.03.2026 року у розмірі 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 15.12.2025 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2022 року у розмірі 1,14; з 01.03.2023 року у розмірі 1,197, з 01.03.2024 року у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 року у розмірі 1,115, та з 01.03.2026 року у розмірі 1,121 (з врахуванням коефіцієнтів 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 20.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

На виконання судових рішень у справі № 200/1653/23 позивачці призначено з 20.08.2021 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з відомостями електронної пенсійної справи при обчисленні пенсії позивачки враховано заробітну плату за період з 01.07.2000 по 31.07.2021 та показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018 2020 роки у розмірі 9118,81 грн. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати визначено у розмірі 1,44631, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 13188,63 грн. Страховий стаж позивачки на дату призначення пенсії становив 36 років 11 місяців 20 днів. Загальний розмір призначеної з 20.08.2021 пенсії становив 4980,09 грн.

З наданих відповідачем протоколів перерахунку пенсії вбачається, що з 01.03.2022 позивачці встановлено щомісячну доплату в розмірі 135,00 грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118.

З 01.03.2023 відповідачем проведено автоматичний перерахунок пенсії позивачки, за результатами якого враховано доплату в розмірі 135,00 грн, установлену з 01.03.2022, та встановлено щомісячну доплату в розмірі 100,00 грн відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168. Загальний розмір пенсії з надбавками визначено в сумі 5215,09 грн.

З 01.03.2024 проведено черговий автоматичний перерахунок пенсії. Середньомісячний заробіток для її обчислення визначено в розмірі 13257,02 грн, загальний розмір пенсії 5359,24 грн, а з урахуванням доплат у розмірах 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн, установлених під час індексації пенсії у 2022 2024 роках, 5694,24 грн.

З 01.03.2025 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачки шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовувався при її призначенні, на коефіцієнт 1,0575, передбачений підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021 рік. За результатами цього перерахунку середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено в розмірі 14019,29 грн, а загальний розмір пенсії з надбавками 6038,43 грн.

З 01.03.2026 відповідачем проведено перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,061, передбаченого підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено в розмірі 14874,47 грн, розмір пенсії за віком 5962,13 грн, доплату за понаднормовий стаж 259,50 грн, доплату до 100,00 грн індексації 92,22 грн, а загальний розмір пенсії 6313,85 грн.

Позивачка не погодилася із застосованим відповідачем порядком індексації пенсії. На її переконання, відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» індексація має проводитися шляхом послідовного збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який фактично був врахований при призначенні її пенсії, тобто показника за 2018 2020 роки у розмірі 9118,81 грн.

Позивачка вважає, що цей показник підлягав послідовному збільшенню з 01.03.2022 на коефіцієнт 1,14, з 01.03.2023 на коефіцієнт 1,197, з 01.03.2024 на коефіцієнт 1,0796, з 01.03.2025 на коефіцієнт 1,115 та з 01.03.2026 на коефіцієнт 1,121.

На обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначає, що пункт 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, у частині застосування показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 не узгоджується із частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, яка передбачає збільшення показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення конкретної пенсії.

Також позивачка вказує, що застосовані відповідачем з 01.03.2025 коефіцієнт 1,0575 та з 01.03.2026 коефіцієнт 1,061 є меншими за загальні коефіцієнти індексації 1,115 та 1,121, установлені пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України № 209 та № 236 відповідно, та не забезпечують належної індексації показника середньої заробітної плати, врахованого при призначенні її пенсії.

Ураховуючи, що до суду позивачка звернулася 15.06.2026, позовні вимоги в частині перерахунку та виплати пенсії заявлено нею з 15.12.2025, тобто в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV Кабінету Міністрів України надано повноваження визначати розмір та порядок щорічного збільшення показника середньої заробітної плати в межах бюджету Пенсійного фонду України.

Відповідач вважає, що показник середньої заробітної плати, передбачений частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV та застосований при призначенні пенсії конкретній особі, і показник середньої заробітної плати, який використовується для проведення щорічної індексації відповідно до частини другої статті 42 цього Закону, не є тотожними. На думку відповідача, у пенсійних правовідносинах застосовуються два різні показники: один для призначення пенсії, інший для проведення її індексації.

ГУ ПФУ в Донецькій області вказує, що механізм індексації пенсій деталізований Порядком № 124, яким базовою величиною для щорічного перерахунку визначено показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 із урахуванням його збільшення у наступних роках. На переконання відповідача, Порядок № 124 не суперечить Закону № 1058-IV, а конкретизує механізм реалізації частини другої статті 42 цього Закону.

Відповідач також посилається на те, що у 2025 та 2026 роках частина друга статті 42 Закону № 1058-IV застосовується у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. Тому застосування при перерахунку пенсії позивачки коефіцієнта 1,0575 відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 209 та коефіцієнта 1,061 відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 236 відповідач вважає правомірним.

За твердженням відповідача, індексація пенсії позивачки у 20222026 роках проведена в порядку та розмірах, установлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України, а тому підстави для повторного перерахунку пенсії із застосуванням зазначених у позові коефіцієнтів відсутні.

Крім того, відповідач подав клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду, посилаючись на пропуск позивачкою шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Відповідач зазначає, що про розмір пенсії після проведення відповідних перерахунків позивачка повинна була дізнатися під час отримання пенсійних виплат у 2022, 2023, 2024 та 2025 роках, однак до суду звернулася лише 15.06.2026.

У зв`язку із цим відповідач просить залишити без розгляду позов у частині вимог про застосування під час перерахунку пенсії коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, установленого законом.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 цього Закону індексації підлягають одержані громадянами в гривнях на території України грошові доходи, які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Частиною п`ятою статті 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обов`язковий характер індексації визначено також статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до якої індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін належить до державних соціальних гарантій.

Частиною другою статті 19 цього Закону встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Преамбулою Закону №1058-IV передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За змістом частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата для обчислення пенсії визначається за формулою, одним зі складників якої є показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Таким показником під час призначення позивачці пенсії з 20.08.2021 був показник середньої заробітної плати за 2018 2020 роки у розмірі 9118,81 грн, що підтверджується відомостями електронної пенсійної справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються в межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Отже, безпосередньо Законом №1058-IV визначено як об`єкт індексації показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення конкретної пенсії, так і спосіб її проведення щорічне збільшення цього показника на визначений коефіцієнт.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір і порядок збільшення показника середньої заробітної плати не передбачає можливості змінювати встановлений законом об`єкт індексації, замінювати його іншим показником або встановлювати такий механізм індексації, який звужує зміст права, гарантованого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Пунктом 1 Порядку №124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку №124 передбачено формулу визначення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати з урахуванням показника зростання споживчих цін та показника зростання середньої заробітної плати.

Водночас пунктом 5 Порядку №124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 на відповідний коефіцієнт, а кожний наступний перерахунок проводиться з урахуванням показника, збільшеного у попередніх роках.

Зі змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV вбачається, що законодавець передбачив збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи. Натомість пункт 5 Порядку №124 пов`язує індексацію з показником середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 незалежно від того, який показник фактично застосовано при призначенні пенсії.

Таким чином, положення пункту 5 Порядку №124 у цій частині не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Частиною третьою статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому Порядок №124 підлягає застосуванню лише в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 дійшов висновку, що під час проведення індексації повинен збільшуватися показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення пенсії під час її призначення, а застосування для цього показника станом на 01.10.2017 не відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

У постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду не знайшов підстав для відступу від указаного висновку.

Верховний Суд у цій постанові зазначив, що під час проведення перерахунку пенсій, призначених у 2020 2023 роках відповідно до Закону №1058-IV, у зв`язку із щорічною індексацією збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати, який ураховано для обчислення пенсії конкретної особи.

Також Верховний Суд констатував, що орган Пенсійного фонду, установивши пенсіонеру в 2022 2024 роках щомісячні доплати в розмірах 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн замість застосування коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника середньої заробітної плати, безпосередньо врахованого для обчислення його пенсії, діяв не відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 установлено, що з 01.03.2022 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,14.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 установлено, що з 01.03.2023 такий перерахунок проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 установлено, що з 01.03.2024 перерахунок проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796.

Відповідач повинен був послідовно збільшити показник середньої заробітної плати за 2018 2020 роки у розмірі 9118,81 грн, який був урахований для обчислення пенсії позивачки, з 01.03.2022 на коефіцієнт 1,14, з 01.03.2023 на коефіцієнт 1,197 та з 01.03.2024 на коефіцієнт 1,0796.

Установлення позивачці доплат у розмірах 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн не є належним виконанням вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки такі доплати не змінюють показник середньої заробітної плати, який є складником формули обчислення основного розміру пенсії та підлягає застосуванню під час наступних її перерахунків.

Пунктом 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році частина друга статті 42 Закону №1058-IV застосовується у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.02.2025 №209.

Пунктом 1 постанови №209 установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 постанови №209 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, які надійшли до 31.12.2024 включно та які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовувався для призначення або перерахунку пенсії, на окремі коефіцієнти залежно від року призначення пенсії, зокрема для пенсій, призначених у 2021 році, на коефіцієнт 1,0575.

Проте віднесення пенсії позивачки до пенсій, які не підвищуються згідно з пунктом 1 постанови №209, стало наслідком застосування відповідачем пункту 5 Порядку №124 у частині використання показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017, а не показника 9118,81 грн, фактично врахованого для обчислення пенсії позивачки.

Такий підхід суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV і не може бути підставою для звуження права позивачки на індексацію пенсії із застосуванням загального коефіцієнта, визначеного пунктом 1 постанови №209.

Надання Кабінету Міністрів України повноважень установлювати у 2025 році порядок і розміри індексації не скасовує вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV щодо збільшення показника середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення конкретної пенсії, та не наділяє повноваженням визначати для окремих пенсіонерів коефіцієнт, менший за мінімальний коефіцієнт, обчислений відповідно до абзацу другого частини другої статті 42 цього Закону.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2025 у справі №440/6585/25, обставини якої є подібними до обставин цієї справи, встановив, що пенсіонеру, якому пенсію призначено у 2021 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018 2020 роки у розмірі 9118,81 грн, у 2022 2024 роках були встановлені доплати 135,00 грн, 100,00 грн і 100,00 грн, а з 01.03.2025 показник 9118,81 грн збільшено на коефіцієнт 1,0575.

За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд дійшов висновку, що орган Пенсійного фонду повинен був послідовно збільшити показник 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Суд зазначає, що положення підпункту 6 пункту 2 постанови №209 в частині коефіцієнта 1,0575 не відповідають частині другій статті 42 Закону №1058-IV та не підлягають застосуванню до таких правовідносин.

З огляду на викладене індексація пенсії позивачки з 01.03.2025 мала здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати за 2018 2020 роки у розмірі 9118,81 грн, уже збільшеного на коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796, на коефіцієнт 1,115.

Проведення відповідачем перерахунку з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнта 1,0575 не відповідає вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Пунктом 5 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році частина друга статті 42 Закону №1058-IV застосовується у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 визначено порядок проведення індексації пенсій у 2026 році.

Пунктом 1 постанови №236 установлено, що з 01.03.2026 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121.

Підпунктом 6 пункту 2 постанови №236 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, які надійшли до 31.12.2025 включно та які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовувався для призначення або перерахунку пенсії, з урахуванням відповідних коефіцієнтів, передбачених підпунктом 6 пункту 2 постанови №209, на окремі коефіцієнти залежно від року призначення пенсії.

Для пенсій, призначених або перерахованих із застосуванням показників середньої заробітної плати, які враховувалися для призначення пенсії у 2021 і 2022 роках, підпунктом 6 пункту 2 постанови №236 визначено коефіцієнт 1,061.

Проте правова конструкція постанови №236 у спірній частині є аналогічною правовій конструкції постанови №209: пунктом 1 установлено загальний коефіцієнт індексації, обчислений відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, тоді як підпунктом 6 пункту 2 передбачено зменшений коефіцієнт для пенсій, які не були підвищені внаслідок застосування пункту 5 Порядку №124.

Оскільки пенсія позивачки повинна була підвищуватися відповідно до пункту 1 постанови №236 шляхом збільшення показника, безпосередньо врахованого при її обчисленні, правові підстави для застосування до неї зменшеного коефіцієнта 1,061 відсутні.

Застосування підпункту 6 пункту 2 постанови №236 у спосіб, обраний відповідачем, призводить до зменшення встановленого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV коефіцієнта індексації з 1,121 до 1,061 та не забезпечує належного збільшення показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії позивачки.

Тому підпункт 6 пункту 2 постанови №236 у цій частині не відповідає положенням частини другої статті 42 Закону №1058-IV та відповідно до частини третьої статті 7 КАС України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, з 01.03.2026 показник середньої заробітної плати за 20182020 роки у розмірі 9118,81 грн, послідовно збільшений на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, підлягав додатковому збільшенню на коефіцієнт 1,121.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що показник середньої заробітної плати, передбачений частиною другою статті 40 Закону №1058-IV, та показник середньої заробітної плати, передбачений частиною другою статті 42 цього Закону, є різними показниками.

Граматичне та системне тлумачення наведених норм свідчить, що частина друга статті 42 Закону №1058-IV прямо вказує на збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії. Саме цей показник є складником формули, установленої статтею 40 Закону №1058-IV.

Інше тлумачення призводить до того, що індексація проводиться щодо умовного показника, який не використаний під час визначення пенсії конкретної особи, а отже, не забезпечує підтримання купівельної спроможності фактично призначеної пенсії.

Суд також ураховує, що відповідно до пункту 7 Порядку №124 збільшений показник середньої заробітної плати застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсії.

Таким чином, механізм індексації має послідовний, накопичувальний характер: кожний наступний коефіцієнт застосовується не до початкового показника окремо, а до показника, уже збільшеного в попередні роки.

У постанові від 10.06.2026 у справі №440/7571/25 Верховний Суд прямо зазначив, що застосування при перерахунку пенсії лише коефіцієнта, установленого на відповідний рік, без урахування коефіцієнтів індексації попередніх років порушує передбачений законом механізм індексації та призводить до фактичного зменшення пенсійної виплати порівняно з розміром, який мав бути сформований у разі належного проведення щорічних перерахунків.

Верховний Суд наголосив, що обмеження періоду, за який особа просить виплатити недоотримані суми пенсії, не змінює правової природи спірних правовідносин та не впливає на порядок застосування коефіцієнтів. Для правильного визначення розміру пенсійної виплати в межах заявленого періоду підлягають послідовному застосуванню всі встановлені законодавством коефіцієнти індексації.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що належний розмір пенсії позивачки з 15.12.2025 повинен визначатися з урахуванням послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2018 2020 роки у розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 з урахуванням додаткового збільшення отриманого показника на коефіцієнт 1,121.

Щодо клопотання відповідача про залишення частини позовних вимог без розгляду суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути поданий у межах строку звернення до адміністративного суду, установленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частин третьої та четвертої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку можливе за умови встановлення судом факту пропуску відповідного строку та відсутності підстав для визнання причин його пропуску поважними.

Як установлено судом, позовну заяву сформовано та подано через підсистему «Електронний суд» 15.06.2026.

Позовні вимоги про перерахунок та виплату пенсії заявлені позивачкою з 15.12.2025, тобто в межах шестимісячного строку, установленого частиною другою статті 122 КАС України.

Зазначення в позовних вимогах коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796, установлених у 2022 2024 роках, не свідчить про заявлення позивачкою самостійних вимог про виплату пенсії за 2022, 2023 або 2024 роки.

Позивачка не просить стягнути недоотримані суми пенсії за період до 15.12.2025. Відповідні коефіцієнти є складниками накопичувальної формули, необхідної для визначення правильного розміру пенсії у межах періоду, за який заявлено вимоги про її виплату.

Виключення попередніх коефіцієнтів із розрахунку через те, що їх було встановлено раніше ніж за шість місяців до звернення до суду, призвело б до неправильного визначення поточного розміру пенсії та не забезпечило б ефективного відновлення порушеного права.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 04.12.2025 у справі №440/6585/25 та від 10.06.2026 у справі №440/7571/25, згідно з якою для визначення належного розміру пенсії в межах заявленого періоду підлягають послідовному застосуванню коефіцієнти попередніх років, навіть якщо вимоги про виплату недоотриманих сум пенсії за такі попередні роки не заявляються.

Отже, відповідач помилково ототожнює дати введення в дію відповідних коефіцієнтів із початком періоду, за який позивачка просить здійснити виплату недоотриманої пенсії.

Оскільки позивачка звернулася до суду 15.06.2026 та просить здійснити перерахунок і виплату пенсії з 15.12.2025, строк звернення до адміністративного суду не пропущений.

Тому правові підстави для застосування статті 123 і пункту 8 частини першої статті 240 КАС України відсутні, а клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залишення частини позовних вимог без розгляду задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У цій справі проведення перерахунку не передбачає реалізації відповідачем адміністративного розсуду, оскільки показник середньої заробітної плати, послідовність його збільшення, коефіцієнти та початкові дати їх застосування визначені законом, відповідними постановами Кабінету Міністрів України та встановленими судом обставинами справи.

Тому належним і ефективним способом захисту порушеного права позивачки є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення належної індексації її пенсії та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок і виплату.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Посилання відповідача на чинність Порядку №124, постанов №209 та №236 не спростовують позовних вимог, оскільки відповідно до частини третьої статті 7 КАС України суд зобов`язаний застосовувати нормативний акт вищої юридичної сили. Відсутність судового рішення про визнання відповідних положень підзаконних актів нечинними не перешкоджає їх незастосуванню в конкретній справі у разі невідповідності закону.

Ураховуючи встановлені обставини справи та наведені норми права, суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, не провівши належної індексації пенсії позивачки шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2018 2020 роки на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, діяло не на підставі та не у спосіб, визначені законом.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України сплачений позивачкою судовий збір підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, буд. 3, Донецька обл., м. Слов`янськ, 84122) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 15.12.2025 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за 2022 рік у розмірі 1,14; за 2023 рік у розмірі 1,197; за 2024 рік у розмірі 1,0796; за 2025 рік у розмірі 1,115, та з 01.03.2026 року у розмірі 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 15.12.2025 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2022 року у розмірі 1,14; з 01.03.2023 року у розмірі 1,197, з 01.03.2024 року у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 року у розмірі 1,115, та з 01.03.2026 року у розмірі 1,121 (з врахуванням коефіцієнтів 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115).

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, буд. 3, Донецька обл., м. Слов`янськ, 84122) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1 064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях