Ухвала суду № 139271177, 27.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

27 серпня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/10998/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати Наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від 23.07.2026 в частині призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 18.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

25.08.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд:

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) звільнити від проходження військової служби (відповідно до наказу про мобілізацію) ОСОБА_1 або забезпечити знаходження ОСОБА_1 на території ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до вирішення справи по суті;

- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вчиняти дії щодо ОСОБА_1 , пов`язані з призивом на військову службу, до вирішення справи по суті.

В обґрунтування заяви зазначено, що 23.07.2026 після доставлення позивача працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач примусово пройшов за 15 хвилин ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), і далі відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 (мобілізаційне розпорядження на руки позивачу не надано) позивача ОСОБА_1 направлено до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби. З результатом проходження ВЛК та наказом про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації позивача не ознайомлено, та позивач вважає його незаконним. У випадку невжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача, загроза життю позивача та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

До заяви про забезпечення позову додано квитанцію про сплату судового збору.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали до подання позову, суд здійснює наступні висновки.

Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Так, у заяві про забезпечення позову та у позовній заяві позивач зазначив, що його направлено до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби. При цьому, до заяви про забезпечення позову до позовної заяви додано лише копію військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 27.05.2002, у якому відсутні відомості про призов до військової частини НОМЕР_1 чи будь-якої іншої військової частини позивача.

Суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), частиною 1 статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Ч.9 ст.1 Закону №2232-XII визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу. Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Таким чином, станом на час подання позовної заяви та вирішення питання про забезпечення позову відсутні будь-які докази, що позивач має статус військовослужбовця, як офіцер Збройних Сил України, та проходить дійсну військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану на особливий період.

Щодо заходу забезпечення позову, який позивач просить застосувати суд - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) звільнити від проходження військової служби (відповідно до наказу про мобілізацію) ОСОБА_1 або забезпечити знаходження ОСОБА_1 на території ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до вирішення справи по суті, суд зазначає, що відсутні докази проходження військової служби позивачем у військовій частині НОМЕР_1 чи будь-якій іншій, частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено застосування таких заходів забезпечення позову, такі заходи забезпечення позову є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Щодо заходу забезпечення позову, який позивач просить застосувати суд - заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вчиняти дії щодо ОСОБА_1 , пов`язані з призивом на військову службу, до вирішення справи по суті.

Позивачем не надані суду жодні підтверджуючі документи, що свідчать саме про вжиття відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу, проходження ВЛК або порушення відповідачем норм чинного законодавства щодо мобілізаційних заходів.

Позивач не зазначає жодних обставин, які унеможливлюють йому, як офіцеру, отримати від військової частини докази проходження військової служби.

Обставина проходження позивачем військової служби на момент розгляду заяви позивача про забезпечення позову судом не встановлена із доказів наданих позивачем суду.

Таким чином, судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у судового рішення.

Суд звертає увагу, що стаття 150 КАС України встановлює процесуальні підстави для забезпечення позову: така підстава, як очевидність протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, може мати місце тільки після подання позову, а підстава ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача може бути заявлена у заяві до подання позову по суті спору.

У розглядуваній справі має бути дотриманий пропорційний баланс між правами та інтересами позивача та наслідками впливу заходів забезпечення позову, а також додаткове співвідношення наслідків від вжиття чи невжиття заходів забезпечення позову загальносуспільним (загальнодержавним) інтересам в умовах воєнного стану під час проведення мобілізації.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18.

Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову до подання позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 (37376, Полтавська обл., Миргорощсський р-н, с. Перевіз, РНКОПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 . код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Бевза