Рішення № 139270838, 26.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 р. № 400/1541/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2026 №846788-24/14-03, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.02.2026 р №846788-24/14-03 на суму 32640 грн;

зобов`язати Головне управління ДПС в Миколаївській області перерахувати мінімальне податкове зобов`язання за 2024 рік, при цьому врахувати відповідно до фактичного періоду володіння земельними ділянками (6 місяців) за кадастровими номерами 4823083500:01:000:0581, 4823083500:01.000:0219 згідно с вимогами пп.38-1.1.4 ст.38-1 ПКУ.

ІІ. Виклад позицій учасників справи

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що податковим повідомлення-рішенням від 05.02.2026р №846788-24/14-03 відповідач визначив суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання за 2024 рік у розмірі 32640 грн за належні позивачу земельні ділянки. Позивач вважає спірне податкове повідомлення рішення протиправним, оскільки відповідачем не враховано, що право власності на дві земельні ділянки, які належали позивачу, в червні 2024 року передано іншій особі. Однак, відповідач нарахував МПЗ на земельні ділянки за кадастровим номером 4823083500:01:000:0581, 4823083500:01:000:0219 за повні 12 місяців 2024року, що призвело до безпідставного завищення податкового зобов`язання та фактично подвійного оподаткування оскільки аналогічне нарахування за повний рік було здійснено і щодо іншої сторони угоди. Просить позов задовольнити.

Представником ГУ ДПС у Миколаївській області подано відзив на позовну заяву, в якому він висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що відповідно до інформації з баз даних, що знаходяться у користуванні Головного управління ДПС у Миколаївській області, у власності ОСОБА_1 знаходилися земельні ділянки: загальною площею 16,9203 га (кадастровий номер 4823083500:01:000:0581), дата державної реєстрації права власності 22.06.2020, дата державної реєстрації припинення права власності 13.06.2024 (податок нараховано за 6 місяців 2024 року); загальною площею 7,7455 га (кадастровий номер 4823080400:01:000:0219), дата державної реєстрації права власності 16.09.2014, дата державної реєстрації припинення права власності 13.06.2024 (податок нараховано за 6 місяців 2024 року); загальною площею 1,139 га (кадастровий номер 4823083500:01:000:0562), дата державної реєстрації права власності 19.10.2016 (податок нараховано за 12 місяців 2024 року). Зазначена інформація внесена до підсистеми «Облік платежів» ІКС Податковий блок, та була врахована при визначені суми податкового зобов`язання за платежем 11011300 «Податок на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами» за 2024 рік з врахуванням норми статті 74 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу. Відтак, на думку відповідача, податкове повідомлення-рішення від 05.02.2026 № 846788-24/14-03 на суму 32640,64 гривень є правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що по земельній ділянці за кадастровим номером №4823083500:01:000:0581 (площа 16.9203га.) відповідач указав НГО 426464.87грн. та період володіння 6 місяців. Згідно с п.38-1.12ПКУ, розрахунок МПЗ за 6 місяців має проводитися за формулою за формулою МПЗ = НГО x Кх М/12; 426464.87 x 0.05 x 6/12-10661.62 грн. Однак Відповідач указав суму 23688.42грн. Така ж сама ситуацію і с земельною ділянкою с кадастровим номером №4823083500:01:000:0219. Висновок Відповідач у розрахунку фактично проігнорував ставку 0.05та та коефіцієнт періоду 6/12, вимагаючи сплатити вартість НГО за повний рік.

16.04.2026 відповідач надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12. За такою формулою і було розраховано МПЗ за 2024 рік щодо земельної ділянки 4823083500:01:000:0581, виходячи з 6 місяців, впродовж яких земельна ділянка перебувала у власності позивача. Проте, з урахуванням вимог статті 74 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, а саме: при визначенні мінімального податкового зобов`язання у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ХІ, сума мінімального податкового зобов`язання, визначена відповідно до підпунктів 381.1.1 і 381.1.2 статті 381 цього Кодексу, не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків 1400 гривень з 1 гектара, сума МПЗ була скоригована. Аналогічно визначена сума МГЗ по земельним ділянкам 4823083500:01:000:0219, 4823083500:01:000:0562. Отже, сума податкового зобов`язання (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків та збору) визначена у податковому повідомленні-рішенні від 05.02.2026 № 846788-24/14-03 склала 32640,64 гривень. Також, відповідач повідомив суд, що станом на 30.03.2026 Державною податковою службою України розроблено зміни до програмного забезпечення та надано технічна можливість для врахування норм пункту 381.4. статті 381 та статті 74 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу при розрахунку сум податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання.

ІІІ. Рух справи

Ухвалою суду від 20.02.2026 позовну заяву позивача залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду уточненої позовної заяви з дотриманням вимог п.4 ч.5 ст. 160 КАС України.

Ухвалою від 27.02.2026 строк на усунення недоліків продовжено за клопотанням позивача.

Ухвалою суду від 09.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.

Ухвалою від 07.04.2026 суд витребував у ГУ ДПС у Миколаївській області детальний помісячний розрахунок суми МПЗ із зазначенням; конкретного переліку місяців, за які проведено нарахування; показників НГО та коефіцієнтів використаних для кожного такого місяця; зобов`язати відповідача надати пояснення щодо розбіжностей між сумою в ППР та заявленими у відзиві 6 місячним періодом володіння.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до Інформаційної довідки № 463017957 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 перебувала земельна ділянка кадастровий номер 4823083500:01:000:0219 площею 7.7455 га в період з 16.09.2014 по 13.06.2024.

Відповідно до Інформаційної довідки № 463017251 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 перебувала земельна ділянка кадастровий номер 4823083500:01:000:0581 площею 16,9203 га в період з 22.06.2020 по 13.06.2024.

Відповідно до Інформаційної довідки № 463019100 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка кадастровий номер 4823083500:01:000:0562 площею 1.139 га в період з 19.10.2016.

Головним управлінням ДПС у Миколаївській області сформовано податкове повідомлення-рішення від 05.02.2026 №846788-24/14-03, яким контролюючий орган визначив суму податкового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання( надалі МПЗ) за 2024 рік у розмірі 32640.00 грн. за належні позивачу земельні ділянки: кадастровий номер 4823083500:01:000:0562 площею 1.139 га, кадастровий номер 4823083500:01:000:0581 площею 16,9203 га та кадастровий номер 4823083500:01:000:0219 площею 7.7455 га.

Вважаючи протиправним зазначене податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування.

V. Джерела права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно зі статтею 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Об`єктами оподаткування відповідно до статті 270 ПК України є земельні ділянки, земельні частки (паї), які перебувають у власності, та земельні ділянки, державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Базою оподаткування платою за землю відповідно достатті 271 ПК України є:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахування коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Податкового кодексу України.

- площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Суд зазначає, що Законом України від 30.11.2021 №1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків фізичних осіб, у яких у власності та/або у користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, введено поняття мінімального податкового зобов`язання (далі МПЗ).

Відповідно до підпункту 14.1.114-2 пункту 14.1 статті 14 ПК України мінімальне податкове зобов`язання - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням.

Пунктом 64 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України установлено, що першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.

Порядок розрахунку мінімального податкового зобов`язання визначено статтею 38-1 ПК України та обчислюється за відповідними формулами для земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Так, мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГОд x К x М / 12,

де:

МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання;

НГОд - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

К - коефіцієнт, який становить 0,05;

М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно до статті 74 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, а саме: при визначенні мінімального податкового зобов`язання у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ХІ, сума мінімального податкового зобов`язання, визначена відповідно до підпунктів 381.1.1 і 381.1.2 статті 381 цього Кодексу, не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків 1400 гривень з 1 гектара.

Згідно з підпунктом 38-1.4. статті 38-1 ПК України у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

У підпункті 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України встановлено, що визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів є частиною зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб.

VІ. Мотиви, з яких виходить суд

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що між сторонами є спірним порядок визначення відповідачем позивачу суми мінімального податкового зобов`язання за 2024 рік.

З позову не вбачається, що позивач заперечує свій обов`язок щодо сплати мінімального податкового зобов`язання як такий.

Отже, дослідивши матеріали справи, насамперед здійснений відповідачем розрахунок суми МПЗ, суд дійшов висновку, що він не є належним.

Так, судом встановлено, що земельні ділянки кадастровий номер 4823083500:01:000:0581 та кадастровий номер 4823083500:01:000:0219 перебували у власності позивача лише певний період 2024 року, а саме: з 01.01.2024 по 13.06.2024.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми підпунктом 38-1.4. статті 38-1 ПК України, якими, серед іншого, визначено, що у разі переходу права власності на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника до іншого протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, а для нового власника, орендаря - починаючи з місяця, в якому він набув право власності та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників.

Оскільки право власності позивача на зазначені земельні ділянки припинено в червні 2024 року, розрахунок МПЗ для нього мали бути визначені за період з 01.01.2024 по 31.05.2024.

Натомість, відповідач приписи норми підпункту 38-1.4. статті 38-1 ПК України не врахував, що призвело до невірного розрахунку податкового зобов`язання позивача по земельним ділянкам кадастровий номер 4823083500:01:000:0581 та кадастровий номер 4823083500:01:000:0219 не за п`ять, а за шість місяців 2024 року.

Крім того, при застосуванні норми статті 74 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, щодо того, що визначена відповідно до підпунктів 381.1.1 і 381.1.2 статті 381 цього Кодексу, не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків 1400 гривень з 1 гектара, відповідач не врахував, що земельні ділянки перебували у власності позивача не весь період 2024 року.

Діючий ПК України містить два положення про визначення розміру мінімального податкового зобов`язання щодо земельної ділянки: 1) передбачене ст.38-1 ПК України, яке обраховується в залежності від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки; 2) тимчасове, передбачене п.74 Перехідні положення ПК України, яке обраховується від сталого розміру 1400 гривень за га.

Суд зазначає, що розмір мінімального податкового зобов`язання, незалежного від того, за яким алгоритмом його обраховувати має бути визначений з урахуванням кількості місяців, протягом яких користувався (володів) платник податків цією земельної ділянкою протягом року.

Водночас, при визначенні податкових зобов`язань за 2024 року і застосуванні статті 74 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу вимоги щодо такої пропорційності відповідачем не були дотримані.

Отже, суд доходить висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та його належить скасувати.

VІІ. Висновки суду

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведена правомірність спірного повідомлення-рішення, а, відтак, позов про визнання його протиправним та скасування підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовної заяви в частині вимог щодо зобов`язання Головне ДПС в Миколаївській області перерахувати мінімальне податкове зобов`язання за 2024рік при цьому врахувати відповідно до фактичного періоду володіння земельними ділянками (6 місяців) за кадастровими номерами 4823083500:01:000:0581, 4823083500:01.000:0219 згідно с вимогами пп.38-1.1.4 ст.38-1 ПКУ, оскільки визнання протиправним і скасування спірного податкового повідомлення-рішення є відповідним та достатнім заходом для відновлення порушеного права позивача.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

VІІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 вказаної статті Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку позовні вимоги задоволено частково, отже, сума судового збору, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, в даному випадку складає 665,60 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 05.02.2026р №846788-24/14-0.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 665,60 грн. (шістсот шісдесят п`ять гривень 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко