Рішення № 139270749, 27.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 р. № 400/10410/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, провизнання протиправною та скасування вимоги від 16.06.2025 року № Ф-1328-53-4; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Білова Ігора Валентиновича звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якій просить суд:визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2025 року № Ф-1328-53-4 у розмірі 37 788,74 грн; зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 37 788,74 грн.? Вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ) у розмірі 37 788,74 грн за період 2017 2021 років є повністю протиправною та підлягає скасуванню.? Позивач вказує, що з 03.01.2017 року по теперішній час вона постійно перебуває у трудових відносинах із різними роботодавцями (зокрема, ТОВ «БІОФАРМА ПЛАЗМА», ТОВ «МОВІ ХЕЛП», ТОВ «Віола Медфарм», ТОВ «Діамант Фарм», НВП «ФАРМАСКО», ТОВ «ТАЙПАН ФАРМ»), де працювала на умовах трудового договору за основним місцем роботи. Протягом усього спірного періоду відповідні роботодавці здійснювали нарахування, утримання та сплату за позивача єдиного соціального внеску у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок.

?Крім того, позивач зазначає, що в період перебування у трудових відносинах вона не отримувала жодного доходу від підприємницької діяльності (діяльність ФОП фактично не здійснювалася). За наявності сплати ЄСВ роботодавцем у розмірі не менше мінімального страхового внеску, повторне нарахування ЄСВ фізичній особі-підприємцю за цей же період призводить до подвійного сплачування єдиного внеску за один і той самий проміжок часу, що суперечить природі єдиного соціального внеску та принципам соціального захисту.

?Також позивач наголошує на процедурних порушеннях з боку контролюючого органу: оскаржувана вимога була сформована в автоматичному режимі на підставі відомостей інформаційної системи ДПС без проведення документальної перевірки, без з`ясування бази нарахування ЄСВ та без урахування відомостей про сплату єдиного внеску роботодавцями Позивача, що суперечить вимогам Закону України № 2464-VI та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску.

?Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у порядку письмового провадження).

Ухвалою суду від 24.02.2026 суддею Величко А.В. прийнято до свого провадження справу №400/10410/25 та вирішено розпочати розгляд справи спочатку.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на спрощеній/загальній системі оподаткування. За твердженням податкового органу, обов`язок щодо сплати ЄСВ виникає у ФОП незалежно від факту отримання доходу та незалежно від того, чи перебуває така особа у трудових відносинах з роботодавцем. Оскільки в інтегрованій картці платника виникла заборгованість, контролюючий орган діяв у межах повноважень, сформувавши та направивши оскаржувану вимогу про сплату боргу.

?Заяви, клопотання та процесуальні документи учасників справи додано до матеріалів справи у встановленому законом порядку.

?Розглянувши подані документи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступне:

? ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа-підприємець у встановленому законом порядку.

?16 червня 2025 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області відносно ФОП ОСОБА_1 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1328-53-4 на суму 37 788,74 грн.

?Згідно з інформацією ДПС, вказана сума заборгованості з єдиного внеску була розрахована та нарахована за наступні періоди: ?09.02.2018 р. - 3 457,18 грн (за 2017 рік); ?19.04.2018 р. - 2 457,18 грн (за І квартал 2018 року); ?19.07.2018 р. - 2 457,18 грн (за ІІ квартал 2018 року); ?19.10.2018 р. -2 457,18 грн (за ІІІ квартал 2018 року); 19.01.2019 р. - 2 754,18 грн (за IV квартал 2018 року); ?19.04.2019 р. - 2 754,18 грн (за І квартал 2019 року); ?19.07.2019 р. - 2 754,18 грн (за ІІ квартал 2019 року); ?19.10.2019 р. - 2 754,18 грн (за ІІІ квартал 2019 року); ?20.01.2020 р. -2 754,18 грн (за IV квартал 2019 року); 21.04.2020 р. - 2 078,12 грн (за І квартал 2020 року); ?20.07.2020 р. - 1 039,06 грн (за ІІ квартал 2020 року); ?19.10.2020 р. - 3 178,12 грн (за ІІІ квартал 2020 року); ?19.01.2021 р. -2 200,00 грн (за IV квартал 2020 року).

?Разом з тим, з матеріалів справи, зокрема відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, копії трудової книжки та відомостей про трудову діяльність позивача, судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом вказаного періоду безперервно перебувала у трудових відносинах із наступними роботодавцями за основним місцем роботи: ?з 03.01.2017 р. по 15.08.2018 р. у ТОВ «БІОФАРМА ПЛАЗМА»; ?з 16.08.2018 р. по 10.02.2020 р. у ТОВ «МОВІ ХЕЛП»; ?з 10.02.2020 р. по 22.04.2021 р. у ТОВ «Варварта Фарма»; ?з 27.07.2021 р. по 13.09.2021 р. отримання виплати допомоги по безробіттю; ?з 14.09.2021 р. по 07.02.2022 р. у ТОВ «Віола Медфарм»; ?з 11.05.2022 р. по 10.05.2023 р. у ТОВ «Діамант Фарм»; з 11.06.2023 р. по 09.02.2024 р. у НВП «ФАРМАСКО»; ?з 12.03.2024 р. по 07.08.2024 р. у ТОВ «ТАЙПАН ФАРМ»; ?з 01.10.2024 р. по теперішній час у ТОВ «Фармацевтична компанія».

?Усі вказані роботодавці щомісячно нараховували та сплачували за позивача як за найманого працівника єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, що повністю підтверджується відомостями з Державного реєстру застрахованих осіб (форми ОК-5, ОК-7).

?Будь-яких доходів від здійснення підприємницької діяльності як ФОП позивач у зазначені періоди не отримувала, що відповідачем не спростовано.

?На підставі оскаржуваної вимоги від 16.06.2025 №Ф-1328-53-4 приватним виконавцем (або державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві) було відкрито виконавче провадження № 78789942, про що позивачу стало відомо 06.08.2025 року з застосунку «ДІЯ».

?Вважаючи спірну вимогу про сплату боргу протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

?Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних норм права та мотивів:

?Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

?Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

?Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

?Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

?За змістом пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту).

?Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній до 01.01.2021 р.) для ФОП (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник мав право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше розміру мінімального страхового внеску.

?З 01.01.2021 року набрав чинності Закон України від 13.05.2020 № 592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників».

?Зазначеним Законом № 592-IX частину першу статті 4 Закону № 2464-VI доповнено частиною шостою, згідно з якою: ?«Особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску».

??Аналізуючи правову природу єдиного внеску, суд підкреслює, що ЄСВ не належить до системи податків та зборів (податкового законодавства), не є податковим зобов`язанням, а має цільове призначення -забезпечення соціального захисту застрахованої особи шляхом накопичення страхового стажу та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

?Метою сплати ЄСВ є забезпечення страхового стажу застрахованої особи для подальшого отримання пенсійних та соціальних виплат.

?Якщо фізична особа перебуває у трудових відносинах за основним місцем роботи, і роботодавець сплачує за неї єдиний соціальний внесок у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, така особа є повністю застрахованою в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а відповідний період її роботи зараховується до страхового стажу в повному обсязі.

?Вимога контролюючого органу про повторну сплату ЄСВ такою ж фізичною особою за той самий період, але в статусі ФОП (яка не отримувала доходу від підприємницької діяльності), призводить до подвійного нарахування та сплати єдиного внеску за один і той самий проміжок часу. Це повністю нівелює мету та завдання Закону № 2464-VI, перетворюючи соціальний страховий внесок на додатковий неподатковий збір, що є неприпустимим.

?Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

?Правова позиція щодо відсутності обов`язку сплати ЄСВ фізичною особою-підприємцем за періоди, в яких вона перебувала у трудових відносинах за основним місцем роботи і за неї роботодавцем сплачувався ЄСВ у розмірі не менше мінімального, є абсолютно сталого та єдиною у судовій практиці.

?Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 806/1543/18 сформовано фундаментальний правовий висновок: ?«Особа, яка зареєстрована як ФОП, проте здійснює трудову діяльність за основним місцем роботи, де роботодавець сплачує за неї ЄСВ у розмірі не менше мінімального страхового внеску, є застрахованою особою. Сплата ЄСВ роботодавцем звільняє таку особу від обов`язку повторно сплачувати ЄСВ за себе як фізичну особу-підприємця за ті ж самі періоди, оскільки це призведе до подвійного нарахування страхового внеску за один і той самий період, що суперечить природі та меті єдиного соціального внеску».

?Верховний Суд послідовно наголошує, що внесення змін до Закону № 2464-VI Законом № 592-IX з 01.01.2021 року не створило нового права, а лише законодавчо закріпило та уточнило існуючу правову природу єдиного внеску, яка дівала і до 2021 року, виключивши будь-які дискримінаційні підходи.

?Судом беззаперечно встановлено, що у всі спірні періоди (20172021 роки) позивачка працювала за основними місцями роботи, де її роботодавці щомісячно нараховували та сплачували за неї ЄСВ у розмірах, що перевищують мінімальний страховий внесок. Відтак, позивач не мала обов`язку сплачувати ЄСВ за себе як ФОП за ці ж періоди.

?Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних актів документальних перевірок, звітів платника або даних інформаційної системи контролюючого органу.

?Проте, формуючи оскаржувану вимогу в автоматичному режимі лише на підставі алгоритмів інформаційної системи, Відповідач діяв формально. Контролюючий орган не здійснив належного аналізу даних Державного реєстру застрахованих осіб, який знаходиться у володінні ДПС та Пенсійного фонду України, та безпідставно ігнорував наявні в базі даних відомості про нарахування та сплату єдиного внеску роботодавцями за ОСОБА_1

?Застосування автоматизованих систем обліку боргу без врахування фактичних обставин щодо сплати ЄСВ роботодавцем суперечить принципам об`єктивності, обґрунтованості та пропорційності рішення суб`єкта владних повноважень (ч. 2 ст. 2 КАС України).

?З огляду на викладене, вимога Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2025 № Ф-1328-53-4 на суму 37788,74 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

?Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків (ІКП) ОСОБА_1 відомості про заборгованість зі сплати ЄСВ у сумі 37 788,74 грн, суд зазначає навступне,згідно з Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, відображення в ІКП заборгованості має відповідати фактичному стану правовідносин.

?Оскільки скасування судом вимоги про сплату боргу свідчить про відсутність у позивача заборгованості, а наявність запису про борги в ІКП створює негативні правові наслідки для позивача (нарахування пені, відкриття виконавчих проваджень, блокування рахунків), вимога про коригування даних в ІКП є належним та ефективним способом захисту порушеного права в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 2, 5 КАС України.

?Таким чином, дана вимога також підлягає задоволенню.

Представником позивача заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень та надані докази: ордер на надання правової допомоги, детальний опис виконаних робіт згідно договору № 91 про правову допомогу від 12.09.2025, акт виконаних робіт згідно договору про правову допомогу № 91, квитанція до прибуткового касового ордеру№ 98 на суму 10000 грн.

Частиною 2 ст.134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 5 ст.134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Положеннями ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічні правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Досліджуючи надані представником позивача документи, судом встановлено, відповідно до детального опису виконаних робіт згідно договору № 91 про надання правничої допомоги вартість, строки та порядок оплати послуг адвоката та інші витрати погоджуються в ньому.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 10000 грн не є розумною та співмірною, виходячи з предмету розгляду даної справи, виконаних послуг.

Щодо "гонорару успіху" при позитивному для клієнта рішенні, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно якої з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на зазначені мотиви та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, задоволення вимоги щодо стягнення додаткової оплати у розмірі 10000,00 грн, у даному конкретному випадку, не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відшкодування на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - відповідача, оскільки саме такий розмір судових витрат є обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат (з урахуванням предмету спору, обставин справи даної справи, кількості подібних справ та судової практики з даного предмету спору).

?Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

?Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи. Вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області.

?Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 код ЄДРПОУ 44104027) задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 16 червня 2025 року № Ф-1328-53-4 у розмірі 37 788,74 грн (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 74 копійки).

?3.Зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 43144729; адреса: вул. Лягіна, буд. 6, м. Миколаїв, 54001) коригувати дані в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення (вилучення) відомостей про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 37 788,74 грн (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 74 копійки).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 код ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

5. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко