Рішення № 139270668, 27.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 р. № 400/13760/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, 54005, простягнення 389340,00 грн,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі також відповідач, ГУНП в Миколаївській області), в якому просить:

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області матеріальні збитки в сумі 189340 грн, на користь ОСОБА_1 ;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області моральні збитки в сумі 200000 грн, на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою від 29.12.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у вiдповiдача з 06.10.2025 року виник обов`язок видати наказ по особовому складу про звiльнення зi служби з поліції позивача за власним бажанням. Але ці дії відповідач не вчинив, рiшення не прийняв.

Внаслiдок цієї бездіяльності, грубо порушенi права та законнi iнтереси позивача вiльно обирати, змiнювати професiю, рiд занять або посаду вiдповiдно до своїх здiбностей та інтересів. Обґрунтовано очiкуючи на звiльнення 06.10.2025 року, переконуючи майбутнього роботодавця, що саме пiсля настання цiєї дати позивав зможе укласти договiрнi вiдносини за обраним новим мiсцем роботи, пiсля прийняття наказiв про звiльнення з полiцiї у зв`язку з реалізацією дисциплiнарного стягнення, тобто за обставинами якi негативно характеризують його за попереднiм мiсцем служби, позивач фактично втратив можливiсть працевлаштуватись за обраним новим мiсцем служби.

Окрім того, звiльняючи позивача не вiдповiдно до його волевиявлення за власним бажанням, а через службову невiдповiднiсть, вiдповiдач протиправно позбавив позивача, який має календарну вислугу років бiльше 10 років, права на виплату одноразової грошової допомоги при звiльненнi у розмiрi 25 вiдсоткiв мiсячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої п. 2 роздiлу VIII Порядку № 260. Позивач має 17 poкiв вислуги, та згiдно вказаного закону та розрахунку середньомiсячної заробiтної платнi 25697 грн, то 25 вiдсоткiв складає 6424 грн. 6424 помножити на 17 дорiвнює 109225 грн. У зв`язку з чим позивач з вини вiдповiдача не до отримав 109225 грн, що є матеріальним збитком.

Також позивач останні два роки не користувався щорiчною відпусткою, за яку згiдно дiючого законодавства при звiльненнi мав отримати грошову компенсацiю в розмiрi однiєї зарплати за кожен piк невикористаної вiдпустки. 25697 + 25697 = 51394 грн. Це також є матерiальними збитками.

Виходячи з вищевказаного позивач з вини вiдповiдача не до отримав грошових коштiв на загальну суму 189340 грн.

відповідач надав відзив, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що позивач втрачає права на виплату одноразової грошової допомоги при звiльненнi у розмiрi 25 вiдсоткiв мiсячного грошового забезпечення за кожний повний календарний pік служби, передбаченої п. 2 роздiлу VIII Порядку № 260, у зв`язку з тим, що відповідно наказу ГУНП в Миколаївській області № 1166 о/с від 06.11.2025 року був звільнений за вчинення ним дисциплінарного проступку.

Відповідно до вимог п. 8 Розділу ІІІ Порядку поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Наказом ГУНП в Миколаївській області від 06.11.2025 року № 1166о/с позивач звільнений зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), з виплатою компенсації за невикористані 36 діб щорічної відпустки за 2024 рік, за невикористані 30 діб щорічної відпустки за 2025 рік.

На день звільнення зі служби 06.11.2025 місячне грошове зезпечення позивача складається з: посадовий оклад 2400,00 грн; окладу за спеціальним званням 1600,00 грн; надбавки за стаж служби в поліції 35% 1400,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби 40% 2160,00 грн. Разом: 7560,00 грн.

Компенсація за невикористані дні відпустки розрахована відповідно до вимог пункту 8 Розділу ІІІ Порядку № 260 становить: 7560,00/30*66= 16 632,00 грн (без урахування обов`язкових податків).

Платіжним дорученням від 06.11.2025 року на картковий рахунок позивача, відкритий в АТ КБ «Приватбанк», перерахована сума компенсації за дні невикористаної відпустки після утримання обов`язкових податків в сумі 15800,40 грн.

Отже, ГУНП в Миколаївській області було проведено з позивачем повний розрахунок з приводу компенсації за невикористані дні відпустки, а тому вказана позивачем складова матеріальних збитків не є дійсною та без підставною. Позивачем не доведено факту заподіяння матеріальної шкоди саме внаслідок дій відповідача. Наявність у позивача іншого місця роботи не створює автоматичного обов`язку для органу поліції щодо його звільнення та не є доказом протиправності дій відповідача.

Ухвалою від 13.01.2026 року суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/12490/25.

Ухвалою від 29.05.2026 року провадження у справі поновлено.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач проходив службу в поліції з 2003 року.

07.07.2025 року позивач звернувся до начальника ГУНП в Миколаївській області з рапортом у довільній формі про звільнення його зі служби в поліції за власним бажанням відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580).

Листом від 11.07.2025 року № 119413-2025 позивача повідомлено про відмову у погодженні його рапорту раніше 3-х місячного терміну та визначено дату звільнення не раніше 06.10.2025 року.

Станом на 06.10.2025 року відповідач наказ про звільнення позивача не видав.

07.10.2025 року позивач подав новий рапорт про звільнення його зі служби за власним бажанням.

17.10.2025 року в мессенджері свого мобільного телефону позивач отримав фото двох повідомлень:

- від 17.10.2025 року № 197716-2005, вiдповiдно до якого голова поліцейської дисциплінарної комісії запрошував позивача для надання пояснень дисциплiнарнiй комісії ГУНП в Миколаївській областi, яка утворена 13.10.2025 року на підставі наказу № 2970, i якою розпочато службове розслiдування щодо можливого порушення позивачем, як полiцейським, службової дисциплiни, що призвело до не проходження щомiсячного тестування iз використанням освiтнього порталу протягом вересня поточного року;

- від 17.10.2025 року № 197732-2005, вiдповiдно до якого голова поліцейської дисциплінарної комісії запрошував позивача для надання пояснень дисциплiнарнiй кoмiciї ГУНП в Миколаївській областi, яка утворена 16.10.2025 року на пiдставi наказу № 3000, і якою розпочато службове розслiдування щодо можливого порушення позивачем, як полiцейським, службової дисциплiни , в частинi безпiдставного невиходу на службу.

У відповідь на запрошення позивач повідомив голову дисциплінарної комісії, що протягом всього перiоду служби в поліції систематично проходив щомiсячне тестування iз використанням освiтнього порталу. З 07.11.2024 року по липень 2025 року був вiдряджений для виконання службових завдань на територiї iншої областi. У зв`язку зi змiнами технiчних умов входу до системи Освітній портал, а саме зміни логіну та паролю, у зв`язку з чим позивач у першій половині вересня пройти тестування, а протягом другої половини по 08 жовтня перебував на лiкарняному. Окрім того повiдомив про те, що бiльш нiж за три мiсця до цього повiдомив вiдповiдача про бажання звiльнитися з поліції за власним бажанням.

Також позивач письмово повідомив голову дисциплінарної комісії про те, що станом на 17.10.2025 року відповідач не видав у передбачений законом трьохмісячний строк наказ про його звільнення з поліції за власним бажанням, тому вважає трудові відносини з роботодавцем припиненими.

10.11.2025 року позивач через мессенджері на телефоні отримав низку документів, зокрема наказ від 24.10.2025 року № 3097 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремого поліцейського БПОП (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області», згідно п. 1 якого, за вчинення дисциплінарного проступку, застосовано до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Згідно п. 2 та 3 вказаного наказу робочі дні 09.10.2025 року, 10.10.2025 року, 11.10.2025 року, 13.10.2025 року, 14.10.2025 року, 15.10.2025 року, 16.10.2025 року, 17.10.2025 року, 18.10.2025 року, 20.10.2025 року, 21.10.2025 року та 22.10.2025 року позивачу визнано прогулами та ухвалено керівництву управління фінансового забезпечення ГУНП в Миколаївській області забезпечити невиплату (утримання) грошового забезпечення позивачу за прогули у зазначені робочі дні.

Позивач вважає, що відповідач протиправно позбавив його права на виплату одноразової грошової допомоги при звiльненнi у розмiрi 25 вiдсоткiв мiсячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, та компенсації за невикористану за щорічну відпустку за два роки.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону № 580 поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Статтею 59 Закону № 580I установлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону № 580 проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

07.07.2025 року на ім`я начальника ГУНП в Миколаївській області позивачем подано рапорт про звільнення зі служби в Національної поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону № 580 (за власним бажанням).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону № 580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Згідно п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінетом міністрів України від 29.07.1991 року № 114 (зі змінами), особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Положення № 114 регулює порядок проходження служби працівниками Національної поліції, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто по своїй суті є реорганізованими органами внутрішніх справ.

Отже, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника поліції зі служби до закінчення передбаченого п. 68 Положення № 114 строку, якщо таке прохання не міститься у рапорті про звільнення, є протиправним.

Частиною 2 ст. 77 Закону № 580 встановлено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Відповідно наказу ГУНП в Миколаївській області від 06.11.2025 року № 1166 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 5780 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Позивачем оскаржено до суду накази про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та про звільнення зі служби.

Так, у справі № 400/12490/25 позивач звернувся до суду з позовом до ГУНП в Миколаївській області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, яка полягає у не виданні наказу по особовому складу про звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) ОСОБА_1 на підставі його рапорту від 07.07.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області видати наказ по особовому складу про звільнення зі служби в поліції з 06.10.2025 року відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) ОСОБА_1 на підставі його рапорту від 07.07.2025 року, зазначивши стаж служби в поліції, вислуги років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області 24.10.2025 № 3097 про застосування до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області 22.10.2025 року № 3058 про застосування до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді зауваження;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 06.11.2025 року № 1166о/с про звільнення зі служби з поліції інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 року у справі № 400/12490/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 року в справі № 400/12490/25 скасовано та ухвалено у справі нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області 22.10.2025 № 3058 про застосування до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді зауваження;

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області 24.10.2025 № 3097 про застосування до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 06.11.2025 року № 1166о/с про звільнення зі служби з поліції інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо не видання наказу про звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) ОСОБА_1 на підставі його рапорту від 07.07.2025 року;

- зобов`язано Головне управління Національної поліції в Миколаївській області видати наказ по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з 09.10.2025 року відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Позивач зазначає, що останні два роки не користувався щорiчною відпусткою, за яку згiдно дiючого законодавства при звiльненнi мав отримати грошову компенсацiю в розмiрi однiєї зарплати за кожен piк невикористаної вiдпустки (25697 +25697 = 51394 грн, що є матерiальними збитками).

У наказі ГУНП в Миколаївській області від 06.11.2025 року № 1166 о/с позивача було звільнено з виплатою компенсації за невикористані 36 діб щорічної відпустки за 2024 рік, за невикористані 30 діб щорічної відпустки за 2025 рік.

Поряд з цим, 07.01.2026 рку надійшов лист з УФЗБО ГУНП в Миколаївській області, відповідно до якого виплата грошового забезпечення поліцейським, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у Порядку та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 (далі та раніше за текстом Порядок № 260) за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Відповідно до п. 8 Розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпеченняі визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

На день звільнення зі служби 06.11.2025 місячне грошове забезпечення позивача складалось з:

Посадовий оклад 2400,00 грн;

Окладу за спеціальним званням 1600,00 грн;

Надбавки за стаж служби в поліції 35% 1400,00 грн;

Надбавки за специфічні умови проходження служби 40% 2160,00 грн.

Разом: 7560,00 грн.

Компенсація за невикористані дні відпустки розрахована відповідно до вимог п. 8 Розділу ІІІ Порядку № 260 за формулою: 7560,00 грн / 30 х 66 = 16632,00 грн (без урахування обов`язкових податків).

Платіжним дорученням від 06.11.2025 року на картковий рахунок позивача перерахована сума компенсації за дні невикористаної відпустки після утримання обов`язкових податків у сумі 15800,40 грн.

Отже, ГУНП в Миколаївській області нараховано та виплачено позивачу компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

Щодо одноразової грошової допомоги позивача при звільнені суд зазначає наступне:

Як стверджує позивач, через бездіяльність відповідача ним не доотримано 109225,00 грн за 17 poкiв вислуги.

Відповідно до п. 1 та 2 розділу 6 Порядку № 260 , у разі звільнення із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (за наявності календарної вислуги 10 років і більше) поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наказом ГУНП в Миколаївській області від 08.06.2026 року № 865 о/с «По особовому складу», на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026 року у справі № 400/12490/25, внесено зміни до наказу ГУНП в Миколаївській області від 06.11.2025 року № 1166 о/с «По особовому складу» та скасовано звільнення позивача на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580.

Наказ ГУНП в Миколаївській області від 06.11.2025 року № 1166 о/с «По особовому складу» викладено у новій редакції%

«Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в поліції: за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0076552), інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький), з виплатою премії за поточний місяць у розмірі 0%, 09 жовтня 2025 року.

Вислуга років складає:

У календарному обчисленні 17р., 01., 08д.:

У ДДУ ПВТ 05р., 03м., 16 д.;

ОВС 01р., 10 м., 20 д.;

НПУ 09р., 11м., 02д.

Календарна вислуга років для обчислення одноразової грошової допомоги при звільнені 11р., 09м., 23д.»

Згідно п. 8 розділу 6 Порядку № 260, одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Відповідачем надано суду платіжну інструкцію № 3583 від 24.06.2026 року, якою підтверджено виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації з доходів фізичних осіб - працівників ГУНП на загальну суму 486659,56 грн (всі податки сплачено 24.06.2026 року).

Враховуючи викладене, суд робить висновок про повний розрахунок ГУНП в Миколаївській області з позивачем.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне:

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п. 57).

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов`язку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди.

Слід зазначити що сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно (Постанова ВС від 10.06.2021 року у справі № 640/963/19).

Суд зауважує, що матеріалами справи та жодним доказом не підтверджені моральні страждання позивача, наприклад, висновком експертизи моральної шкоди, консультативними висновками лікарів тощо.

Крім того, позивачем також не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена до відшкодування сума у розмірі 200000,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази, надані стороною позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 40108735) про: стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області матеріальні збитки в сумі 189340 грн, на користь ОСОБА_1 ; стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області моральні збитки в сумі 200000 грн на користь ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.08.2026 року.

Суддя О.В. Малих