Рішення № 139270618, 27.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 рокусправа № 380/8425/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 7102/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. в частині донарахування ПДФО у розмірі 62 832,42 грн. та штрафних санкцій 15 708,11 грн. (разом 78 540,53 грн.) повністю;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 7101/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. в частині донарахування військового збору у розмірі 5 236,04 грн. та штрафних санкцій 1 309,01 грн. (разом 6 545,05 грн.) повністю;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 7099/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. (штраф за неподання декларації, 340,00 грн.) повністю;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 7100/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. (штраф за ненадання документів, 1 020,00 грн.) повністю.

Ухвалою від 04 травня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач при винесені даних рішень не здійснив зустрічних перевірок та не дослідив правову природу надходжень на карткові рахунки, обмежившись даними банківських виписок, отриманих від НАЗК. Зазначені кошти надійшли на карткові рахунки платника з призначенням платежу «переказ власних коштів» або аналогічного змісту як поворотна фінансова допомога (позика), як дохід, отриманий платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт чорних металів. Оскільки отримані кошти не відносяться до оподатковуваного доходу, у платника не виникало обов`язку щодо подання річної декларації про майновий стан та доходи за 2022 рік. Відтак, підстав для застосування штрафних санкцій за ППР № 7099/13-01-24-097099 від 19.02.26 не існує.

Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому позов не визнав. Зазначив, що відповідно до листа Національного агентства з питань запобігання корупції за № 40-11/90435-25 від 05.11.2025 року та банківських виписок, наданих НАЗК платник податків - фізична особа ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року отримував кошти від фізичних осіб в сумі 349 069,00 грн. Платник податків-фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкову декларацію про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2022 рік не подав, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не нарахував та не сплатив. Відповідно до наказу ГУ ДПС у Львівській області від 10.12.2025 року № 6859 ПП проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка, платник податків-фізична особа ОСОБА_1 не надав до перевірки жодних первинних документів, які б підтверджували отримані доходи, про що складено відповідний акт від 20.01.2026 р. №73/13-01-24-09/ НОМЕР_1 . Крім того, відповідно до листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 05.11.2025 №40-11/90435-25 під час проведення повної перевірки декларації встановлено відсутність підтверджених документів щодо позики, а також відсутність інформації щодо повернення коштів. При цьому у листі НАЗК зазначено про відсутність інформації, яка б підтверджувала можливість повернення коштів у заявлених розмірах. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували передачу коштів саме на виконання умов договорів позики, а також фактичне повернення таких коштів позикодавцям. Також слід звернути увагу, що згідно з банківськими виписками призначенням платежів зазначено «переказ власних коштів», що саме по собі не свідчить про виникнення між сторонами позикових правовідносин та не підтверджує передачу коштів саме як позики. За таких обставин подані позивачем копії договорів та розписок мають виключно приватний характер, не підтверджені незалежними доказами та не спростовують встановлених перевіркою обставин щодо віднесення спірних коштів до інших доходів, які підлягають оподаткуванню відповідно до положень Податкового кодексу України. Підсумовуючи викладене, Головне управління ДПС у Львівській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством України, а доводи позивача, викладені у позовній заяві, є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що отримані кошти не є доходом у розумінні Податкового кодексу України Відповідач помилково ототожнює будь-яке надходження коштів на банківський рахунок із оподатковуваним доходом. Разом із тим, відповідно до правової природи договору позики, визначеної статтею 1046 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути отримані кошти позикодавцю, а тому такі кошти не створюють приросту майнового стану особи та не можуть вважатися доходом. Позивачем до матеріалів справи надано договори безпроцентної позики та розписки про повернення коштів, які підтверджують наявність між сторонами саме позикових правовідносин. Сам по собі факт надходження коштів на банківський рахунок фізичної особи не є достатнім доказом отримання оподатковуваного доходу без встановлення правової природи таких коштів. При цьому відповідач не встановив: за які саме товари, роботи чи послуги нібито були отримані кошти; на підставі яких цивільно-правових або господарських відносин вони були сплачені; у чому саме полягає дохід позивача; чи виник у позивача реальний приріст активів. Таким чином, висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях. ДПС не спростувала реальність договорів позики. У відзиві відповідач фактично визнає наявність договорів позики, однак безпідставно стверджує про їх «формальний характер». При цьому жодних належних доказів фіктивності договорів або відсутності фактичної передачі коштів відповідач суду не надав. Посилання відповідача на однакову форму договорів; аналогічний зміст розписок; технічні недоліки тексту договорів; відсутність окремих реквізитів щодо способу повернення коштів не свідчать про недійсність чи нереальність правочинів. Цивільне законодавство не містить вимоги щодо обов`язкового визначення у договорі позики банківських реквізитів або детального механізму повернення коштів. Крім того, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Жоден із наданих позивачем договорів позики недійсним у встановленому законом порядку не визнавався. Призначення платежу «переказ власних коштів» не підтверджує отримання доходу. Відповідач посилається на те, що у банківських виписках призначенням платежу зазначено «переказ власних коштів». Однак таке формулювання саме по собі не визначає правову природу платежу та не є доказом отримання доходу. Банківське призначення платежу не може мати переваги над змістом цивільно правових відносин між сторонами та письмовими договорами позики. При цьому відповідач не навів жодного доказу того, що спірні кошти були оплатою товарів, робіт, послуг або безповоротною фінансовою допомогою. Лист НАЗК не є належним та допустимим доказом у даній справі.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

10.12.2025 року ГУ ДПС у Львівській області винесено наказ № 6859 „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 , відповідно до якого наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з 14 січня 2026 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року.

Вказаний наказ та повідомлення від 11 грудня 2025 року № 1449/13-01-24-09 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано поштою з повідомленням про вручення 11.12.2025р. (згідно квитанції №8140000273177) на зареєстровану податкову адресу платника: АДРЕСА_2 .

У повідомленні зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити надання всіх необхідних документів, зокрема первинні та інші документи, які підтверджують отримання доходів і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на ДПС.

Платник податків-фізична особа ОСОБА_1 згідно вищезазначеного повідомлення не надав до перевірки жодних первинних документів, які б підтверджували отримані доходи, про що складено відповідний акт від 20.01.2026 р. №73/13-01-24-09/ НОМЕР_1 .

Відповідачем з 14.01.2026 по 20.01.2026 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року, про що складено акт №3639/13-01-24-09/ НОМЕР_1 від 27.01.2026.

Перевіркою встановлено порушення:

1. пп 49.18.4 п.49.18 ст.49, п «в» п.176.1 ст.176 , п 179.1 ст.179 ПК України встановлено не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік.

2. п.п.163.1.1, 163.1.3 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1, п.164.4 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.2.2 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2022 рік на загальну суму 62 832,42 грн.

3. п.п.1.2 ,пп 1.3,пп1.5,пп 1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, п.164.4 ст.164, пп.168.1.1 пп.168.1.2 п.168.1 ст 168 Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в результаті чого донараховано військового збору за 2022 рік на загальну суму 5236,04 грн.

4. п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу за незабезпечення зберігання документів та не надання посадовим особам, які проводять перевірку документів, про що складено відповідний акт.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 7099/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. (форма «ПС») штрафні санкції 340,00 грн. за неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2022 рік;

- № 7100/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. (форма «ПС») штрафні санкції 1 020,00 грн. за ненадання документів до перевірки;

- № 7101/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. (форма «Р») донарахування військового збору 5 236,04 грн. та штрафна санкція 1 309,01 грн., разом 6 545,05 грн.;

- № 7102/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. (форма «Р») донарахування ПДФО 62 832,42 грн. та штрафна санкція 15 708,11 грн., разом 78 540,53 грн.

Рішенням ДПС України від 24.04.2026 р. за № 10818/6/99-00-06-01-02-06 адміністративну скаргу ОСОБА_1 на вищезазначені ППР залишено без задоволення.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та оскаржив їх до суду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У відповідності до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Додаткові особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 ПК України.

Згідно з абз. 1 п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, обов`язковою вимогою, що передує проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки є, вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, до початку проведення зазначеної перевірки.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності підстав, передбачених п.78.1 ст.78 ПК України, а право на проведення такої перевірки виникає лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення йому копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.

Недодержання вимог п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Лише виконання умов вказаних вище норм надає право посадовим особам контролюючого органу розпочати проведення документальної перевірки.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Отже, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці.

У постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 420/5932/20 Верховний Суд виснував, що підпунктом 20.1.6 статі 20 ПК України у взаємозв`язку із положеннями пункту 16.1.5 статті 16 ПК України утворено спеціальну правову конструкцію, якою з метою забезпечення повноти та об`єктивності перевірки дотримання платником податків податкового законодавства контролюючому органу надано право запитувати отримувати, аналізувати під час проведення перевірок від платників податків копії первинних документів та інформацію, пов`язану з обчисленням, декларуванням та сплатою суб`єктом господарювання податків, зборів та інших платежів. Для платника ж передбачено обов`язок надавати згідно з належним чином оформленою письмовою вимогою документи, пов`язані із формування об`єкта оподаткування та сплатою податків.

Як встановлено судом наказ та повідомлення від 11 грудня 2025 року № 1449/13-01-24-09 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано поштою з повідомленням про вручення 11.12.2025р. на зареєстровану податкову адресу платника: АДРЕСА_2 .

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення позивач отримав 24.12.2025 вказані документи.

У повідомленні зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити надання всіх необхідних документів, зокрема первинні та інші документи, які підтверджують отримання доходів і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на ДПС.

Позивач жодних документів під час проведення перевірки не подав, про що складено акт від 20.01.2026 р. №73/13-01-24-09/2879703573.

Враховуючи наведене, позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 7100/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 020,00 грн. за ненадання документів до перевірки не підлягає до задоволення.

Щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 7102/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. суд зазначає.

Згідно п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України - базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Відповідно до пп.164.1.1. п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно з пп.164.1.3 п.164.1 ст. 164 Податкового кодексу України - загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.164.4 ст.164 Податкового кодексу України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Порядок оподаткування іноземних доходів передбачено п.170.11 ст.170 Податкового кодексу України, згідно з п.п.170.11.1 якого, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі Декларація), та оподаткувати за ставкою, визначеною п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України (18 відсотків).

Згідно п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків , визначених у пунктах 167.2 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до акту перевірки фізична особа ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року отримував:

від фізичної особи (громадянина) ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 кошти в сумі 315 920,00 грн.,

від платника податків - фізичної особи ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 кошти в сумі 9 049,00 грн;

від платника податків - фізичної особи ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_4 кошти в сумі 500,00 грн;

від платника податків - фізичної особи ОСОБА_5 кошти в сумі 10 000,00 грн; грн;

від платника податків - фізичної особи ОСОБА_6 кошти в сумі 5 600,00 ;

від платника податків - фізичної особи ОСОБА_7 кошти в сумі 8 000,00 грн.

Всього отримано 349 069,00 грн.

Вищезазначені кошти надійшли ОСОБА_1 на картковий рахунок із призначенням платежу «переказ власних коштів».

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що кошти в розмірі 315 920,00 грн., які надійшли від ОСОБА_2 , 9 049,00 грн. - від ОСОБА_3 , 10 000,00 грн. - від ОСОБА_5 та 5600,00 грн. - від ОСОБА_8 являються поворотною фінансовою допомогою (позикою), отриманою на підставі відповідних договорів позики, укладених між платником податків та зазначеними особами відповідно до статті 10461048 Цивільного кодексу України. Отримання позики не є доходом платника податків у розумінні Податкового кодексу України.

Позивач до позову долучив:

- договір безпроцентної позики №1 від 01.05.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 315920,00 грн., які він зобов`язується повернути протягом 8 місяців до 31.12.2022 року та розписку від 31.12.2022 щодо повернення позики;

- договір безпроцентної позики №2 від 20.06.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_9 передає у власність ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5600 грн., які він зобов`язується повернути протягом 3 місяців до 30.09.2022 року та розписку від 30.09.2022 щодо повернення позики;

- договір безпроцентної позики №3 від 01.09.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9049,00 грн., які він зобов`язується повернути протягом 3 місяців до 30.11.2022 року та розписку від 30.11.2022 щодо повернення позики;

- договір безпроцентної позики №4 від 01.06.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_5 передає у власність ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10000 грн., які він зобов`язується повернути протягом 2 місяці до 31.08.2022 року та розписку від 31.08.2022 щодо повернення позики.

Жодних доказів на підтвердження отримання 500 грн. від ОСОБА_4 та 8000, 00 грн. від ОСОБА_7 - за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт чорних металів суду не надано.

Суд зазначає, що до предмета доказування в цій справі, в першу чергу, входить питання надання первинних та інших документів до перевірки чи після її проведення.

Як встановлено судом позивачем як під час перевірки, так і до моменту прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень не надано первинних та інших документів. Такі документи, у запитуваному контролюючим органом обсязі та за відповідні періоди, що охоплювались перевіркою, були надані лише до суду.

Дійсно, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20.

Позивач не зазначає про обставини, які б перешкоджали йому надати документи під час проведення перевірки чи до винесення оскаржуваного рішення.

Таким чином, враховуючи ненадання позивачем посадовим особам контролюючого органу документів суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 7102/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. є правомірним.

Щодо визнання протиправними податкове повідомлення-рішення № 7101/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. щодо донарахування військового збору та податкове повідомлення-рішення № 7099/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. щодо нарахування штрафу за неподання декларації, 340,00 грн. суд зазначає.

Законом України від 31.07.2014 № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» на період до 01 січня 2015 року запроваджено військовий збір. Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, до Кодексу внесено зміни в частині оподаткування військовим збором.

Так, відповідно до пункту 161 підрозділу10 Розділу ХХ Перехідних положень Кодексу оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, а саме фізичні особи резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (пп.1.1 п. 161 підрозділу 10 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідно до п.п.1.2 п. 161 підрозділу 10 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерел їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Пунктом 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України визначено перелік доходів які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, а саме інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу (п.п.164.2.20 ст.164.2 ст.164). Ставка збору складає 1,5 відс. об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Платники військового збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу (п.п.1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Отже, податкове повідомлення-рішення № 7102/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. є правомірним.

Відповідно до п.49.18.4 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п. 176.1 чт.176 ПК України платники податку зобов`язані: в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Кодексу таке подання є обов`язковим.

Так як, судом визнано податкове повідомлення-рішення № 7102/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. правомірним, то і податкове повідомлення-рішення № 7099/13-01-24-09 від 19.02.2026 р. щодо нарахування штрафу за неподання декларації є таким, що винесене відповідно до норм законодавства.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090).

СуддяКухар Наталія Андріївна