Рішення № 139270584, 27.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 рокусправа № 380/4678/26Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У. В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, Краматорський район, 84122; код ЄДРПОУ: 13486010), в якій просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком від 26.09.2025 № 134650039394;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 20.10.1991 по 20.06.1995, з 05.08.2002 по 01.11.2010 (врахувати календарний період в повному обсязі), з 01.04.2024 по 16.05.2024 та повторно розглянути її заяву від 19.09.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 19 вересня 2025 року звернулася зі заявою про призначення мені пенсії за віком та необхідними документами. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.09.2025 №134650039394 їй було відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки, при наявному 28 років 00 місяців 09 днів.

При цьому, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності позивача згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 19.08.1982: з 20.10.1991 по 20.06.1995, оскільки наявне виправлення в даті наказу на прийняття; з 05.08.2002 по 13.01.2005, оскільки підприємством не сплачувалися страхові внески.

Окрім цього, позивач також звертає увагу, що із зробленого пенсійним органом розрахунку страхового стажу вбачається те, що періоди її роботи з 14.01.2005 по 01.11.2010 та з 01.04.2024 по 16.05.2024 враховані лише частково (враховані неповні місяці роботи, в більшості випадків, по півмісяця), про що у спірному рішенні відповідачем взагалі не згадувалося.

Позивач не погоджується з таким рішенням та зазначає, що не може нести відповідальність за ведення трудової книжки та сплату роботодавцем страхових внесків.

Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 23 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив. Зазначає, що позивач звернулася із заявою від 19.09.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Вік заявниці 60 років 01 місяць. Однак страховий стаж становить 28 років 00 місяців 09 днів, при необхідному 32 роки.

Повідомляє, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.08.1982:

- з 20.10.1991 по 20.06.1995, оскільки наявне виправлення в даті наказу на прийняття;

- з 05.08.2002 по 13.01.2005, оскільки відсутні відомості про роботу, нарахування заробітної плати, та сплату страхових внесків за цей період в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні.

При цьому, також повідомляє, що страховий стаж з 14.01.2005 враховано згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на вищезазначене, вважає, що у пенсійного органу0були відсутні підстави для призначення пенсії.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано позовні вимоги.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням 60-річного віку, звернулася до пенсійного органу зі заявою від 19.09.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Вказана заява від 19.09.2025 відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.09.2025 №134650039394 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки, при наявному 28 років 00 місяців 09 днів.

При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано такі періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 19.08.1982:

- з 20.10.1991 по 20.06.1995, оскільки наявне виправлення в даті наказу на прийняття, що порушує пункт 2.4 вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення» від 29.07.1993 №58. Уточнююча довідка не надавалася;

- з 05.08.2002 по 13.01.2005 в ТОВ «Галицькі м`ясопродукти» згідно статті 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відомості про роботу, нарахування заробітної плати, та сплату страхових внесків за цей період в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні.

Окрім цього, із зробленого відповідачем розрахунку страхового стажу судом також встановлено, що періоди роботи позивача з 14.01.2005 по 01.11.2010 враховані лише частково (зараховані неповні місяці роботи), період з 01.04.2024 по 16.05.2024 не врахований взагалі. Як повідомив відповідач у відзиві на позовну заяву, страховий стаж з 14.01.2005 враховано згідно даних відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

За змістом ст. 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_2 від 19.08.1982 та встановлено, що в межах спірних періодів ОСОБА_1 працювала

- з 20.10.1991 по 20.06.1995 - продавцем в кооперативі «Елегант»;

- з 05.08.2002 по 01.11.2010 - експедитором у ТОВ «Галицькі м`ясопродукти»;

- з 06.04.2021 по 16.05.2024 - менеджером з логістики у ФОП ОСОБА_2 .

При цьому, відповідні записи завірені печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи, при цьому містяться посилання на номери та дати наказів.

Щодо аргументів відповідачів про те, що в даті наказу про прийняття на роботу від 20.10.1991 №54 наявне виправлення, суд зауважує, що дата прийняття на роботу (20.10.1991) збігається з датою наказу, де відсутні будь-які виправлення.

Окрім цього, необхідно також зазначити, що на момент вчинення відповідних записів у трудовій книжці позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252) (далі Інструкція №162), пунктом п.1.1 якої встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п.2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з п. 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що всі записи в трудові книжці здійснюються роботодавцем у повній послідовності у разі зміни відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення в межах відповідного підприємства.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.

Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17, а також від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказано правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.

Водночас, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, на яку посилається відповідач у спірному рішенні, взагалі не була чинною на момент вчинення відповідних записів у трудовій книжці позивача (20.10.1991).

Так, судом не встановлено, а відповідачем не доведено недостовірності записів про роботу позивача у період з 20.10.1991 по 20.06.1995 та трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.08.1982 в цілому, а тому її потрібно розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Отже, самі лише сумніви уповноважених осіб відповідачів в достовірності записів про роботу позивача не можуть бути підставою неврахування відповідного періоду роботи позивача для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.

Крім того, згідно статті 62 Закону № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача, зокрема в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до відповідних архівних установ для підтвердження або спростування автентичності спірного запису у трудовій книжці позивача.

Отже, оскільки період роботи позивача з 20.10.1991 по 20.06.1995 підтверджується записами її трудової книжки, за оформлення якої вона не відповідала, необхідно дійти висновку, що такий підлягає зарахуванню до її страхового стажу, в чому відповідач протиправно відмовив.

Окрім цього, щодо періодів роботи позивача з 05.08.2002 по 01.11.2010 та з 06.04.2021 по 16.05.2024, то з матеріалів справи судом вище встановлено, що такі зараховані відповідачем лише частково, згідно даних відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зокрема, періоди з 05.08.2002 по 13.01.2005 та з 01.04.2024 по 16.05.2024 не враховані взагалі, період з 14.01.2005 по 01.11.2010 врахований лише частково (зараховані неповні місяці роботи).

Надаючи оцінку таким діям відповідача суд зазначає таке.

Так, відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІVстраховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Як встановлено судом вище, позивач у період з 05.08.2002 по 01.11.2010 безперервно працювала експедитором у ТОВ «Галицькі м`ясопродукти», а у період з 06.04.2021 по 16.05.2024 - менеджером з логістики у ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується записами у її трудовій книжці.

Суд зауважує, що в межах спірного періоду у трудовій книжці позивача кожна дата містить посилання на відповідний наказ, також міститься відмітка про посаду та підпис відповідальної особи, яка заповнювала трудову книжку, печатка підприємства, де працював позивач.

Таким чином, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про стаж її роботи з 05.08.2002 по 01.11.2010 та з 06.04.2021 по 16.05.2024, записи відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, та жодних зауважень щодо цих записів в трудовій книжці відповідач не висловив.

Водночас, суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості роботодавця по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи.

Таким чином, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату роботодавцем страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування позивачу періоду її роботи у ТОВ «Галицькі м`ясопродукти» та ФОП ОСОБА_2 через несплату ними страхових внесків до Пенсійного фонду України.

За умови підтвердження стажу, як громадянка України, позивач наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 справа №423/757/17, від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв протиправно, не врахувавши до страхового стажу позивача повного календарного періоду її роботи у ТОВ «Галицькі м`ясопродукти» та ФОП ОСОБА_2 з 05.08.2002 по 01.11.2010 та з 06.04.2021 по 16.05.2024 відповідно.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.09.2025 №134650039394, яким позивачу було відмовлено в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши при цьому до її страхового стажу календарні періоди роботи з 20.10.1991 по 20.06.1995, з 05.08.2002 по 01.11.2010 та з 06.04.2021 по 16.05.2024 в цілому, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.08.1982.

При цьому, суд дійшов висновку, що дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви позивачки має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що в останнє вирішував питання про призначення їй пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.09.2025 №134650039394, яким ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, Краматорський район, 84122; код ЄДРПОУ: 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 19.09.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши при цьому до її страхового стажу календарні періоди роботи з 20.10.1991 по 20.06.1995, з 05.08.2002 по 01.11.2010 та з 06.04.2021 по 16.05.2024 в цілому, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.08.1982.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, Краматорський район, 84122; код ЄДРПОУ: 13486010) сплачений судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна