Рішення № 139270567, 27.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 рокусправа № 465/6544/26Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Р.М. Брильовського розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( 79057, Львівська область, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 71, ЄДРПОУ 35009269) про визнання протиправним та скасування постанови, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Франківського ВДВС у місті Львові Лаби Ярослава Михайловича від 30.06.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП № 79505593.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки постанова патрульної поліції № ЕНА №5422727 від 07.08.2025, яка стала підставою для відкриття виконавчого провадження, наразі є неузгодженою та оскаржується в судовому порядку. Справа про її скасування розглядалася Франківським районним судом м. Львова. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу. На вказаний момент справа 943/2121/25 щодо скасування постанови поліції знаходиться у 8-му апеляційному суді м.Львів. Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 5 серпня 2026 року залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху у зв`язку з несплатою судового збору і пропуском строку звернення до суду з позовом та надано строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків.

Ухвалою судді від 10 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та зазначив, що постанова серії ЕНА № 5422727 від 07.08.2025 була пред`явлена до примусового виконання та на момент прийняття її до виконання була чинною. Відповідно до реквізитів зазначеної постанови вона набрала законної сили 07.08.2025, що підтверджувалося відповідною відміткою, наявною у виконавчому документі. Боржником у встановленому законом порядку не оскаржувалася постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2025 № 79505593. Державний виконавець не наділений повноваженнями здійснювати оцінку законності, обґрунтованості чи справедливості рішення органу, який видав виконавчий документ. Вирішення питання щодо законності постанови Управління патрульної поліції у Львівській області серії ЕНА № 5422727 від 07.08.2025 належить до компетенції відповідного суду, а не державного виконавця. Позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, тим, що постанова Управління патрульної поліції у Львівській області серії ЕНА № 5422727 від 07.08.2025 оскаржується ним у судовому порядку. Зазначений довід не свідчить про протиправність дій державного виконавця та не є підставою для скасування постанови від 30.06.2026. Сам факт оскарження боржником виконавчого документа не означає його скасування, визнання таким, що не підлягає виконанню, або автоматичного зупинення його виконання. На момент винесення оскаржуваної постанови від 30.06.2026 постанова серії ЕНА № 5422727 від 07.08.2025 залишалася чинною. У державного виконавця були відсутні будь-які передбачені законом підстави для зупинення виконавчого провадження № 79505593 лише через оскарження боржником постанови Управління патрульної поліції. У ході примусового виконання виконавчого документа державним виконавцем вживалися передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, спрямовані на повне та своєчасне виконання рішення. У результаті вжитих заходів примусового виконання з рахунків боржника було фактично стягнуто кошти у загальному розмірі 3087,00 грн. Оскільки у ході примусового виконання постанови серії ЕНА № 5422727 від 07.08.2025 з боржника фактично стягнуто необхідні кошти та вимоги виконавчого документа виконано у повному обсязі, у державного виконавця виникли передбачені пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» правові підстави для закінчення виконавчого провадження. У зв`язку з цим 30.06.2026 головним державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лабою Ярославом Михайловичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 79505593. Оскаржувана постанова прийнята саме у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі, тобто з підстави, прямо передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, після фактичного виконання рішення у повному обсязі у державного виконавця не залишалося правових підстав для подальшого здійснення виконавчих дій у межах зазначеного виконавчого провадження. Навпаки, продовження виконавчого провадження після повного фактичного виконання рішення суперечило б вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Натомість доводи позивача значною мірою стосуються незгоди з постановою Управління патрульної поліції у Львівській області серії ЕНА № 5422727 від 07.08.2025. Однак державний виконавець не є органом, який видав зазначену постанову, та не наділений повноваженнями перевіряти її законність чи обґрунтованість. Державний виконавець виходив із того, що зазначена постанова є чинним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню. За відсутності судового рішення про її скасування, визнання такою, що не підлягає виконанню, або зупинення стягнення державний виконавець мав законні підстави здійснювати передбачені законом виконавчі дії. Вважає, що державний виконавець діяв послідовно та відповідно до вимог закону: до моменту фактичного виконання здійснював передбачені законом виконавчі дії, а після повного виконання рішення закінчив виконавче провадження. Просив у задоволенні позову відмовити.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

На виконанні у Франківському відділі Державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП №79505593 з виконання постанови Управління патрульної поліції від 7.08.2025 №ЕНА №5422727 про стягнення з ОСОБА_1 2380 грн штрафу та 605,60 грн судового збору в дохід держави.

4.11.2025 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 79505593, яка боржником у встановленому законом порядку не оскаржувалася.

За результатами вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання з боржника фактично стягнуто кошти у загальному розмірі 3087,00 грн, у зв`язку з чим вимоги виконавчого документа були виконані у повному обсязі.

30.06.2026 головний державний виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Лабою Ярославом Михайловичем виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 79505593.

Вважаючи протиправною постанову державного виконавця від 30.06.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП № 79505593, ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), а також Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1403-VIII).

Відповідно до статті 4 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, передбачено, що діяльність приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Частиною 2 вказаної норми передбачено, що приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону №1403-VIII постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, є виконавчими документами.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1403-VIII у виконавчому документі зазначається, зокрема, дата набрання рішенням законної сили, крім рішень, що підлягають негайному виконанню.

Суд встановив, що згідно з матеріалами виконавчого провадження № 79505593 постанова серії ЕНА № 5422727 від 07.08.2025 була пред`явлена до примусового виконання та на момент прийняття її до виконання була чинною. Відповідно до реквізитів зазначеної постанови вона набрала законної сили 07.08.2025, що підтверджувалося відповідною відміткою, наявною у виконавчому документі.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що державний виконавець не наділений повноваженнями здійснювати оцінку законності, обґрунтованості чи справедливості рішення органу, який видав виконавчий документ. Вирішення питання щодо законності постанови Управління патрульної поліції у Львівській області серії ЕНА № 5422727 від 07.08.2025 належить до компетенції відповідного суду, а не державного виконавця.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).

Суд зазначає, що на момент прийняття виконавчого документа до виконання у державного виконавця були наявні передбачені законом підстави для відкриття виконавчого провадження та здійснення заходів примусового виконання.

4.11.2025 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 79505593.

Суд встановив, що боржник постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2025 № 79505593 у встановленому законом порядку не оскаржував.

Твердження позивача про те, що постанова Управління патрульної поліції у Львівській області серії ЕНА № 5422727 від 07.08.2025 оскаржується ним у судовому порядку, не свідчить про протиправність дій державного виконавця та не означає його скасування, визнання таким, що не підлягає виконанню, або зупинення його виконання.

Законом №1404-VIII встановлено випадки, за наявності яких виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII державний виконавець виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що юридично значущою обставиною є саме зупинення судом стягнення, а не сам факт звернення боржника до суду.

Разом з тим, матеріали виконавчого провадження №79505593 не містять судового рішення, яким було б зупинено стягнення на підставі постанови серії ЕНА № 5422727 від 07.08.2025, а також відсутнє судове рішення про скасування зазначеної постанови або визнання її такою, що не підлягає виконанню.

Отже, у державного виконавця були відсутні передбачені законом підстави для зупинення виконавчого провадження № 79505593 чи припинення виконавчих дій лише у зв`язку з тим, що боржником оскаржувалася постанова Управління патрульної поліції.

Суд встановив, що у ході примусового виконання виконавчого документа державний виконавець вживав передбачені Законом №1404-VIII заходи, спрямовані на повне та своєчасне виконання рішення, за результатами яких з рахунків боржника було фактично стягнуто кошти у загальному розмірі 3087,00 грн.

Зазначених коштів було достатньо для задоволення вимог за виконавчим документом, а також стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Оскільки у ході примусового виконання постанови серії ЕНА № 5422727 від 07.08.2025 з боржника фактично стягнуто необхідні кошти та вимоги виконавчого документа виконано у повному обсязі, у державного виконавця виникли передбачені пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» правові підстави для закінчення виконавчого провадження.

Суд встановив, що 30.06.2026 державний виконавець Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 79505593.

Статтею 39 Закону №1404-VIII встановлено підстави закінчення виконавчого провадження.

Зокрема, пунктом 9 статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Статтею 40 Закону №1404-VIII встановлено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Враховуючи той факт, що вимоги виконавчого документа виконано у повному обсязі, заборгованість за виконавчим документом державний виконавець 30.06.2026 правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 79505593.

Вказана постанова прийнята у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі, тобто з підстави, прямо передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Тому, після фактичного виконання рішення у повному обсязі у державного виконавця не залишалося правових підстав для подальшого здійснення виконавчих дій у межах зазначеного виконавчого провадження.

Суд не дає правову оцінку питанню правомірності стягнення виконавчого збору у розмірі 238,00 грн, оскільки це питання не є предметом спору.

Оскарження постанови Управління патрульної поліції у Львівській області серії ЕНА № 5422727 від 07.08.2025 позивачем у судовому порядку не є підставою для зупинення виконавчого провадження № 79505593 та не є підставою для припинення виконавчих дій та не є перешкодою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Отже фактичне виконання виконавчого документа у повному обсязі є підставою, передбаченою пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» для закінчення виконавчого провадження, що і було зроблено державним виконавцем 30.06.2026.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Поняття доказів наведено у статті 72 КАС України, відповідно до якого Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що постанова від 30.06.2026 про закінчення виконавчого провадження № 79505593 є правомірною, обґрунтованою, прийнятою в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом №1404-VIII, а позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 9, 19-21, 72-77, 133, 139, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його підписання. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович