Рішення № 139270499, 27.08.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2281/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В.Науменка, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через уповноваженого представника, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Кіровоградській області №000133303 від 12.11.2019 про збільшення суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 97430,00 грн. та 24357,50 грн штрафних (фінансових) санкцій.

2) визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Кіровоградській області №001343303 від 12.11.2019 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору у сумі 8119,17 грн. та 2029,79 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3) визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкову вимогу Головного управління ДПС в Кіровоградській області №0006031-1303-1128 від 08.05.2023 р. на суму 141002,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та АТ «Укрсиббанк» укладено мирову угоду та банком списано частину боргу за кредитним договором, який відповідач вважає додатковим благом та нарахував відповідні податкові зобов`язання. Натомість позивач наголошує, що ним фактично не отримано жодного доходу, а навпаки сплачено частину боргу за кредитним договором. Крім цього, посилається на наявність певних преференцій, встановлених згідно п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, відповідно до яких не відносяться до додаткового блага прощені (анульовані) кредитором суми курсової різниці та процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за кредитами, отриманими у іноземній валюті. Враховуючи викладене, вважає спірні ППР та податкову вимогу протиправними та просить суд скасувати їх.

Ухвалою суду від 14.04.2025 залишено без руху позовну заяву та встановлено строк для усунення виявлених недоліків (а.с. 47-49). У встановлений строк позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та докази сплати судового збору.

Ухвалою від 29.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено її розгляд проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 72).

Від відповідача до суду 09.05.2025 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнав у повному обсязі. Зазначив, що контролюючим органом з бази даних ДРФО України отримано відомості про те, що позивач у 4-му кварталі 2018 року отримала від АТ «Укрсиббанк» дохід у сумі 541277,80 грн. за ознакою «126» - додаткове благо, проте сума податку не нарахована та не сплачена. В свою чергу АТ «Укрсиббанк» зазначену інформацію підтверджено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб та сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ), за ознакою доходу «126»; Банком повідомлено боржника (позивач у цій справі) про анулювання (прощення) боргу згідно вимог пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 ПК України та включено суму анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1ДФ. Натомість позивачем зазначені суми не задекларовано, податок з отриманого доходу та військовий збір не сплачено. Отже, контролюючим органом проведено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків, за наслідками якої винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.11.2019 року. Вважає свої дії та рішення правомірними, у задоволенні позову просить відмовити (а.с. 75-77).

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило, проте 27.05.2025 від представника позивача надійшли пояснення, за змістом яких позивач наполягає на задоволенні позову, а доводи, викладені у відзиві, вважає такими, що не спростовують позовних вимог (а.с. 102-104).

Дослідивши надані сторонами письмові матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що між позивачем та АТ «Укрсиббанк» 12.05.2008 року укладено договір про надання споживчого кредиту №11345016000 у сумі 40000 доларів США зі строком погашення 12.05.2023 року, під 14,00% річних. Вказані обставини встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.11.2015 у справі №405/5261/15-ц, яким з позивача на користь Банку було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором. Зазначене рішення суду переглядалось у судах апеляційної та касаційної інстанції та було залишено без змін, а отже набрало законної сили.

У подальшому, 11.10.2018 року АТ «Укрсиббанк» надіслало позивачу Повідомлення про анулювання боргу №1211 (у порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України), за змістом якого Банк повідомив позивача про наявність заборгованості за кредитним договором №11345016000 від 12.05.2008, яка станом на 11.10.2018 становила 45402,88 дол. США (що по курсу НБУ станом на 11.10.2018 становило 1271412,18 грн), а також про те, що Банк на підставі пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України прийняв рішення про анулювання кредитної заборгованості, а саме суми основного боргу (кредиту) 19329,35 доларів США, що складає 541277,80 грн. по курсу НБУ станом на 11.10.2018.

У вказаному Повідомленні також йшлося про анулювання заборгованості по процентах (15560,53 дол. США), а також по штрафних санкціях (26269,57 грн.).

Зазначене Повідомлення містило попередження позивача про те, що анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом та позивачу необхідно самостійно сплатити ПДФО, що відобразити у річній податковій декларації, а також сплатити військовий збір (а.с. 18).

Зазначене Повідомлення містить рукописний напис «получила лично 11.10.2018 ОСОБА_1 » та особистий підпис позивача (а.с. 99).

Факт отримання зазначеного повідомлення та ознайомлення з його змістом позивачем не заперечується.

Разом з тим, позивач податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік не подавала, ПДФО та військовий збір з суми прощеного боргу по кредиту не сплачувала, що позивачем також не заперечується.

Судом також встановлено, що на підставі наказу №41 від 09.09.2019 (а.с. 92), ГУ ДПС в Кіровоградській області 19 вересня 2019 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходу, отриманого платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, за наслідками якої складено Акт №49/11-28-33-03/2940008944 від 24.09.2019 (а.с. 80-82).

Порядок призначення та проведення зазначеної перевірки позивачем у цій справі не оскаржується.

Відповідно до Акту перевірки, контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, ст. 179 ПК України за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік до контролюючого органу;

- пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, в результаті чого донараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік на загальну суму 97430,00 грн;

- пп. 1.1-1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в результаті чого донараховано податкове зобов`язання по військовому збору за 2018 рік на загальну суму 8119,17 грн.

Відомостей про надання заперечень до Акту перевірки матеріали справи не містять.

На підставі Акту №49/11-28-33-03/2940008944 від 24.09.2019 контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №000132303 від 12.11.2019, яким застосовано штраф у розмірі 170,00 грн. (а.с. 93);

- №000133303 від 12.11.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 121787,50 грн., з яких за основним зобов`язанням 97430,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 24357,50 грн. (а.с. 93-зворот);

- №000134303 від 12.11.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 10148,98 грн., з яких за основним зобов`язанням 8119,17 грн, штрафні (фінансові) санкції 2029,79 грн. (а.с. 94).

Унаслідок несплати податкового боргу контролюючим органом 08.05.2023 сформовано та направлено позивачу податкову вимогу №0006031-1303-1128 на суму 141002,32 грн. (а.с. 96).

Матеріали справи не містять відомостей про оскарження позивачем в адміністративному порядку зазначених податкових повідомлень-рішень та/або вимоги.

Натомість, не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивачем ініційовано розгляд даної справи у Кіровоградському окружному адміністративному суді.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Зі змісту статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За приписами статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган у встановлених законом випадках зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Надаючи оцінку порушенням, встановленим контролюючим органом за результатами проведеної перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, зазначений боржник з анульованої суми боргу зобов`язаний також самостійно обчислити та сплатити військовий збір.

Подібні висновки у повному обсязі відповідають правовій позиції, яка неодноразово та послідовно висловлювалась у постановах Верховного Суду, у тому числі від 07 червня 2018 року у справі №809/1343/17, від 13 січня 2021 року у справі №815/3071/18, від 28 червня 2024 року у справі №640/1123/19, тощо.

Що стосується доводів позивача про поширення на анульовану банком суму положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, суд зазначає наступне.

Так, 07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 №321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" (далі-Закон №321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Суд наголошує, що системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за змістом наведених положень у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Як слідує з обставин цієї справи, позивачу банком було прощено (анульовано) суму основного боргу, а не змінено валюту зобов`язання за таким фінансовим кредитом з іноземної валюти у гривню, що у розумінні вищенаведених норм податкового законодавства зумовлює виникнення додаткового блага та, як наслідок, зобов`язання задекларувати отриманий дохід і сплатити з нього податок і військовий збір.

Аналогічний правовий підхід висловлено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17.

Отже суд констатує, що оскільки між позивачем та банком не було укладено жодних угод про зміну валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, тому пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України не врегульовує виниклі між сторонами спірні правовідносини, адже відсутні необхідні умови, за яких застосовуються вказані положення законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних рішень підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях податкового органу під час винесення спірних рішень, а тому позовні вимоги щодо визнання їх протиправними та скасування є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.

Доказів понесення відповідачем судових витрат у справі до суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати вважати фактично понесеними.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО