Рішення № 139270334, 26.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року № 320/3667/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А.Б., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про зобов`язання вчинити дії -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), у якому просив суд:

- прийняти рішення, яким зобов`язати Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення щодо не зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) при закінченні виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови Господарського суду Київської області від 07.11.2006 по справі № 380/3а-06 та вчинити дії щодо зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження, а саме арешт нерухомого майна, порушує його права та законні інтереси, у тому числі щодо володіння, користування та розпорядження належним йому на праві власності майном та унеможливлює завершення процедури виділу майна в натурі та проведення державної реєстрації права власності. Вказує, що звернувся до Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про зняття арешту з нерухомого майна, у відповідь на яку відповідач повідомив про відсутність матеріалів виконавчого провадження щодо позивача, оскільки строк зберігання документації закінчився, та про те, що на примусовому виконанні не перебувають виконавчі провадження, боржником у яких є позивач, проте не зняв арешт на майно позивача, зазначаючи, що такий може бути знятий за рішенням суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 відкрито провадження у справі № 320/366724 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач станом на дату розгляду справи відзив на адміністративний позов до суду не надав.

Згідно частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача вбачається обтяження, а саме арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 5827642 від 12.10.2007), внесений реєстратором Білоцерківської районної державної нотаріальної контори на підставі постанови районного відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції АК №720772 від 13.09.2007; арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 8676129 від 28.04.2009), внесений реєстратором Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови районного відділу ДВС Білоцерківського МРУЮ АА № 866474 від 25.03.2009.

За твердженнями позивача, під час звернення до нотаріуса задля проведення державної реєстрації права власності йому було в усній формі відмовлено у проведенні державної реєстрації права особистої власності, посилаючись на наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис щодо арешту майна позивача.

10.07.2023 позивач звернувся до Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) із заявою про зняття арешту з нерухомого майна.

Листом Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 28.07.2023 № 68292 позивача проінформовано, що із даних пошуку в автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що на дату надання відповіді, у відділі на примусовому виконанні не перебували виконавчі провадження боржником у яких є ОСОБА_1 , зазначено, що строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, та рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання про зняття арешту з майна, накладеного в межах виконавчого провадження.

Позивач зазначаючи, що наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження, а саме арешт нерухомого майна реєстраційний (номер обтяження 5827642 від 12.10.2007) порушує його права та законні інтереси на володіння, користування та розпорядження належним йому на праві власності майном та унеможливлює завершення процедури виділу майна в натурі та проведення державної реєстрації права власності, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. При цьому вказує, що зазначений арешт було накладено у зв`язку з виконанням постанови Господарського суду Київської області від 07.11.2006 у справі № 380/3а-06, якою позов Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції до ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю. Скасовано (припинено) державну реєстрацію Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ФОП ОСОБА_1 . Стягнуто з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 в доход державного бюджету України 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) судового збору.

Варто заначити, що районний відділ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції перейменовано у Білоцерківський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20.02.2023 № 687/5 «Про відділи державної виконавчої служби у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ)».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо здійснення виконавчих дій до 05.10.2016 регулювались Законом України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження (далі - Закон № 606-XIV). З 05.10.2016 вступив у силу Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 48 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05.10.2016.

Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Згідно із частиною першою статті 55 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Схожі за змістом приписи містяться у статті 56 Закону № 1404-VIII.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Законодавство про виконавче провадження передбачає зняття арешту майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні: 1) виконавцем; 2) начальником відділу державної виконавчої служби; 3) судом.

Зокрема, виконавець знімає арешт з майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII).

Подібні положення містяться у статті 38 Закону № 606-XIV. Також виконавець знімає арешт з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

У незакінченому виконавчому провадженні виконавець знімає арешт з майна боржника у випадках, визначених частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII, з-поміж яких: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно тощо.

Також виконавець знімає арешт з майна боржника, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню (частина четверта статті 40 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 606-XIV майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту (аналогічні положення містить частина третя статті 59 Закону № 1404-VIII).

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону № 606-XIV; частина п`ята статті 59 Закону № 1404-VIII).

У даній справі судом встановлено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державно реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача вбачається обтяження, а саме арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 5827642 від 12.10.2007), внесений реєстратором Білоцерківської районної державної нотаріальної контори на підставі постанови районного відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції АК №720772 від 13.09.2007.

Зазначений арешт майна ОСОБА_1 є чинним на час розгляду адміністративного позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2025, крім іншого, витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію постанови про арешт майна від 13.09.2007 АК №720772 та матеріалів відповідного виконавчого провадження.

На виконання зазначеної ухвали Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) повідомив, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні будь-які відомості про перебування на примусовому виконанні виконавчого документу № 380/3а-06 Господарського суду Київської області від 07.11.2006 про стягнення з ОСОБА_1 .

Виготовити копії постанов і матеріалів виконавчих проваджень та встановити приналежність постанови про арешт майна боржника АК № 720772 від 13.09.2007 та постанови про арешт майна боржника АА № 866474 від 25.03.2009 до відповідного виконавчого провадження не представляється можливим, оскільки є підстави вважати, що виконавчі провадження, які перебували на примусовому виконанні відносно позивача знищено за строками зберігання, що в свою чергу унеможливлює винесення постанови про зняття арешту.

При цьому відповідачем повідомлено, що окрім запитуваного виконавчого документу № 380/3а-06, в спецрозділі Автоматизованої системи виконавчого провадження наявні записи щодо наступних виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 : ВП № НОМЕР_2 по примусовому виконанні виконавчого листа № 2-275 від 30.03.2004 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 260 грн щомісячно; ВП № НОМЕР_3 по примусовому виконанні постанови № 3-1988 від 14.04.2009 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави; ВП № НОМЕР_5 по примусовому виконанні постанови № СН029993 від 11.11.2009 виданої УДАІ ГУ МВС України в Київській області про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держав; ВП № НОМЕР_4 по примусовому виконанні виконавчого листа № 2-3220 від 29.06.2010 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі 250 грн щомісячно до закінчення навчання.

При цьому, перелік виконавчих документів, сформований в АСВП відносно боржника не є вичерпним, оскільки автоматизована система розпочала функціонувати у 2006 році, а паперові носії та матеріали виконавчих проваджень знищуються після закінчення встановлених термінів зберігання.

Крім того листом від 28.07.2023 № 68292 та поясненням відповідача, наданими на ухвалу про витребування доказів від 11.04.2025 у справі № 320/3667/24, Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) зазначив, що відповідно до даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження будь-які відомості щодо перебування на примусовому виконанні виконавчого документу № 380/3а-06 від 07.11.2006 відсутні.

Згідно підпункту 9.9 наказу Міністерства юстиції України від 08.12.2009 № 2392/5 «Про порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби», строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки, по рішеннях в адміністративних справах один рік.

Тому, копії постанов АК № 7207722 від 13.09.2007 та АА № 866474 від 25.03.2009 і матеріали відповідних виконавчих проваджень знищені за строками зберігання, що в свою чергу унеможливлює винесення постанови про зняття арешту.

Копії матеріалів зазначених виконавчих проваджень також не були надані суду з підстав знищення останніх за строками зберігання.

Суд, витребувавши зазначені матеріали виконавчих проваджень, вжив усіх заходів для встановлення фактичних обставин, які мають значення для розгляду даної справи, тому у зв`язку з їх ненаданням, суд фактично позбавлений можливості встановити підстави завершення виконавчого провадження, в межах якого державним виконавцем накладався арешт на все майно ОСОБА_1 постановою АК № 720772 від 13.09.2007.

Зважаючи на те, що на виконання виконавчого листа № 380/3а-06 Господарського суду Київської області від 07.11.2006 про стягнення з ОСОБА_1 державного мита, державним виконавцем було винесено постанову АА № 814621 (копію якої надано позивачем), матеріалами справи не підтверджується, що постанова державного виконавця АК № 720772 від 13.09.2007, яка стала підставою для накладення арешту на майно позивача, стосується виконання судового рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2006 у справі № 380/3а-06.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази існування відкритого або незавершеного виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 . Такі відомості також відсутні в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

Згідно з частиною п`ятою статті 246 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.06.2026 у справі № 932/5808/25 наголошено, що у цій справі суди попередніх інстанцій не врахували, що з моменту завершення виконавчого провадження минуло більше 10 років, виконавче провадження вже знищене у зв`язку із закінченням строку його зберігання і матеріали справи не містять відомостей про те, що стягувач або його правонаступники повторно пред`являли вказаний виконавчий лист до виконання. У справі відсутні докази існування правових підстав для застосування обтяження майна боржника і не доведено існування виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати відповідне обтяження спірного майна боржника.

Окрім того, у згаданій постанові Верховного Суду також зазначено наступне: «Визначення посадової особи, яка має повноваження зняти арешт з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні, залежить від конкретних обставин і підстав зняття такого арешту.

Верховний Суд зазначає, що оспорювані арешти майна накладено постановами державних виконавців Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, правонаступником якого відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 15 червня 2022 року № 2429/5 «Про реорганізацію деяких відділів державної виконавчої служби у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)» та з урахуванням неодноразового перейменування назви є Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), тому саме вказаний орган виконавчої служби є відповідальним за скасування обтяження спірного майна.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 01.04.2026 в справі № 711/6615/24.»

Так, у постанові від 13.07.2022 року у справі № 2/0301/806/11 з аналогічних спірних правовідносин, Верховним Судом зауважено, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Виходячи з положень частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (у тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Таким чином, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Саме такий правовий висновок містять постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.07.2021 у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22.12.2021 у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26.01.2022 у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2023 у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2023 у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.10.2024 у справі № 569/6234/22 (провадження № 61-2690св23) також дійшов висновку, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови повернення виконавчого документа стягувачу до 8 березня 2011 року (дата набрання чинності новою редакцією Закону № 606-XIV), знищення виконавчого провадження за закінченням строку його зберігання та відсутність майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

У межах даної адміністративної справи суд також враховує, що відмовляючи у знятті арешту, відповідач не оспорював факт відсутності заборгованості позивача за виконавчим листом, який перебував на виконанні в межах виконавчого провадження.

Суд зазначає, що арешт майна має тимчасовий характер та є похідним від існування виконавчого провадження. Його збереження за відсутності такого провадження є непропорційним та невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Знищення матеріалів виконавчого провадження не може бути підставою для безстрокового обмеження права власності. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та зобов`язання органу державної виконавчої служби усунути порушення прав скаржника шляхом зняття арешту.

Статтею 40 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, підлягає зняттю, скасовуються інші заходи примусового виконання рішення та проводяться необхідні дії у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 40 зазначеного Закону встановлено, що у випадках повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний вчинити відповідні процесуальні дії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом забезпечення виконання конкретного виконавчого документа та може існувати виключно в межах виконавчого провадження.

На час розгляду справи відсутні докази існування відкритого або незавершеного виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 . Отже, подальше збереження арешту, накладеного постановою АК № 720772 від 13.09.2007 не пов`язане із забезпеченням виконання будь-якого рішення суду чи іншого органу.

Враховуючи викладене, враховуючи пояснення відповідача, що в провадженні Білоцерківського відділу ДВС не перебувають жодні виконавчі провадження, де позивач є боржником, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права у даному випадку, є зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна, накладений на об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 , підстава обтяження: постанова АК № 720772, 13.09.2007, Районний відділ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 5827642.

Частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі «Горнсбі проти Греції» Європейським судом з прав людини в пункті 40 рішення зазначено, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).

Європейський суд з прав людини в пункті 26 рішення у справі «Глоба проти України» відзначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви», заява № 41510/98, пункт 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України» (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

У пункті 27 рішення у справі «Глоба проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Зважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 94, ЄДРПОУ 34846037) про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати Білоцерківський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна, накладений на об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 , підстава обтяження: постанова АК № 720772, 13.09.2007, Районний відділ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 5827642.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Діска А.Б.