Ухвала суду № 139270050, 27.08.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про перехід до розгляду справи

за правилами загального позовного провадження

"27" серпня 2026 р. справа № 300/4865/26

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та нечинним рішення Івано-Франківської міської ради від 26.02.2026 № 64-59 «Про затвердження детальних планів територій».

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Пунктом 2 зазначеної ухвали відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Водночас, під час подальшого розгляду справи та комплексного вивчення її матеріалів судом встановлено інші правові обставини, які позивачем при поданні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не зазначалися та, відповідно, не були покладені в його обґрунтування.

В даному аспекті суд вказує на таке.

Відповідно до частини 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з частиною 2 статті 12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з положеннями частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються, зокрема, справи у спорах щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 257 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Положеннями приписів частини 4 статті 257 КАС України вказано, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті, зокрема справи у спорах щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Суд наголошує, що предмет спору в спірних правовідносинах полягає у визнанні протиправним та нечинним рішення Івано-Франківської міської ради від 26.02.2026 № 64-59 «Про затвердження детальних планів територій».

Так, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований останній на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 8 цього Закону визначено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно із положеннями частини 1 статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території.

Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території розглядається і затверджується сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.06.2018 у справі № 826/4504/17, від 14.08.2018 у справі № 815/3880/14, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 15.04.2020 у справі № 702/1384/16-а.

Крім того, згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Водночас, у статті 4 КАС України визначено терміни "нормативно-правовий акт" та "індивідуальний акт":

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

У Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено:

- детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території (пункт 3 частини першої статті 1);

- містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини першої статті 1).

Крім того, аналіз наведених положень статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дозволяє стверджувати, що детальний план території містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.

Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо детального плану території місцева рада формує обґрунтування щодо деталізації положень генерального плану міста, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляюются права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

У зв`язку із наведеним, суд зазначає, що оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 466/1264/18, від 20.12.2019 у справі № 520/14995/16-а, від 09.04.2020 у справі № 807/150/16, від 28.09.2021 у справі № 813/4167/17, від 09.02.2022 у справі № 540/1378/20, від 22.05.2026 у справі № 320/4094/25.

Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначаються статтею 264 КАС України.

Указана норма розміщена у параграфі 1 глави 11 «Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ» КАС України, що має назву «Розгляд окремих категорій складних справ».

Отож, законодавець підкреслив вагоме значення таких спорів шляхом віднесення їх на законодавчому рівні до категорії складних, що потребують дотримання певної процедури їхнього вирішення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Частинами 4-6 статті 264 КАС України визначено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до судового розгляду.

Якщо оголошення опубліковано своєчасно, то вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі таких осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду (частина шоста статті 264 КАС України).

Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження (частина восьма статті 264 КАС України).

Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині (частина 9 статті 264 КАС України).

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що законодавець, визначивши таку категорію спорів, як складні, установив особливу процедуру оскарження нормативно-правових актів, якою, зокрема, передбачено обов`язок суб`єкта владних повноважень опублікувати відповідне оголошення щодо акта, який є предметом оскарження. Такі дії вчиняються з метою виявлення кола осіб, на чиї інтереси цей акт має експліцитний або імпліцитний вплив. Водночас, особливістю проваджень у таких справах є те, що з моменту публікації в офіційному виданні особи, які вважають, що їх права та інтереси порушені, мають право звернутися до суду з вимогою вирішити питання про їхню участь у розгляді справи до прийняття відповідного рішення.

Також стаття 264 КАС України містить імперативну норму щодо розгляду таких справ за правилами загального позовного провадження. Обов`язковість такого припису обумовлена тим, що лише у загальному позовному провадженні передбачено інститут підготовчого засідання, основними завданнями якого є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті (частина 2 статті 173 КАС України).

Такі вимоги законодавцем запроваджено з метою забезпечення дотримання принципів публічності, гласності та відкритості інформації у спорах, предметом оскарження у яких є нормативно-правовий акт, сфера дії якого спрямована на врегулювання певних суспільних відносин, поширюється на невизначене коло осіб та має безпосередній вплив на їхні права, свободи й законні інтереси.

Аналогічні умови щодо розгляду таких справ додатково зазначені у частині 4 статті 257 КАС України, якою передбачено вичерпний перелік справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, до яких, зокрема, віднесено справи щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що цей адміністративний акт стосується невизначеного кола осіб та розрахований на довгострокове і неодноразове застосування, то у розумінні пункту 18 частини першої статті 4 КАС України це рішення за правовою природою є нормативно-правовим актом, а спір щодо його оскарження підлягає розгляду виключно за правилами загального позовного провадження (пункт 1 частини четвертої статті 12, частина восьма статті 264 КАС України).

Такі імперативні вимоги щодо порядку розгляду спорів з приводу оскарження нормативно-правових актів законодавцем запроваджено, виходячи із принципів гласності, відкритості та офіційності, оскільки саме через інститут оприлюднення інформації в офіційному виданні, з приводу оскарження такого акта, можливо визначити коло осіб, які вважають, що їхні права та інтереси порушені та надалі надати їм можливість звернутися до суду з вимогою вирішити питання про їхню участь у розгляді справи до прийняття відповідного рішення.

Водночас, суд зазначає, що відмова ухвалою суду від 14.07.2026 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не перешкоджає подальшому вирішенню питання щодо належної процесуальної форми розгляду справи з ініціативи суду. Зазначеною ухвалою оцінювалися саме доводи, наведені позивачем на обґрунтування відповідного клопотання.

Разом з тим, з урахуванням предмета спору, правової природи оскаржуваного рішення та правових висновків Верховного Суду щодо нормативного характеру рішень про затвердження детальних планів територій, суд дійшов висновку про необхідність застосування до цієї справи спеціального порядку, встановленого статтею 264 КАС України.

Так, відповідно до частини 6 статті 260 КАС України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Згідно з вимогами частин 1-2 статті 179 КАС України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче судове засідання. Дата і час підготовчого засідання призначається судом з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

За правилами частини 4 статті 173 Кодексу адміністративного судочинства України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

За вказаних обставин суд дійшов висновку щодо необхідності переходу до розгляду адміністративної справи № 300/4865/26 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 12, 243, 248, 256, 257, 260, 293, 294 КАС Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Здійснити перехід у розгляді справи № 300/4865/26 зі спрощеного в загальне позовне провадження та розпочати підготовче провадження, продовживши строк його проведення на 30 днів після 13.09.26 р.

2. Призначити підготовче засідання у справі на "17" вересня 2026 р. о 10:00 год., який буде проводитися одноособово суддя Панікар І.В., в приміщенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 46, зал судових засідань № 222.

3. Зобов`язати Івано-Франківську міську раду Івано-Франківської області на виконання вимог статті 264 КАС України опублікувати оголошення про відкриття провадження у даній адміністративній справі в офіційному виданні, у якому оскаржуваний нормативно-правовий акт був офіційно оприлюднений. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого провадження та відповідні докази опублікування необхідно надати до суду.

4. Інформацію по даній справі учасники справи можуть отримати за веб-адресою: http://adm.if.court.gov.ua/sud0970/.

5. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Позивачу та відповідачу копію ухвали надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.