Ухвала суду № 139269983, 27.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

27 серпня 2026 рокуСправа № 280/8886/26 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни (вул. Василя Сергієнка, буд. 25, прим. 148, м. Запоріжжя, 69114), треті особи ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВА ГРУПА» (м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 78-А, кв. 144, код ЄДРПОУ 32320437), ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІНСТАР» (м. Київ, вул. Семена Скляренка, буд. 1, офіс 2, код ЄДРПОУ 44630056) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування окремого положення постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни (далі відповідач), треті особи ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВА ГРУПА», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІНСТАР», в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни щодо примусового проникнення 14.08.2026 у виконавчому провадженні №79098780 до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та проведення огляду його внутрішніх приміщень за відсутності власника та його представника, без згоди власника та без вмотивованого рішення суду про примусове проникнення.

визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни щодо проведення 14.08.2026 у виконавчому провадженні №79098780 фактичної передачі арештованого майна іншому зберігачу за відсутності боржника та його представника без дотримання вимог частин другої та третьої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» щодо участі не менше двох понятих під час передачі майна;

визнати протиправним та скасувати окреме положення пункту 2 постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни від 13.08.2026 про призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні №79098780, а саме: «При визначенні вартості описаного та арештованого майна, врахувати строки продажу майна, які зазначено у Законі України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна».

Разом із позовною заявою позивачем подано зачву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд: зупинити дію окремого положення пункту 2 постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни від 13.08.2026 про призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні № 79098780, а саме: «При визначенні вартості описаного та арештованого майна, врахувати строки продажу майна, які зазначено у Законі України Про виконавче провадження та Порядку реалізації арештованого майна», до набрання законної сили судовим рішенням у справі; заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Білецькій Крістіні Олександрівні до набрання законної сили судовим рішенням у справі приймати та використовувати для визначення вартості і початкової ціни арештованого майна звіт (звіти), складений ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВА ГРУПА» на виконання постанови від 13.08.2026 з урахуванням зупиненого положення, а також повідомляти учасників виконавчого провадження про таку оцінку як про визначену в порядку статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»; заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Білецькій Крістіні Олександрівні до набрання законної сили судовим рішенням у справі передавати на реалізацію, подавати заявку на реалізацію або формувати лот щодо: житлового будинку літ. Н загальною площею 967,6 кв. м, житловою площею 303,6 кв. м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ювілейна, 18; земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:041:0062 площею 0,0748 га на підставі звіту (звітів), складеного на виконання постанови від 13.08.2026..

Заява мотивована тим, що постановою від 13.08.2026 відповідач призначила ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА ЕКСПЕРТНО- ПРАВОВА ГРУПА» суб`єктом оціночної діяльності для визначення вартості арештованого нерухомого майна: житлового будинку літ. Н загальною площею 967,6 кв. м, житловою площею 303,6 кв. м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ювілейна, 18, та земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:041:0062 площею 0,0748 га. Листом від 10.06.2026 № 01-31/12271 відповідач повідомляла лише про тимчасове невчинення дій, спрямованих на примусову реалізацію, до розгляду апеляційної скарги, одночасно зазначивши, що раніше вжиті заходи примусового виконання залишаються чинними. Отже, наведений лист не встановлює тривалої заборони реалізації та не усуває ризику переходу до продажу після припинення відповідної процесуальної перешкоди. Передача будинку та земельної ділянки на електронні торги, формування лота або визначення початкової ціни на підставі спірної оцінки створять нові правовідносини з оператором системи та потенційними покупцями. У разі продажу відновлення становища, яке існувало до порушення, вимагатиме нових спорів, додаткових витрат і може стати фактично неможливим, а тому звернувся до суду з позовом та заявою про його забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , є боржником у виконавчому провадженні №79098780, яке перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни. Виконавче провадження здійснюється на підставі виконавчого напису №6320 від 12.08.2014, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.П., про звернення стягнення, зокрема, на житловий будинок літ. Н загальною площею 967,6 кв. м, житловою площею 303,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , та земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:04:041:0062 площею 0,0748 га.

05.08.2026 відповідач направила позивачу лист №01-31/16829 «Щодо передачі майна на зберігання іншому зберігачу».

07.08.2026 позивач подав відповідачу Заяву-заперечення щодо недостовірних та документально не підтверджених відомостей про передачу майна на відповідальне зберігання. У ній позивач прямо повідомив, що 20.05.2026 перебував у Латвійській Республіці, під час виконавчої дії присутнім не був, майно не оглядав і не приймав, розписки та акта передачі не підписував, ключів у межах виконавчої дії не отримував, а обов`язки і відповідальність зберігача йому особисто не роз`яснювалися.

14.08.2026 відповідач у новій постанові про передачу майна іншому зберігачу знову використала як установлений факт твердження про те, що майно перебувало на зберіганні у ОСОБА_1 . Того самого дня відповідач увійшла до житлового будинку, здійснила огляд внутрішніх приміщень та оформила фактичну передачу майна новому зберігачу.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В розумінні наведеної норми закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Так, дослідивши матеріали справи, суд виходячи з наданих доказів, не вбачає очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, а тому вважає, що відсутні обставини, які б слугували підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Подання адміністративного позову про визнання дій протиправними та скасування рішення суб`єкта владних повноважень не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної протиправності такого рішення.

Крім того, наявність чи відсутність протиправності рішення суб`єкта владних повноважень є предметом даного спору та підлягає дослідженню під час судового розгляду справи.

Таким чином, суд розглянувши подану заяву не вбачає правових підстав для забезпечення адміністративного позову. У разі встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача, їх відновлення, в даному випадку, можливе лише за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може бути підмінено вжиттям заходив забезпечення позову у даному випадку та на даній стадії судового процесу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака