Рішення № 139268577, 26.08.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/5854/25

номер провадження 2/695/1258/26

26 серпня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.

за участю секретаря Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах Держгеокадастру в Черкаській області з позовом до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Свою позовну заяву прокурор мотивує тим, що відповідач ОСОБА_1 , будучи громадянином РФ, на підставі рішення Шабельниківської сільської ради від 29.12.2001 року № 37 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 2.57 га в адміністративних межах Шабельниківської сільської ради серії ІІ-ЧР № 039928, виданий 09.02.2005 року Шабельниківською сільською радою. Відповідно до плану меж земельної ділянки ОСОБА_1 отримав у власність земельні ділянки площами 1.48 га, 0.93 га та 0.16 га. На даний час земельні ділянки, площами 1.48 га та 0.93 га у власності відповідача не перебувають. Відповідно до витягу з державного земельного кадастру, земельна ділянка, площею 0.16 га має кадастровий номер 7121589600:04:002:0507.

Так як відповідач є громадянином Російської Федерації, то йому слід було відчужити земельну ділянку. Оскільки вищевказана земельна власником не відчужена, тому відповідно до п. д) ч. 1 ст. 143 ЗК України прокурор у позові просить здійснити примусове відчуження земельної ділянки у відповідача, а саме примусово припинити право власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та стягнути з відповідача судові витрати.

У судове засідання прокурор Походенко В.В. не прибув, проте скерував до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив суд повністю їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області в судове засідання не прибув, направивши до суду письмове пояснення, в якому позов прокуратури підтримав, просив справу розглядати за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання неодноразово не з`явилася, проживає за межами України, про дату, час та місце судового розгляду ставився до відому шляхом розміщення оголошення на сайту «Судова влада».

За таких обставин, суд проводить судовий розгляд за відсутності учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України представництво інтересів держави у суді, у випадках передбачених законом, покладається на органи прокуратури України. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності іншого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у :праві № 3 - рп/99, із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним зняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою щійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ч. 3 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Судом встановлено, що Золотоніською окружною прокуратурою було скеровано відповідні запити до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області з метою встановлення підстав представництва.

ГУ Держгеокадастру в Черкаській області листом від 29.10.2025 року за вих. № 8-23-0.6-6719/2-25 повідомило, що не зверталось до суду з відповідним позовом, так як відсутні кошти на сплату судового збору та клопотало щодо звернення Черкаською обласною прокуратурою до суду з відповідними позовами.

Викладені в листі ГУ Держгеокадастру в Черкаській області причини не є поважними та свідчать про бездіяльність уповноваженого на захист інтересів держави органу та є підставою для подачі позову прокурором.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у справі № 804/4585/18, постанова від 05.11.2019 року сформулював правову позицію, відповідно до якої «інтереси держави» є оціночним поняттям, що охоплює широку і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

Не відчуження іноземцем земельних ділянок сільськогосподарського призначення порушує встановлений законодавством порядок набуття та реалізації прав на землю, оскільки правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес», про що вказував Європейський суд з прав людини у рішенні від 02.11.2004 року у справі «Трегубенко проти України».

Отже, так як звернення прокурора до суду спрямоване на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання використання успадкованих іноземцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення, то представництво Золотоніською окружною прокуратурою інтересів держави є законним.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Шабельниківської сільської ради від 29.12.2001 року № 37 ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 2.57 га в адміністративних межах Шабельниківської сільської ради серії ІІ-ЧР № 039928, виданий 09.02.2005 року Шабельниківською сільською радою. Відповідно до плану меж земельної ділянки ОСОБА_1 отримав у власність земельні ділянки площами 1.48 га, 0.93 га та 0.16 га. На даний час земельні ділянки, площами 1.48 га та 0.93 га у власності відповідача не перебувають. Відповідно до витягу з державного земельного кадастру, земельна ділянка, площею 0.16 га має кадастровий номер 7121589600:04:002:0507. га, яка на підставі п. 4 ст. 81 ЗК України підлягає відчуженню протягом року.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4812242152021 від 07.10.2021 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0.1612 га, в адміністративних межах Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, кадастровий номер 7121589600:04:002:0507.

Як вбачається з інформації Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України за вих. № 8-5435/0/1-25 від 15.10.2025 року відомості про оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.

Як вбачається з копії довіреності від 23.06.2021 року серії 32 АБ 1778571, наданої ОСОБА_1 про уповноваження ОСОБА_2 діяти від його імені в усіх органах та установах України по питаннях користування, володіння і розпорядження земельними ділянками, ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації (паспорт НОМЕР_1 , виданий ТП УФМС Росії по Брянській області у м. Злинка 27.10.2017 року, код підрозділу 320-013).

Отже, у судовому засіданні встановлено, що громадянин РФ ОСОБА_1 має у власності одну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 01612 га з кадастровим номером 7121589600:04:002:0507.

Згідно із ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 140 ЗК України однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку є не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 145 ЗК України у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Згідно із ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 18.09.2013 року (справа № 6-92цс13), зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року у справі «Новоселецький проти України», від 01 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Отже, у судовому засіданні встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 іноземним громадянином, протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку, тобто з 2005 року, одна земельна ділянка сільськогосподарського призначення отримана у власність не відчужена, то право власності на зазначену земельну ділянку слід примусово припинити, як того вимагає чинне законодавство України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов керівника Золотоніської окружної прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області підлягає до задоволення в повному обсязі.

Також суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь прокуратури судовий збір в сумі 3028.00 грн, сплачений при подачі позовної заяви до суду.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 81, 143, 145 ЗК України та ст. 10, ст.ст. 141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації задовольнити в повному обсязі.

Припинити громадянину РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина РФ НОМЕР_1 , виданий ТП УФМС Росії по Брянській області у м. Злинка 27.10.2017 року, код підрозділу 320-013, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0.16 га, з кадастровим номером 7121589600:04:002:0507, яка знаходиться в адміністративних межах Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, та належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧР № 036928, виданого 09.02.2005 року головою Шабельниківської сільської ради І.В. Гвоздь, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 428, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (код за ЄДРПОУ 39765890, адреса: 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131).

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина НОМЕР_2 , виданий ТП УФМС Росії по Брянській області у м. Злинка 27.10.2017 року, код підрозділу 320-013, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р UА 138201720343160001000003751 в ДКСУ у м. Київ) судовий збір у сумі 3028.00 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Середа Л.В.