Рішення № 139268285, 13.08.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6671/25

Провадження № 2/645/442/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Мартинової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Касьяненко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, якою просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду в загальному розмірі 63983,54 грн., та моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, позивач просила суд стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позивних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 20.04.2025 року о 11 год. 00 хв. в м.Харкові, вул. Бригиди Хартія, буд. 48/24, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Mitsubishi Colt, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя бульвар Богдана Хмельницького - вул. Бригади Хартія та поворот ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю Mersedes-Benz А160, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі прямо, та скоїв з ним зіткнення. При дорожньо-транспортній пригоді автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_2 ОСОБА_1 , як власнику автомобіля було спричинено шкоду. Постановою Немишлянського районного суду міста Харкова від 08.05.2025 року по справі №645/2712/25 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, через наявність в його діях порушень п.16.13 ПДР України, які перебували у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. При цьому позивач також вказала, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА», що підтверджується страховим полісом №220535191. Також вказала, що відповідно до звіту №44/2025 року про оцінку автомобіля, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Mersedes-Benz А160, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП 20.04.2025 року становить 140152,14 гривень. Зазначила, що порівнюючи вартість відновлювального ремонту автомобіля з його ринковою вартістю до ДТП (260421,15>140152,14) зробила висновок, що автомобіль вважається знищеним, адже вартість ремонту значно перевищує ринкову вартість автомобіля до ДТП. Позивач зазначила, що оскільки ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснило їй часткову виплату страхового відшкодування в розмірі 83668,60 грн., то ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати їй різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка дорівнює 56483,54 грн. Крім того, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 понесені витрати, а саме: на оплату послуг ФОП « ОСОБА_4 » за надання звіту №44/2025 в розмірі 4500,00 грн., а також витрати по евакуації пошкодженого автомобіля у розмірі 3000,00 грн. Разом з тим, ОСОБА_1 просила також стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн, яку обґрунтовує тим, що вона зазнала великої моральної шкоди від дій відповідача, який фактично знищив улюблений автомобіль, що був єдиним транспортним засобом позивача і щоденно використовувався для потреб, при цьому вказала, що її чоловік дивом не загинув. Також вказала, що знищенням автомобіля їй було завдано незручності, вона вимушена була змінити свій звичайний спосіб життя, пристосовуватися до нового способу переміщення по місту. Позивач вимушена була тривалий час користуватися послугами громадського транспорту, пристосовуватись до графіку автобусів, терпіти незручності, тривалий час стояти в чергах на зупинках та ризикувати своїм здоров`ям, додатково нести витрати на оплату таксі. Крім того, просила стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Ухвалою суду від 07.10.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

24.11.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Лісіна В.М. надійшов відзив на позовну заяву, яким просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування відзиву посилався на те, що у позовній заяві, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача 56483,54 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної майну. При цьому позовні вимоги ґрунтуються на висновку звіту №44/2025 від 10.05.2025р. про оцінку автомобіля, згідно якого матеріальний збиток завданий власникові складає 140152,14грн. Проте зі змісту вказаного звіту вбачається, що розмір матеріального збитку оцінювачем визначено у розмірі ринкової вартості транспортного засобу, оскільки вартість відновлювального ремонту без зносу (714254,33 грн.), а також з урахуванням зносу (260421,15 грн.), більші ринкової вартості автомобіля (140152,14 грн.). Представник відповідача наголосив, що автомобіль позивача є фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно необґрунтований (вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість ТЗ). Окрім того звернув увагу, що позивач залишила транспортний засіб собі, при цьому хоче отримати компенсацію у розмірі вартості транспортного засобу на момент ДТП, не враховуючи вартість залишків (вартість авто у пошкодженому стані). Представник відповідача також вказав, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом № 220535191, страхова сума за шкоду заподіяну майну -160000 грн., життю та здоров`ю 320000 грн., франшиза 2500 грн. Разом з тим представник відповідача зазначив, що у відповідь на адвокатський запит ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було надано копії документів на підставі яких було оцінено розмір шкоди, копії страхових актів та розрахунків розміру страхового відшкодування, з який вбачається, що позивачу було здійснено страхове відшкодування у загальному розмірі 86668,60грн. двома траншами: 1) 83668,60 грн. - за шкоду заподіяну пошкодженням транспортного засобу згідно страхового акту «ОЦВ-25-20-10699/1 2) 3000 грн. - відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу згідно страхового акту «ОЦВ-ЗГ-25-20-10699/2. З доданих страховою компанією звітів оцінювача та розрахунків розміру страхового відшкодування, вбачається наступне: - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування зносу складає 743839,05 грн.; - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу складає 277591,04 грн. Ринкова вартість транспортного засобу до ДТП 153655,02 грн. Ринкова вартість КТЗ у пошкодженому стані після ДТП 67486,42 грн. З матеріалів страхової справи вбачається, що вартість ремонту, як без урахування зносу так і з урахуванням зносу, перевищує ринкову вартість транспортного засобу. Аналогічні висновки також випливають з аналізу звіту №44/2025 наданого позивачкою і на якому ґрунтується позов. Отже вбачається, що транспортний засіб є фізично знищеним згідно вимог ст. 30 Закону № 1961-IV. Враховуючи викладене страховиком відшкодовано позивачу різницю між вартістю ТЗ до ДТП (153655,02грн.) та після ДТП (67486,42грн.) зменшену на суму франшизи (2500грн.), що дорівнює 83668,60 грн. Окремим траншем додатково відшкодовано витрати на евакуацію ТЗ у сумі 3000 грн. Таким чином вбачається, що страховою компанією відшкодовано матеріальну шкоду позивачці в повному обсязі (окрім франшизи). При цьому слід зазначити, що страховою компанією оцінено ринкову вартість транспортного засобу навіть у більшому розмірі (153655,02 грн.) ніж у звіті доданому позивачем (140152,14грн.) на якому ґрунтуються позовні вимоги. У позивача залишився пошкоджений транспортний засіб, оціненою вартістю 67486,42 грн., що більше ніж сума збитку (56483,54грн.) яку позивач просить стягнути з відповідача. Отже в даному випадку не виникає різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яку відповідно до ст. 1194 ЦК зобов`язаний відшкодовувати винуватець ДТП. Таким чином, страховою компанією сплачено навіть більше ніж завданий збиток та будь які підстави для стягнення майнової шкоди з відповідача відсутні. Вимоги щодо стягнення витрат на виготовлення звіту у розмірі 4500 грн. є безпідставні, оскільки такі витрати відбуваються за рахунок страховика і тільки у разі несвоєчасного визначення розміру майнової шкоди заподіяної потерпілому у ДТП. Крім того, з огляду на правову позицію Верховного Суду від 06 грудня 2020 року у справі №824/647/19-а. провадження №К/9901/31359/20, витрати на проведення експертизи на замовлення позивача до звернення до суду із позовом не входить до складу судових витрат та з іншої сторони не стягується. Окремо звернув увагу, що витрати на евакуацію автомобіля у розмірі 3000 грн. вже були відшкодовані ПАТ «НАСК «ОРАНТА» позивачу, що підтверджується страховим актом № ОЦВ-ЗГ- 25-20-10699-2 та розрахунком страхового відшкодування до нього. Також зі змісту відповіді ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на адвокатський запит, вбачається, що позивачу було сплачено суму у загальному розмірі 86668,60 грн., в той час як позивач у позові зазначає, що отримала від страховика 83668,60 грн. та приховує факт відшкодування їй витрат на евакуацію транспортного засобу, намагаючись компенсувати ці витрати ще раз за рахунок відповідача. Щодо стягнення моральної шкоди, вказав, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження цих вимог, відсутні будь які довідки, виписки або інші медичні документи про звернення з даними проблемами до медичного закладу, крім того позивач не керувала автомобілем, а за кермом знаходилась інша особа. Також позивач обґрунтовуючи моральні страждання зазначила про незручності пов`язані з пересуванням по місту без автомобіля, вказала, що вона начебто не змогла на сплачені кошти придбати інше авто, що нібито у неї немає тепер автомобіля і коштів на новий не вистачає. Але, за позивачем ОСОБА_1 зареєстрований ще один транспортний засіб Kia Ceed, 2008 року випуску, дата останньої реєстрації - 19.07.2025, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів. Наведені обставини підтверджують, що одразу після виплати страхового відшкодування позивач придбала собі інший автомобіль, та спростовують наведені у позові посилання позивача про відсутність іншого автомобіля і браку коштів на його придбання. Разом з тим зі свого боку відповідач ОСОБА_2 зробив все можливе, щоб позивач як можна швидше отримав страхове відшкодування. Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу у сумі 20000 грн. представник відповідача зазначив, що такі витрати також не підлягають стягненню оскільки вони здійснені не адвокату, а на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Допомога юриста», при цьому позивач не надала договору з адвокатом та/або інших документів, що підтверджують, що виконавець послуг має статус адвоката, доказів фактичної сплати нею коштів за професійну правничу допомогу.

19.12.2025 року поштовою кореспонденцією до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначила, що сума ремонту за експертизою перевищує ринкову вартість автомобіля не доводить його фізичне знищення, оскільки транспортний засіб підлягає ремонту. Однак просити від відповідача фактичну вартість відновлювального ремонту буде можливо тільки після проведення такого ремонту з наявністю відповідних фактичних доказів перевищення суми стягнення за позовною заявою. Вказала, що посилання представника відповідача, що позивач фактично хоче отримати на відшкодування шкоди повну ринкову вартість автомобіля, проте при цьому не враховує вартість транспортного засобу після ДТП, або те, що відповідач має обов`язок передити залишки транспортного засобу, не підтверджена будь-якими належними та допустимими доказами. Разом з тим, позивач підтверджує, що витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП на місце оцінки відшкодовувалися ПАТ «НАСК «ОРАНТА», однак евакуація авто з місця оцінки на місце збереження не відшкодовувалися. Разом з тим, зазначила, що моральна шкода підтверджується тим, що автомобіль зазнав значних пошкоджень, а отже життя та здоров`я водія перебувало у загрозі. Водій, який керував автомобілем, є чоловіком позивача, зазнав втрат по здоров`ю та не звертався до медичних закладів охорони здоров`я із-за того, що перебував у стані афекту та мав ознаки фізичних травм: синці, біль в суглобах та спині, тощо. Позивач вимушена втрачати час, спокій за стан свого чоловіка та із-за дій відповідача звертатись до експертів, юридичних та судових установ. В зв`язку з чим, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Разом з тим, просила суд повернути надмірно сплачений судовий збір.

24.12.2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача Лісіним В.М. подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що згідно змісту висновку оцінювача, який надала сама ж позивач, вартість ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість, а отже автомобіль є фізично знищеним в зв`язку з економічною необґрунтованістю ремонту. Позивачу ОСОБА_1 шкоду було відшкодовано в повному обсязі, оскільки вона отримала страхову виплату у сумі різниці між вартостями транспортного засобу до та після ДТП, залишила пошкоджений автомобіль, що має вартість 67486,42 грн. у себе, та при цьому розмір шкоди знаходиться в межах страхової суми (ліміту відповідальності страховика) і не перевищує її. Також представник відповідача наголосив, що позивач хоче фактично отримати грошову суму еквівалентну ринковій вартості свого автомобіля, виходячи з того, що сукупність сум розміру шкоди яку позивач хоче отримати від відповідача і розміру отриманого страхового відшкодування за автомобіль дорівнює ринковій вартості її автомобіля у неушкодженому стані: 83668,60 грн + 56483,54 грн = 140152,14 грн. Згідно висновку №50241/1 від 27.05.2025 наданого НАСК «ОРАНТА» у відповідь на адвокатський запит, вартість автомобіля позивачки у пошкодженому стані складає 67486,42 грн. Отже, у разі задоволення позовних вимог, позивач у сукупності отримає матеріальних благ на загальну суму 83668,60+ 56483,54+ 67486,42 = 207638,56 грн., що значно перевищує вартість її автомобіля до ДТП (140152,14 грн.). Тобто, в такому випадку буде мати місце безпідставне збагачення позивача. З вимогами ОСОБА_1 про стягнення витрат на евакуацію автомобіля з місця оцінки на місце збереження, сторона відповідача не погоджується та вважають їх такими, що страховиком повністю їх відшкодовано позивачу, виходячи з наступного. Так, з матеріалів справи вбачається, що ДТП мало місце 20.04.2025 р. У страхових актах вказана дата заяви - 22.04.2025 р. Виплата за пошкоджений автомобіль відбулась на підставі страхового акту №ОЦВ-25-20-10699/1 датований 10.06.2025 р. Квитанція про оплату евакуатора на суму 3000 грн., що долучена позивачем до позову датована 18.06.2025 р. Доплата за евакуатор відбулась на підставі страхового акту №ОЦВ-25-20-10699/2, який датований 09.07.2025 р. Отже враховуючи хронологічну послідовність, очевидно, що виплата була здійснена саме за квитанцію, яку надала позивач до позову. Якби б страховиком було відшкодовано евакуацію ТЗ з місця ДТП до місця оцінки, як зазначає позивач, то виплата була здійснена на підставі страхового акту від 10.06.2025, оскільки на той час такі документи повинні були існувати (евакуація відбувалась з місця ДТП, яке було 20.04.2025). Крім того матеріали справи інших квитанцій, які б підтверджували оплату кількох послуг з евакуації, не містять. Щодо аргументів позивача стосовно моральної шкоди, представник відповідача вказав, що як зазначає сам позивач, її чоловік не звертався до медичних закладів, а тому відсутні будь-які докази на підтвердження наведених позивачем обставин щодо тілесних ушкоджень водія. В той час як процесуальним законом саме на сторону покладено обов`язок доказування обставин на які вона посилається. При цьому зі змісту постанови суду у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП вбачається, що внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, постанова не містить відомостей про отримання учасниками події тілесних ушкоджень. Крім того, в даній справі позивачем виступає власник транспортного засобу ОСОБА_1 . Водій інша особа, яка має процесуальну дієздатність та не позбавлена можливості самостійного звернення з позовом до суду про відшкодування моральної шкоди. Окремо вказав, що позивач діє не прозоро та недобросовісно стосовно надсилання копії заяви по суті справи іншій стороні.

24.12.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача Лісіна В.М. надійшло клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду.

09.02.2026 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_5 про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою суду від 19.03.2026 року було задоволено.

20.03.2026 року ухвалою суду залучено до участі в справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

04.05.2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача Пасічник Т.В. продано заяву про повернення надмірно сплаченого судового збору, яка ухвалою суду від 06.05.2026 року була задоволена частково.

Ухвалою суду від 06.05.2026 року поновлено строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву подану позивачем 16.12.2025 року (зареєстрована 19.12.2025 року).

Ухвалою суду від 06.07.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в ній вимог та просили її задовольнити, при цьому вказала, що пошкоджений після ДТП автомобіль Mersedes-Benz А160, державний номерний знак НОМЕР_2 , вона залишила собі. Після судового засідання, 05.08.2026 року до канцелярії суду позивачем було подано заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та просили залишити позов без задоволення, після чого 05.08.2026 року представник відповідача надав заяву про слухання справи за відсутності сторони відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи - ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся заздалегідь та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасника справи в судове засідання.

Так, згідно з частиною 3 статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Відповідно до частини 2 статті 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представників третьої особи ПАТ «НАСК «ОРАНТА»не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду справи, а також на те, що суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини.

У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Також у відповідності до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що постановою Немишлянського районного суду міста Харкова від 08.05.2025 року ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 850,00 грн.

Зі змісту даної постанови вбачається, що 20.04.2025 року о 11 год. 00 хв. в м.Харкові, вул. Бригиди Хартія, буд. 48/24, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Mitsubishi Colt, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя бульвар Богдана Хмельницького - вул. Бригади Хартія та поворот ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю Mersedes-Benz А160, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі прямо, та скоїв з ним зіткнення. При дорожньо-транспортній пригоді автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.16.13 ПДР порушення водієм нерейкового ТЗ при повороті ліворуч і розвороті (а.с.19).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала чинності, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 13.03.2019 року, власником автомобіля Mersedes-Benz А160, державний номерний знак НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_1 (а.с. 17-18).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом №220535191, згідно з яким ПАТ «НАСК «ОРАНТА» зобов`язалось виплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну в розмірі 160000,00 грн.; за шкоду, заподіяну життю здоров`я в розмірі 320000,00 грн.; франшиза в розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до звіту №44/2025 про оцінку автомобіля Mersedes-Benz А160, державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_4 10.05.2025 року, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Mersedes-Benz А160, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП 20.04.2025 року, без урахування величини товарної вартості, складає 140152,14 грн. При цьому розмір матеріального збитку оцінювачем визначено у розмірі ринкової вартості транспортного засобу, оскільки вартість відновлювального ремонту без зносу становить 714254,33 грн., а у урахуванням зносу 260421,15 грн., що є більшим ринкової вартості автомобіля, який становить 140152,14 грн. (а.с. 23-37).

Таким чином, належний позивачу ОСОБА_1 автомобіль вважається фізично знищеним по причині економічної недоцільності ремонту транспортного засобу, оскільки вартість його ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу на момент ДТП.

Крім того, стороною відповідача надано документи ПАТ «НАСК «ОРАНТА», на підставі яких було оцінено розмір шкоди транспортного засобу Mersedes-Benz А160, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , з яких вбачається, що наступне.

Так, в протоколі огляду транспортного засобу від 29.04.2025 року зафіксовані виявлені на автомобілі Mersedes-Benz А160, державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодження.

Зі змісту звіту №50241 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складаного ФОП ОСОБА_7 27.05.2025 року, вбачається, що вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Mersedes-Benz А160, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 153655,02 грн. Разом з тим, вказано, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування зносу складає 743839,05 грн.; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу складає 277591,04 грн. (а.с. 69-73)

Також, як вбачається зі змісту висновку вартості залишків №50241/1, складеного ФОП ОСОБА_7 27.05.2025 року, вартість ДТЗ у пошкодженому стані складає - 67486,42 грн. (а.с.74-83).

Таким чином, з матеріалів страхової справи вбачається, що вартість ремонту, як без урахування зносу так і з урахуванням зносу, перевищує ринкову вартість транспортного засобу.

Аналогічні висновки також випливають з аналізу звіту №44/2025 наданого позивачем ОСОБА_1 і на якому ґрунтується позовна заява.

Отже вбачається, що транспортний засіб є фізично знищеним згідно вимог ст. 30 Закону № 1961-IV.

Відповідно до ч.1 ст. 1166, ст. 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом або договором передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Матеріали справи свідчать про те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , який визнаний винним у ДТП, яка сталася 20.04.2025 року, була застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом №220535191, згідно з яким ПАТ «НАСК «ОРАНТА» зобов`язалось виплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну в розмірі 160000,00 грн.; за шкоду, заподіяну життю здоров`я в розмірі 320000,00 грн.; франшиза в розмірі 2500,00 грн.

ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на підставі розрахунку страхових актів у відшкодування шкоди сплатило позивачу 86668,60 грн., а саме:

- згідно страхового акту №ОЦВ-25-20-10699/1 від 10.06.2025 року та розрахунку страхового відшкодування сума страхового відшкодування становить 83668,60 грн., яку було виплачено 10.06.2026 року, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку позивача (а.с. 64,22).

- відповідно до страхового акту «ОЦВ-ЗГ-20-10699/2 від 09.07.2025 року та розрахунку страхового відшкодування, сума страхового відшкодування становить 3000,00 грн. (а.с. 65).

Зі змісту листа-повідомленням №09-02-17 від 19.11.2025 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» вбачається, що керуючись ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV зі змінами та доповненнями, НАСК «ОРАНТА» було здійснено виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 86668,60 грн. на рахунок потерпілої особи (а.с. 63).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , також просила суд стягнути з ОСОБА_2 витрати на послуги евакуатора в розмірі 3000,00 грн., на підтвердження чого надала фіскальний чек №0Sbf-5fTLdw від 18.06.2026 року ФОП ОСОБА_8 , згідно якого вартість евакуації транспортного засобу Mersedes-Benz А160, державний номерний знак НОМЕР_2 , з місця подачі: АДРЕСА_1 до місця доставки: АДРЕСА_2 становить 3000,00 грн. (а.с.39).

Також, позивач ОСОБА_1 просила також стягнути понесені витрати на оплату послуг ФОП « ОСОБА_4 » за надання звіту №44/2025 в розмірі 4500,00 грн., на підтвердження чого надала платіжну інструкцію №1.126117131.1 від 01.05.2025 року.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вимоги ст. 1194 ЦК України встановлюють обов`язок особи відшкодувати перевищення розміру спричиненої ним шкоди над розміром страхового відшкодування лише у разі належного та повного виконання страховою компанією своїх обов`язків.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Аналогічна норма зазначена у п. 3 ч. 1 ст. 998 ЦК України.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст.36Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно п. 37.1.4 ст. 37 Закону 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року справа N 465/4287/15/, потерпілий в межах строків, передбачених п. 37.1.4 ст.37Закону має здійснити своє волевиявлення про захист свого порушеного права шляхом подання заяви про страхове відшкодування до страховика або шляхом звернення із позовною заявою до суду.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями частини 1 ст. 4, ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільно-процесуальним кодексом України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи у суді першої інстанції за клопотанням самого позивача (ст. 51 ЦПК України).

Оскільки в рамках страхового ліміту відповідає ПАТ «НАСК «ОРАНТА» то саме страховик є належним відповідачем у справі.

За полісом №220535191 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_2 страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 160000,00 грн., сума заявлена до стягнення 63983,54 грн., що не перевищує суми страхового ліміту.

Окремо слід зазначити, ОСОБА_1 звернувшись до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про виплату страхового відшкодування та, в подальшому досягнувши згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування шляхом отримання відповідної виплати, чим підтвердила, що між нею і страховиком досягнуто згоду про розмір страхового відшкодування, що відповідає її волевиявленню, тобто, фактично погодилася із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком.

Разом з тим, ОСОБА_1 після ДТП вирішила залишити собі пошкоджений транспортний засіб, при цьому у відповіді на відзив вказала те, що сума ремонту за експертизою, який перевищує ринкову вартість автомобіля не доводить його фізичне знищення, оскільки транспортний засіб підлягає ремонту, що свідчить про незгоду позивача ОСОБА_1 висновками та рішеннями ПАТ СК «ОРАНТА».

Таким чином, підстав для стягнення заявлених сум з відповідача не має. Відповідальність застрахованої особи настає у разі виходу суми шкоди за межі страхового ліміту.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Враховуючи викладене, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що, оскільки позивачем не пред`явлено позовних вимог до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», клопотання про залучення її до участі у справі, як співвідповідача не заявлено, тому позов в частині стягнення матеріальної шкоди не підлягає задоволенню, так як не залучено належного співвідповіда, що є самостійною правовою підставою для відмови в його задоволенні.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1.Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1,п.9 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.ч.2-3,6 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вказаних вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Такими негативними наслідками зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу.

У постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 199/6521/19 Верховний Суд зауважує, що визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Сам факт пошкодження майна позивача ОСОБА_1 та перебування її чоловіка ОСОБА_3 у момент дорожньо-транспортної пригоди за кермом автомобіля спричинили їй підвищене психологічне навантаження, а, отже, очевидним є те, що остання зазнала негативних переживань та емоцій від дій відповідача, який порушив правила дорожнього руху. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання її життєвого часу: проведення правових заходів, зміну життєвих планів, які були пов`язані з використанням автомобіля. Доказів перебування позивача саме в стресовому стані матеріали справи не містять.

Виходячи з критеріїв розумності, виваженості і справедливості суд вважає, що відшкодування спричиненої моральної шкоди у сумі 20000,00 грн є обґрунтованим та достатнім, а тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновків про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригодив розмірі 20000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Стосовно вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 тачастини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (частина п`ята статті 135 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст.137 ЦПК України та усталеної практики Верховного Суду, під витратами на професійну правничу допомогу слід розуміти витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги адвокатом або адвокатським об`єднанням, бюро. Витрати на юридичні послуги, надані іншою, ніж адвокат, особою (ТОВ), не належать до таких витрат і не підлягають відшкодуванню.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги позивачем надано договір №13082502 від 13.08.2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста», а також акт №13082502 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №13082502 від 13.08.2026 року.

Між тим надані документи не містять беззаперечних відомостей, що вказані витрати понесені саме для надання правничої допомоги саме у цій справі.

Так, вказані документи не містять детально опису робіт/наданих послуг, а платіжні інструкції не містять призначення платежу за надання професійної допомоги у даній справі.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абз. 2 пп. 2.2.1 ппп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Отже, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

На підставі викладеного та враховуючи, що суду позивачем не надано належних та допустимих доказів витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн, суд відмовляє у їх відшкодуванні.

Щодо вирішення питання про стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2) ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1 та п. 1) ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: (1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; (2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; (3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; (4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися .

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 15140,00 грн. Разом з тим, ухвалою суду від 06.05.2026 року позивачу ОСОБА_1 частково повернуто судовий збір в розмірі 13500,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1639,84 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума судового збору в розмірі 200,00 грн. (20000,00 грн. х 1639,84 грн./163983,54 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,15,60,76-80,89,141,258,260-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 200 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, щодо учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_5 , -.

Третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», код ЄДРПОУ: 00034186, адреса: 02081, м.Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д.

Суддя О.М. Мартинова