Ухвала суду № 139267579, 27.08.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/629/26

номер провадження 1-кп/546/69/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12026170440000034, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 січня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Князь-Григорівка Великолепетиського району Херсонської області, громадянина України, з професійною освітою, не одруженого, не маючого утриманців, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, військовозобов`язаного, не депутата, не інваліда, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження, яке надійшло до суду разом з обвинувальним актом.

Згідно приписів ч. 5 ст. 12 КК України, інкриміноване ОСОБА_5 діяння за ч. 1 ст. 121 КК України є тяжким злочином.

Разом з обвинувальним актом прокурором подано до суду цивільний позов в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Національної академії медичних наук України, Полтавської міської ради до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину. У позовній заяві прокурором до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державну установу «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова НАМН України», Комунальне підприємство «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради». Повноваження прокурора обґрунтовані невжиттям заходів позивачами до самостійного стягнення заподіяних збитків, на підтвердження чого під час підготовчого провадження надано відповідні документи.

Також, на стадії підготовчого провадження 03.08.2026 прокурором подано до суду клопотання про обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби із забороною залишати житло у період доби з 22 год до 6 год, строком на 2 місяці.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, а саме умисного тілесного ушкодження, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

ОСОБА_5 23.04.2026 повідомлено про підозру у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, 04.06.2026 скеровано до Решетилівського районного суду Полтавської області. Зазначено докази, якими підтверджується обвинувачення.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_7 від 24.04.2026 у справі № 554/2035/26 до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби строком до 22.06.2026 включно, із забороною йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 з 22 години до 06 години наступного дня, з покладенням обов`язків не відлучатися з населеного пункту с. Потічок Решетилівської територіальної громади Полтавського району Полтавської області, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, з`являтися до слідчого, прокурора та суду за кожним викликом, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, спілкуватися з потерпілою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виключно за її ініціативою та у встановлених нею межах.

Підготовче судове засідання, призначене на 10:30 год 17.06.2026, судом відкладено на 28.07.2026 за клопотанням захисника, у зв`язку з чим, обраний запобіжний захід втратив свою чинність.

Обрання запобіжного заходу прокурор обґрунтовує наявністю ризиків, визначених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від суду, враховуючи те, що покарання за інкримінований тяжкий злочин передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, обвинувачений, який не має місця роботи, міцних соціальних зв`язків, зловживає алкоголем, передбачаючи отримання реальної міри покарання за скоєне, у разі винесення судом обвинувального вироку, може ухилитись від явки до суду;

- незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом незаконного впливу на зазначених осіб, оскільки останні надали свідчення не на його користь;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи те, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, джерело його доходів невідоме, зловживає спиртними напоями, у стані алкогольного сп`яніння схильний до агресивної поведінки, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та відбував реальне покарання у виді позбавлення волі. Потерпіла ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 знайомі тривалий час та продовжують спілкування. З огляду на викладене є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може вчинити щодо потерпілої ОСОБА_4 інше кримінальне правопорушення.

Водночас прокурор зазначає, що інші більш м`які заходи не можливо застосувати та їх застосування не буде достатнім для запобігання вказаним ризикам.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання вказаним вище ризикам, у разі застосування судом до ОСОБА_5 запобіжного заходу, прокурор просить покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені п. 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що обвинувальний акт відповідає КПК України, правила підсудності не порушені, відсутні підстави для повернення обвинувального акту чи закриття провадження. Вважав за можливе призначити судовий розгляд зазначеного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні з викликом учасників кримінального провадження. Щодо свідків, то вважав передчасним здійснювати їх виклик у перше судове засідання, оскільки на даний час не встановлено порядок дослідження доказів, просив доручити складання досудової доповіді. Також, просив прийняти до розгляду позов прокурора, зазначивши, що докази на підтвердження підстав звернення з позовом саме прокурором надані суду. Окрім того, просив задовольнити клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час, надавши обґрунтування аналогічне викладеному у клопотанні.

Потерпіла підтримала думку прокурора, при цьому зазначила, що з обвинуваченим примирилася та він постійно їй допомагає по господарству, тому просила дозволити йому це роботи у денний час доби.

Обвинувачений та його захисник повністю підтримали думку прокурора та не заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, погодилися з клопотанням прокурора щодо необхідності складання досудової доповіді, та з думкою прокурора щодо визначення кола учасників провадження, яких необхідно викликати у перше судове засідання. Не заперечували щодо прийняття до розгляду позову прокурора та щодо задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту із покладенням обов`язків у тому обсязі, в якому просив прокурор. Зазначили, що клопотання прокурора отримали вчасно.

Заслухавши думку прокурора, учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, надавши оцінку заявленим учасниками провадження клопотанням, суд прийшов до наступних висновків.

Щодо загальних питань призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Обвинувальний акт складено відповідно до вимог статті 291 КПК України. Кримінальне провадження підсудне Решетилівському районному суду Полтавської області.

Обвинувачений та його захисник отримали обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та копію цивільного позову, що підтверджується розписками.

Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито. Обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України. Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні. Клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено.

Згідно з ч. 5 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі. Тому, враховуючи заявлене прокурором клопотання щодо складання досудової доповіді, необхідно зобов`язати орган з питань пробації, скласти, відповідно до ст. 9 ЗУ «Про пробацію», досудову доповідь - письмову інформацію для суду, що характеризує обвинуваченого.

З огляду на встановлену судом адресу місця фактичного проживання обвинуваченого ОСОБА_5 АДРЕСА_2 , складання досудової доповіді необхідно доручити Полтавському районному сектору № 7 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області.

Окрім того, прокурором Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області подано цивільний позов в інтересах держави в особі в особі Національної служби здоров`я України, Національної академії медичних наук України, Полтавської міської ради до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину. У позовній заяві прокурором до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державну установу «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова НАМН України», Комунальне підприємство «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради».

Вирішуючи питання прийняття позову прокурора до розгляду, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 128 КПК України Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права. Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва.

Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства (ч. 4 ст. 128 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, суд звертає увагу, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Підстави для представництва повинні існувати на час звернення до суду і повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Вищезазначене цілком узгоджується із сталою практикою та правовими позиціями ВП ВС та ВС, які є релевантними до вирішення питання прийняття позову прокурора в, поданого в інтересах державних органів та органів місцевого самоврядування (постанови ВП ВС від: 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц; 26.05.2020 у справі № 912/2385/18; 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, та інші; постанови ВС від: 25.04.2018 у справі № 806/1000/17; 02.09.2021 у справі № 280/3319/21; 14.09.2021 у справі № 807/968/17; 22.12.2021 у справі № 458/1036/16-к; 28.09.2022 у справі № 607/16590/20; 04.10.2022 у справі № 530/136/17; 01.11.2022 у справі № 01.11.2022 № 748/356/19; 11.06.2024 у справі № 712/14325/19; 19.12.2024 у справі № 547/839/23, та інші).

Із наданих прокурором письмових відповідей органів, в інтересах яких прокурор звернувся з позовом у межах кримінального провадження, вбачається наступне.

Національна служба здоров`я України (НСЗУ) на звернення прокурора щодо необхідності вчинення дій щодо стягнення витрат, понесених на лікування потерпілої ОСОБА_4 , повідомила прокурора, що з огляду на норми «Положення про Національну службу здоров`я України», затв. постановою КМУ № 1101 від 27.12.2017, не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, у зв`язку з чим НСЗУ позбавлений можливості вжити заходи претензійно-позовного заракрету, спрямовані на стягнення витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4 . Одночасно НСЗУ не заперечує щодо звернення органами прокуратури до суду в інтересах держави щодо відшкодування витрат на лікування потерпілих від кримінальних правопорушень, зазначивши реквізити рахунку, на який підлягає стягнення коштів. Отже, із даної відповіді вбачається відсутність повноважень цього органу на звернення до суду з відповідним позовом.

Національна академія медичних наук України на звернення прокурора щодо необхідності вчинення дій щодо стягнення витрат, понесених на лікування потерпілої ОСОБА_4 , повідомила прокуратуру, що заходи на відшкодування понесених витрат на лікування потерпілої від злочину підпорядкованою установою (Державна установа «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова НАМН України») не здійснювалися, отже є необхідним здійснення таких заходів органами прокуратури. При цьому жодним чином не обґрунтували неможливість здійснення таких заходів саме Національною академією медичних наук України. Отже, із даної відповіді вбачається наявність бездіяльності цього органу.

Полтавська міська рада, яка є розпорядником бюджетних коштів та засновником медичного закладу, який залучений у якості третьої особи Комунального підприємства «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», на звернення прокурора щодо необхідності вчинення дій щодо стягнення витрат, понесених на лікування потерпілої ОСОБА_4 , повідомила прокурора листом про те, що позов не пред`являвся та пред`являтися не буде. Отже, із даної відповіді вбачається відмова органу місцевого самоврядування виконання покладених на неї повноважень.

На підтвердження зазначених обставин прокурором надано відповідні письмові докази.

Отже, суд вважає, що прокурором належними і допустимими доказами доведено бездіяльність та відмову від здійснення своїх повноважень щодо вжиття заходів на пред`явлення позову про відшкодування витрат на лікування потерпілої від злочину Національною академією медичних наук України та Полтавською міською радою, що грубо порушує інтереси держави у сфері Бюджетного законодавства, оскільки держава бере участь у формуванні доходів бюджетів державних органів та органів місцевого самоврядування, відтак зазначені органи без достатніх на те підстав фактично самоусунулися від виконання своїх повноважень.

Що стосується НСЗУ, то Національна служба здоров`я України (НСЗУ), як центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, відповідно до «Положення про Національну службу здоров`я України», затв. постановою КМУ № 1101 від 27.12.2017, не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Таким чином, повноваження прокурора на представництво у розумінні ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та норм ЦПК України доведено належними і допустимими доказами.

З огляду на зазначене, з метою недопущення порушення прав держави позов прокурора підлягає прийняттю до розгляду разом з обвинувальним актом.

Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає, що є всі достатні підстави для призначення судового розгляду кримінального провадження, прийнявши до спільного розгляду поданий прокурором цивільний позов, врахувавши думку учасників щодо кола учасників судового провадження, яких необхідно викликати у судове засідання та зобов`язавши орган пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого.

Щодо клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби, суд виходить з наступного.

Строк запобіжного заходу, застосованого відносно підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_7 від 24.04.2026 у справі № 554/2035/26 до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривав до 22.06.2026 та на стадії підготовчого провадження сплинув, що стало підставою для звернення прокурора з клопотанням про обрання запобіжного заходу.

Частиною 3 сттатті 315 КПК України, передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі особисте зобов`язання, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Як вбачається з структури розділу IV КПК України, судове провадження у першій інстанції в якості однієї із стадій включає підготовче провадження.

Таким чином, застосування запобіжних заходів під час підготовчого провадження, в тому числі вирішення питання щодо продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу на стадії підготовчого провадження, здійснюється згідно з положеннями розділу ІІ КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Суд звертає увагу на те, що обвинувачений користується презумпцією невинуватості й обставини, викладені прокурором щодо його провини й правильність кваліфікації дій підлягають доведенню в установленому законом порядку під час судового розгляду кримінального провадження по суті, тобто, не у підготовчому судовому засіданні.

Разом з цим, суд зауважує, що саме наявність достатніх, на думку сторони обвинувачення, доказів вини особи є обов`язковою передумовою для складання обвинувального акту, а тому факт звернення прокурора до суду з таким обвинувальним актом також є свідченням існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Що стосується існування ризику переховування від суду, який визначений у п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що зазначений ризик наявний, з огляду на наступне.

Вказаний ризик суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинуваченого.

Ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками, а також передбаченим покаранням у виді позбавлення волі, оскільки кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_5 віднесено до тяжкого злочину та передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.

Зазначена вище обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування. Співставлення обвинуваченим можливих негативних наслідків для нього у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі можуть спонукати його до відповідних висновків, а тому цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.

Окрім того, суд враховує те, що обвинувачений не працевлаштований, не має сім`ї, родичів та близьких осіб та взагалі не має міцних соціальних зв`язків, схильний до зловживання спиртними напоями.

Таким чином, суд вважає, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк від 5 до 8 років позбавлення волі, може здійснити спробу ухилятися від суду.

З огляду на зазначене, існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є ймовірним і його слід вважати доведеним.

Що стосується існування ризику, визначеного у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілу та свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від потерпілої та осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1 та 2 ст. 23 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на потерпілу та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілої та свідків та дослідження їх судом.

Суд зважає на те, що обвинувачений обізнаний, як щодо потерпілої і свідків та місця їхнього проживання, так і у змісті наданих ними свідчень. Отже, враховуючи те, що потерпіла та свідки судом не допитані та не можуть бути допитані на стадії підготовчого судового засідання, на переконання суду існує можливість існування ймовірності незаконного впливу у будь-який спосіб зі сторони обвинуваченого на потерпілу та свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань на підтвердження своєї версії захисту задля уникнення кримінальної відповідальності.

А тому існування ризику, визначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є ймовірним і його слід вважати доведеним.

Що стосується існування ризику, визначеного у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд погоджується з твердженням прокурора та вважає ймовірно можливим вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, оскільки він не працевлаштований та не має будь-яких легальних джерел доходів, не має міцних соціальних зв`язків, схильний до зловживання спиртними напоями.

Також суд враховує, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності та реально відбував покарання у виді позбавлення волі, та хоча ці судимості на даний час вже погашені, однак ці обставини вказують на ймовірну можливість продовження ним протиправної діяльності та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурором доведено існування ризиків, визначених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Статтею 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження, до яких віднесено і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Тобто, домашній арешт, як запобіжний захід, за змістом закону, полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби. Його може бути застосовано лише до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Домашній арешт являє собою позбавлення свободи в розумінні підпункту "с" пункту 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини (пункт 17 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Вітторіо та Луіджи Манчіні проти Італії", "Лавентс проти Латвії").

Відповідно до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно зі ст. 194 КПК України, у разі вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу має бути встановлено, чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст.177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , на теперішній час суд не встановив.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винним в інкримінованому злочині, який відноситься до категорії тяжких злочинів, а також дані про особу, його вік, наявність постійного місця проживання, відсутність родинних зв`язків, та вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту з забороною залишати місце проживання у нічний час зможе в подальшому забезпечити розгляд справи судом та належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Щодо надання оцінки можливості застосування більш м`яких видів запобіжного заходу, суд зазначає наступне.

На переконання суду особисте зобов`язання не забезпечить дієвого впливу на обвинуваченого, а відтак надасть йому можливість здійснити спробу ухилитися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Отже, об`єктивних підстав вважати, що обвинуваченим особисте зобов`язання буде дотримано, суд не має.

Щодо особистої поруки то відповідні клопотання до суду не надходили.

Також суд враховує, що ОСОБА_5 не працевлаштований, не має стабільного доходу, не має стійких соціальних з`язків, отже відсутність коштів у обвинуваченого унеможливлює застосування до нього запобіжного заходу у виді застави.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності» за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж домашній арешт у певний час доби не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Отже, обрання щодо обвинуваченого домашнього арешту у нічний період доби на думку суду є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку злочинного діяння, у якому обвинувачується останній, ризик продовження протиправної поведінки, та неможливість забезпечити запобігання наявним ризикам більш м`яким запобіжним заходом.

На переконання суду, домашній арешт із забороною залишати житло у зазначений період доби забезпечить можливість задоволення потреб обвинуваченого та сприятиме реалізації його конституційних прав.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Суд вважає, що прокурором в повній мірі доведено необхідність покладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини 5 статті 194 КПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу

Згідно правил, визначених ч. 4 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Отже, оскільки суд прийшов до переконання про необхідність встановлення строку обов`язків з 27.08.2026, то двомісячний строк спливає 27.10.2026, тобто буде тривати по 26.10.2026 включно.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 26, 128, 176, 177, 178, 181, 193, 194, 196, 314-316, 369-372, 395 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Завершити підготовче провадження у кримінальному провадженні.

Цивільний позов прокурора Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Національної академії медичних наук України, Полтавської міської ради до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину прийняти до розгляду.

Визнати Національну службу здоров`я України, Національну академію медичних наук України, Полтавську міську раду цивільними позивачами.

Визнати ОСОБА_5 цивільним відповідачем.

Залучити до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні цивільних позивачів Державну установу «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова НАМН України», Комунальне підприємство «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради».

Роз`яснити, що цивільний відповідач має право подати відзив на позовну заяву, цивільні позивачі мають право подати відповідь на відзив, цивільний відповідач має подати заперечення на відповідь на відзив, треті особи мають право подати пояснення щодо позову до початку судового розгляду даного кримінального провадження із дотриманням вимог ст. ст. 178-181 ЦПК України. Разом із заявами по суті учасники цивільного позову мають подати докази на підтвердження своїх доводів.

Здійснювати розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження.

Розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні Решетилівського районного суду Полтавської області на 09:30 год 03 вересня 2026 року.

У перше судове засідання викликати учасників кримінального провадження, а саме: прокурора, потерпілу, обвинуваченого (цивільний відповідач), захисника, цивільних позивачів, третіх осіб.

Виклик свідків здійснювати після встановлення порядку дослідження доказів під час судового розгляду.

Зобов`язати Полтавський районний сектор № 7 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області (адреса місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 16, м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області, 38400) скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та надати її суду у строк до 08:30 год 03.09.2026.

Копію ухвали негайно надіслати Полтавському районному сектору № 7 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області для виконання в частині складання досудової доповіді.

Клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби з 22 години до 06 години наступного дня, заборонивши йому залишати житло за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_2 , без дозволу суду за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги, строком на два місяці, тобто з 27 серпня 2026 року по 26 жовтня 2026 року включно.

Відповідно до п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за кожною вимогою у встановлений час;

2) не відлучатися з населеного пункту с. Потічок Решетилівської територіальної громади Полтавського району Полтавської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) спілкуватися з потерпілою ОСОБА_4 , виключно за її ініціативою та у встановлених нею межах.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Після закінчення строку тримання під домашнім арештом, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим. Продовження цього строку можливе у порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

Виконання ухвали про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту покласти на орган Національної поліції за місцем фактичного проживання обвинуваченого ОСОБА_5 . Зобов`язати орган Національної поліції повідомити суд про негайну постановку на облік обвинуваченого відповідно до вимог ч. 4 ст. 181 КПК України.

Контроль за виконанням покладених на обвинуваченого обов`язків покласти на прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена лише в частині обрання запобіжного заходу до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та проголошено 27 серпня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1