Рішення № 139267333, 26.08.2026, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/5047/26

Провадження 2/552/3229/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

26.08.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Руденької А.І.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Тущенка С.В.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 552/5047/26 за позовом ОСОБА_1 до Квартино-експлуатаційного відділу міста Луганська про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 15.06.2026 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 до Квартино-експлуатаційного відділу міста Луганська про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява обґрунтована тим, що з червня 2023 року ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з Квартирно експлуатаційним відділом міста Луганськ, працюючи на посаді юрисконсульта, укладено безстроковий трудовий договір.

Вказував, що наказом начальника КЕВ м. Луганськ № 55 від 18.03.2026 звільнений з займаної посади на підставі п.1 частини 4 ст.40 Кодексу Законів про працю України. При цьому роботодавець при звільненні не виплатив компенсацію за 18 днів невикористаної відпустки у сумі 12797, 28 грн.

В поданій до суду позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 12797,28 грн. та стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.03.2026 по день ухвалення судового рішення.

22.08.2026 позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначив в розмірі 1523,31 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25.06.2026 відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач Квартино-експлуатаційний відділ м. Луганська 07.07.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що при звільненні ОСОБА_1 , Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ в день його звільнення було проведено виплату грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за період з 20.06.2025 по 18.03.2026 за 7 календарних днів. Розрахунок компенсації за всі дні невикористаної відпустки ОСОБА_1 здійснювався відповідачем за період з 20.06.2025 по 18.03.2026 пропорційно відпрацьованому часу згідно законодавства. Вказував, що відповідач не мав законних підстав для нарахування компенсації при звільненні, оскільки додаткова відпустка за особливий характер праці належить до щорічних додаткових відпусток і розраховується та надається суто пропорційно фактично відпрацьованому часу у відповідних умовах. В задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 19.08.2026 подав до суду відповідь на відзив та просив позовні вимоги до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні, в урахуванням середньоденного заробітку в розмірі 1523,31 грн. та дати фактичного розрахунку з заборгованості по заробітній платі -14.08.2026, задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини та зазначив, що підтримує позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, які зазначені в поданому до суду відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали позовної заяви та дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що наказом начальника КЕВ м. Луганськ від 19.06.2023 № 108 ОСОБА_1 було прийнято на роботу та призначено з 20.06.2023 на посаду юрисконсульта.

Наказом начальника КЕВ м. Луганськ від 18.03.2026 № 55 звільнено з 18.03.2026 працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , юрисконсульта, за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за невикористану основну відпустку за період з 20.06.2025 по 18.03.2026 за 7 календарних днів.

В поданій до суду позовній заяві, обираючи на власний розсуд спосіб захисту свого права, позивач просить стягнути з відповідача на його користь компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 12797,28 грн. та стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.03.2026 по день ухвалення судового рішення.

Разом з тим, як встановлено судом, рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29.01.2026 в справі № 243/9888/25, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ КЕВ м. Луганськ № 147 від 15.08.2025 «Про оголошення догани». Визнано незаконним та скасовано наказ КЕВ м. Луганськ № 234 від 12 листопада 2025року «Про накладання дисциплінарного стягнення». Зобов`язано відповідальних осіб КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову заробітну плату у вигляді премії за серпень 2025року, якої він був позбавлений через оголошення догани. Зобов`язано відповідальних осіб КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі середньоденної заробітної плати за 15 липня 2025року та 16 липня 2025року, з виплатою компенсації за час затримки. Зобов`язано відповідальних осіб КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час знаходження в щорічній тарифній відпустці в період з 01 вересня 2025року по 19 вересня 2025року, з виплатою компенсації за час затримку розрахунку. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Предметом розгляду суду в даній справі № 243/9888/25 були позовні вимоги:

- визнання незаконним та скасування наказу КЕВ м. Луганськ № 147 від 15 серпня 2025року «Про оголошення догани»;

- визнання незаконним та скасування наказу КЕВ м. Луганськ № 234 від 12 листопада 2025року «Про накладання дисциплінарного стягнення»;

- зобов`язання відповідальних осіб КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити йому додаткову заробітну плату у вигляді премії за серпень 2025року, якої він був позбавлений через оголошення догани;

- зобов`язання відповідальних осіб КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити йому заробітну плату в розмірі середньоденної заробітної плати за 15 липня 2025року та 16 липня 2025року, якої він був позбавлений через проведення службового розслідування, з виплатою компенсації за час затримки;

- зобов`язання відповідальних осіб КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити йому середню заробітну плату за час знаходження в щорічній тарифній відпустці в період з 01 вересня 2025 року по 19 вересня 2025 року, з виплатою компенсації за час затримку розрахунку;

- стягнення з КЕВ м. Луганськ на його користь моральної шкоди в розмірі 5000грн;

- визнання факту вчинення з боку начальника КЕВ м. Луганськ ОСОБА_2 мобінгу по відношенню до нього;

- притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення мобінгу.

Також судом встановлено та не заперечується позивачем, що станом на 14.08.206 відповідач на виконання судового рішення в цивільній справі № 243/2988/25 здійснив зарахування грошових коштів на рахунок позивача в розмірі 15369,06 грн

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як встановлено судом, підтверджено довідкою про нараховані та виплачені суми заробітної плати від 06.07.2026 (а.с. 39) заробітна плата, належна до виплати позивачу, була виплачена в повному обсязі, відомості про наявність заборгованості з виплатити заробітної плати на день звільнення ОСОБА_1 відсутні, позивачем відповідні докази не надано до суду та відсутні будь-які посилання на них як в поданій до суду позовній заяві, так і в судовому засіданні.

Той факт, що відповідач на виконання судового рішення в іншій справі здійснив переказ грошових коштів позивачу в серпні 2026 року не може свідчити про наявність заборгованості з виплати заробітної плати на день звільнення.

Натомість, факт повного розрахунку відповідача з позивачем в день звільнення підтверджено наданим до суду позивачем розрахунковим листком за березень 2026 року, з якого вбачається, що здійснені нарахування в розмірі 4976,72 грн повністю виплачені.

Зазначені сума виплачених грошових коштів в розмірі 4976,72 грн в повній мірі підтверджена наданою до суду довідкою відповідачем (а.с. 39).

Факт отримання під час звільнення грошових коштів в розмірі 4976,72 грн не заперечується позивачем.

Твердження позивача в поданій до суду позовній заяві про те, що період невикористаної відпустки складає 18 днів, а не 7 днів, як здійснено розрахунок відповідачем, не підтверджено дослідженими в справі доказами.

Як встановлено судом, відповідно до наказу від 18.03.2026 № 55 визначено виплату грошової компенсації позивачу на день звільнення за невикористану основну відпустку за період з 20.06.2025 по 18.03.2026 за 7 календарних днів.

Наказ є чинним, не оспорюється позивачем в даній справі.

Також питання надання позивачу ОСОБА_1 відпусток та їх період було предметом розгляду в цивільній справі №243/9888/25.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 наполягав на тому, що позовні вимоги про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 12797,28 грн він не підтримує, а просить стягнути лише середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом з тим, судом було відкрито провадження в справі в тому числі і в частині заявлених позивачем позовних вимог про стягнення компенсації, але заяв про залишення позовних вимог в цій частині без розгляду чи про відмову від позову в цій частині вимог ОСОБА_1 до суду не подавав.

Відповідно, судом по суті вирішуються всі заявлені позивачем позовні вимоги.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Оскільки матеріали справи не містять даних про те, що у день звільненні відповідач не виплатив ОСОБА_1 належні до виплати суми, суд приходить до висновку про відсутність підстав, визначених ст. 117 КЗпП України для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до КЕВ міста Луганська про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , понесені ним судові витрати покладаються на нього та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Квартино-експлуатаційного відділу міста Луганська про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ, місцезнаходження 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Поштова, 20, код ЄДРПОУ 07652214.

Повне судове рішення складено 27.08.2026.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко