Рішення № 139267234, 26.08.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

26.08.2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія

Справа № 398/1200/26

Провадження № 2/401/1667/26

26 серпня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

з участю: секретаря судового засідання Рудської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Процедура (рух справи):

У березні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Процент»» звернулося до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №9057 від 22 березня 2024 року в розмірі 20 250 грн. 00 коп., судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 травня 2026 року матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року за клопотанням представника позивача витребувано інформацію у АТ «Універсал Банк». Вказана ухвала виконана 06 серпня 2026 року.

Представник позивача у позовній заяві просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом в силу ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Аргументи позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»»:

22 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9057 за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 000 грн. 00 коп. строком на 365 днів до 22 березня 2025 року, шляхом переказу його на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану в АТ «Універсал Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,50% від суми кредиту за кожен день користування.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «ФК «Процент», викладені для загального доступу в мережі Інтернет на сайті https://procent.com.ua/uk/about_us.

Щодо нарахування заборгованості за кредитним договором позивач вказує, що відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,50% від суми кредиту за кожен день користування (912,50% річних). Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 365 днів.

Окрім того, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21 серпня 2024 року, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань, заборгованість відповідача за кредитним договором становить: 2 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; - 18 250 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 22 березня 2024 року по 22 березня 2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,50 % за кожен день користування кредитом (912,50% річних) та Графіку платежів.

Позиція відповідача ОСОБА_1 :

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлялася за місцем реєстрації, без поважних причин в судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надав, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.

Отже, про можливі заперечення проти позовних вимог відповідач суд не повідомив.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Встановлені судом обставини справи:

22 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9057.

Відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 2 000 грн. 00 коп., строком на 365 днів (до 22 березня 2025 року), шляхом переказу його на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану в АТ «Універсал Банк» зі сплатою відсотків за користування кредиту у розмірі 2,50% від суми кредиту за кожен день користування.

Кредитні кошти в розмірі 2 000 грн. 00 коп. були переказані відповідачу 22 березня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Універсал Банк», що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку, відкритому в АТ «Універсал Банк».

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування (912,50 % річних).

Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 365 днів.

Відповідно до п. 1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 30 днів, що відображено в Додатку № 1 до Кредитного договору.

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору, нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункту 1.1. Кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Позивач звертає стягнення на суму кредиту та прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 22 березня 2024 року по 22 березня 2025 року.

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить: 2 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; - 18 250 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 22 березня 2024 року по 22 березня 2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,50 % за кожен день користування кредитом (912,50% річних) та Графіку платежів.

Оцінка суду (джерела права) та висновок суду:

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосував норми Конституції України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на зазначені норми Закону, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

На підставі частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, суд вважає, що між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір в електронній формі, що підписаний нею одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Разом з тим, суд не може погодитися з доводами представника позивача про те, що проценти за користування кредитом підлягають стягненню виходячи з умов кредитного договору у розмірі 2,5% на день лише з тієї підстави, що відповідна умова була погоджена сторонами під час його укладення.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом із тим свобода договору не є абсолютною та обмежується імперативними нормами законодавства. Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України від 22 листопада 2023 року N 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема доповнено статтю 8 частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати одного відсотка від загального розміру кредиту.

Судом встановлено, що спірний кредитний договір укладений 22 березня 2024 року, тобто після набрання чинності вказаними законодавчими змінами.

Оцінюючи доводи позивача, суд виходить із того, що саме редакція Закону України "Про споживче кредитування", чинна на момент виникнення спірних правовідносин, підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

Положення пункту 17 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" мають тимчасовий характер та спрямовані на забезпечення переходу від попереднього правового регулювання до нового механізму державного регулювання вартості споживчого кредиту.

Суд виходить із того, що наведені положення є спеціальними нормами перехідного характеру, а тому підлягають вузькому тлумаченню та не можуть застосовуватися розширено до правовідносин, які виникли після набрання чинності Законом N 3498-IX.

Оскільки кредитний договір між сторонами укладено 22 березня 2024 року, тобто вже після набрання чинності змінами до Закону України "Про споживче кредитування", сторони при його укладенні були зобов`язані дотримуватися вимог частини п`ятої статті 8 зазначеного Закону щодо максимального розміру денної процентної ставки.

Інше тлумачення фактично призводило б до незастосування імперативної норми частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до договорів, укладених після набрання нею чинності, що суперечило б принципам верховенства права, правової визначеності та вимогам статті 8 Конституції України.

Сам по собі факт погодження сторонами процентної ставки у розмірі 2,5 % на день не свідчить про її відповідність вимогам закону, оскільки суд при вирішенні спору зобов`язаний перевірити відповідність умов договору імперативним нормам матеріального права незалежно від волевиявлення сторін.

Враховуючи, що наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 % суд приходить до висновку про необхідність здійснення перерахунку процентів із застосуванням максимально допустимого розміру денної процентної ставки.

Оскільки згідно долученого позивачем розрахунку заборгованості, відсотки нараховувались позивачем в розмірі 2,50 % від суми кредиту за період з 22 березня 2024 року по 22 березня 2025 року, судом проведено перерахунок відсотків за період з 22 березня 2024 року по 22 квітня 2024 року: 2 000 грн. 00 коп. х 2,5 % (процентна ставка) х 31 днів = 1 550 грн. 00 коп.; за період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року: 2 000 грн. 00 коп. х 1,5 % (процентна ставка) х 120 днів = 3 600 грн. 00 коп.; за період з 21 серпня 2024 року по 22 березня 2025 року: 2 000 грн. 00 коп. х 1 % (процентна ставка) х 214 днів = 4 280 грн. 00 коп. Загалом проценти: 9 430 грн. 00 коп.

За таких обставин суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення із відповідача заборгованості за Кредитним договором №9057 від 22 березня 2024 року в розмірі 11 430 грн. 00 коп., що складається із простроченої заборгованості за кредитом в сумі 2 000 грн. 00 коп.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 9 430 грн. 00 коп.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи розумність розміру витрат позивача на правову допомогу, виходячи з характеру спірних відносин у справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення усіх заявлених витрат позивача на професійну правову допомогу. Суд вважає розмір судових витрат позивача на правову допомогу, пов`язаний зі складанням позовної заяви, яка є типовою для позивача і містить тільки номер договорів та суму заборгованості явно завищеною, тому суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 2 000 грн. 00 коп.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 502 грн. 66 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 223, 264, 265, 268, 274, 279, 280-282, ЦПК України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 610, 611, 1048-1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», заборгованість за кредитним договором №9057 від 22 березня 2024 року у розмірі 11 430 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 502 грн. 66 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування сторін:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»», адреса місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, м. Київ,ЄДРПОУ 41466388.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом