Рішення № 139265652, 07.07.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/6448/26

Єдиний унікальний номер 205/6448/26

Провадження № 2/205/4564/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» направило поштою до Новокодацького районного суду міста Дніпра позовну заяву до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яку зареєстровано судом 14 травня 2026 року.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 19 травня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 19 травня 2026 року клопотання ТОВ «Факторинг Партнерс» про витребування доказів було задоволено частково.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 липня 2026 року вирішено питання про заочний розгляд справи.

Позивач у своєму позові посилався на те, що 21 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» і відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір № 2966125 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з умовами якого позивач надав позичальникові кредит у розмірі 11 000 грн. строком на 360 календарних днів до 16 лютого 2023 року. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» та розміщених на їх сайті. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 , а відповідач зобов`язалася повернути кредитні кошти і сплатити відсотки за користування коштами та комісію. У зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору з повернення коштів станом на 27 січня 2026 року виникла заборгованість у розмірі 56 431 грн. 10 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 000 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 45 431 грн. 10 коп. 17 травня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 17052023, відповідно до умов якого право вимоги за договором про споживчий кредит № 2966125 від 21 лютого 2022 року перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». 23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» і ТОВ «Факоринг Партнерс» було укладено договір № 23/05/24 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 2966125 від 21 лютого 2022 року. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2966125 від 21 лютого 2022 року у розмірі 56 431 грн. 10 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328 грн. та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 16 000 грн. Представник позивача просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлялася в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явилася, відзив на позов не надала. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» і відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір про споживчий кредит № 2966125, згідно з умовами якого позивач надав позичальникові кредит у розмірі 11 000 грн. строком на 360 календарних днів до 16 лютого 2023 року (а.с. 7-15).

21 лютого 2022 року на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «ПУМБ», позикодавцем було перераховано 11 000 грн., що також підтверджується відомостями АТ «ПУМБ», наданими на виконання ухвали судді від 19 травня 2026 року про витребування доказів.

17 травня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір № 17052023, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 2966125 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21 лютого 2022 року перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 23-24, 25 оберт-27).

23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» і ТОВ «Факоринг Партнерс» було укладено договір № 23/05/24 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за договором № 2966125 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21 лютого 2022 року (а.с. 27 оберт-32, 37, 38 оберт-40).

Відповідач свої зобов`язання не виконала, грошові кошти не повернула, відсотки і комісію не сплатила, тому станом на 27 січня 2026 року, як стверджує позивач, виникла заборгованість за договором № 2966125 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21 лютого 2022 року у розмірі 56 431 грн. 10 коп. (а.с. 22).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за кредитними договорами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних в цій частині.

Позичальник, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Лінеура Україна», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, положення кредитного договору щодо різних відсоткових ставок не відповідають загальним засадам цивільного законодавства про договір щодо справедливості, добросовісності, розумності його умов.

Таким чином, суд приходить до висновку про зменшення розміру відсотків за користування кредитом за договором № 2966125 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21 лютого 2022 року з 45 431 грн. 10 коп. до розміру тіла кредиту у розмірі 11 000 грн.

З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ОСОБА_1 добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 2966125 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21 лютого 2022 року у розмірі 22 000 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 000 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 11 000 грн. У задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у розмірі 16 000 грн. є завищеною. Крім цього, аналіз доказів і документів для подання позовної заяви не можна віднести до професійної правничої допомоги, оскільки доказами по даній справі є сам кредитний договір, договір факторингу, які були наявні у позивача, а також виписка з карткового рахунку відповідача, виконана за допомогою комп`ютерної програми.

Крім цього, суд зауважує, що кількість годин, витрачених на складання позовної заяви про стягнення заборгованості, зазначена у рахунку на оплату, є завищеною, оскільки позовна заява є типовою, не містить розрахунків, та не вимагає витрат тривалого часу на її підготовку.

Таким чином, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 297 грн. 44 коп. (22 000 грн. х 3 328 грн. / 56 431 грн. 10 коп. = 1 297 грн. 44 коп.).

Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс», складає 25 297 грн. 44 коп. (22 000 грн. + 2 000 грн. + 1 297 грн. 44 коп. = 25 297 грн. 44 коп.).

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1050, ч. 1 ст. 1077 ЦК України, ч. ч.1, 3 ч. 3 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 263-265, ч. 4 ст. 268, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, офіс 521) заборгованість за за договором № 2966125 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21 лютого 2022 року у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень та заборгованості за відсотками у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 297 (одна тисяча двісті дев`яносто сім) гривень 44 коп. та правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, а всього 25 297 (двадцять п`ять тисяч двісті дев`яносто сім) гривень 44 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: