Рішення № 139264550, 08.04.2025, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/7756/24

Провадження №2/751/493/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участю секретарів Шульга В.Л., Курач В.С.,

представника відповідача за первісним позовом Сисак В.Т. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Фінанс» про застосування наслідків нікчемності до кредитного договору та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «ФК «Омега Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №0.011.78.0818.ФО_К від 02.08.2018 у розмірі 23 749 грн 37 коп з яких: 4 709 грн 76 коп заборгованість по тілу кредиту (прострочена на день подання позовної заяви), 8 130 грн 08 коп прострочена заборгованість по тілу кредиту, 51 грн 10 коп проценти за кредитом (прострочені на день подання позовної заяви, 1 236 грн 70 коп прострочені проценти за кредитом, 896 грн 97 коп комісія за обслуговування кредиту (прострочена на день подання позовної заяви), 8 724 грн 76 коп прострочена комісія за обслуговування кредиту та судові витрати по справі в розмірі 2422 грн 40 коп.

Позов мотивований тим що 02.08.2018 між АТ «Юнекс Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Омега Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0.011.78.0818.ФО_К, відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі 29 999 грн 00 коп ьерміном користування до 02.08.2021, а позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порчдку, в строки та на умовах передбачених цим договором, а також виконати інші умови цього договору.

31.03.2021 між АТ «Юнекс Банк» та ТОВ «ФК «Омега Фінанс» був укладений договір факторингу № 31/03-2021, відповідно до якого АТ «Юнекс Банк» відступило ТОВ «ФК «Омега Фінанс» право грошової вимоги до відповідача за вище зазначеним кредитним договором. Станом на 31.03.2021 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 23 749 грн 37 коп. Відповідно 19.05.2021 ТОВ «ФК «Омега Фінанс» було направлено на адресу позичальника лист про відступлення прав вимоги, та надано строк на погашення заборгованості, однак поштове відправлення було повернуто із відміткою на конверті «за закінченням терміну зберігання». Оскільки відповідачем взяті на себе зобов`язання не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 06.12.2024 відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.12.2024 ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву в якій просив застосувати наслідки нікчемності до кредитного договору №0.011.78.0818.ФО_К від 02.08.2018 року між АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 в частині сплати щомісячних платежів за додаткові послуги обслуговування кредиту, а саме зобов`язати ТОВ «Фінансова компанія «ФК «Омега Фінанс» перерахувати розмір грошових коштів, які повинне повернути ТОВ «ФК «Омега Фінанс» на користь ОСОБА_1 , як надмірно сплачені по кредиту кошти, без урахування незаконно нарахованих та сплачених коштів з обслуговування кредиту і з урахуванням розміру перерахованих ОСОБА_1 коштів у рахунок погашення кредиту №0.011.78.0818.ФО_К. Стягнути з ТОВ «ФК «Омега Фінанс» на користь ОСОБА_1 6533,58 грн. як надмірно сплачені кошти у рахунок погашення кредиту за Кредитним договором №0.011.78.0818.ФО_К від 02.08.2018 року. В обґрунтування вимог зазначає, що положення кредитного договору в частині сплати щомісячних платежів за додаткові послуги у вигляді комісії за обслуговування кредиту суперечить вимогам Закону України Про захист прав споживачів та Цивільного кодексу України, тому до них мають бути застосовані наслідки нікчемності. Наголошує, що згідно наданих до позовної заяви відомостей щодо руху коштів по рахунку ОСОБА_1 , ним за весь час користування кредитними коштами внесено у рахунок погашення кредиту 42 472 грн 69 коп, які були безпідставно зараховані до сплати комісії за обслуговування кредиту. При цьому, внесені ОСОБА_1 кошти незаконно не зараховані у погашення тіля кредиту та відсотки за його користування. З урахуванням нікчемності п.1.5.3 кредитного договору, щодо нарахування та сплати комісії за обслуговування кредиту: 2,99% щомісячно, кошти у сумі 42 472 грн 69 грн вже внесені ОСОБА_1 у рахунок погашення кредиту, банком повинні бути зараховані у погашення тіла кредиту та відсотки за його користування (29 999 грн 00 коп (тіло кредиту) + 5 939 грн 11 коп (проценти за користування кредитом) мінус 42 472 грн 69 коп (сплачені за договором) = - (мінус) 6 533 грн 58 коп). Таким чином, як зазначає позивач, ним здійснено переплату у сумі 6 533 грн 58 коп, які підлягають стягненню на його користь з ТОВ «ФК «Омега Фінанс», як правонаступника АТ «Юнекс Банк».

Ухвалою суду від 31.01.2025 прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Омега Фінанс» про застосування наслідків нікчемності до кредитного договору та зобов`язання вчинити дії.

13.02.2025 представником позивача за первісним позовом подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до зустрічної позовної заяви та відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви. Зазначили, що кредитний договір №0.011.78.0818.ФО_К між АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 укладено 02.08.2018, як вбачається з виписки по особовому рахунку банку виконання кредитного договору ОСОБА_1 почалося 02.08.2018, що останнім не заперечується. Таким чином, перебіг позовної давності в даному випадку розпочався 02.08.2018 та закінчився 02.08.2021. Тож звернувшись 23.12.2024 до суду із позовною заявою ОСОБА_1 пропустив трирічний строк позовної давності, перебіг якого розпочався з дня виконання правочину, тобто з 02.08.2018.

У встановлений судом строк від представника відповідача за зустрічним позовом ТОВ «ФК «Омега Фінанс» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначили, що не погоджуються з доводами та висновками, які викладені в зустрічній позовній заяві. Вказують, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Твердження представника ОСОБА_1 про «нікчемність» не є підставою для звільнення останнього від виконання зобов`язань за кредитним договором або відповідальність за порушення його умов. Отже, кредитний договір №0.011.78.0818.ФО_К від 02.08.2018 було укладено відповідно до норм чинного законодавства України, а підписання його сторонами свідчить про те, що останні погодилися з його умовами в повному обсязі. Щодо вимоги в частині стягнення з ТОВ «ФК «Омега Фінанс» надмірно сплачених коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 533 грн 58 коп, то з виписки по особовому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 у період з 02.08.2018 -03.08.2020 з порушенням термінів сплачував на рахунок первісного кредитора АТ «Юнікс Банк», тоді як ТОВ «ФК «Омега Фінанс» стало новим кредитором лише 31.03.2021. Починаючи з 31.03.2021 по 27.08.2024 ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив жодного платежу на рахунок ТОВ «ФК «Омега Фінанс». Відтак, належним співвідповідачем по справі в частині розгляду позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 6 533 грн 58 коп як надмірно сплачені кошти в рахунок погашення кредиту за кредитним договором №0.011.78.0818.ФО_К від 02.08.2018 має бути залучено первісного кредитора, а саме: АТ «Юнекс Банк».

18.02.2025 представником відповідача в інтересах відповідача за первісним позовом подано відповідь на відзив в якому зазначив, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту, отже, не заслуговують на увагу доводи банку про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника за умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. ОСОБА_1 вважає, що положення кредитного договору, укладеного між ним та АТ «Юнекс Банк» в частині сплати щомісячних платежів за додаткові послуги у вигляді комісії за обслуговування кредиту суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Цивільного кодексу України, тому до них мають бути застосовані наслідки нікчемності.

Наголосили, що пошуком вказаних представником позивача за первісним позовом у відзиві рішень Верховног суду, з метою їх вивчення, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в сервісі «Закон онлайн», на сайті Судової влади України, отримано наступні результати: «на ваш запит не знайдено жодного документу», «не має справ за даним критерієм», «знайдено 0 результатів».

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просила його задовольнити повністю, при цьому посилаючись на обставини, викладені в позові. Разом з тим, заперечувала проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зустрічний позов підтримав та просив задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 01.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Юнекс Банк» з Анкетою-Заявою на оформлення Кредитної картки та встановлення Кредитного ліміту на підставі якої укладено кредитний договір №0.011.78.0818.ФО-К, за яким банк на умовах цього договору надав відповідачу кредит в сумі 29 999 грн 00 коп терміном користування до 02.08.2021 (день остаточного повернення кредиту), а позичальник зобов`язується повернути отримані кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі.

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує: проценти за користування кредитом щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 12,00% річних; комісію за обслуговування кредиту щомісячно, в розмірі 2,99% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. цього договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів.

Відповідно до кредитного договору позичальник зобов`язався повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування кредитом, та комісію за обслуговування кредиту, щомісячно, шляхом сплати чергових платежів, в порядку та на умовах відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.5 кредитного договору, графіку погашення кредиту терміном користування до 02.08.2021.

До позовної заяви долучено додаток №1 до кредитного договору №0.011.78.0818.ФО_К графік погашення кредиту, з яким був ознайомлений відповідач.

Також, 02.08.2018 відповідач був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту.

Згідно виписки по особовому рахунку відповідача за період з 02.08.2018 по 31.03.2021 вбачається, що АТ «Юнекс Банк» свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу грошові кошти у сумі 29 999 грн 00 коп.

28.03.2021 на електронному майданчику ТОВ «Смарттендер» відбувся електронний аукціон з продажу лоту № 1 до складу якого входять: Права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб, організатором аукціону та власником активів якого було - АТ «Юнекс Банк».

Переможцем електронного аукціону є - ТОВ «ФК «Омега Фінанс», що підтверджується протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-03-19-000106-1 від 28.03.2021.

31.03.2021 між АТ «Юнекс Банк» та ТОВ «ФК «Омега Фінанс» укладено договір факторингу № 31/03-2021.

Розмір Прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021 (реєстр прав вимог станом на кінець дня 31.03.2021). Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, в день підписання цього договору.

Відповідно до умов даного договору ТОВ «ФК «Омега Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Юнекс Банк» в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №0.011.78.0818.ФО_К від 02.08.2018.

Факт набуття прав вимоги ТОВ «ФК «Омега Фінанс» щодо ОСОБА_1 підтверджується витягом з реєстру прав вимоги, що є додатком № 1 до договору факторингу №31/03-2021 від 31.03.2021.

19.05.2021 ТОВ «ФК «Омега Фінанс» було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги №04-21/591/Ф і надано строк для погашення заборгованості за кредитним договором від 02.08.2018 №0.011.78.0818.ФО_К за користування кредитною лінією в сумі 23 749 грн 37 коп, яке повернулося не врученим з відміткою на конверті «за закінченням терміну зберігання».

Згідно розрахунку сплачених коштів на погашення заборгованості за кредитним договором №0.011.78.0818.ФО_К з 03.09.2018 по 03.08.2020, вбачається, що ним проводились перерахування коштів на погашення заборгованості і всього сплачено 42 472 грн 69 коп.

Згідно детального розрахунку заборгованості по кредитному договору №0.011.78.0818.ФО_К від 02.08.2018 станом на 31.03.2021 загальна сума заборгованості по тілу кредиту становить: 12 839 грн 84 коп, загальна сума заборгованості по нарахованим процентам за користування кредитними коштами та відсотками за несвоєчасне погашення кредиту становить 1 287 грн 80 коп, загальна сума заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією становить 9 621 грн 73 коп. Загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 31.03.2021 становить 23 749 грн 37 коп.

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін.

Відповідно дост. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст.ст.15,16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є зокрема, його визнання.

Відповідно до ст.ст.12,13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належний йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд зазначає, що частиною першою статті 16 Закону України №1734-VIII передбачено, що споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути передбачено обов`язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов`язаний здійснити відповідне коригування зобов`язань споживача у бік їх зменшення та на вимогу споживача надати йому новий графік платежів. Договором про споживчий кредит може встановлюватися порядок дострокового повернення споживчого кредиту з урахуванням положень частини третьої цієї статті.

Згідно статті 19 Закону України №1734-VIII у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Як з`ясовано судом, відповідач отримав від позивача 02.08.2018 кредит у розмірі 29 999 грн 00 коп і за період з 03.09.2018 по 03.08.2020 згідно наданого ним розрахунку сплатив кошти на погашення заборгованості в сумі 42 4762 грн 69 коп

Оскільки сплачена відповідачем сума коштів мала бути направлена на погашення тіла кредиту та відсотків, то станом на 03.08.2020 відповідач повністю погасив заборгованість.

Підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У такому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ст.ст. 215, 216 ЦК України).

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина 2 ст. 215 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (стаття 236 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 по справі №463/5896/14-ц зазначила наступне.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин), позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача.

За наявності спору щодо правових наслідків такого правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 по справі №916/3156/17 дійшла висновку, що такий cпocіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Таким чином, у разі, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, вона може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а з вимогою про застосуванням наслідків недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги його нікчемністю. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі №910/3009/18, Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 по справі №916/1415/19.

Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість одержаного за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін (частина 4 ст. 216 ЦК України).

За правилами цієї статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частини 5, 6 ст. 216 ЦК України).

Постановою Верховного Суду 29.05.2019 № 761/12901/13-ц Суд прийшов до висновку, що тлумачення абзацу2частини 5ст.216 ЦК України свідчить,що суду надається можливість самостійно застосувати правові наслідки недійсності тільки нікчемного правочину, проте у ст.225 ЦК України не передбачено нікчемності правочину.

Натомість з аналізу норм ст. 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» кредитний договір укладається виключно у письмовій формі, недодержання якої є наслідком нікчемності правочину.

Як наслідок, з урахуванням цієї позиції Верховного Суду, частини 1, абзацу 2 частини 5 ст. 216 ЦК України, ст. 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» суд має можливість самостійно застосувати правові наслідки недійсності нікчемного правочину у цьому конкретному випадку, а саме:

повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості.

Крім того, слід зазначити, що в кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

При цьому, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитом/управління кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а в іншому випадку відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» така інформація надається безоплатно.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.

Як вже зазначалося вище, згідно із частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

У пункті 1.5.3 договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує комісію за обслуговування кредиту щомісячно, в розмірі 2,99% від суми кредиту, зазначеної в п.1.1 кредитного договору, яка включається до складу щомісячних ануїтентних платежів.

Згідно графіку погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за кредитним договором №0.011.78.0818.ФО_К з 03.09.2018 згідно колонки 7.2 комісія за обслуговування кредиту складає 32 290 грн 92 коп.

Відповідно до ч.1ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець (Відповідач) кожного місяця, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, так чи інакше, безоплатно повинен повідомляти Позивача з приводу інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надавати виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Судом встановлено, що банком було встановлено плату за обслуговування кредиту.

Частиною 1статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/оспорювана.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п. 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цьогоЗакону.

Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина другастатті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.(Постанова Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 204/8492/21 провадження №61-10602св22).

Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду має бути врахований під час розгляду даної справи.

З врахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст кредитного договору, укладеного між АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 суд дійшов висновку про те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, пункти кредитних договорів щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитними договорами, є нікчемними.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані висновки щодо нікчемності п.1.5.3 кредитного договору №0.011.78.0818.ФО_К від 02.08.2018 про встановлення сплати щомісячних платежів за додаткові послуги обслуговування кредиту, суд вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину, зобов`язати ТОВ «ФК «Омега Фінанс» здійснити перерахунок розміру грошових коштів, які повинно повернути ТОВ «ФК «Омега Фінанс» на користь ОСОБА_1 , як надмірно сплачені по кредиту кошти, без урахування незаконно нарахованих та сплачених коштів з обслуговування кредиту і з урахуванням розміру перерахованих ОСОБА_1 коштів у рахунок погашення кредиту

Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що відповідачем за первісним позовом станом на 03.08.2020 погашена заборгованість за кредитним договором №.011.78.0818.ФО_К від 02.08.2018, суд приходить до висновку, що вимоги ТОВ «ФК «Омега Фінанс» задоволенню не підлягають, а вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом слід задовольнити повністю, застосувавши наслідки нікчемності до кредитного договору №0.011.78.0818.ФО_К від 02.08.2018 року між АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 в частині сплати щомісячних платежів за додаткові послуги обслуговування кредиту, а саме зобов`язати ТОВ «ФК «Омега Фінанс» перерахувати розмір грошових коштів, які повинне повернути ТОВ «ФК «Омега Фінанс» на користь ОСОБА_1 , як надмірно сплачені по кредиту кошти, без урахування незаконно нарахованих та сплачених коштів з обслуговування кредиту і з урахуванням розміру перерахованих ОСОБА_1 коштів у рахунок погашення кредиту №0.011.78.0818.ФО_К. Стягнувши з ТОВ «ФК «Омега Фінанс» на користь ОСОБА_1 6 533 грн 58 коп, як надмірно сплачені кошти у рахунок погашення кредиту за Кредитним договором №0.011.78.0818.ФО_К від 02.08.2018.

V. Розподіл судових витрат

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено, судовий збір стягненню із відповідача не підлягає.

З ТОВ «ФК «Омега Фінанс» за зустрічним позовом на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1 331 грн 20 коп, оскільки позивачем при зверненні до суду він не був сплачений на підставі п.13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 81-83, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.4,15,16,203,207,215 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Застосувати наслідки нікчемності до кредитного договору №0.011.78.0818.ФО_К від 02.08.2018 року між Акціонерним товариством «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 в частині сплати щомісячних платежів за додаткові послуги обслуговування кредиту, а саме зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Омега Фінанс» перерахувати розмір грошових коштів, які повинне повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» на користь ОСОБА_1 , як надмірно сплачені по кредиту кошти, без урахування незаконно нарахованих та сплачених коштів з обслуговування кредиту і з урахуванням розміру перерахованих ОСОБА_1 коштів у рахунок погашення кредиту №0.011.78.0818.ФО_К.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» на користь ОСОБА_1 6533,58 грн. (шість тисяч п`ятсот тридцять три гривні 58 копійок) як надмірно сплачені кошти у рахунок погашення кредиту за Кредитним договором №0.011.78.0818.ФО_К від 02.08.2018 року.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко