Ухвала суду № 139264067, 27.08.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4308/26

Провадження № 2-з/456/15/2026

УХВАЛА

іменем України

27 серпня 2026 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамко Р. Т. , розглянувши матеріали заяви представника ОСОБА_1 адвоката Трачук Н.І. про забезпечення позову, -

встановив:

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Трачук Н.І. звернулася до суду із повторною заявою про забезпечення позову.

Заяву про забезпечення позову мотивує тим, що до суду подано позовну заяву про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми боргу, сума боргу згідно долученої розписки становить 4595931 грн. 00 коп., що становить 90000 Євро, які відповідач зобов`язувався повернути до 01.04.2025 однак, зобов`язання не виконав.

Судом, 05.08.2026 заяву про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на грошові кошти в межах суми боргу, що становить 90000 (дев`яносто тисяч) Євро в еквіваленті в національній валюті сума боргу становить 4595931 (чотири мільйони п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот тридцять одна) грн. 00 коп., на рахунки, на імя ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), які відкриті в АТ КБ «Приватбанк», АТ «Банк Альянс», а також на рахунки відкриті на імя відповідача в інших банківських установах.

В задоволенні вимог заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунки на ім`я відповідача, які будуть відкриті після винесення ухвали суду про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала оскаржена представником відповідача.

Просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 )у межах суми боргу у розмірі 90000 (дев`яносто тисяч ) євро оскільки, на думку позивача часткове задоволення позову не сприятиме виконанню судового рішення, тому вимушена додатково звертатися з цим клопотанням та просити суд накласти арешт на все майно боржника (рухоме та нерухоме) у межах ціни позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі,- їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, враховуючи ціну позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а відтак просить заяву задоволити.

З наявних матеріалів вбачається, що дана справа підсудна даному суду.

Відповідно до вимог ч.5 ст..153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов частково або повністю.

Розглянувши заяву Представника заявника - адвоката Трачук Н.І. про забезпечення позову встановлено, що згідно ст..153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження до суду без повідомлення учасників справи.

Суд розглянувши заяву позивача про забезпечення позову вважає, що дійсно згідно ст..149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або оплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що судом ухвалою суду від 05.08.2026 частково задоволено заяву представника ОСОБА_1 адвоката Трачук Н.І. про забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти в межах суми боргу, що становить 90000 (дев`яносто тисяч) Євро в еквіваленті в національній валюті сума боргу становить 4595931 (чотири мільйони п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот тридцять одна) грн. 00 коп., на рахунки, на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), які відкриті в АТ КБ «Приватбанк», АТ «Банк Альянс», а також на рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в інших банківських установах.

В задоволенні вимог заяви Представника заявника ОСОБА_1 адвоката Трачук Н.І. про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунки на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), які будуть відкриті після винесення ухвали суду про забезпечення позову відмовлено.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст..12 ЦПК України суд, зберігає свою об?єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Кодексом.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав для обґрунтованого припущення вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Як роз`яснено у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд виходить із наявності спірних обставин, з якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову та зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову.

З заяви представника позивача про повторне забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача не вбачається, що невжиття саме цих заходів забезпечення позову у справі може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову та не надано доказів, які дають підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, до заяви про забезпечення доказів не надано відомостей про належність відповідачу на праві власності будь-якого рухомого та нерухомого майна, як і відсутні відомості щодо співмірності позовних вимог вимогам про накладення арешту.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, вважаючи недоведеними доводи позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення у обраний позивачем спосіб, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову немає, а відтак, у задоволенні заяви слід відмовити.

Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє позивача в подальшому звернутися з такою заявою до суду.

Керуючись стст.149-159 ЦПК України суддя, -

ухвалив:

В задоволенні повторної заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Трачук Н.І. від 25.08.2026р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у межах суми боргу у розмірі 90000 (дев`яносто тисяч ) євро відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, через суд першої інстанції, протягом 15 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Р. Т. Шрамко