Рішення № 139264014, 27.08.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5201/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якого діє адвокат Кудіна Анастасія В`ячеславівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

Позивач ТзОВ «ФК «ЄАПБ», в інтересах якого діє адвокат Кудіна А.В., 12.06.2026 року звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 45761867 від 06.11.2025 року в розмірі 22804,60 грн, з яких: 7000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 684,60 грн заборгованість за відсотками; 14000,00 грн пеня; 1120,00 грн комісія, а також понесені судові витрати. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 06.11.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 45761867, відповідно до якого кредитодавець передав позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 7000 грн шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Строк кредиту становить 30 днів, процентна ставка 0,326 %, комісія 16,00 %, проценти за понадстрокове користування кредитом 4,00 % на день, дата повернення позики 05.12.2025 року. Однак відповідач своїх зобов`язань не виконав. 18.03.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 18/03/26, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до відповідача в розмірі 22804,60 грн. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 45761867 від 06.11.2025 року в розмірі 22804,60 грн. На підставі викладеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзив на позовну заяву у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження не подав, заяви про поновлення строку для його подання до суду також не скеровано.

Клопотань від жодної зі сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною другою статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, у тому числі, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 06.11.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 45761867, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 7000 грн шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Строк кредиту становить 30 днів, процентна ставка 0,326 %, комісія 16,00 %, проценти за понадстрокове користування кредитом 4,00 % на день, дата повернення позики 05.12.2025 року. Позичальник ідентифікується за допомогою системи BankID НБУ. Номер електронного платіжного засобу позичальника НОМЕР_1 /а.с. 511/.

На виконання умов укладеного договору кредитодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника НОМЕР_1 у сумі 7000 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» від 04.05.2026 року /а.с. 17/.

Своїх зобов`язань відповідач не виконав, що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 1921), відповідно до якого заборгованість відповідача за вказаним договором становить 22804,60 грн, з яких: 7000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 684,60 грн заборгованість за відсотками; 14000,00 грн пеня; 1120,00 грн комісія. Погашення боргу відсутнє.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку з порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки щодо дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Також судом встановлено, що 18.03.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 18/03/26, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до відповідача за кредитним договором № 45761867 у розмірі 22804,60 грн /а.с. 2327/. Згідно з умовами договору факторингу (п. 1.2) перехід права вимоги відбувається в момент підписання Акта приймання-передачі Реєстру боржників.

Відповідно до Акта приймання-передачі Реєстру боржників від 18.03.2026 року та Реєстру боржників (а.с. 28) ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні кредитного договору сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого договору на таких умовах шляхом його підписання. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив погашення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором.

Однак судом перевірено розрахунок заборгованості та встановлено, що такий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, суд зазначає, що згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, позивачем безпідставно нараховано пеню за кредитним договором № 45761867 від 06.11.2025 року в розмірі 14000 грн, а тому в частині її стягнення слід відмовити.

Також, звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за комісією в розмірі 1120,00 грн, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Разом з тим встановлення комісії у договорі про споживчий кредит саме по собі не свідчить про безумовне право кредитодавця на її стягнення. Для вирішення питання про обґрунтованість такої вимоги суд має встановити, за яку саме послугу передбачено комісію, чи пов`язана така послуга з отриманням, обслуговуванням або поверненням кредиту, чи визначено її зміст та вартість у договорі, а також чи надана відповідна послуга споживачу.

Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 45761867 від 06.11.2025 року розмір комісії визначено у процентному співвідношенні до суми кредиту та становить 16,00 %, що при сумі кредиту 7000,00 грн складає 1120,00 грн. При цьому умовами договору не визначено конкретного переліку послуг, які надаються позичальнику за таку комісію, їх змісту, вартості кожної окремої послуги та порядку її надання.

Саме по собі зазначення у договорі розміру комісії у відсотках від суми кредиту не підтверджує надання позичальнику будь-якої окремої послуги, за яку така плата може бути стягнута. Позивачем також не надано доказів фактичного надання відповідачу будь-яких додаткових або супутніх послуг, вартість яких становить 1120,00 грн та за які договором передбачено сплату зазначеної комісії.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний до укладення договору про споживчий кредит надати споживачу необхідну інформацію, визначену цим Законом, зокрема інформацію про загальні витрати за кредитом, а також про платежі, які споживач має здійснити у зв`язку з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За таких обставин умова кредитного договору про сплату комісії у розмірі 16,00 % від суми кредиту, за якою позивач просить стягнути 1120,00 грн, не може бути підставою для стягнення зазначеної суми, оскільки позивачем не доведено, що така комісія є платою за конкретні фактично надані відповідачу послуги, пов`язані з отриманням, обслуговуванням або поверненням кредиту.

При цьому положення Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо встановлення банками комісійної винагороди у цій справі застосуванню не підлягають, оскільки кредитодавцем за спірним договором є ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а не банк.

Також положення Закону України «Про захист прав споживачів» у частині регулювання відносин, безпосередньо пов`язаних зі споживчим кредитуванням, застосовуються з урахуванням спеціального правового регулювання, встановленого Законом України «Про споживче кредитування». Тому оцінка спірної умови договору щодо комісії здійснюється насамперед відповідно до положень спеціального Закону України «Про споживче кредитування».

У своїй постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 провадження N 14-44цс21 Великої палати Верховного Суду констатувала, що умову договору плату за управління кредитом слід визнати недійсною, оскільки із змісту кредитного договору, укладеного між сторонами, неможливо визначити та встановити, за які саме послуги надані банком, встановлено комісію, Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Проте не встановлена конкретна ціна кожної послуги. Відповідно до графіка щомісячних платежів, зазначена сукупна вартість комісії з розрахунком на кожен місяць. Тобто банк встановив плату за надання інформації, яка згідно Закону надається безоплатно.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача комісії у розмірі 1120,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позову позивачем сплачено 2662,40 грн судового збору (платіжне доручення № 156326 від 19.05.2026 року).

Водночас, враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє частково, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 897,16 грн (із розрахунку: 7684,60 грн ? 2662,40 грн : 22804,60 грн).

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 263265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 7684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 60 коп. та 897 (вісімсот дев`яносто сім) грн 16 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк», юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Іванюк І.Д.