Рішення № 139263655, 27.08.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5000/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Пронози І.В.,

розглянувши в порядку відкритого позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 509/5000/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області, про виділення в натурі частки майна, що знаходиться у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на окремий об`єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області, про виділення в натурі частки майна, що знаходиться у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на окремий об`єкт нерухомого майна.

Свої вимоги обґрунтував тим, що згідно дублікату договору дарування, виданого 14.09.2006 року державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори Одеської області Горбань М.В., йому на праві спільної часткової приватної власності належить 48/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, йому, на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.03.2014 р. (цивільна справа № 2-16/11), на праві власності належать 2/100 частки вказаного вище житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Співвласником іншої 1/2 частки вказаного вище житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами була гр-ка ОСОБА_3 .

Ще 21.10.2019 р. гр-ка ОСОБА_3 , на підставі Висновку щодо технічної можливості виділу об`єкту нерухомого майна від 15.10.2019 р., зареєструвала за собою право власності на окремий об`єкт нерухомого майна житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Потім, після смерті гр-ки ОСОБА_3 , право власності на вказаний вище житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, перейшло до гр-на ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.02.2022 р.

І відповідно до договору дарування від 11.10.2024 року власником вказаного вище житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами стала відповідачка ОСОБА_2 .

Оскільки відбулося виведення частки нерухомого майна, що належала ОСОБА_3 в цілу частину окремого домогосподарства з новою адресою:АДРЕСА_2 , а потім перехід права власності від ОСОБА_3 доОСОБА_4 , а від нього до теперішнього власника ОСОБА_2 , то на сьогоднішній день у позивача немає можливості укласти нотаріально посвідчений договір про поділ об`єкта нерухомого майна та його виділ в окремий об`єкт нерухомого майна, а тому він вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою з метою визнання за ним права власності на окремий об`єкт нерухомого майна. Такий спосіб захисту є єдино можливим для ефективної реалізації його майнових прав.

Ухвалою судді від 22.07.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Просить позов задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. не заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи - Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області у судове засідання не з`явився, надано суду пояснення щодо позову просить розглянути справу за відсутності представника селищної ради.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно дублікату договору дарування, виданого 14.09.2006 року державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори Одеської області Горбань М.В., позивачу на праві спільної часткової приватної власності належить 48/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.03.2014 р. (цивільна справа № 2-16/11) йому також на праві власності належать 2/100 частки вказаного вище житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Співвласником іншої 1/2 частки вказаного вище житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами була гр-ка ОСОБА_3 .

Згідно рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 218 від 24.07.2001 року, до складу с. Молодіжне увійшли вулиці: Південна, Миру, Заводська з с. Олександрівка і згідно Додатку № 3 до цього рішення, належній позивачу частину вказаного вище житлового будинку присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , а частині вказаного вище житлового будинку належного гр-ці ОСОБА_3 присвоєно адресу: АДРЕСА_2 . Даний факт підтверджується також довідкою Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 778 від 19.06.2014 року.

Як слідує із Інформації з Державного реєстру речових прав від 17.06.2026 р., ще 21.10.2019 р. гр-ка ОСОБА_3 , на підставі Висновку щодо технічної можливості виділу об`єкту нерухомого майна від 15.10.2019 р., зареєструвала за собою право власності на окремий об`єкт нерухомого майна житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Потім, після смерті гр-ки ОСОБА_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до гр-на ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.02.2022 р.

І відповідно до договору дарування від 11.10.2024 року власником вказаного вище стала відповідачка ОСОБА_2 .

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 10.07.2026 року ФОП ОСОБА_5 , належна позивачу частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично складається з наступних будівель та споруд: під літ. «А,а,а3» - житловий будинок, загальною площею 47,0 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м.; під літ. «а5» - навіс; під літ. «Д» - вбиральня; під літ. «И» - навіс; під літ. «М» - гараж; під літ. «П» - літній душ; № 4-6,9-11,ІІ споруди.

Згідно Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 10.07.2026 року ФОП ОСОБА_5 , за технічними показниками об`єкт нерухомого майна може бути поділено та визначено склад новоутворених об`єктів нерухомого майна: під літ. «А,а,а3» - житловий будинок, загальною площею 47,0 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м.; під літ. «а5» - навіс; під літ. «Д» - вбиральня; під літ. «И» - навіс; під літ. «М» - гараж; під літ. «П» - літній душ; № 4-6,9-11,ІІ споруди.

Також, згідно вказаного вище Висновку: оскільки відбулося виведення частки нерухомого майна, що належала ОСОБА_3 в цілу частину окремого домогосподарства з новою адресою:АДРЕСА_2 , а потім перехід права власності від ОСОБА_3 доОСОБА_4 , а від нього до теперішнього власника ОСОБА_2 , то на сьогоднішній день немає можливості укласти нотаріально посвідчений договір про поділ об`єкта нерухомого майна і тому позивачу порекомендовано звернутись до суду для вирішення даного питання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 316 ЦК України передбачено що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У ст. 321 ЦК України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Принцип непорушності права власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном закріплений у ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Частиною 3 вказаної норми встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником в натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19,пункт 14)).

Вимоги позивача про виділення в натурі частки майна, що знаходиться у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності та визнання за ним права власності на окремий об`єкт нерухомого майна, є тими вимогами, які забезпечують досягнення мети поданого позову, а задоволення таких вимог призводить до остаточного вирішення спору між сторонами.

На підставі викладеного і у відповідності зі ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Виділити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в натурі, належні йому 48/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 » - житловий будинок, загальною площею 47,0 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м.; під літ. «а5» - навіс; під літ. «Д» - вбиральня; під літ. «И» - навіс; під літ. «М» - гараж; під літ. «П» - літній душ; № 4-6,9-11,ІІ споруди.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на 48/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на окремий об`єкт нерухомого майна житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, у складі будівель та споруд: «А,а,а3» - житловий будинок, загальною площею 47,0 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м.; під літ. «а5» - навіс; під літ. «Д» - вбиральня; під літ. «И» - навіс; під літ. «М» - гараж; під літ. «П» - літній душ; № 4-6,9-11,ІІ споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Є. М. Панасенко