Рішення № 139263134, 24.08.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 592/11160/26

Провадження № 2/588/780/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача Варшавський К.А. у червні 2026 року звернувся до суду з указаним позовом, який мотивував тим, що 06.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 77391191, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у розмірі 18000 грн на умовах строковості, зворотності та платності.

02.11.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 029-021122, відповідно до якого та реєстру прав вимог № 12/12/22 від 12.12.2022, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 77391191 від 06.12.2021.

17.12.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» був укладений договір факторингу № 17/12/25-01, відповідно до якого та реєстру боржників, ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 77391191 від 06.12.2021.

Загальна заборгованість відповідача за кредитним договором складає 29391,50 грн із яких: 18000 грн основна сума боргу; 11391,50 грн проценти за користування позикою.

У зв`язку з наведеним, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованість за кредитним договором № 77391191 від 06.12.2021 у розмірі 29391,50 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 12000 грн, витрати пов`язані з підготовкою та направленням документів у розмірі 381,74 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2026 було відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

03.08.2026 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, у якому вказав, що перебіг трирічної позовної давності за вимогами Позивача розпочався 06 січня 2022 року та сплив 06 січня 2025 року. Посилання позивача на автоматичне продовження строків позовної давності на увесь період воєнного стану є безпідставним. Із набранням чинності Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу строків позовної давності» перебіг строків позовної давності було поновлено, а встановлений законом трирічний строк за даними вимогами повністю закінчився до моменту звернення позивача до суду у липні 2026 року. Позивач заявляє до стягнення 11391,50 грн процентів за користування кредитом. Оскільки строк кредитування за договором закінчився 05.01.2022, нарахування процентів після цієї дати є безпідставним. Також відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів факту укладення електронного договору безпосередньо з ним, а також не надано належних первинних бухгалтерських документів (банківських виписок), які б підтверджували реальне перерахування коштів у розмірі 18000 грн на його банківський рахунок. Крім того, відповідач вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та неспівмірною, оскільки дана справа є типовою та малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Позовна заява є стандартним процесуальним документом шаблонного характеру, який масово використовується Позивачем у судових справах. Заявлена сума у 12 000,00 грн очевидно порушує засади розумності, співмірності та підлягає повній відмові (або суттєвому зменшенню). Тому відповідач просить: 1) застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» за договором позики № 77391191 від 06.12.2021 та відмовити у задоволенні позовних вимог; 2) у разі прийняття судом іншого рішення по суті спору - визнати нарахування процентів поза межами строку дії договору (після 05.01.2022) незаконним та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 12000 грн через їх необґрунтованість та неспівмірність.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві вказав, що просить розглянути справу без його участі.

Відповідач не повідомив причину неявки.

Зважаючи на подані заяви по суті справи суд визнав за можливе розглянути справу без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 06.12.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 77391191, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у розмірі 18000 грн на строк 30 днів (по 05.01.2022) з умовою сплати: процентів за базовою процентною ставкою у розмірі 1,99% на день та за зниженою процентною ставкою у розмірі 0,6965%, яка застосовується у відповідності до умов Програми лояльності); процентів за понадстрокове користування позикою у розмірі 2,7% на день; пені у випадку невиконання позичальником умов договору у розмірі 2,70%. Також сторонами була погоджена таблиця обчислення загальної вартості кредиту та інші умови кредитування (а.с. 16-17).

Зазначений договір був укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом із тим, суд не приймає як складову частину кредитного договору додані позивачем до позовної заяви правила надання коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», оскільки вони не містять підпису ОСОБА_1 .

Також суд не приймає як складову частину кредитного договору паспорт споживчого кредиту, що був доданий до позовної заяви, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

На виконання умов вказаного договору 06.12.2021 на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 18000 грн (а.с. 54).

Отже, свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» виконало та надало відповідачу кредит.

02.11.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 029-021122, відповідно до якого та реєстру прав вимог №12/12/22 від 12.12.2022, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 77391191 від 06.12.2021 у розмірі 29391,50 грн із яких: 18000 грн заборгованість за тілом кредиту; 11391,50 грн заборгованість за відсотками (а.с. 55-71).

17.12.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» був укладений договір факторингу № 17/12/25-01, відповідно до якого та реєстру боржників, ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 77391191 від 06.12.2021 у розмірі 29391,50 грн із яких: 18000 грн заборгованість за тілом кредиту; 11391,50 грн заборгованість за відсотками (а.с. 72-92).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи досліджені докази, а також встановлені обставини, суд вважає доведеним, що ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору № 77391191, що був укладений 06.12.2021 між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Частиною першою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Всупереч умов кредитного договору відповідач не виконав свої зобов`язання, внаслідок чого, виникла заборгованість, яка за розрахунком первісного кредитора станом на дату відступлення права вимоги становила 29391,50 грн із яких: 18000 грн заборгованість за тілом кредиту; 11391,50 грн заборгованість за відсотками (а.с. 22-28).

Суд частково не погоджується із вказаним розрахунком зважаючи на таке.

Умовами кредитного договору визначено строк позики та строк дії договору тривалістю 30 днів. Позивачем не надано доказів на підтвердження продовження строку дії кредитного договору після 06.01.2022.

Відтак нарахування первісним кредитором відсотків за відсотковою ставкою, що передбачена умовами кредитного договору, після закінчення строку дії договору є неправомірним.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Таким чином суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18000 грн та заборгованості за відсотками нарахованими за період з 06.12.2021 по 05.01.2022 у розмірі 3761,10 грн ( 30 днів х 125,37 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано.

Суд відхиляє доводи відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності зважаючи на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

04 вересня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 №4434-ІХ, відповідно до статті 1 якого пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, тобто перебіг позовної давності відновлено 04 вересня 2025.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 по справі №903/602/24, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Отже, суд вважає, що позивачем на момент звернення до суду з даним позовом, 25.06.2026, не пропущено строк позовної давності.

Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 18000 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 3761,10 грн.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с. 10).

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені на 74,04%, отже витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 1971,24 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн, суд враховує таке.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подано: договір про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026; прайс-лист вартості послуг адвоката Богомолова В.В.; заявку про надання правової допомоги № 419 від 01.05.2026; витяг з акту №419 про надання юридичної допомоги від 01.05.2026; платіжну інструкцію № 1467 від 15.05.2026 про сплату адвокату Богомолову В.В. коштів у розмірі 40000 грн за надані послуги правничої допомоги (а.с. 111-118).

Указані докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 12000 грн.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши надані представником позивача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.

Згідно витягу з акту № 419 про надання юридичної допомоги від 01.05.2026 адвокатом Богомоловим В.В. на виконання умов договору про надання правової допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026 було надано: усну консультацію на що витрачено 2 години та вартість цієї послуги становить 4000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу на що витрачено 1,6 години та вартість цієї послуги становить - 8000 грн (а.с. 117).

Дана справа відноситься до категорії малозначних, обсяг документів доданих до позовної заяви є незначним, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

Текст позовної заяви є незначним за обсягом тому її складання, враховуючи професійну підготовку адвоката, який є фахівцем у галузі права, не становить складності та не може становити стільки тривалий час.

До того ж, представництво інтересів позивача у судових засіданнях адвокат не здійснював.

Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторін, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд погоджується із позицією відповідача та вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 6000 грн.

Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (74,04%), що становить 4442,40грн.

Крім того, стороною позивача заявлено до відшкодуваннявитрати пов`язані з підготовкою та направленням документів у розмірі 381,74 грн.

Дані витрати відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи, і є складовою судових витрат, які включають в себе оплату поштових послуг (відправлення рекомендованих листів), кур`єрської доставки або інші витрати, понесені позивачем. Вказана сума витрат підтверджується: договором про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів та іншої продукції №ДТ-СК-30102025 від 30.10.2025, додатком №3 до вказаного договору від 28.01.2026 та актом надання послуг №193 від 25.05.2026. (а.с. 119-128).

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені на 74,04%, отже витрати позивача пов`язані з підготовкою та направленням документів мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 282,64 грн.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованість за кредитним договором № 77391191 від 06.12.2021 у розмірі 21761 (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн 10 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1971 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят одна) грн 24 коп., на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 4442,40(чотири тисячі чотириста сорок дві) грн 40 коп.та кошти на відшкодування витрат пов`язаних з підготовкою та направленням документів у розмірі 282 (двісті вісімдесят дві) грн 64 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», адреса місцезнаходження: просп. Соборності, буд. 30А, приміщення (офіс) 321, м. Київ, 02154, ЄДРПОУ 43950742;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено 27.08.2026.

Суддя О. О. Огієнко