Рішення № 139263082, 24.08.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 590/635/26

Провадження № 2/577/2162/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Логіна Є.В.,

секретаря судового засідання Скляр О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Конотоп, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 1122294 від 31.01.2020 в розмірі 24700 грн. та понесені судові витрати на сплату судового збору та правничої допомоги.

Свої вимоги мотивує тим, що 31.01.2020 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1122294, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 10000 грн. строком на 30 днів, сукупна вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, становить 5700 грн. в грошовому виразі та 694,00 % річних у процентному значенні, комісія становить 1200 грн, проценти за користування кредитом складають 4500 грн., які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування (процентна ставка фіксована), стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Однак відповідач свої зобов`язання перед ТзОВ «Мілоан» не виконував, внаслідок чого в нього виникла заборгованість .

29.12.2020 між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ, відповідно до якого ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТзОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, зокрема і до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників від 29.12.2020 до відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 13.09.2023 року, ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 24700 грн., яка складається з 10000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 13500 грн. заборгованості за відсотками,1200 грн. заборгованості за комісією.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, внаслідок чого ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» змушене звернутись до суду.

Згідно ухвали Ямпільського районного суду Сумської області від 19.06.2026, цивільна справа 15.07.2026 надійшла до Конотопського міськрайонного суду Сумської області, за територіальною підсудністю, ухвалою судді від 20.07.2026 прийнята до провадження та призначена до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

31.07.2026 відповідач ОСОБА_1 подав заяву, в якій вимоги позивача повністю заперечує. Просить застосувати строк позовної давності і відмовити у задоволенні позовних вимог з цієї підстави.

Представник позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд дійшов наступного висновку.

В частині доводів відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, згідно якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався до 30.06.2023.

Разом із цим, відповідно до Закону України №2120-IX від 15.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово було продовжено та який діє дотепер.

Оскільки строки, визначені ст. 257, 258 ЦК України продовжувались на строк дії карантину, а на час дії воєнного стану перебіг позовної давності зупинено, немає підстав вважати пропущеним строк позовної давності за вимогами позивача.

Що стосується позовних вимог позивача, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 31.01.2020 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1122294, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 10000 грн. строком на 30 днів, сукупна вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, становить 5700 грн. в грошовому виразі та 694,00 % річних у процентному значенні, комісія становить 1200 грн, проценти за користування кредитом складають 4500 грн., які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування (процентна ставка фіксована), стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Однак відповідач свої зобов`язання перед ТзОВ «Мілоан» не виконував, внаслідок чого в нього виникла заборгованість .

29.12.2020 між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ, відповідно до якого ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТзОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, зокрема і до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників від 29.12.2020 до відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 13.09.2023 року, ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 24700 грн., яка складається з 10000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 13500 грн. заборгованості за відсотками,1200 грн. заборгованості за комісією, що стверджується розрахунком заборгованості в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір № 1122294 укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, яка в силу ч.2 ст.1054 ЦК України застосовується до правовідносин у сфері кредитування, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст. 530 ЦК вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога).

З наданих позивачем розрахунку та відповідно до витягу з Реєстру боржників загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1122294 становить 24700 грн., з якої 10000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 13500 грн. заборгованості за відсотками,1200 грн. заборгованості за комісією.

Таким чином, доведено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував взяті на себе зобов`язання належним чином, що спричинило виникнення вказаної заборгованості. Правильність проведення розрахунку заборгованості по кредиту відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору № 1122294 та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання останнім своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що внаслідок невиконання умов кредитного договору ОСОБА_1 були порушені права позивача. А тому, оцінюючі представлені позивачем докази та наведені аргументи, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення в частині стягнення боргу за кредитом.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Відповідно до ч.1 п.1 ч. 3 ст. 133 та ч.1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги від 01.07.2025, укладеного позивачем з адвокатським об`єднанням «Апологет» ,копію акту наданих послуг від 14.04.2026, детальний опис наданих послуг, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 10500 грн. який, на переконання суду, не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю справи, тому приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на оплату послуг адвоката, пов`язані із складанням, поданням до суду цивільного позову в розмірі 2 000 грн.

Саме такий розмір відповідатиме критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1122294 від 31.01.2020 в розмірі 24700 (двадцять чотири тисячі сімсот ) грн., судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп., а також 2000 (дві тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3 поверх, за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_1 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк»)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Логін Є. В.