Рішення № 139262706, 27.08.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження № 2/484/2222/26

Справа № 484/3090/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шикері І.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулось суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 05.09.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" укладений кредитний договір № 05.09.2025-100000890, шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до умов ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит, у розмірі 14000 грн. строком до 09.04.2026, зі сплатою відсотків та комісії. Позивач зобов`язання по кредитному договору виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 14000грн. Відповідач частково здійснив оплату за кредитом, а саме 30.10.2025 на суму 10850 грн., проте у повному обсязі свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого, утворилась заборгованість, в сумі 35630 грн., з яких: 14000 грн. тіло кредиту, 17360 грн. процентів, 2520 грн. додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 1750 грн. процентів, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України.

На підставі ст.ст. 274, 276 ЦПК України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу направлялись копія позовної заяви і додатків, про час та місце розгляду справи відповідаса було повідомлено шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі Судової влади України, проте відзиву на позов відповідач до суду не подав.

Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 05.09.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" укладений кредитний договір № 05.09.2025-100000890, шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною Договору.

Умовами договору передбачено, що ТОВ "Споживчий центр" надає відповідачу кредитні кошти, в сумі 14000 грн., строком на 217 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в розмірі 1 % за 1 один день користування кредитом, Сторони узгодили, що проценти розраховують шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Також сторонами узгоджено, комісія пов`язана з наданням кредиту становить 1260 грн. Крім того, сторонами узгоджено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 1260 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Укладення договору підтверджується наявною у матеріалах справи копією заявки на укладення кредитного договору від 05.09.2025, копією пропозиції укладення кредитного договору та паспортом споживчого кредиту, які містять електронний підпис відповідача.

30.10.2025 на суму 10850, проте у повному обсязі свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого, утворилась заборгованість, в сумі 35630 грн., з яких: 14000 грн. тіло кредиту, 17360 грн. процентів, 2520 грн. додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 1750 грн. процентів, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію N 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ч.12 ст.11 Закону України «Про електронні довірчі послуги», встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 у тому числі заявку на укладення кредитного договору від 05.09.2025 пропозицію укладення кредитного договору та паспорт споживчого кредиту, підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 . Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредит зі сплатою відсотків у визначений договором строк.

Як встановлено судом та доведено зібраними по справі доказами, відповідач умови укладеного Договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, яка складається з: 14000 грн. тіла кредиту, 17360 грн. - процентів, 2520 грн. додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В той же час, вимога про стягнення 1750 грн. процентів, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України, не підлягають задоволенню з огляду на таке.

За вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (пост. ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/1452315.

Тобто, проценти, нараховані в порядкуст. 625 ЦК України за своєю суттю є штрафними санкціями.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, підсумовуючи наведене, у стягненні з відповідача процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, в сумі 1750 грн. необхідно відмовити, в зв`язку з чим, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ч.10 ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині вимог, тобто в розмірі 86,10 % від сплаченої суми судового збору.

У стягненні з відповідача 120,18 грн. витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу паперово копії позовної заяви, слід відмовити, оскільки такі витрати не відносяться до судових витрат, в розумінні ст.133 ЦПК України.

Позивачем не подане клопотання, про проведення судового засідання для вирішення питання щодо судових витрат, а тому, в розумінні п.5 ч.6 ст.265 ЦПК України, таке питання не вирішувалось судом.

Керуючись ст.ст.263-265, 268, 274-279, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 05.09.2025-100000890 від 05.09.2026, яка складається з: 14000 грн. тіла кредиту, 17360 грн. процентів, 2520грн. додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а всього стягнути 33880 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр", витрати по сплаті судового збору, в сумі 2531 (двох тисяч п`ятиста тридцять одної) грн. 68 коп.

У стягненні з ОСОБА_1 120,18 грн. витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу паперової копії позовної заяви відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 27.08.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, 01032, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: І.А.ШИКЕРЯ