Ухвала суду № 139262580, 24.08.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 129/2431/23

Провадження № 1-кп/147/16/26

УХВАЛА

іменем України

24 серпня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

із секретарем ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023150000000140 від 28 лютого 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває зазначене вище кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.111 КК України.

Щодо клопотання сторони захисту про призначення експертизи.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_6 обвинувачується у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Сторона захисту неодноразово зверталася до суду з клопотаннями про призначення у справі стаціонарної судової комплексної психолого-психіатричної експертизи відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку із тим, що останній неодноразово перебував на лікуванні у психіатричних закладах та має підтверджені діагнози, натомість під час досудового розслідування йому проводилася амбулаторна експертиза, однак сторона захисту наполягає на проведенні стаціонарної експертизи. Клопотання сторони захисту були залишені без задоволення, як такі що подані передчасно.

01 січня 2025 року ОСОБА_6 повторно звернувся з клопотанням про призначення у справі стаціонарної судової комплексної психолого-психіатричної експертизи, посилаючись зокрема на те, що наявні підстави для призначення стаціонарної експертизи з огляду наявних в нього встановлених психіатричних захворювань та розладів котрі підтверджуються виписними епікризами та записами в медичних картках. Посилається на значне погіршення стану здоров`я та відсутність належного лікування.

09.01.2025 протокольно постановлено долучити до справи клопотання обвинуваченого, водночас відтерміновано його розгляд після дослідження письмових і речових доказів.

21 травня 2026 року від захисника - адвоката ОСОБА_7 надійшло клопотання про призначення у справі експертизи, у якому просить: призначити комплексну судово психолого-психіатричну експертизу для встановлення осудності або неосудності ОСОБА_6 . На вирішення експерта поставити такі питання: 1) З урахуванням особливостей психічного стану (шизоафреничний розлад. Маніакальний тип. F 25.2. ознаки змішаного розладу особистості F61.0.) обвинуваченого, його вікових, індивідуально-психологічних особливостей, чи міг він повністю усвідомлювати фактичний характер, суспільну небезпеку своїх дій або керувати ними? 2) Враховуючи особливості психічного розладу обвинуваченого, індивідуально психологічні особливості його особистості, мотиваційної сфери, інтелекту, чи можна дійти висновку про те, що він правильно сприймав (розумів) смисловий зміст поведінки сестри, та інших осіб, справжні наміри в якості прохання зробити фото де він перебуває? 3) Чи страждав обвинувачений в період здійснення інкримінованого йому діяння якимнебудь психічним розладом (хронічним психічним розладом, тимчасовим психічним розладом, недоумством, іншим хворобливим станом психіки)? 4) Чи погіршився психологічний та психічний стан обвинуваченого з моменту його затримання 11.03.2023 перебуваючи в умовах СІЗО? 5) Чи потребує обвинувачений застосування заходів медичного характеру? Проведення судової стаціонарної психолого-психіатричної експертизи доручити експертам Вінницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», за адресою: Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Пирогова, будинок 109. Клопотання мотивує тиим, що з 03.03.2023 по 10.03.2023 ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад.О.1.Ющенка» Вінницької обласної ради. 10.03.2023 з лікарняного закладу з психіатричного відділення ОСОБА_6 був затриманий та доставлений до м. Миколаєва у супроводі співробітників СБУ для проведення слідчих дій з діагнозом: «Змішаний тривожний і депресивний розлад». ОСОБА_6 перебуває під ватрою з 11.03.2023 по даний час - три роки і два місяці. Станом на 21.05.2026 психологічний та психічний стан ОСОБА_6 змінився та значно погіршився. Він не розуміє порядок розгляду справи, навіть своєї права. За своїми розумовими здібностями він не розуміє навіть суті процесу судового розгляду. На досудовому розслідування кримінального провадження №22023150000000140 від 28.02.2023, згідно з постановою про призначення амбулаторної судово-психіатрична експертизи відносно стану здоров`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою встановлення його осудності була проведена амбулаторна судово-психіатрична експертиза. З медичних документів, які були надані стороною захисту відомо, що він лікувався з 2019 році у психіатра: - з 06.11.2019 по 28.11.2019 перебував на лікуванні та проходив стаціонарі обстеження в психіатричному відділенні ВМКЦ ПР м. Одеса; - з 29.11.2019 по 13.12.2019 перебував на лікуванні у шпиталю військової частини м. Старокостянтинів; - з 03.02.2021 по 15.02.2021 перебував на лікуванні в Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону м. Одеса на стаціонарі у відділені колопроктології, був прооперований; - з 27.06.2022 по 25.07.2022 проходив лікування в КНП «Одеська обласна психіатрична лікарня №2» Одеської обласної ради, поступив з військової частини в зв`язку зі зміною психічного стану; - з 23.12.2022 по 19.01.2023 перебував на лікуванні в КНП «Первомайська центральна районна лікарня» Первомайської міської ради; - з 03.03.2023 по 10.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім.акад. О. І. Ющенка» Вінницької обласної ради; 10.03.2023 виписаний в зв`язку з затриманням. Амбулаторна судово-психіатрична експертиза проводилась в період часу 27.06.2023 - 30.06.2023 - одноособово в.о. начальника Миколаївської філії судово-психіатричних експертиз, судовим експертом 1 класу ОСОБА_8 . Експертиза проводилась за участю слідчих та зі слів підзахисного з ним вели розмови, що нібито «якщо тебе визнають неосудним, з тебе в лікарні зроблять «овоч», навіщо воно тобі треба, та інше". Захиснику не повідомляли про проведення психіатричної експертизи, відповідно захисник був позбавлений поставити свої запитання перед експертом та бути присутнім. У висновку експерта міститься п.19 «Обставини справи», де викладено фактично зміст обвинувального акту, у п. 21 «Відомості отримані при дослідженні поданих на експертизу об`єктів, що стосуються психічного стану особи» в якому викладено історія життя та всі анамнези хвороб, які просто передруковані з наданих медичних документів. Неодноразово прописано діагноз: шизофренічний розлад, маніакальний тип, F 25.2. ознаки змішаного розладу особистості F 61.0. На останньому аркуші (5-6 строка в першому абзаці) висновку експерт порушує презумицію невинуватості та стверджує, що "Під час скоєння кримінального правопорушення марення, галюцинацій, ознак зміненої свідомості він не мав, вчиняв цілеспрямовані дії". Ніхто не звенув уваги, що ОСОБА_6 спілкувався зі своєю рідною сестрою, яка можливо мала намір використати певну інформацію та використовувала для цього брата, який навіть не завжди розумів для чого вона просить фото або певну інформацію.

Обвинувачений та захисник у судовому засіданні підтримали клопотання про призначення у справі експертизи, покликаючись на те, що поведінка обвинуваченого у судових засідання не відповідає обстановці, а тому з`явились сумніви у здатності обвинуваченим усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Щодо визначення експертної установи захисник зазначила, що покладається на розсуд суду.

Прокурор зазначив, що правових підстав передбачених ст. 332 КПК України немає, і стороною захисту не доведено необхідності проведення експертизи, водночас зважаючи на диспозитивність судового розгляду, задля забезпечення повного та об`єктивного розгляду справи та з метою реалізації стороною захисту передбачених кримінальним законодавством прав, в цілому не заперечував щодо призначення стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Дослідивши в судовому засідання зазначені клопотання про призначення стаціонарної судової комплексної психоло-психіатричної експертизи, заслухавши думку учасників справи, колегія судів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання, зокрема для визначення психічного стану обвинуваченого за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності.

Відповідно до ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Згідно із ч. 1 ст. 509 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Такими обставинами, зокрема, є:

1) наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання;

2) поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті тощо).

У разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців. Питання про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи вирішується під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням сторони кримінального провадження в порядку, передбаченому для подання та розгляду клопотань щодо обрання запобіжного заходу, а під час судового провадження - ухвалою суду.

Організаційні засади проведення психіатричної експертизи регулюються Порядком проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України №865 від 08.05.2018.

Відповідно до п. 6 вказаного Порядку за формою проведення судово-психіатрична експертиза може бути амбулаторною, стаціонарною, посмертною.

Згідно із п. 10 цього Порядку предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлена презумпція психічного здоров`я, згідно з якою кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

За змістом п.12 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи (далі СПЕ), затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 08 травня 2018 року № 865,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за № 719/32171 кількісний склад експертів (одноособовий або комісійний) щодо конкретної СПЕ встановлюється особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, який призначив СПЕ. Якщо це не зазначено, його встановлює керівник експертної установи.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 242 КПК України, обов`язково експертиза проводиться щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30.05.1997 №8, роз`яснено, що судово-психіатрична експертиза призначається, коли вирішення кримінальної або цивільної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення нею певного діяння (бездіяльності) чи укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності.

Ознаками такої поведінки можуть бути невмотивовані, неадекватні чи неконтрольовані дії особи в момент вчинення протиправного діяння або в процесі провадження у справі, а так само при укладенні цивільно-правової угоди. З наведених норм Закону вбачається, що для вирішення кримінальної справи має значення виключно визначення психічного стану особа на предмет осудності або обмеженої осудності.

Обов`язок звернення до експерта для проведення експертизи щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності, встановлений ч. 2 ст. 242 КПК України.

Під час досудового розслідування кримінального провадження за №22023150000000140 від 28 лютого 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України проводилась судово-психіатрична експертиза №153 від 30.06.2023, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу, що відноситься до інкриміногваного йому діяння, хронічним психічним розладом не страждав та не страждає; у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння та на даний час виявив та виявляє ознаки змішаного розладу особистості; за своїм психічним станом ОСОБА_6 , у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, міг та може на даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними; вирішення питання в частині: "... чи може у своєму психічному стані бути осудною особою?" - виходить за меджі компетенції судово-психіатричного експперта; ОСОБА_6 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

З доданих до справи медичнихі документів встановлено, що ОСОБА_6 має встановлений діагноз "шизоафреничний розлад, маніакальний тип, F 25.2. ознаки змішаного розладу особистості F61.0." та перебував на лікуванні:

- з 06.11.2019 по 28.11.2019 перебував на лікуванні та проходив стаціонарів обстеження в психіатричному відділенні ВМКЦ ПР м. Одеса;

- з 29.11.2019 по 13.12.2019 перебував на лікуванні у шпиталі військової частини м. Старокостянтинів;

- з 03.02.2021 по 15.02.2021 перебував на лікуванні в Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону м. Одеса на стаціонарі у відділені колопроктології, був прооперований;

- з 27.06.2022 по 25.07.2022 проходив лікування в КНП «Одеська обласна психіатрична лікарня N 2» Одеської обласної ради, поступив з військової частини в зв`язку зі зміною психічного стану;

- з 23.12.2022 по 19.01.2023 перебував на лікуванні в КНП «Первомайська центральна районна лікарня» Первомайської міської ради;

- з 03.03.2023 по 10.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка» Вінницької обласної ради.

10.03.2023 з лікарняного закладу з психіатричного відділення ОСОБА_6 був затриманий та доставлений до м. Миколаєва у супроводі співробітників СБУ для проведення слідчих дій з діагнозом: «змішаний тривожний і депресивний розлад». ОСОБА_6 перебуває під вартою з 11.03.2023 по даний час.

Сторона захисту стверджує, що психічний стан ОСОБА_6 змінився та значно погіршився. Він не розуміє порядок розгляду справи, навіть свої права. За своїми розумовими здібностями він не розуміє навіть суті процесу судового розгляду.

Враховуючи, що для з`ясування обставин, що мають істотне значення у кримінальному провадженні, необхідні спеціальні знання, враховуючи поведінку обвинуваченого в судових засіданнях, вище викладені медичні документи та листи на підтвердження перебування обвинуваченого на стаціонарному лікуванні через психічні розлади, висновок судово-психіатричного експерта №153 від 30.06.2023, колегія судів вважає за необхідне призначити стаціонарну судову комплексну психолого-психіатричну експертизу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , проведення якої доручити експертам Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії та судової медицини Міністерства охорони здоров`я України» (вул. Кульпарківська, буд. 95, місто Львів, 79021).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що для об`єктивного і всебічного розгляду даного кримінального провадження, і отримання відповіді на питання щодо психічного стану обвинуваченого, необхідне для неупередженого і безсумнівного встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 111 КК України та визначення здатності ОСОБА_6 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, необхідно проведення стаціонарної судової комплексної психолого-психіатричної експертизи.

За таких обставин, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуває під вартою у ДУ «Вінницька УВП №1», а суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 комплексної стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи, до проведення якої залучено експертів Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України», що знаходиться за адресою: вулиця Кульпарківська, будинок 95, м. Львів, колегія суддів вважає наявними обставини, передбачені ч. 1 ст. 509 КПК України, що свідчать про потребу у даному випадку направлення обвинуваченого ОСОБА_6 до медичного закладу для проведення вказаної експертизи.

Також суд вважає за можливе помістити обвинуваченого до стаціонарного відділення Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України», для здійснення його тривалого обстеження та спостереження в умовах експертного психіатричного стаціонару під час проведення комплексної стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи, етапувавши його в порядку та умовах передбачених для осіб, які перебувають під вартою, до слідчого ізолятора Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)», що знаходиться за адресою: вулиця Городоцька, будинок 20, місто Львів, Львівська область, 79007, з подальшим поміщенням до стаціонарного відділення Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України».

Щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу.

20 серпня 2026 року через канцелярію суду надійшло клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Подане клопотання обґрунтоване тим, що 27 липня 2023 року слідчим складено та прокурором затверджено обвинувальний акт, який скеровано до суду, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.111 КК України - державна зрада, тобто діяння умисне вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану. Громадянин ОСОБА_6 обвинувачується у державній зраді: діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

10.03.2023 о 08 год. 52 хв. ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, в порядку ст.208 КПК України. 11.03.2023 ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з триманням в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» без визначення застави. В подальшому, враховуючи існуючі ризики, під час судового розгляду, продовжено тримання обвинуваченого під вартою. Крім того, 28.01.2025 за результатами розгляду Вінницьким апеляційним судом в задоволенні скарги обвинуваченого про скасування запобіжного заходу на більш м`який, було відмовлено, а застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін. Аналогічне рішення прийнято Вінницьким апеляційним судом 22.04.2025.

Прокурор стверджує, що обставини, які дають підстави обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, містяться в належних і допустимих доказах, зібраних під час досудового розслідування, і містяться у матеріалах провадження. Такі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у повному обсязі доведено сукупністю зібраних у справі доказів: показаннями свідків, протоколами слідчих дій, висновками експертиз а також іншими належними та допустимими доказами у їх сукупності, які наявні у матеріалах кримінального провадження і надані стороні захисту для ознайомлення піл час виконання вимог ст.290 КПК України.

Під час досудового розслідування встановлені обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, за яким останньому висунуто обвинувачення. Необхідність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування та продовження такого запобіжного заходу.

Таким чином, ризики, які були враховані судом при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовженні строку тримання під вартою, передбачені пунктами 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, не відпали та фактично залишились дотепер, оскільки, крім іншого, ОСОБА_6 може: переховуватися від суду (ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, ОСОБА_6 на даний час обвинувачується у державній зраді: вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України, яке відносяться до категорії особливо тяжких відповідно до ст.12 КК У країни, та за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Разом з цим, встановлено, що ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується в співпраці з представниками держави - агресора (рф), у зв`язку з чим останні можуть вжити заходи щодо його викрадення та вербування, також будучи військовослужбовцем, ОСОБА_6 має навички, які можуть сприяти йому, у випадку не обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в перетині лінії розмежування та переході на територію, яка знаходиться під контролем країни агресора, що в подальшому унеможливить його розшук. Крім того, він, знаючи про те, що на даний час частина території України знаходиться під тимчасовою окупацією країни агресора рф та не знаходиться під контролем правоохоронних органів України, створює ризик переховування останнього на цих територіях; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, про наявність даного ризику свідчить те, що на даний час не встановлено повне коло осіб, з якими ОСОБА_6 міг діяти, а також вживаються відповідні слідчі (розшукові) заходи, спрямовані на притягнення їх до відповідальності. Зокрема, про наявність вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_6 вчиняв дії, спрямовані на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Вказані обставини дають підстави вважати, що подальша процесуальна поведінка ОСОБА_6 може мати негативні наслідки для кримінального провадження, враховуючи, що поміщення останнього в спеціальні установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ, унеможливлюватимете вжиття заходів впливу на свідків, з боку ОСОБА_6 , щодо дачі на його користь виправдувальних показань, а також гарантуватиме припинення протиправної діяльності з метою надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, матиме доступ до мережі Інтернет, що сприятиме продовженню його злочинної діяльності; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КГІК України). Так, потрібно зважати на характер злочинних дій, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , враховувати той факт, що РФ продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії. Крім того, необрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме продовженню злочинної діяльності ОСОБА_6 , яка була припинена проти його волі, у зв`язку із затриманням останнього працівниками правоохоронних органів.

Прокурор стверджує, що запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів. Прокурор зазначає, що ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого в тому числі ст. 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, у виді тримання під вартою.

У ході судового засідання даного кримінального провадження прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що прокурор вкотре заявляє незмінне клопотання, ризики не обґрунтовані, нічим не підтвердженні, його думка не враховується, хоча він заперечує причетність до інкримінованого йому кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не наведено жодного доказу на підтвердження його причетності до інкримінованого кримінального правопорушення, докази досліджені судом жодним чином не стосуються справи. Зазначив про незадовільний стан здоров`я, а також те, що його стан здоров`я значно погіршився, йому не надається належна медична допомога, його було госпіталізовано у вкрай важкому стані в заклад охорони здоров`я. Наразі він звертається з вимогою щодо відмови від будь-якого оперативного втручання, а також маніпуляцій стосовно його стану здорорв`я, в тому числі щодо переливання крові. Повідомив, що усі його діагнози підтверджуються належними документами, в той час, як доводи прокурора про наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України грунтуються виключно на припущеннях.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 зазначила, що заперечує проти заявленого клопотання, просить в його задоволенні відмовити. Зазначає, що її підзахисний тривалий час перебуває під вартою, хоча прокурором не надано жодних доказів на підтвердження намірів ОСОБА_6 ухилятися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або вчинити інше правопорушення. З огляду на те, що більша частина судового слідства пройшла, завершено дослідження письмових доказів, деякі ризики відпали взагалі. Посилання прокурора на імперативну норму ч. 6 ст. 176 КПК України, не може бути єдиною підставою для продовження найсуворішого запобіжного заходу.

Суд, вислухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, та подані клопотання дійшов наступних висновків.

Підставою для продовження запобіжного заходу в силу вимог ст. 199 КПК України, є обставини, які свідчать про те, що ризики які виправдовують тримання особи під вартою не зменшились.

Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 спливає, судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку, жодних підстав для зміни застосованого обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший більш м`який на даний час не має і стороною захисту докази на підтвердження цих підстав суду надані не були. Судом завершено дослідження речових доказів, однак судом задоволено клопотання сторони захисту про призначення у справі судової психолого-психіатричної експертизи, проведення якої доручено стаціонарному відділенню Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України», що знаходиться за адресою: вулиця Кульпарківська, будинок 95, місто Львів, Львівська область, водночас свідки не допитані, як і не допитаний сам обвинувачений.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За змістом положень ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини, та з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 діянь, як вони сформульовані у обвинуваченнях, що містять ознаки небезпечного характеру, оскільки можуть завдати реальної та значної шкоди обороноздатності України, що може призвести до тяжких наслідків, зокрема зруйнування чи пошкодження військових об`єктів та об`єктів інфраструктури, суд дійшов висновку про те, що продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме: це переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень, або ж продовження вчинення правопорушення в якому обвинувачується.

Стосовно наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду колегія суддів звертає увагу на таке. Судом враховується реальне існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що він, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. Водночас зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Суд також бере до уваги відомості щодо особи обвинуваченого, а саме те, що він раніше несудимий, офіційно неодружений, зі слід обвинуваченого у нього є шестирічний син та цивільна дружина, однак жодних доказів на підтанодження цих обставин суду не надано, як на час попереднього розгляду клопотання так і станом на сьогодні, військовослужбовець, має постійне місце реєстрації та проживання, його стан здоров`я.

На час розгляду клопотання прокурора матеріали справи не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров`я ОСОБА_6 перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства. Таких даних не надано і стороною захисту.

Таким чином судом встановлено, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризиків, передбачених п.4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів зазначає таке.

Що стосується ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні дій спрямованих на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомогти в проведенні підривної діяльності проти України. На даний час не встановлено повне коло осіб, з якими обвинувачений міг діяти, а також вживаються відповідні слідчі (розшукові) заходи, спрямовані на притягнення їх до відповідальності. Крім того, обвинувачений, перебуваючи на свободі, матиме доступ до мережі Інтернет, що не виключає можливості продовження злочинної діяльності. Тому ОСОБА_6 обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість обвинувачення та правові наслідки у разі доведення його вини у вчиненні інкримінованого злочину, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити незаконний вплив на свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_6 щодо дачі на його користь виправдовувальних показань. Ці обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає про те, що РФ продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії. Непродовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може нести ризик продовженню злочинної діяльності, яка інкримінується ОСОБА_6 .

Таким чином, обставини, які свідчать про наявність ризиків передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цей час не змінилися, а отже, ці ризики не зменшилися, і разом з наявністю обґрунтованої підозри є підставами для продовження строку запобіжного заходу.

Виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальним та існуючими, тому наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

На даний час виникла необхідність у продовженні застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не зменшилась.

Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.

За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Крім того, колегія суддів зазначає відповідно до вимог ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

Рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2024 №7-р(ІІ)/2024, частину 6 статті 176 КПК України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною).

Отже, в даному випадку суд констатує безальтернативність запобіжного заходу згідно із ч. 6 ст.176 КПК України.

Оцінюючи доводи обвинуваченого і захисника щодо тривалого перебування ОСОБА_6 під вартою, не підтвердження ризиків зазначених у клопотанні, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки станом на теперішній час, запропонований стороною обвинувачення запобіжний захід є співмірним з інкримінованим вказаній обвинуваченому кримінальним правопорушенням, тяжкістю висунутого йому обвинувачення, оскільки ураховуючи існування станом на теперішній час умов воєнного стану та триваючу збройну агресію РФ проти України, в контексті наведених вище приписів ч.6 ст.176 КПК України, застосування стосовно вказаної особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене та виходячи із аналізу визначених в обвинувальному акті обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, його характеру, суспільної небезпечності і наслідків кримінально-протиправного діяння, а також зважаючи на характеризуючі особу обвинуваченого дані, колегія суддів вважає, що на даному етапі провадження жоден із більш м`яких запобіжних заходів до зазначеного обвинуваченого не зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків в умовах воєнного стану та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема статтями 109-114-2 КК України.

Таким чином ризики, які слугували підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 без внесення застави не відпали, а можливість застосування альтернативних запобіжних заходів обвинуваченому невзмозі гарантувати його належну поведінку.

Судом встановлено, що з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 та до моменту вирішення клопотання прокурора про продовження обраного запобіжного заходу обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися, що дає суду підстави вважати, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України в судовому засіданні не встановлено, як і не надано доказів щодо неможливого перебування під вартою у зв`язку з незадовільним станом здоров`я.

Щодо посилання обвинуваченого та захисника на ту обставину, що він тривалий час перебуває під вартою, суд зазначає, що тривалість розгляду кримінального провадження залежить від багатьох фактів, які не залежать від колегії суддів.

Стосовно доводів про незадовільний стан здоров`я і про відсутність належного медичного лікування, колегія суддів зазначає, що станом на час розгляду клопотання суду не надано доказів, які б безумовно свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою, або ж що ОСОБА_6 потребує медичної допомоги, яка не може бути надана в умовах ДУ «Вінницька УВП №1».

Стосовно реплік обвинуваченого про непричетність до інкримінованого йому правопорушення, а також щодо фальсифікації кримінального правопорушення, тощо, суд зазначає, що на даному етапі провадження, суд не вправі вирішувати питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування (у даному випадку продовження) щодо неї запобіжного заходу.

Інші доводи сторони захисту не спростовують наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на 60 (шістдесят) днів, без застосування застави, відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.183 КПК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 196, ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обвинуваченого варто визначити до 24:00 години 22 жовтня 2026 року.

Оскільки суд дійшов висновку про етапування обвинуваченого ОСОБА_6 в порядку та умовах передбачених для осіб, які перебувають під вартою, до слідчого ізолятора Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)», що знаходиться за адресою: вулиця Городоцька, будинок 20, місто Львів, Львівська область, 79007, з подальшим поміщенням до стаціонарного відділення Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України», суд з урахуванням вимог ст. 336 КПК України, вважає за можливе, на період проведення експертизи розгляд справи за участю обвинуваченого ОСОБА_6 здійснювати в режимі відеоконференції.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. 22, 101, 177, 178, 183, 194, 197, 242, 331, 332, 336, 509, 370, 371, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 про призначення стаціонарної судової комплексної психолого-психіатричної експертизи задовольнити.

Призначити у справі про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, стаціонарну судову комплексну психолого-психіатричну експертизу проведення якої доручити Львівській філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України».

На вирішення експертам поставити наступні питання:

1. Чи страждав ОСОБА_6 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння на будь-який психічний розлад?

2. Чи міг ОСОБА_6 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, за своїм психічним станом, усвідомлювати свої дії та керувати ними?

3. Чи страждає ОСОБА_6 у даний час на будь-який психічний розлад?

4. Чи здатний ОСОБА_6 у даний час за своїм психічним станом усвідомлювати свої дії та керувати ними?

5. Чи потребує ОСОБА_6 застосування до нього примусових заходів медичного характеру?

Направити та помістити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до стаціонарного відділення Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України», що знаходиться за адресою: вулиця Кульпарківська, будинок 95, місто Львів, Львівська область, 79021, для здійснення його тривалого обстеження та спостереження в умовах експертного психіатричного стаціонару під час проведення стаціонарної судової комплексної психолого-психіатричної експертизи.

На період проведення стаціонарної судової комплексної психолого-психіатричної експертизи, тимчасово перевести ОСОБА_6 , який перебуває під вартою в слідчому ізоляторі Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», етапувавши його в порядку та умовах передбачених для осіб, які перебувають під вартою, до слідчого ізолятора Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)», що знаходиться за адресою: вулиця Городоцька, будинок 20, місто Львів, Львівська область, 79007, з подальшим поміщенням до стаціонарного відділення Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України».

На період проведення експертизи розгляд справи за участю обвинуваченого ОСОБА_6 здійснювати в режимі відеоконференції.

Для проведення експертизи надати експертам копію обвинувального акта у кримінальному провадженні №129/2431/23, виснокок судово-психіатричного експерта №153 від 30.06.2023 та медичні документи, які стосуються стану здоров`я ОСОБА_6 , які наявні в матеріалах справи.

Встановити строк проведення експертизи 30 календарних днів з робочого дня, наступного за днем прибуття ОСОБА_6 до закладу.

Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдивий висновок.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів тобто до 22 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Визначити термін дії ухвали до 22 жовтня 2026 року включно.

Копію ухвали направити на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для вручення обвинуваченому та виконання.

На ухвалу суду в частині продовження строку запобіжного заходу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошено о 08:00 годині 27 серпня 2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3