Ухвала суду № 139261787, 26.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6182/24

Провадження №: 1-кп/336/430/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження № 22024050000000911 від 27 березня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська від 26.01.2024 на стадії досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.06.2026 до 27.08.2026 включно.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 без визначення розміру застави, яке обґрунтовано існуванням ризиків, передбачених п. 15 ч. 1 ст. 177 КПК України, що визначені в ухвалі суду при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вказане клопотання підтримано прокурором в судовому засіданні.

Захисник подав письмові заперечення проти продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Просить суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту. У запереченнях зазначає, що клопотання прокурора не є обґрунтованим. Окрім цього, чоловік обвинуваченої, ОСОБА_8 , після тривалого лікування направлений додому, де йому необхідно створити сторонній догляд та нагляд. Неповнолітня дочка, ОСОБА_9 , 2011 р.н., також потребує догляду. Також захисник просить суд врахувати: позитиву характеристику обвинуваченої; наявність у неї постійного місця проживання; долучення її до праці у слідчому ізоляторі; необхідність догляду за хворим чоловіком. Також захисник звертає увагу суду на можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави з огляду на практику ЄСПЛ.

В судовому засіданні захисник підтримав свої письмові заперечення, просив суд застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачена заперечила проти клопотання прокурора, підтримала позицію захисника. Пояснила, що її чоловік після тривалого лікування перебував удома, потім був знову госпіталізований за неповнолітньою дитиною зараз наглядає повнолітня дочка та баба з дідом.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу суд керувався положеннями ст. 331 КПК України, відповідно до ч. 1, 3 якої під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України про його продовження, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 197, 199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Як вбачається із змісту ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2024, обираючи запобіжний захід слідчий суддя визнав доведеними наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п. 15 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на стадію кримінального провадження, суд не може давати власну оцінку обґрунтованості підозри чи вагомості доказів, а тому, оцінюючи клопотання прокурора, бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом (слідчим суддею на стадії досудового розслідування) були зроблені відповідні висновки щодо наявності обґрунтованої підозри та вагомості доказів, достатніх для обрання запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.

Суд зауважує, що ризик перешкоджання проведенню досудового розслідування іншим чином, на який посилається прокурор в обґрунтування клопотання, наразі відсутній з огляду на стадію судового розгляду кримінального провадження.

Окрім цього відсутній і ризик незаконного тиску на свідків, оскільки відповідно до встановленого порядку та обсягу дослідження доказів, що підлягають дослідженню, допит свідків перед судом не визначався.

Проте ризики переховування від суду, незаконного впливу на експертів у кримінальному провадженні, продовження злочинної діяльності, продовжують існувати, їх ризик на теперішній час не зменшився.

Суд зазначає, що суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Отже, враховуючи тяжкість можливого покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватою у пред`явленому обвинуваченні (від п`ятнадцяти років до довічного позбавлення волі, з конфіскацію майна), зважаючи на характер злочинних дій у яких обвинувачується ОСОБА_6 , беручи до уваги той факт, що рф продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, ризик переховування обвинуваченої від суду неможливо запобігти шляхом застосування будь-якого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Окрім цього, згідно з ч. 6 ст. 176 КК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 114-2, 258 258-6, 260, 261, 437 442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України, тримання під вартою.

За приписами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частина 4 ст. 183 КПК України надає право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Однак, враховуючи тривалість тримання особи під вартою, наявність у ОСОБА_6 достатньо міцних соціальних зв`язків у виді родини, беручи до уваги обставини, на які посилається захисник у своїх запереченнях, що знайшли своє підтвердження долученими до заперечень медичною документацією стосовно ОСОБА_8 , суд вважає за можливе визначити розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

За положеннями 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, встановлюється розмір застави від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, зіставивши існуючі ризики, визначені ст. 177 КПК України, характер та суспільну небезпеку злочину в умовах воєнного часу, що інкримінуються обвинуваченій, з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що обвинувачений не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки, а також припис ч. 2 ст. 182 КПК України, за яким застава може бути внесена будь-якою особою, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

З урахуванням ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 01.01.2026 становить 3328 грн., розмір застави складає 1 996 800 гривень.

На підставі ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 194 КПК України суд, у разі внесення застави, покладає на обвинуваченого обов`язки, зазначені в резолютивній частині ухвали, необхідність яких випливає із клопотання прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 9 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд встановить, що у зв`язку із застосуванням зазначеного запобіжного заходу дитина, яка перебуває на утриманні підозрюваного, обвинуваченого, залишиться без батьківського піклування, слідчий суддя, суд зобов`язує прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування такої дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини, відомості про що зазначаються в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини. Після отримання такої інформації слідчий, прокурор невідкладно повідомляє підозрюваного, обвинуваченого про місце проживання (перебування) дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 372, главою 18 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 24 жовтня 2026 року включно.

Одночасно встановити заставу як альтернативний запобіжний захід у розмірі 600 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 996 800 гривень.

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у вказаному розмірі на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Запорізькій області; Рахунок отримувача: UA378201720355249002000001205, Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26316700; Код банку отримувача (МФО): 820172, призначення платежу застава за ОСОБА_6 , справа № 336/6182/24.

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинувачену обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, на строк два місяці, а саме:

- прибувати на виклик суду;

- не відлучатися з міста Запоріжжя без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 , з-під варти, роз`яснивши обвинуваченій чи іншому заставодавцю обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання, як передбачено абз. 2 ч. 3 ст. 182 КПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 194 КПК України зобов`язати прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування дитини про факт залишення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.

Встановити строк дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу до 24 жовтня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє виконання ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3