Рішення № 139261748, 24.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6139/26 2/335/3339/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А. В., за участю секретаря судового засідання Добрянського Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 05 листопада 2021 року між АТ «ІДЕЯ БАНК» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір № E09.21778.008930051, згідно з умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 70 200,00 грн під 60,00 % річних строком на 48 місяців.

АТ «ІДЕЯ БАНК» виконало свої зобов`язання, перерахувавши кошти на відкритий позичальнику рахунок.

Відповідач на порушення умов кредитного договору та статей 525, 526, 1049, 1054 Цивільного кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав, платежі для повернення кредиту та сплати нарахованих процентів у строки, визначені графіком щомісячних платежів, не здійснював.

11 грудня 2025 року між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 11-12/25, за умовами якого право вимоги заборгованості за кредитними договорами, зокрема й за договором № E09.21778.008930051 від 05.11.2021 року, укладеним із ОСОБА_1 , перейшло до нового кредитора ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору позивач просить стягнути з нього на свою користь заборгованість за вищезазначеним кредитним договором у загальному розмірі 202 302,41 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту (основним зобов`язанням) у розмірі 69 874,32 грн, заборгованості за нарахованими процентами (нарахованими первісним кредитором на дату відступлення права вимоги) у розмірі 132 428,09 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати на сплату судового збору та на правничу допомогу адвоката.

Ухвалою судді від 04 червня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив справу розглядати за відсутності представника ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, місце проживання якого зареєстроване на тимчасово окупованій території Запорізької області, про час та місце судового засідання повідомлений оголошенням на офіційному вебпорталі судової влади України. Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, відзив на позов не подав.

Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своечасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 05 листопада 2021 року між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений Договір кредиту та страхування № E09.21778.008930051.

Згідно з умовами вищезазначеного договору АТ «ІДЕЯ БАНК» зобов`язалося відкрити відповідачу банківський рахунок та надати споживчий кредит на власні потреби в сумі 70 200,00 грн. При цьому сума у розмірі 61 363,64 грн (чиста сума кредиту за вирахуванням страхового внеску) надається позичальнику для власних потреб шляхом перерахування на його поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ІДЕЯ БАНК»; сума у розмірі 8 836,36 грн спрямовується за дорученням позичальника як оплата одноразового страхового внеску за Договором добровільного страхування життя на користь ТДВ «СК «АРКС ЛАЙФ».

Згідно з договором процентну ставку за користування кредитом у межах узгодженого строку кредитування встановлено у розмірі 60,00 % річних (тип процентної ставки змінювана). Строк кредитування 48 місяців. Дата повного повернення кредиту та строк дії Договору встановлені до 05 листопада 2025 року.

Відповідач зобов`язався повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним шляхом внесення щомісячних платежів відповідно до Графіка щомісячних платежів, узгодженого в додатку № 1 до договору, через поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ІДЕЯ БАНК», ануїтетними щомісячними платежами (крім першого та останнього періодів) у розмірі 3 903,00 грн.

Орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом визначена в договорі в розмірі 197 497,35 грн, що включає: суму кредиту за договором (тіло кредиту) 70 200,00 грн; суму процентів за користування кредитом за весь строк 118 360,99 грн; плату за послуги страховика (страховий внесок) 8 836,36 грн; інші супровідні витрати (платежі за послуги третіх осіб) 99,46 грн. Реальна річна процентна ставка на момент укладання договору становить 99,45640565 % річних.

Факт видачі (надання) кредитних коштів Кредитодавцем у повному обсязі в сумі 70 200,00 грн підтверджується меморіальним ордером № 2463348 від 05 листопада 2021 року (а.с. 59), ордером-розпорядженням № 1 від 05 листопада 2021 року (а.с. 45).

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Таким чином, істотними умовами кредитного договору відповідно до вимог статей 638, 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З виписки по рахунку відповідача № НОМЕР_2 за період з 05 листопада 2021 до 11 грудня 2025 року вбачається, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним на загальну суму 9 107,19 грн. Сплачені відповідачем кошти були розподілені первісним кредитором таким чином:

на погашення заборгованості за тілом кредиту (основного боргу) спрямовано 325,68 грн: 20.12.2021 7,12 грн; 20.01.2022 23,04 грн; 25.01.2022 41,39 грн; 01.02.2022 190,00 грн; 03.02.2022 64,13 грн;

на погашення нарахованих процентів спрямовано 8 781,51 грн: 20.12.2021 5 192,88 грн (погашення строкових процентів); 20.01.2022 3 576,96 грн (погашення строкових процентів); 03.02.2022 5,07 грн (прострочені проценти) та 0,80 грн (строкові проценти); 25.02.2022 5,80 грн (прострочені проценти).

Надалі відповідач платежів не здійснював, договірних зобов`язань не виконував, що станом на 11 грудня 2025 року (дата відступлення права вимоги новому кредиторові) призвело до накопичення заборгованості за процентами у розмірі 132 428,09 грн.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору. Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва. У зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

11 грудня 2025 року між АТ «ІДЕЯ БАНК» (первісний кредитор) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (новий кредитор/фактор) було укладено Договір факторингу № 11-12/25, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № E09.21778.008930051 від 05 листопада 2021 року у загальному розмірі 202 302,41 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) становить 69 874,32 грн, а заборгованість за нарахованими процентами 132 428,09 грн.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надав, складений первісним кредитором розрахунок заборгованості за тілом кредиту та процентами не спростував.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн позивачем до матеріалів справи додано копії договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; заявку на надання юридичної допомоги № 3125 від 01 квітня 2026 року, витяг з акта № 33 про надання юридичної допомоги від 30 квітня 2026 року, підписанням якого сторони підтвердили факт належного надання та прийняття правових послуг у повному обсязі та відсутність будь-яких взаємних претензій. Згідно з наданими документами обсяг наданої правової допомоги у зв`язку з підготовкою та розглядом цієї справи включає: надання усної консультації з вивченням документів тривалістю 2 години на суму 4 000,00 грн (з розрахунку 2 000,00 грн за годину), вивчення документів позивача з аналізом чинного законодавства та судово-судової практики з виготовленням аналітичної довідки на фіксовану суму 3 000,00 грн, а також безпосереднє складання та виготовлення тексту позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості тривалістю 6 годин на суму 18 000,00 грн (з розрахунку 3 000,00 грн за годину), що в загальному становить заявлені до стягнення 25 000,00 грн.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (п. 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у п. 5.44 постанови від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд враховує, що ця справа не є складною. В аналогічних спорах сформувалася усталена судова практика, вивчення якої не потребує багато часу. Позовні заяви у цій категорії справ є досить простими та шаблонними. З огляду на викладене, незначний обсяг доказів суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу, до 10000,00 грн. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є розумним, співмірним зі складністю справи, обсягом наданих представником позивача послуг.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ідентифікаційний код 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, оф. 521) заборгованість за кредитним договором кредиту та страхування № E09.21778.008930051 від 05 листопада 2021 року в розмірі 202 302,41 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Копію заочного рішення надіслати сторонам. Відповідача повідомити про ухвалення цього рішення шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади України з посиланням на вебадресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. В. Стеценко