Рішення № 139261003, 26.08.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4760/26

н/п 2/953/3318/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Паша С.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження, з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № 767540671 від 05.03.2021 у розмірі 44069,63 грн, з яких: 11572,88 грн - заборгованість за кредитом, 32496,75 грн - заборгованість за несплаченими відсоткам за користування кредитом.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 05.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитодавець) та Абушабан Салєх Ода (боржник) укладено договір № 767540671 у формі електронного документу.

Позивач набув право вимоги до відповідача на підставі укладеного 10 липня 2025 року із ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» договору факторингу, яке в свою чергу набуло право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу № 05/0820-01, укладеного 05.08.2020 із ТОВ «Таліон плюс», якому право вимоги до ОСОБА_2 передав первісний кредитодавець за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором № 767540671 від 05.03.2021 не погашена. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до відзиву на позов відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав: відповідач не пам`ятає, що укладав та підписував даний договір; повідомлення про відступлення права вимоги відповідачу не було надіслано; позивач не надав належних доказів права вимоги до відповідача за кредитним договором № 767540671 від 05.03.2021; матеріали справи не містять доказів у підтвердження того, що зазначені суми кредитних коштів були перераховані первісним кредитодавцем на картку відповідача; роздрукований розрахунок заборгованості є безпідставним; позовна давність за вимогою позивача сплила, що є підставою для відмови у позові.

Ухвалою від 21 квітня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Зі позовної заяви вбачається, що у разі неявки в судове засідання відповідача, представник позивача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 767540671, відповідно до п.1.1 якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит, на суму 8200,00 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов договору.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV56RQ6 05.03.2021.

Відповідно до п. 2.1 сторони дійшли згоди, що кредит надається на 20 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період).

Згідно із п.1.3 договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.2 договору строк може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом цього строку оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.4.3 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.7 кредитного договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом.

За відомостями платіжних доручень ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (а.с. 23), що узгоджуються із даними виписки по картковому рахунку (банківська картка НОМЕР_1 ), належного відповідачу згідно із листом АТ «Універсал банк» від 28.04.2026, на банківську картку відповідача в період з 05.03.2021 по 27.03.2021 чотирма платежами перерахована позика в загальній сумі 14500,00 грн (а.с. 67-68).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеної первісним позикодавцем, за кредитним договором № 767540671 від 05.03.2021 заборгованість відповідача за кредитним договором за період з 05.03.2021 по 29.06.2021 становить 29695,91 грн, з яких: 11572,88 грн - заборгованість за кредитом, 18389,21 грн - заборгованість за несплаченими відсоткам за користування кредитом. Позичальником на користь кредитодавця сплачено по договору 11308,00 грн.

ТОВ «Таліон Плюс» у розрахунку заборгованості за кредитним договором донарахувало відсотки за період з 30 червня 2021 року по 31 липня 2023 року, у зв`язку з чим заборгованість відповідача склала 44069,63 грн, з яких: 11572,88 грн - заборгованість за кредитом, 32496,75 грн - заборгованість за несплаченими відсоткам за користування кредитом.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01.

Згідно із п.2.1 укладеного договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

28.11.2019 ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" уклали додаткову угоду № 19 до договору № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в наступній редакції: "строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором".

31.12.2020 ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" уклали додаткову угоду № 26 до договору № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, зокрема п. 8.2 у такій: "строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується 31.12.2021, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором".

Додатковою угодою №27 від 31.12.2021 строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2022. Укладанням додаткової угоди №31 від 31.12.2022 та додаткової угоди №32 від 31.12.2023 строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2024.

Відповідно до 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог.

Згідно з реєстром прав вимоги № 140 від 29 червня 2021 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передало ТОВ "Таліон плюс" право грошової вимоги за кредитним договором № 767540671 від 05.03.2021.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон плюс» (клієнт) укладений договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до п. 2.1. якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (п.4.1).

Додатковою угодою №2 та від 03.08.2021 та додатковою угодою № 3 від 30 грудня 2020 року строк зазначеного договору факторингу продовжено до 30 грудня 2024 року.

Згідно із підписаним 31 липня 2023 року реєстру прав вимог № 10 ТОВ «Таліон плюс» відступив ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» право вимоги до відповідача за договором № 767540671 від 05.03.2021 в сумі 44069,63 грн.

10 липня 2025 року між позивачем (фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу №10/07/25-Е, відповідно до п. 1.1. якого клієнт зобов`язався відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників.

Відповідно до п. 1.2. цього договору перехід прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

10 липня 2025 року між сторонами зазначеного договору факторингу також підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників. Відповідно до витягу з цього реєстру боржників позивач набув право вимоги до відповідача за договором № 767540671 від 05.03.2021 в сумі 44069,63 грн.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Положеннями частини 1 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Згідно із підпунктом п`ять частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження укладання із відповідачем електронного договору про надання кредиту № 767540671 від 05.03.2021. Зазначений договір відповідач підписав у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Суд вважає, що позивачем доведено факт надання грошових коштів за кредитним договором в сумі 14500,00 грн. Зазначене підтверджується листом АТ «Універсал банк» від 28.04.2026, відповідно до якого на ім`я відповідача банком емітована платіжна картка НОМЕР_1 , рухом коштів по картці за період з 05.03.2021 по 27.03.2021 та відомостями платіжних доручень ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Як регламентовано ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ст.1080 ЦК України).

За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України).

Оскільки сторонами договорів факторингу дотримані умови договорів, що встановлюють порядок та процедуру відступлення права вимоги за кредитним договором, тому суд дійшов висновку, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 767540671 від 05.03.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відтак, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі (Постанова Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц).

Щодо заборгованості відповідача.

З розрахунку заборгованості вбачається, що сукупна сума заборгованості ОСОБА_1 Ода становить 44069,63 грн, з яких: 11572,88 грн - заборгованість за кредитом, 32496,75 грн - заборгованість за несплаченими відсоткам за користування кредитом, які нараховані за період з 05.03.2021 по 21.08.2021.

Визначаючи необхідну до стягнення заборгованість за відсотками у розмірі 32496,75 грн, позивач обґрунтовував цей розрахунок, пославшись на погоджені сторонами: п.1.3. кредитного договору, за яким строк кредиту може бути продовжено позичальником шляхом здійснення оплати, а також п.1.7 кредитного договору, відповідно до якого факт користування позичальником сумою кредиту після закінчення строку, є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, переноситься на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 календарних днів.

Суд зауважує, що відповідно до п.1.3 договору №767540671 сторони погодили, що встановлений в п. 1.2 договору двадцятиденний строк може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом цього строку оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Зважаючи на вимоги статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що відповідач, здійснюючи 26 березня 2021 року платіж в сумі 1695,51 грн активував функцію продовження строку дисконтного періоду та таким чином виявив своє волевиявлення на продовження строку кредитування.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Наслідок у виді встановлення продовження строку кредитування у разі порушення позичальником зобов`язання зі сплати відсотків суперечить зазначеній вище практиці Великої Палати Верховного Суду.

Отже, за умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування 20 днів, тобто до 27 березня 2021 року. Доказів того, що позичальник в порядку, визначеному п. 1.3 договору, ініціював продовження строку користування позикою матеріали справи не містять. Відтак, суд дійшов висновку, що сума заборгованості за відсотками за договором № 767540671 від 05 березня 2021 року повинна нараховуватись в межах двадцятиденного строку кредитування за базовою процентною ставкою 1,70 %, яка визначена в 1.4.3 договору, оскільки позичальник не повернув кошти в установлений строк.

Сума відсотків за договором становить 3981,40 грн (8200,00 грн х 1,7 % х 1 день) + (10200,00 грн х 1,7 % х 5 днів) + (11600,00 грн х 1,7 % х 9 днів) + (14500,00 грн х 1,7 % х 5 днів).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 767540671, сформованого первісним позикодавцем, відповідачем сплачено загалом 11308,00 грн.

Положеннями ст. 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відтак, сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 7173,40 грн (14500,00 грн (11308,00 грн - 3981,40 грн)), що становить борг відповідача за тілом кредиту.

Позивачем не заявлялась вимога щодо стягнення процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України.

Щодо доводів відповідача про існування підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідно до положень ст. 256, ст. 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно із яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року.

Постановою КМУ від 27.06.2023 №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»(далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IXнабрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Отже, з 02.04.2020 діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX), який тривав до 30.06.2023, а з 17.03.2022 - також продовження на строк дії воєнного стану (п.19 у редакції Закону № 2120-ІХ) до 29.01.2024. Надалі з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19, Закон № 3450-ІХ), а з 04.09.2025 зазначений пункт виключено (Закон № 4434-ІХ), що поновило перебіг строків.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Зважаючи на викладене, підстави для застосування строку позовної давності відсутні, оскільки трирічний строк давності за вимогами позивача не сплив, оскільки почав свій перебіг 04.09.2025.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлялась у позовній заяві вимога про відшкодування понесених ним судових витрат, які складаються в тому числі із витрат понесених на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави(ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні цього питання суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. Фактично адвокатом складено лише позовна заява, що не є складною за змістом. Судовий розгляд справи здійснений без участі представника позивача, що не потребувало витрат часу адвоката для участі у судових засіданнях.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, щодо зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача до 2500,00 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Рішенням суду стягнуто на корить позивача 7173,40 грн, що становить 16,28 % від ціни позову, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 433,44 грн (266240 грн х 16,28 %).

Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 Ода на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 767540671 від 05.03.2021 у розмірі 7173,40 грн, що становить борг відповідача за тілом кредиту.

Стягнути з Абушабан Салєх Ода на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 433,44 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 26.08.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кв. 13, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Кіндер В.А.