Рішення № 139260410, 22.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/6057/26

Єдиний унікальний номер 205/6057/26

Провадження № 2/205/4348/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект Центр» 31 грудня 2025 року засобами поштового зв`язку направило до суду позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який зареєстрований судом 11 травня 2026 року.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 15 травня 2026 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалами судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 15 травня 2026 року клопотання ТОВ «Коллект Центр» про витребування доказів були задоволені частково.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22 червня 2026 року вирішено питання про заочний розгляд справи.

Позивач у своєму позові посилався на те, що 03 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4459737, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачеві кредит у розмірі 3 100 грн. строком на 28 днів по 31 жовтня 2021 року, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 0,01 % на день у межах пільгового строку повернення кредиту та 5 % від суми кредиту за кожен день користування за стандартною ставкою. Відповідач умови кредитного договору не виконала, у зв`язку з чим розмір заборгованості за кредитним договором станом на 10 січня 2023 року складає 18 918 грн. 68 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 100 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 15 818 грн. 68 коп. 12 листопада 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» і відповідачем було укладено кредитний договір № 8929757, згідно з умовами якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 2 000 грн. орієнтовним строком на 15 днів по 27 листопада 2021 року, а відповідач зобов`язалася повернути кредит і сплатити відсотки за користування коштами у розмірі 1,99 % за кожен день користування у межах орієнтовного строку повернення, починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення, та 4,95 % від суми кредиту за кожен день користування протягом стандартного періоду. Відповідач умови кредитного договору не виконала, кредитні кошти не повернула, тому станом на 15 грудня 2025 року складає 3 323 грн. 73 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 000 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 1 287 грн. 30 коп., інфляційні збитки у розмірі 32 грн. та три відсотки річних у розмірі 4 грн. 43 коп.

13 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого позикодавець відступив право вимоги за кредитним договором № 4459737 від 03 жовтня 2021 року. На підставі договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, укладеним між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр», до позивача перейшло права вимоги, у тому числі за кредитним договором № 4459737 від 03 жовтня 2021 року.

29 листопада 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу, на підставі якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 8929757 від 12 листопада 2021 року. 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і позивачем було укладено договір факторингу, на підставі якого до ТОВ «Колект Центр» перейшло право вимоги за кредитним договором № 8929757 від 12 листопада 2021 року. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4459737 від 03 жовтня 2021 року у розмірі 18 918 грн. 68 коп. та заборгованість за кредитним договором № 8929757 від 12 листопада 2021 року у розмірі 3 323 грн. 73 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн. та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 13 000 грн. Представник позивача просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлялася в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явилася, відзив на позов не надала. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4459737, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачеві кредит у розмірі 3 100 грн. строком на 28 днів по 31 жовтня 2021 року, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 0,01 % на день у межах пільгового строку повернення кредиту та 5 % від суми кредиту за кожен день користування за стандартною ставкою (а.с. 16 оберт-20).

03 жовтня 2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «ПУМБ», було перераховано 3 100 грн., що також підтверджується відомостями, наданими АТ «ПУМБ» на виконання ухвали судді.

12 листопада 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» і відповідачем було укладено кредитний договір № 8929757, згідно з умовами якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 2 000 грн. орієнтовним строком на 15 днів по 27 листопада 2021 року, а відповідач зобов`язалася повернути кредит і сплатити відсотки за користування коштами у розмірі 1,99 % за кожен день користування у межах орієнтовного строку повернення, починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення, та 4,95 % від суми кредиту за кожен день користування протягом стандартного періоду (а.с. 9-10).

12 листопада 2021 року на картковий рахунок відповідача, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», були перераховані грошові кошти у розмірі 2 000 грн., що підтверджується відомостями банку, наданими на виконання ухвали судді від 15 травня 2026 року.

29 листопада 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу, на підставі якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 8929757 від 12 листопада 2021 року (а.с. 35-38, 42 оберт, 43).

13 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого позикодавець відступив право вимоги за кредитним договором № 4459737 від 03 жовтня 2021 року (а.с. 47-51, 56 оберт).

На підставі договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, укладеним між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр», до позивача перейшло прав0 вимоги, у тому числі за кредитним договором № 4459737 від 03 жовтня 2021 року та кредитним договором № 8929757 від 12 листопада 2021 року (а.с. 61-66, 73).

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором № 4459737 від 03 жовтня 2021 року станом на 10 січня 2023 року складає 18 918 грн. 68 коп., заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 8929757 від 12 листопада 2021 року станом на 15 грудня 2025 року складає 3 323 грн. 73 коп. (а.с. 32, 33).

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі не виконала, грошові кошти не повернула, відсотки не сплатила.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за кредитним договором № 4459737 від 03 жовтня 2021 року у розмірі 15 818 грн. 68 коп., суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Позичальник, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Мілоан», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, положення кредитного договору щодо різних відсоткових ставок не відповідають загальним засадам цивільного законодавства про договір щодо справедливості, добросовісності, розумності його умов.

Таким чином, суд приходить до висновку про зменшення розміру відсотків за користування кредитом із 15 818 грн. 68 коп. до розміру тіла кредиту у розмірі 3 100 грн.

З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ОСОБА_1 добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 4459737 від 03 жовтня 2021 року у розмірі 6 200 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 100 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 3 100 грн., та заборгованість за кредитним договором № 8929757 від 12 листопада 2021 року у розмірі 3 323 грн. 73 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 000 грн., заборгованості за відсотками по кредиту у розмірі 1 287 грн. 30 коп., інфляційних втрат у розмірі 32 грн. та 3 % річних у розмірі 4 грн. 43 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді правничої допомоги у розмірі 13 000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 13 000 грн. є завищеною. Крім цього, аналіз доказів і документів для подання позовної заяви не можна віднести до професійної правничої допомоги, оскільки доказами по даній справі є сам кредитний договір, договір факторингу, які були наявні у позивача, а також виписка з карткового рахунку відповідача, виконана за допомогою комп`ютерної програми.

Разом з цим, суд зауважує, що кількість годин, витрачених на складання позовної заяви про стягнення заборгованості, зазначена у рахунку на оплату, є завищеною, оскільки позовна заява є типовою, не містить розрахунків, виконаних індивідуально в ручному режимі, та не вимагає витрат тривалого часу на її підготовку.

Таким чином, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн. (а.с. 1).

З урахуванням того, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 296 грн. 53 коп. (9 523 грн. 73 коп. х 3 028 грн. / 22 242 грн. 41 коп. = 1 296 грн. 53 коп.)

Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр», складає 12 820 грн. 26 коп. (9 523 грн. 73 коп. + 1 296 грн. 53 коп. + 2 000 грн. = 12 820 грн. 26 коп.).

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1050, ч. 1 ст. 1077 ЦК України, ч. 1, 3 ч. 3 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 263-265, ч. 4 ст. 268, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість кредитним договором № 4459737 від 03 жовтня 2021 року у розмірі 6 200 (шість тисяч двісті) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 100 (три тисячі сто) гривень та заборгованості за відсотками у розмірі 3 100 (три тисячі сто) гривень, та заборгованість за кредитним договором № 8929757 від 12 листопада 2021 року у розмірі 3 323 (три тисячі триста двадцять три) гривень 73 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень та заборгованості за відсотками по кредиту у розмірі 1 287 (одна тисяча двісті вісімдесят сім) гривень 30 коп., інфляційних втрат у розмірі 32 (тридцять дві) гривень та 3 % річних у розмірі 4 (чотири) гривень 43 коп., а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 296 (одна тисяча двісті дев`яносто шість) гривень 53 коп. та правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, а всього 12 820 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять) гривень 26 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: