Рішення № 139259535, 25.08.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1120/26

Провадження № 2/195/608/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2026 року с-ще Томаківка

Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Колодіної Л.В.,

секретаря судового засідання Левкович Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Гончаренко Олексій Олександрович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

В С Т А Н О В И В:

позивач ОСОБА_1 звернулася до Томаківського районного суду Дніпропетровської області через свого представника адвоката Гончаренка О.О. з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить стягнути на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення з позовом до суду і до повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 17 грудня 2020 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Відповідач не приймає участі у вихованні дитини, матеріальної допомоги добровільно не надає. Крім того, ухиляється від утримання дитини, її виховання, не піклується про здоров`я дитини, її фізичний, духовний розвиток.

Враховуючи той факт, що відповідач працює, має стабільний дохід, на утриманні відповідача більше дітей немає, вважає, що він може сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Через небажання відповідача матеріально забезпечувати дитину в добровільному порядку, вона змушена звернутися з позовом до суду.

У зв`язку з початком повномаштабного вторгнення російської федерації на територію України та введення воєнного стану в Україні, з метою забезпечення для дитини безпечних умов проживання, вона з дочкою виїхали до Польщі, де і перебувають на даний час.

Представник позивача адвокат Гончаренко О.О. у позовній заяві просив суд розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження та без участі позивача і його представника.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2026 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засіданні відповідач ОСОБА_2 не з`явився, надав суду письмову заяву у якій просить розглянути справу за його відсутності, позов визнає повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Виходячи з вище наведеного, сторони мають рівні права та обов`язки щодо утримання, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов`язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.

Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання доньки не надає.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. В силу ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, або визначаються судом.

Згідно із ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно із ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

Судом встановлено, що сторони мають спільну малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 17 грудня 2020 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис про народження №326.

Згідно копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 , виданого Відділом Реєстрації Актів Цивільного Стану м. Могільно (в перекладі на українську мову присяжним перекладачем Оленою Морозовою-Домагальською) громадянка України ОСОБА_6 та громадянин Польщі ОСОБА_7 уклали шлюб 03.08.2024 року, який зареєстровано Відділом Реєстрації Актів Цивільного Стану м. Могільно, після чого прізвище подружжя після укладення шлюбу стало « ОСОБА_8 ».

Отже, доведено, що позивач після укладення шлюбу змінила своє прізвище з ОСОБА_9 на прізвище ОСОБА_8 .

Згідно витягів з реєстру територіальної громади виданих Мирівською сільською територіальною громадою за №2026/011761026 від 14.07.2026 та за №2026/011760912 від 14.07.2026 громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та їх малолітня дочка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач визнав позов повністю, а тому суд, враховуючи його матеріальне становище та стан здоров`я, вважає необхідним стягнути з нього на користь позивачки на утримання малолітньої дитини аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця

З урахуванням викладених обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання малолітньої дитини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення аліментів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 95, 258, 259, 263-265, 273, 280, 284, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Гончаренко Олексій Олександрович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, задовольнити.

Стягнути з громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітньої дитини дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 липня 2026 року (з дня звернення із позовом до суду) і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судовий збір на користь Держави: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код ЄДРПОУ):37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106, у розмірі 1331 гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрвоане місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: Л. В. Колодіна