Ухвала суду № 139259430, 26.08.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/11866/26

Провадження № 1-кс/185/791/26

У Х В А Л А

26 серпня 2026 року слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , у присутності підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування до підозрюваного в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богданівка, Павлоградського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, холостого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , солдата, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст. 89 КК не судимого,

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -

В С Т А Н О В И В :

Клопотанням слідчого, яке надійшло до суду 26 серпня 2026 року, погодженим прокурором, порушується питання про застосування до підозрюваного в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357КК України, ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно до матеріалів, якими слідчий обґрунтовує клопотання, солдат ОСОБА_6 підозрюється в тому, що він будучи військовослужбовцем військової служби призваним за мобілізацією, проходячи її в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 3, 28, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 09.03.2026 року, близько 12 годині 00 хвилин (більш точного часу під час досудового розслідування встановити не надалось можливим), перебуваючи в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_7 , в приміщенні зальної кімнати, побачив на комоді 2 (дві) банківські картки № НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , емітовані АТ КБ «ПриватБанк» які оформлені на ім`я ОСОБА_7 , та є офіційним документом, що надає доступ до банківських рахунків НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , відкритих в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_7 . В цей час у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на викрадення вказаних банківських карток з корисливих мотивів. З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на викрадення офіційного документу, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, усвідомлюючи те, що вказані банківські картки належить іншій особі та є офіційним документом, діючи умисно, з корисливих мотивів, викрав зазначені пластикові банківські картки банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , які згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, тобто електронним платіжним засобом, що надає доступ до банківського рахунку.

Таким чином, солдат ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, а саме у викраденні офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів.

Далі реалізовуючи свій злочинний намір ОСОБА_6 , 10.03.2026, близько 08:54 год., перебуваючи за адресою Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Незалежності, 153, переслідуючи прямий умисел, на заволодіння чужим майном, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та метою збагатися за рахунок чужої власності, в період дії воєнного стану використовуючи попередньо викрадений офіційний документ, а саме банківську картку емітовану АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_3 , відкриту на ім`я ОСОБА_7 , з метою заволодіння грошовими коштами з банківської картки НОМЕР_3 , цього ж дня о 08:54 год. здійснив зняття готівкових грошових коштів в сумі 1 000 грн., через банкомат CADN1985 АТ КБ «Приватбанк», таким чином вчинив крадіжку грошових коштів, що належать ОСОБА_7 .

Далі реалізовуючи свій злочинний намір ОСОБА_6 , 10.03.2026, близько 09:01 год., перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Незалежності, 166, переслідуючи прямий умисел, на заволодіння чужим майном, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та метою збагатися за рахунок чужої власності, в період дії воєнного стану використовуючи попередньо викрадений офіційний документ, а саме банківську картку емітовану АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_3 , відкриту на ім`я ОСОБА_7 , з метою заволодіння грошовими коштами з банківської картки НОМЕР_3 , цього ж дня о 09:01 год. здійснив зняття готівкових грошових коштів в сумі 16 000 грн., через банкомат CADN2733 АТ КБ «Приватбанк», таким чином вчинив крадіжку грошових коштів, що належать ОСОБА_7 .

Далі, реалізовуючи свій злочинний намір ОСОБА_6 , 10.03.2026, близько 10:11 год., перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Незалежності, переслідуючи прямий умисел, на заволодіння чужим майном, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та метою збагатися за рахунок чужої власності, в період дії воєнного стану використовуючи попередньо викрадений офіційний документ, а саме банківську картку емітовану АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 , відкриту на ім`я ОСОБА_7 , з метою заволодіння грошовими коштами з банківської картки НОМЕР_2 , цього ж дня о 10:11 год. здійснив зняття готівкових грошових коштів в сумі 10 000 грн., через банкомат A0301821, який належить АТ «Ощадбанк», таким чином вчинив крадіжку грошових коштів, що належать ОСОБА_7 ,

Далі реалізовуючи свій злочинний намір ОСОБА_6 , 10.03.2026, близько 10:12 год., перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Незалежності, переслідуючи прямий умисел, на заволодіння чужим майном, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та метою збагатися за рахунок чужої власності, в період дії воєнного стану використовуючи попередньо викрадений офіційний документ, а саме банківську картку емітовану АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 , відкриту на ім`я ОСОБА_7 , з метою заволодіння грошовими коштами з банківської картки НОМЕР_2 , цього ж дня о 10:12 год. здійснив зняття готівкових грошових коштів в сумі 2 000 грн., через банкомат A0301821, який належить АТ «Ощадбанк», таким чином вчинив крадіжку грошових коштів, що належать ОСОБА_7 , чим своїми діями завдав останньому майнової шкоди на загальну суму 29 000 грн.

Таким чином, солдат ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.

07 квітня 2026 року слідчим відділом Павлоградського РВП ГУНП у Дніпропетровській області відомості про вказане кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за № 12026041370000525.

25 серпня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

На думку слідчого, що погоджено з прокурором, відносно підозрюваного ОСОБА_6 має бути застосований запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою у зв`язку з обґрунтованою підозрою у вчиненні ним кримінальних правопорушень, враховуючи, що ОСОБА_6 вчинив злочини, один з яких тяжкий, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до восьми років, перебуваючи під загрозою застосування до нього суворого покарання, у разі доведеності його вини у вигляді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали клопотання, просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_6 заперечував проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив що ризики вказані стороною обвинувачення не доведені. ОСОБА_6 прийшов добровільно і не має наміру переховуватися від слідства та суду. Просив застосувати особисте зобов`язання.

Вивчивши клопотання слідчого та матеріали додані до клопотання, з`ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, проаналізувавши та зіставивши результати розгляду клопотання слідчого між собою, та в сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням приходжу до наступного висновку.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.

Слідчим доведено, що відносно підозрюваного ОСОБА_6 проводиться досудове розслідування, оскільки даний факт за № 12026041370000525 від 07 квітня 2026 року зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

25 серпня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

26 серпня 2026 року підозрюваним було отримано копію клопотання з доданими матеріалами про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілих по даному кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Так статтею 178 КПК України зазначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

На виконання вказаних вимог Закону, відповідно до матеріалів клопотання відносно ОСОБА_6 , останній є особою, яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до восьми років, не одружений, не має офіційного місця роботи, що свідчить про відсутність законного достатнього джерела доходу, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий. 03.05.2024 року ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12023041370001040 від 06 червня 2023року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, зупинено до звільнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби. З 2024 року ОСОБА_6 самовільно залишив військову частину.

Суд вважає цілком доведеним існування як ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на потерпілого, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Враховуючи те, що обґрунтованість підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю вагомих доказів, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений слідчим суддею, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються.

Відтак, приходжу до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим не може бути застосованим відносно підозрюваного ОСОБА_6 .

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків.

У чинність ч. 4 с. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що один із кримінальних правопорушень у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 згідно ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів, обставини їх вчинення, майновий стан підозрюваного та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд вважає за необхідне застосувати до нього розмір застави 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків, що передбачено ч. 3 ст. 182 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 372, 395 КПК України

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богданівка, Павлоградського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, холостого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , солдата, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту оголошення ухвали, а саме з 15.50 год. 26 серпня 2026 року до 15.50 год. 23 жовтня 2026 року.

Визначити суму застави у розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, які необхідно внести на депозитний розрахунковий рахунок № UA158201720355229002000017442, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, код банку отримувача (МФО) 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2026 року у справі № 185/11866/26 (провадження № 1-кс/185/791/26) відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спливу терміну тримання під вартою.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ. Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_6 з - під варти у зв`язку з внесенням застави.

Після внесення застави підозрюваний ОСОБА_6 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання;

3) здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України.

У разі внесення застави, строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків не може перевищувати двох місяців.

У випадку невиконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених обов`язків, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ст. 194 КПК України.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.

Cлідчий суддя: ОСОБА_1