Рішення № 139259196, 14.08.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Номер провадження 2/201/2064/2026

ЄУН 201/694/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.08.2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 201/694/26

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «ІННОВАЦІЙНИЙ СТРАХОВИЙ КАПІТАЛ» (далі - Позивач, ПрАТ «ІНСК»)

до ОСОБА_1 (далі - Відповідач 1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - Відповідач 2, ОСОБА_2 ),

про відшкодування шкоди,

установив:

1.Представник ПрАТ «ІНСК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого просив суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПрАТ «ІННОВАЦІЙНИЙ СТРАХОВИЙ КАПІТАЛ» шкоду у розмірі 305 445,74 грн та сплачений судовий збір у розмірі 4 581,69 грн.

2.Як на підставу своїх вимог представник Позивача посилався на такі обставини. 30.04.2024 року між ПрАТ «ІНСК» та Приватним акціонерним товариством «ВФ УКРАЇНА» (далі - ПрАТ «ВФ УКРАЇНА») було укладено Договір добровільного страхування автотранспорту № 24.030.00090 (далі - Договір страхування), згідно з умовами якого ПрАТ «ІНСК» взяло на себе зобов`язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов, встановлених цим Договором. 28.12.2024 року о 23:40 год у м. Дніпро по вул. Архітектора Олега Петрова, 24-а сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів марки «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ПрАТ «ВФ УКРАЇНА». під керуванням ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) та автомобіля марки «Mersedes Benz», д.н.з. НОМЕР_2 . під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок вказаної ДТП застрахованому у Позивача транспортному засобу марки «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. 30.12.2024 року Страхувальник звернувся до Страховика з заявою/повідомленням про настання ДТП, що може кваліфікуватися як страховий випадок. Відповідно до Страхового акту № ТР/24756 від 12.02.2025 року ПрАТ «ІНСК» визнало дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі - 305 445, 74 грн. Розмір страхового відшкодування, відповідно до умов Договору страхування, був визначений на підставі рахунків СТО № C-0024 від 04.02.2025 року. На підставі Страхового акту № ТР/24756 від 12.02.2025 року, заяви повідомлення від 30.12.2024 року, рахунків СТО № C-0024 від 04.02.2025 року, виконуючи свої зобов`язання за Договором страхування, ПрАТ «ІНСК», керуючись умовами Договору, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі - 305 445,74 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2004 від 18.02.2025 року. ДТП, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль марки «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_3 , сталася з вини ОСОБА_4 , що підтверджується Постановою Соборного районного суду міста Дніпра справа № 201/213/25 від 30.04.2025 року.

3.Від представника Відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що сторона повністю заперечує вищевказані обставини, оскільки такі твердженні позивача не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються доказами наданими самим Позивачем разом з позовом. Звертає увагу суду на те, що у постанові Соборного районного суду міста Дніпра справа № 201/213/25 від 30.04.2026 року суд установив, що Відповідач не керувала транспортним засобом «Мерседес-Бенц», д.н.з. НОМЕР_2 , потерпілий від ДТП навіть не знав на кого складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення до здійснення судового розгляду. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення суд ухвалив постанову якою провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , притягнутої за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) закрити за відсутністю складу правопорушення. Зазначена постанова набрала законної сили 13.05.2025 року в апеляційному порядку не оскаржувалась. Приймаючи до уваги, що за наслідками ДТП, яка відбулась 28.12.2024 року, за участі автомобілів «Мерседес-Бенц», д.н.з. НОМЕР_2 та «Форд Транзит», д.н.з. НОМЕР_4 , шкоду було спричинено внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки (автомобілів), то встановлення вини особи у заподіяній шкоди є визначальним для настання її цивільно-правової відповідальності за таку шкоду. Як вбачається, з постанови Соборного районного суду міста Дніпра, щодо ОСОБА_1 були складені адміністративний матеріал про вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, разом з тим, при розгляді справи в суді та дослідженні судом доказів, не було встановлено, що Відповідач керувала транспортним засобом (далі - ТЗ) «Мерседес-Бенц», не встановлена її причетність до вчинення дорожньо-транспортної події та не встановлена її вина у вчиненні ДТП. Провадження по справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Представник зазначає, що з боку Позивача разом із позовом не було надано жодного доказу протиправності дій Відповідача або доказів встановлення її вини, які стали наслідок ДТП. Більше того Позивач посилається на постанову Соборного районного суду міста Дніпра по справі № 201/213/25, як на єдиний доказ винуватості Відповідача у вчиненні ДТП, але вказаною постановою суду навпаки спростовується винуватість Відповідача у вчинені ДТП та взагалі підтверджується її непричетність до керування транспортним засобом та будь яка причетність до ДТП, у зв`язку з чим і було закрито провадженні у справі про адміністративне правопорушення.

4.Представник ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначено, що Позивачем не надано жодного доказу того, що ОСОБА_2 перебувала за кермом автомобіля НОМЕР_2 у момент ДТП 28.12.2024 року або того факту що вона передала транспортний засіб неправомірно. Отже, суброгаційна вимога до ОСОБА_2 позбавлена правової підстави. Набраним законної сили судовим рішенням встановлено, що фактичним водієм ТЗ НОМЕР_2 у момент ДТП є інша особа, а не ОСОБА_1 і не ОСОБА_2 На ТЗ НОМЕР_2 діяв чинний поліс ОСЦПВВНТЗ: основним боржником є страховик Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі - АТ «СГ «ТАС»), а не власник ТЗ; пред`явлення позову в обхід страховика суперечить правовій природі суброгації та меті інституту страхування. Зауважує, що відсутні підстави для солідарної відповідальності власника ТЗ і фактичного водія оскільки ОСОБА_2 жодних спільних протиправних дій із фактичним водієм не вчиняла, на місці події не перебувала, ТЗ не керувала. Фактична передача ТЗ іншій особі за волею власника не є незаконним заволодінням; у такому разі відповідальність несе фактичний водій, а не власник. З матеріалів справи не вбачається, що ТЗ НОМЕР_2 вибув з розпорядження ОСОБА_2 внаслідок незаконного заволодіння. Позовні вимоги до Співвідповідача не заявлені у встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).

5.У відповіді на відзив представник Позивача вказує на те, що Відповідач 2 пропустив строк для подання відзиву. Звертає увагу на те, що власник зобов`язаний перевірити особу, якій передає транспортний засіб. Відповідач 2 у відзиві не зазначила конкретну особу, якій вона передала автомобіль «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_2 кузов НОМЕР_5 («Автомобіль Відповідача 2», «Автомобіль»), натомість послалась лише на покази Відповідача 1, які вона давала під час розгляду справи №201/213/25 тому саме власник відповідальний за шкоду, заподіяну Автомобілем. Власник відповідає за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. У протоколі серії ЕПР1207659 від 29.12.2024 року («Протокол») вказано що Відповідач 1 знаходилась за кермом Автомобіля та допустила зіткнення з транспортним засобом «Форд», д/н НОМЕР_4 . Відзиви Відповідачів не містять інформації про те, що Відповідач 1 надавала заперечення до протоколу. Соборний районний суд міста Дніпра у постанові від 30.04.2025 року у справі № 201/213/25 не вказує, яка саме особа перебувала за кермом автомобіля в момент зіткнення. У подальшому у судовому порядку не було встановлено «фактичного водія Автомобіля Відповідача 2». Поняття «фактичний водій також відсутнє в законодавстві України». Позивач не може самостійно достеменно встановити, котра саме особа перебувала за кермом Автомобіля Відповідача 2 у момент зіткнення. Водночас внаслідок здійснення страхової виплати, Позивач поніс 305 445,74 грн шкоди. Відповідач 2 не заперечує, що на момент зіткнення саме Відповідач 2 володіла Автомобілем Відповідача 2 на праві власності. Відповідач 2 не вказує, якій саме особі на момент зіткнення був переданий Автомобіль, як і не вказує правову підставу, на якій він був переданий. Відповідач 2 помилково стверджує, що володільцем транспортного засобу може вважатися лише фактичний водій, оскільки ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає широкий та невичерпний перелік правових підстав, за наявності яких особа вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки. Звертає увагу на те, що випадку відсутності вини у особи, котра кермувала транспортним засобом, або іншої особи винної у завданні шкоди, обов`язок відшкодувати збитки, завдані транспортним засобом, покладається саме на володільця транспортного засобу - особу, яка володіє транспортним засобом на праві власності та вказана в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів. Відповідач 2 підтвердив, що не вбачається, що інша особа незаконно заволоділа Автомобілем Відповідача 2, як і не наводить жодного доказу, що Відповідач 2 доклав будь-яких зусиль для повернення свого Автомобіля з чужого незаконного володіння. 09.05.2025 року Позивач звернувся до АТ «СГ «ТАС» із Заявою про виплату страхового відшкодування. 10.07.2025 року АТ «СГ «ТАС» надіслало відповідь на Заяву, в якій повідомило, що в даному випадку не має підстав для виконання своїх зобов`язань, щодо потерпілої особи і відмовляє в страховій виплаті в повному обсязі. Відповідач 2 називає «фактичним водієм» Автомобіля Відповідача 2 ОСОБА_5 та вказує начебто приналежний йому номер телефону НОМЕР_6 . Проте Соборний районний суд міста Дніпра не встановив обставину керування Автомобілем Відповідача 2 цією особою, Суд виключно процитував свідчення Відповідача 1. ОСОБА_6 (наскільки відомо представнику Позивача є чоловіком Відповідача 1 та сином Відповідача 2) зв`язувався з представником Позивача у період з 25.02.2025 року по 05.03.2025 року стосовно відшкодування шкоди внаслідок зіткнення Автомобіля Відповідача 2 з транспортним засобом «Форд», д/н НОМЕР_4 , застрахованим Позивачем (електронні копії повідомлень долучені до цієї Відповіді на відзив). ОСОБА_6 вказаний як страхувальник за полісом ОСЦПВВНТЗ № EP-225852143 АТ «СГ «ТАС» на Автомобіль Відповідача 2. У цьому ж полі полісу також вказаний його номер телефону НОМЕР_7 . Саме з цього номеру 25.02.2025 року представник Позивача отримала повідомлення, зі змісту якого можна зробити висновок, що водієм при ДТП, яке відбулося 28.12.2024 року була саме ОСОБА_1 . ОСОБА_6 звертався до представника Позивача та Страховика за ОСЦПВ з метою встановлення відомостей щодо можливості відшкодування завданої шкоди за рахунок ОСЦПВ. Лише після отримання інформації від представника Позивача та Страховика за ОСЦПВ, що перебування за кермом особи, яка не має прав на керування транспортним засобом, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, з`явилась інформація, що нібито Автомобілем керував «Бондаренко Нікіта». Зауважує, що наявні підстави для спростування обставин, встановлених стосовно ОСОБА_1 рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили.

6.Представник Відповідачів подав до суду заперечення на відповідь на відзив. У вказаній заяві по суті спору зазначив, що дотримався строків для подання відзиву представляючи інтереси Відповідача 2. Зауважує, що Позивач наполягає на застосуванні ст. 1187 ЦК України при цілковитому ігноруванні ст. 1188 ЦК України, яка регулює саме ситуацію цього спору. ДТП 28.12.2024 р. відбулося внаслідок взаємодії двох транспортних засобів - автомобіля «Мерседес-Бенц» НОМЕР_2 та «Ford Transit» НОМЕР_4 . Обидва є джерелами підвищеної небезпеки. Вина жодної конкретної особи у ДТП судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення не встановлена. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито за ВІДСУТНІСТЮ СКЛАДУ правопорушення. Позивач не надав жодного доказу вини будь-якої особи, що виключає відповідальність за ст. 1188 ЦК України. Винною особою у вчиненні ДТП не визнано жодну особу. Таким чином у страхувальника не виникло права вимоги відшкодування шкоди. В свою чергу суброгація не розширює прав страховика, а відповідно до ст. 993 ЦК України страхова отримує рівно ті права, які мав страхувальник. Якщо страхувальник сам не мав права вимагати відшкодування від іншого водія (бо діє ст. 1188 ЦК України і вина не встановлена) - страхова також не має такого права. Відповідно до показань Відповідача 1 та обставин справи, автомобілем у момент ДТП керував ОСОБА_5 ( НОМЕР_6 ). Цю обставину Позивач не спростував належними доказами. Зауважує, що відмова АТ «СГ «ТАС» підтверджує відсутність цивільно правової відповідальності. Позивач посилається на WhatsApp-листування з ОСОБА_6 і стверджує, що з нього «можна зробити висновок», що водієм була ОСОБА_1 . Аналіз фактичного змісту повідомлень спростовує цей висновок. Безпосередній учасник ДТП - ОСОБА_3 - засвідчив, що особисто не бачив ОСОБА_1 за кермом. Він підтвердив, що після зіткнення біля автомобіля «Мерседес-Бенц» перебувало близько п`яти осіб чоловічої статі молодого віку - жодної жінки. Позовні вимоги до Відповідача 2 не заявлені у встановленому порядку. ОСОБА_2 : не перебувала на місці ДТП; не здійснювала жодних дій, що призвели до зіткнення; не вчиняла спільних протиправних дій із будь-ким. Власність на транспортний засіб сама по собі не є «спільною дією або бездіяльністю» у розумінні ст. 1190 ЦК України.

II. Процесуальні дії у справі

7.Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 09.02.2026 року відкрито провадження у справі. Судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

8.Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 03.03.2026 року підготовче засідання відкладене.

9.У підготовчому засіданні 24.03.2026 року постановлена ухвала про відкладенні підготовчого засідання.

10.У підготовчому засідання 07.04.2026 року постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання та продовження його строку на 30 днів.

11.Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 04.05.2026 року залучено до участі у справі як співвідповідача - ОСОБА_2 та відкладено підготовче засідання.

12.28.05.2026 року справа знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

13.12.06.2026 року та 01.07.2026 року підготовче засідання відкладене.

14.У підготовчому засіданні 16.07.2026 року постановлена ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.

15.04.08.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив перерву до 14.08.2026 року.

16.Сторони у судове засідання не з`явились.

17.З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

IІІ. Установлені судом фактичні обставини

18.30.04.2024 року між ПрАТ «ІНСК» та ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» було укладено Договір добровільного страхування автотранспорту № 24.030.00090, згідно з умовами якого ПрАТ «ІНСК» взяло на себе зобов`язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов, встановлених цим Договором.

19.28.12.2024 року о 23:40 год у м. Дніпро по вул. Архітектора Олега Петрова, 24-а сталася ДТП за участю автомобілів марки «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ПрАТ «ВФ УКРАЇНА», під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Mersedes Benz», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок вказаної ДТП застрахованому у Позивача транспортному засобу марки «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу

20.30.12.2024 року Страхувальник звернувся до Страховика з заявою/повідомленням про настання ДТП, що може кваліфікуватися як страховий випадок. Відповідно до Страхового акту № ТР/24756 від 12.02.2025 року ПрАТ «ІНСК» визнало ДТП страховим випадком та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі - 305 445, 74 грн.

21.Розмір страхового відшкодування, відповідно до умов Договору страхування, був визначений на підставі рахунків СТО № C-0024 від 04.02.2025 року.

22.На підставі Страхового акту № ТР/24756 від 12.02.2025 року, заяви повідомлення від 30.12.2024 року, рахунків СТО № C-0024 від 04.02.2025 року, виконуючи свої зобов`язання за Договором страхування, ПрАТ «ІНСК», керуючись умовами Договору, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі - 305 445,74 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2004 від 18.02.2025 року.

23.У постанові Соборного районного суду м. Дніпра від 30.04.2026 року у справі № 201/213/25 установлені наступні обставини. Інспектором патрульної поліції складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , відповідно до якого остання 28 грудня 2024 року о 23 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху ліворуч в районі буд. № 24-а по вул. Архітектора Олега Петрова в м. Дніпрі не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасника руху, внаслідок чого відбулось зіткнення з попутним зліва транспортним засобом «Форд», д/н НОМЕР_4 , під керування водія ОСОБА_3 . Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 10.1 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.

24. ОСОБА_1 під час розгляду справи свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що в час та місці, зазначені в протоколі, вона знаходилась вдома за адресою: АДРЕСА_1 , коли їй зателефонував її знайомий, який попрохав її приїхати на допомогу в район буд. АДРЕСА_2 . Погодившись на це, вона приїхала на місце, де їй повідомили, що ОСОБА_5 знаходився за кермом автомобіля «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_2 , та допустив зіткнення з транспортним засобом «Форд», д/н НОМЕР_4 , однак останній боїться переслідування, у зв`язку з чим її попрохали визнати, що саме вона керувала вищезазначеним автомобілем «Мерседес-Бенц». Після цього поліцейські написали пояснення від її імені, під чим вона розписалась, не розуміючи, що її ввели в оману та стосовно неї буде складений відповідний протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином вона просить закрити провадження в даній справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

25.Потерпілий ОСОБА_3 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомив, що 28.12.2024 року приблизно о 23 годині 40 хвилин, керуючи транспортним засобом «Форд», д/н НОМЕР_4 , він став учасником дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_2 , що відновлював рух від правого узбіччя та різко змінив напрямок руху ліворуч, що призвело до перетинання їх траєкторій руху та наслідків, які настали. При цьому він не може пояснити хто саме знаходився за кермом вищевказаного автомобіля «Мерседес-Бенц», біля якого після пригоди знаходилось приблизно п`ять осіб чоловічої статі молодого віку, десь до 30 років. Водночас він не бачив там ОСОБА_1 , а тому не може підтвердити, що остання була водієм, заподіявши відповідну шкоди. До моменту прибуття до суду він навіть не знав на кого саме було складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, вважаючи, що достовірне встановлення особи водія це компетенція поліції. Таким чином він не має жодних матеріальних та моральних претензій з цього приводу до ОСОБА_1 , вважаючи її невинуватою.

26.У вказаній постанові суд виснував:

27.« Отже, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається лише сам факт дорожньо-транспортної події, у якій причетність ОСОБА_1 , як особи, яка керувала автомобілем «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_2 , та порушила правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження інших транспортних засобів не доводиться поза розумним сумнівом, оскільки будь-яких прямих доказів цьому немає, що в своїй сукупності свідчить про те, що позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до якої, вона не керувала зазначеним автомобілем не спростовується фактичними обставинами, встановленими під час розгляду даної справи. Оскільки з упевненістю неможливо стверджувати, що саме під керуванням водія ОСОБА_1 знаходився автомобіль «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_2 , в час та місці зазначені в протоколі, та внаслідок недотримання саме цією особою правил дорожнього руху відбулось пошкодження інших автомобілів, то слід вважати, що наявність сумніву про цей факт повинно трактуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, так як протилежного не доведено процесуальними джерелами доказів, зібраними патрульними поліції.

За таких обставин суд не може прийти до однозначного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення. З точки зору критерія відповідності доведеності вини особи поза розумним сумнівом, суд вважає, що сукупність зібраних в матеріали даної справи про адміністративне правопорушення доказів є недостатньою та не взаємопов`язаною між собою для того щоб прийти до безсумнівного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у її причетності до вчинення дорожньо-транспортної події за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно неї, що в свою чергу свідчить про недостовірне встановлення уповноваженою посадовою особою суб`єкта вчинення даного правопорушення».

28.Вказаною постановою, яка набрала законної сили 13.05.2026 року, провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , притягнутої за ст. 124 КУпАП закрите за відсутністю складу правопорушення.

29.Відповідно до наявних у суду доказів власником ТЗ «Мерседес-Бенц» д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .

30.Цивільно-правова відповідальність власника ТЗ «Мерседес-Бенц» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у АТ «СГ «ТАС» на підставі полісу № EP-225852143.

31.09.05.2025 року Позивач звернувся до АТ «СГ «ТАС» із Заявою про виплату страхового відшкодування.

32.10.07.2025 року АТ «СГ «ТАС» надіслало відповідь на Заяву, в якій повідомило, що в даному випадку не має підстав для виконання своїх зобов`язань, щодо потерпілої особи і відмовляє в страховій виплаті в повному обсязі.

ІV. Оцінка суду

33.Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

34.Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

35.Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

36.Судом встановлено, що 28.12.2024 року о 23:40 год у м. Дніпро по вул. Архітектора Олега Петрова, 24-а сталася ДТП за участю автомобілів марки «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ПрАТ «ВФ УКРАЇНА», під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Mersedes Benz», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок вказаної ДТП транспортному засобу марки «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 були спричинені механічні пошкодження.

37.За фактом ДТП інспектором патрульної поліції складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .

38.Постановою Соборного районного суду м. Дніпра від 30.04.2026 року у справі № 201/213/25, яка набрала законної сили 13.05.2026 року, провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , притягнутої за ст. 124 КУпАП закрите за відсутністю складу правопорушення.

39.У постанові встановлено, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається лише сам факт дорожньо-транспортної події, у якій причетність ОСОБА_1 , як особи, яка керувала автомобілем «Мерседес-Бенц», д.н.з. НОМЕР_2 , та порушила правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження інших транспортних засобів не доводиться поза розумним сумнівом, оскільки будь-яких прямих доказів цьому немає, що в своїй сукупності свідчить про те, що позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до якої, вона не керувала зазначеним автомобілем не спростовується фактичними обставинами, встановленими під час розгляду даної справи. Оскільки з упевненістю неможливо стверджувати, що саме під керуванням водія ОСОБА_1 знаходився автомобіль «Мерседес-Бенц», д.н.з. НОМЕР_2 , в час та місці зазначені в протоколі, та внаслідок недотримання саме цією особою правил дорожнього руху відбулось пошкодження інших автомобілів, то слід вважати, що наявність сумніву про цей факт повинно трактуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, так як протилежного не доведено процесуальними джерелами доказів, зібраними патрульними поліції.

40.За таких обставин суд не зміг прийти до однозначного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення. З точки зору критерія відповідності доведеності вини особи поза розумним сумнівом, суд виснував, що сукупність зібраних в матеріали даної справи про адміністративне правопорушення доказів є недостатньою та не взаємопов`язаною між собою для того щоб прийти до безсумнівного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у її причетності до вчинення дорожньо-транспортної події за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно неї, що в свою чергу свідчить про недостовірне встановлення уповноваженою посадовою особою суб`єкта вчинення даного правопорушення.

41.Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

42.Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

43.Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

44.Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

45.Статтею 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

46.Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

47.Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

48.Згідно роз`яснень викладених у пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між такими діями і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

49.Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

50.Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами ст. 1187,1188 ЦК України.

51.Згідно із ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

52.При цьому, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

53.Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені ст. 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

54.Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

55.Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

56.Тобто, відповідно до ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

57.З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі, і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187, п. 1 ч. 2 ст.1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

58.У разі, якщо шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

59.За цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

60.Тобто, за наявності вини двох осіб розмір відшкодування суд визначає у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

61.Отже, за наявності вини всіх володільців джерел підвищеної небезпеки розмір відшкодування суд визначає у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, зокрема залежно від ступеня вини кожного володільця (пункт 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року справі № 752/16797/14-ц).

62.При цьому аналіз ступеня вини кожного з водіїв входить до предмета доказування, підлягає ретельному дослідженню, а визначення ступеню вини кожного заподіювача шкоди повинно бути умотивованим з посиланням на докази, що містяться у матеріалах справи.

63.Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

64.У зв`язку із цим що у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 КУпАП), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому, у такому разі така постанова суду є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України (постанова Верховного Суду від 02.07.2018 року в справі № 739/1069/17).

65.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 308/3162/15-ц вказано, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого.

66.Поряд з цим відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

67.Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 328/2750/18 та від 07.07.2021 року в справі № 646/989/18.

68.Вказане свідчить, що оскільки питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин, що не регулюються нормами КПК України та/або КУпАП, суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

69.Такий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17, а також у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 року в справі № 447/1403/19.

70.У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц зроблено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

71.У постанові Верховного Суду від 17.06.2020 року в справі № 361/10096/14-ц вказано, що родовим об`єктом адміністративних проступків на транспорті є суспільні відносини у сфері порушення правил охорони порядку та безпеки руху на транспорті, які утворюються у процесі експлуатації та користування різними видами транспорту. Ці проступки загрожують життю та здоров`ю людей, посягають на порядок і безпеку руху, порядок експлуатації транспорту й управління у сфері дорожнього руху, завдають матеріальну шкоду транспортним засобам, рухомому складу, шляхам сполучення, порушують право власності.

72.Класифікація об`єктів проступків на транспорті дозволяє виділити видові об`єкти як різновид родового об`єкта, але більш спільні для ряду проступків суспільні відносини, при цьому порушення, передбачені ч. 4 ст.122 КУпАП посягають на суспільні відносини щодо користування засобами автомобільного транспорту та мають формальний склад, а порушення, передбачені ст. 124 КУпАП України, посягають на суспільні відносини щодо забезпечення дорожнього руху та власності та є правопорушеннями з матеріальним складом, оскільки при цьому пошкоджуються транспортні засоби, вантаж, дороги тощо.

73.При кваліфікації транспортних проступків з матеріальним складом встановлюється причинний зв`язок між протиправним діянням і настанням шкідливих наслідків.

74.Судом встановлено, що провадження відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення було закрите в зв`язку з відсутністю в її діях складу цьогоадміністративного правопорушення.

75.Суд зауважує, що у постанові Соборного районного суду міста Дніпра від 30.04.2026 року у справі № 201/213/25 суд зробив висновок про те, що будь-яких прямих доказів на підтвердження того, що позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до якої, вона не керувала зазначеним автомобілем не спростована фактичними обставинами, встановленими під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. З упевненістю неможливо стверджувати, що саме під керуванням водія ОСОБА_1 знаходився автомобіль «Мерседес-Бенц», д.н.з. НОМЕР_2 , в час та місці зазначені в протоколі, та внаслідок недотримання саме цією особою правил дорожнього руху відбулось пошкодження інших автомобілів.

76.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

77.Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

78.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року в справі № 129/1033/13 наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

79.Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

80.У рішенні від 23.08.2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей» (balance of probabilities). Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

81.Аналогічний підхід заснований Верховний Судом у постановах від 09.03.2026 року в справі № 616/300/20, від 06.03.2026 року в справі № 215/178/25, від 04.02.2026 року в справі № 175/3524/23 та від 01.10.2025 року в справі № 523/109/21.

82.Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.12.2025 року в справі № 926/1964/24, від 14.02.2025 року в справі № 925/1459/23, від 15.10.2024 в справі № 917/531/19, від 23.07.2024 року в справі № 913/162/22, від 13.02.2024 року в справі № 924/1022/22, від 17.01.2024 року в справі № 906/1141/22, від 02.07.2024 року в справі № 910/9544/23, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року в справі № 904/2104/19 (пункт 9.58).

83.Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

84.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2020 року в справі №370/999/16-ц та від 07.04.2020 року в справі № 372/1684/14-ц, постанова Верховного Суду від 04.08.2021 року в справі № 263/11779/16-ц).

85.У цій справі відсутні судові рішення, які набрали законної сили, якими була би встановлена наявність вини Відповідача 1, внаслідок якої, як зазначає Позивач, потерпілому завдано майнової та моральної шкоди.

86.Крім того, у матеріалах справи відсутні докази на па підтвердження вини Відповідача 1 у заподіянні шкоди транспортному засобу внаслідок ДТП, а також докази того, що саме ця особа керувала транспортним засобом під час виникнення ДТП.

87.У постанові Верховного Суду від 25.02.2025 року у справі № 712/3111/23 висловлено правову позицію, відповідно до якої у разі ненадання Позивачем належних та допустимих доказів вини Відповідача у спричиненні ДТП, позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, а також про стягнення страхового відшкодування є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Суд зазначив, що питання про винуватість чи невинуватість Відповідача не було вирішено, а Позивач не довів наявність протиправності діяння Відповідача, факту завдання шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням, а також вини відповідача в її заподіянні, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

88.Отже, вимоги до відповідача 1 є необґрунтованими, не доведені належними та достатніми доказами, а тому не підлягають задоволенню.

89.За приписами ч.4 ст.1187 ЦК України якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

90.Верховний Суд у постанові від 05.08.2020 року у справі № 456/881/17 дійшов висновку, що виходячи з аналізу ч. 4 ст. 1187 ЦК України очевидним є те, що умовою застосування вказаної норми є заволодіння транспортним засобом внаслідок протиправних дій іншої особи (осіб), тобто поза волею його власника (володільця). При цьому передання власником транспортного засобу з порушенням публічних норм (зокрема, особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння) не є його неправомірним заволодінням, з огляду на наявність волі власника.

91.Тобто, власник автомобіля відшкодовує шкоду спричинену належним йому ТЗ лише у разі, якщо останній вибув із його володіння неправомірно.

92.У постанові Соборного районного суду м. Дніпра від 30.04.2026 року у справі № 201/213/25 судом не встановлено, хто та якій підставі перебував на кермом автомобіля «Мерседес-Бенц», д.н.з. НОМЕР_2 .

93.Будь-яких належних доказів на підтвердження вказаної обставини до суду не надано, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити обставини вибуття з володіння власника транспортного засобу та вирішити питання про відповідальність останнього.

94.Надані Позивачем докази не доводять вину ОСОБА_1 та підстави для відшкодування шкоди ОСОБА_2 , а відтак і відсутні підстави для стягнення з Відповідачів шкоди у розмірі 305 445,74 грн.

95.Суд, давши мотивовану оцінку аргументам Позивача, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що у зад ловленні позову належить відмовити у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат між сторонами

96.У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на викладене, керуючись статтями 5, 10, 13, 141, 158, 259, 263-265 ЦПК, суд

ухвалив:

1.Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ІННОВАЦІЙНИЙ СТРАХОВИЙ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення суду складено 25.08.2026 року.

Суддя Т.В. Давидовська