Рішення № 139259157, 26.08.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6654/26

Провадження № 2/211/5294/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.,

секретаря судового засідання Андрійченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої частки заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить суд стягнути з відповідача недоплачену частку матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017-2020 роки включно у розмірі 5 294,84 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати станом на 31.05.2026 року у розмірі 4 864,14 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 03.08.1989 року був прийнятий на роботу до АТ «Українська залізниця» та працював на різних посадах. 20.02.2026 року позивача було звільнено з посади машиніста тепловоза ВП «Криворізьке локомотивне депо» філії «Локомотивна компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» за власним бажанням на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП України.

У 2017 році, 2018 році, 2019 році, 2020 році, 2021 році позивачу надавалась щорічна графікова тарифна відпустка. З цього приводу він звертався кожного разу при наданні відпустки з особистою заявою до керівника з проханням надати матеріальну допомогу на оздоровлення, яка повинна складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. Позивач вважає, що в порушення Колективних договорів йому не надавалась матеріальна допомога на оздоровлення в повному розмірі. Крім того, позивач вважає, що з відповідача на його користь необхідно стягнути, крім недоплаченої частки заробітної плати (матеріальної допомоги на оздоровлення) за 2017-2020 роки, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати заробітної плати станом на 31.05.2026 року у розмірі 4 864,14 грн.

Ухвалою суду від 23.06.2026 року було відкрито провадження у справі та поставлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.07.2026 року представник відповідача АТ «Українська залізниця» - Савчук О.С. через модуль підсистеми «Електронний суд» подав відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що п. 5 Прикінцевих положень Закону №1774 встановлено, що з 01.01.2017 року мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. З огляду на те, що Закон України №1774 від 06.12.2016 року набрав чинності, обчислення місячної тарифної ставки позивача з застосуванням в якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати стало недопустимим в силу імперативного припису закону. Щодо компенсації втраченої частини доходів, представник відповідача посилаючись на Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19.10.2000 року, зазначає, що вимоги позивача не підпадають під дію даного закону та не застосовуються в даних відносинах, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення не відноситься до поняття «доходи» в рамках розуміння вказаного закону.

Крім того, у своєму відзиві представник відповідача зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності, яким відповідно до ст. 233 КЗпП встановлено тримісячний строк для звернення з позовною заявою до суду про вирішення трудового спору з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. У зв`язку з вищевикладеним, представник відповідача просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 03.08.1989 року прийнятий дублером помічника машиніста тепловоза Основного локомотивного депо Родакове відповідно до наказу №360 від 03.08.1989 року; 28.09.1989 року переведений помічником машиніста тепловоза; 30.11.1989 року звільнений у зв`язку з закінченням виконання виробничої практики; 22.06.1990 року направлений в розпорядження Донецької залізниці на постійну роботу після закінчення технікуму; 15.07.1992 року прийнятий помічником машиніста тепловоза; 29.11.2001 року переведений помічником машиніста електровоза в цех експлуатації; 27.04.2010 року переведений машиністом тепловоза в цех експлуатації Локомотивного депо Дебальцеве-пасажирське ДП «Донецька залізниця»; 31.08.2015 року звільнений у зв`язку з переведенням до відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» ДП «Придніпровська залізниця» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України; 11.09.2015 року прийнятий у зв`язку з переведенням з Локомотивного депо Дебальцеве-пасажирське ДП «Донецька залізниця» помічником машиніста тепловоза в цех експлуатації; 13.10.2016 року переведений машиністом тепловоза цеха експлуатації; 01.09.2025 року продовжено дію трудового договору у виробничому підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» філії «Локомотивна компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця»; 20.02.2026 року звільнений за власним бажанням на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України на підставі наказу №115/ОС від 17.02.2026 року (а.с. 11-15 копія трудової книжки).

Згідно відповіді заступника начальника депо виробничого підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» від 20.03.2026 року, пенсіонер Криворізького локомотивного депо Медведєв Олег Валерійович перебував у відпустці з 07.09.2017 року по 20.10.2017 року за період з 11.09.2016 року по 10.09.2017 року (наказ №931/ШУ-В від 19.08.2017 року), з 19.04.2018 року по 03.06.2018 року за період з 11.09.2017 року по 10.09.2018 року (наказ №288/ШУ-В від 02.04.2018 року), з 18.04.2019 року по 04.06.2019 року за період з 11.09.2018 року по 10.09.2019 року (наказ №273/ШУ-В від 29.03.2019 року), з 11.09.2020 року по 26.10.2020 року за період з 11.09.2019 року по 10.09.2020 року (наказ №833/ШУ-В від 01.09.2020 року, з 26.04.2021 року по 11.06.2021 року за період з 11.09.2020 року по 10.09.2021 року (наказ №303/ШУ-В від 23.04.2021 року), з 15.04.2023 року по 28.04.2023 року за період з 11.09.2022 року по 10.09.2023 року (наказ №179/ШУ-В від 30.03.2023 року), з 19.04.2024 року по 02.05.2024 року за період з 11.09.2021 року по 10.09.2022 року (наказ 3265/Ш-В від 11.04.2024 року), з 15.04.2025 року по 22.05.2025 року за період з 11.09.2023 року по 10.09.2024 року (наказ №125/Ш-В від 02.04.2025 року) (а.с. 22).

Відповідно до відповіді заступника начальника депо та начальника ОРС №17 Виробничого підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» від 05.03.2026 року, суми виплаченої матеріальної допомоги ОСОБА_1 з 01.01.2017 року по 20.02.2026 року становлять: вересень 2017 року 2 105 грн., квітень 2018 року 2 709,58 грн., квітень 2019 року 2 714,46 грн., листопад 2020 року 2 995,12 грн., квітень 2025 року 3 416,09 грн., крім того, вказано, що матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік була виплачена в грудні 2024 року у розмірі 6 500,22 грн., у 2021, 2023, 2024 роках не було надано заяви до розрахункового відділу, а у 2026 році ОСОБА_1 у відпустці не перебував (а.с. 23).

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача недоплаченої суми матеріальної допомоги на оздоровлення, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені умови Колективного договору щодо виплати працівнику матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому п. 3.1.5 Колективного договору.

Надаючи оцінку таким доводам позивача та перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Пунктом 3.1.5 Колективного договору між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі начальника Криворізького локомотивного депо (адміністрації), та спільного представницького органу профспілок Залізничників і транспортних будівельників України та СПМУ, в особі їх виборного органу (Профком), який уповноважений на представництво трудовим колективом структурного підрозділу відповідно до Законів України «Про колективні договори і угоди», «Про підприємство в Україні», «Галузевої угоди між державною організацією залізничного транспорту України та профспілками на 2007-2011 роки» (зі змінами та доповненнями) та на підставі Статуту залізниці, встановлено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадках поділу її на частини) незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з «Положенням про надання працівникам Придніпровської залізниці матеріальної допомоги на оздоровлення під час щорічної відпустки» за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 40 відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги (а.с. 16-21).

Пунктом 1.4 Колективного договору визначено, що зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників депо, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а всі інші на конференції трудового колективу депо.

Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці та призупинення виплати йому частки заробітної плати, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 723 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік», мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4 173 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4 723 грн. з 1 січня 2020 року, 5 000 грн. 3 1 вересня 2020 року.

На підставі викладеного вище, приймаючи до уваги положення п. 3.1.5 Колективного договору, суд уважає за необхідне при визначенні розміру недоплаченої частини матеріальної допомоги виходити з розміру мінімальної заробітної плати по Україні, встановленої за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, тому приходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог та з стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача недоплаченої матеріальної допомоги в розмірі 5 294,84 грн., що складається з:

1095,00 грн. недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2017 рік (3 200,00 грн. мінімальна заробітна плата у відповідному році та 2 105,00 грн. виплачена сума матеріальної допомоги на оздоровлення);

1013,42 грн. недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2018 рік (3 723,00 грн. мінімальна заробітна плата у відповідному році та 2 709,58 грн. виплачена сума матеріальної допомоги на оздоровлення);

1 458,54 грн. недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2019 рік (4 173,00 грн. мінімальна заробітна плата у відповідному році та 2 714,46 грн. виплачена сума матеріальної допомоги на оздоровлення);

1 727,88 грн. недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2020 рік (4 723,00 грн. мінімальна заробітна плата у відповідному році та 2 995,12 грн. виплачена сума матеріальної допомоги на оздоровлення);

Щодо вимоги позивача про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати заробітної плати суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 вказаного закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статі 3 даного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, сума компенсації втрати частини доходів позивачу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, яка підлягає стягненню з АТ «Українська залізниця» станом на 31.05.2026 року складає 4 864,14 грн. Відповідач доказів на спростування розрахунку не надав.

Щодо вимоги представника відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення належних виплат суд вважає за необхідне виходити з наступного.

За змістом ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до складу заробітної плати, крім основної та додаткової, входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Матеріальна допомога на оздоровлення, що надається до щорічної відпустки, є систематичною матеріальною допомогою. Це визначає пункт 2.3.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Госкомстату від 13 січня 2004 року №5. Таку допомогу виплачують робітникам певних категорій: на оздоровлення; через екологічний стан регіону. Матеріальна допомога на оздоровлення належить до заохочувальних та компенсаційних виплат, що належать до фонду оплати праці.

Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави дійти висновку про те, що матеріальна допомога входить до структури заробітної плати, а отже до позовних вимог щодо спірних правовідносин застосовуються скорочені строки позовної давності, встановлені нормами ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції, яка була чинною до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України (із змінами, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, частину першу статті 233 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025 року.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Суд, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст. 141 ЦПК України, суд враховує звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», та характер позовної вимоги, яка є майновою. У зв`язку з цим суд уважає за необхідне судовий збір в розмірі 1 331 грн. 20 коп. стягнути з відповідача дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої частки заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 10 158 (десять тисяч сто п`ятдесят вісім) грн. 98 коп., з яких: 5 294,84 грн. недоплачена частка матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017-2020 роки; 4 864,14 грн. сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати (частки матеріальної допомоги на оздоровлення) станом на 31.05.2026 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» у дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5.

Суддя І.О.Юзефович