Рішення № 139258338, 19.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Дата ухвалення
19.08.2026
Номер справи
127/35317/25
Номер документу
139258338
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 127/35317/25

Провадження № 2/127/8135/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 серпня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» звернулося до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 2265132.

Відповідно до умов указаного договору ТОВ «Алекскредит» зобов`язалося надати позичальнику кредит на інші споживчі цілі, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом і інші платежі відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 1.4 договору сума кредиту становила 5 050,00 грн.

Пунктом 1.9 договору визначено узгоджений строк повернення кредиту 30 календарних днів, до 07 червня 2019 року включно.

Відповідно до пункту 1.10 договору кредит мав бути наданий позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника.

Умовами договору визначено ставки нарахування процентів за користування кредитом. Зокрема, базова процентна ставка становила 1,7 відсотка за один день користування кредитом, акційна ставка або ставка за програмою лояльності 1,45 відсотка за один день користування кредитом, а спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після закінчення узгодженого строку повернення кредиту у випадку виникнення заборгованості 3,00 відсотка.

Пунктом 1.6 договору також визначено, що пеня за один день користування кредитом поза узгодженим строком повернення кредиту у випадку виникнення заборгованості становить 0,00 відсотка.

Пунктом 1.8 договору передбачено, що дата надання кредиту, узгоджений строк повернення кредиту, дата повернення кредиту, сума кредиту, проценти за користування кредитом, реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту визначаються у графіку платежів, який є додатком № 1 до договору та його невід`ємною частиною.

Позивач зазначає, що ТОВ «Алекскредит» виконало свої зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачці кредитні кошти у розмірі 5 050,00 грн, однак відповідачка належним чином свої договірні зобов`язання не виконала, кредит у визначений договором строк не повернула та проценти за користування кредитними коштами не сплатила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

На підтвердження факту отримання відповідачкою кредитних коштів у матеріалах справи міститься відповідь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 12 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260609/71541-БТ, надана на запит суду.

Згідно з указаною відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ).

Банком також надано виписку за відповідним картковим рахунком за період з 08 травня 2019 року по 11 травня 2019 року.

Як убачається з указаної виписки, 08 травня 2019 року за картковим рахунком відповідачки проведено операцію «ПОПОВНЕННЯ КАРТКИ, Банківські операції» на суму 5 050,00 грн, що відповідає сумі кредиту, визначеній пунктом 1.4 договору про надання кредиту № 2265132 від 08 травня 2019 року.

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачкою умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на дату здійснення розрахунку становить 18 918,21 грн.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованість складається з: 5 050,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 868,21 грн заборгованість за процентами; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями та комісіями; 0,00 грн заборгованість за пенею.

Таким чином, загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості становить 18 918,21 грн.

Позивач також зазначає, що право вимоги за кредитним договором № 2265132 від 08 травня 2019 року неодноразово відступалося за договорами факторингу.

Так, 10 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 41346335) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43385549) укладено договір факторингу № АК-10/06/2025.

За умовами зазначеного договору факторингу відбулося відступлення права вимоги, зокрема за кредитним договором № 2265132 від 08 травня 2019 року.

У подальшому, 07 липня 2025 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43385549) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (код ЄДРПОУ 43657029) укладено договір факторингу № ДФ-07072025.

Згідно з указаним договором факторингу право вимоги за кредитним договором № 2265132 від 08 травня 2019 року було відступлено ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС».

Отже, за твердженням позивача, внаслідок укладення договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10 червня 2025 року та договору факторингу № ДФ-07072025 від 07 липня 2025 року до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 2265132 від 08 травня 2019 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором та перехід до нього права вимоги за вказаним зобов`язанням, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 18 918,21 грн, з яких 5 050,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 13 868,21 грн заборгованість за процентами.

Позивач також просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги в частині нарахованих процентів, позивач посилається, зокрема, на умови договору про надання кредиту № 2265132 від 08 травня 2019 року, якими встановлено процентні ставки за користування кредитом, а також на положення Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, позивач посилається на положення пунктів 8, 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких до істотної інформації щодо споживчого кредиту належать, зокрема, процентна ставка за кредитом, її тип, порядок обчислення та сплати процентів, денна процентна ставка, її розрахунок, загальні витрати за споживчим кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача.

Позивач вважає, що заявлений ним розмір заборгованості є обґрунтованим та підтверджується умовами кредитного договору, розрахунком заборгованості, документами щодо переходу права вимоги та іншими матеріалами справи.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З урахуванням ціни позову та характеру спірних правовідносин суд постановив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у змішаній формі.

У подальшому в ході розгляду справи судом витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо рахунків ОСОБА_1 та руху коштів за відповідним картковим рахунком за період з 08 травня 2019 року по 11 травня 2019 року.

На виконання запиту суду АТ КБ «ПриватБанк» листом від 12 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260609/71541-БТ надало відповідну інформацію та банківську виписку, яка долучена до матеріалів справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Представник позивача просив розглядати справи у його відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у встановлений судом строк відзив не подав. Враховуючи неявку відповідача, який вважається належно повідомленим про місце, дату та час судового засідання та не повідомив про причини неявки, відсутність відзиву, суд з урахуванням приписів статті 280 ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення, а датою ухвалення такого рішення є дата складення повного тексту судового рішення.

Аналогічний підхід щодо застосування зазначених норм процесуального права викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11, в якій зроблено висновок, що у випадку ухвалення рішення за відсутності учасників справи моментом його ухвалення є саме дата складення повного тексту судового рішення, а не дата судового засідання.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 259 ЦПК України, у випадку якщо у судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складається протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи. Однак у даному випадку, з огляду на неявку всіх учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність складення повного тексту рішення без його проголошення у порядку, передбаченому статтею 268 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, позицію сторін у справі, суд дійшов наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для вирішення спору.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює кожний доказ окремо, а також їх достатність, взаємний зв`язок та сукупність, при цьому жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що 08 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 2265132.

Відповідно до пункту 1.3 вказаного договору кредитодавець надав позичальнику кредит на інші споживчі цілі вирішення власних фінансових питань, без додаткового забезпечення, у тимчасове, строкове та платне користування, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 1.4 договору визначено, що сума кредиту становить 5 050,00 грн.

Згідно з пунктом 1.9 договору сторонами погоджено строк повернення кредиту тривалістю 30 календарних днів до 07 червня 2019 року включно.

Пунктом 1.10 договору передбачено, що кредит надається позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок позичальника.

Пунктом 1.6 договору визначено базову процентну ставку у розмірі 1,7 % за один день користування кредитом, акційну ставку або ставку за програмою лояльності 1,45 % за один день користування кредитом, а спеціальну процентну ставку за один день користування кредитом після спливу узгодженого строку повернення кредиту у випадку виникнення заборгованості 3,00 %.

При цьому пунктом 1.5 договору передбачено, що у випадку виникнення заборгованості проценти за період узгодженого строку повернення кредиту нараховуються виходячи з базової процентної ставки, а поза межами такого строку виходячи зі спеціальної ставки, встановленої для періоду, що перевищує узгоджений строк повернення кредиту.

Отже, сторонами було погоджено розмір кредиту, строк його повернення та порядок нарахування процентів.

Факт укладення договору про надання кредиту № 2265132 від 08 травня 2019 року підтверджується копією відповідного договору, наданою до матеріалів справи, та відповідачкою у встановленому законом порядку не спростований.

Водночас для встановлення факту виникнення у відповідачки обов`язку з повернення саме отриманих за договором кредитних коштів суд має оцінити докази їх фактичного надання.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію щодо рахунків ОСОБА_1 та виписку за рахунком, до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , за період з 08 травня 2019 року по 11 травня 2019 року.

З наданої банківської інформації вбачається, що зазначена картка належала ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Із виписки за рахунком також убачається проведення 08 травня 2019 року операції з поповнення картки на 5 050,00 грн.

Вказаний розмір коштів відповідає сумі кредиту, визначеній пунктом 1.4 договору про надання кредиту № 2265132 від 08 травня 2019 року.

Оцінюючи зазначені докази у сукупності з умовами кредитного договору, суд доходить висновку, що вони підтверджують факт надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 5 050,00 грн.

При цьому доказів повернення відповідачкою суми кредиту у повному обсязі матеріали справи не містять.

З огляду на встановлений договором строк повернення кредиту до 07 червня 2019 року включно, після настання цієї дати у відповідачки виник обов`язок повернути кредитодавцю отримані грошові кошти та сплатити передбачені договором проценти за користування кредитом, нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Разом із тим суд має окремо перевірити правомірність нарахування заявленої позивачем суми процентів у розмірі 13 868,21 грн.

Як встановлено судом, позивач заявляє до стягнення 5 050,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 13 868,21 грн заборгованості за процентами, що в сукупності становить 18 918,21 грн.

При цьому зі змісту позовних вимог та наданого розрахунку вбачається, що проценти нараховані не лише за період дії погодженого сторонами строку кредитування до 07 червня 2019 року, а й за період після його закінчення із застосуванням передбаченої пунктом 1.6 договору спеціальної процентної ставки 3 % за один день.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України проценти є платою саме за користування позичальником грошовими коштами.

За своєю правовою природою такі проценти є платою за можливість правомірно не повертати кредит протягом погодженого сторонами строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 звернула увагу, що зі спливом строку кредитування позичальник уже не отримує від кредитодавця відповідного блага у вигляді можливості правомірно користуватися кредитними коштами, а тому проценти за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України після закінчення строку кредитування не нараховуються. Після прострочення виконання грошового зобов`язання можуть застосовуватися наслідки, передбачені статтею 625 ЦК України.

Водночас Велика Палата Верховного Суду вказала, що при вирішенні питання про можливість нарахування процентів після закінчення строку кредитування необхідно встановити правову природу відповідних платежів та з`ясувати, чи передбачили сторони їх саме як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, чи такі проценти визначені договором виключно як плата за користування кредитом.

Умовами договору про надання кредиту № 2265132 від 08 травня 2019 року спеціальна ставка у розмірі 3 % за один день після спливу строку кредитування визначена саме як «спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після Узгодженого строку повернення кредиту».

Таким чином, за своїм змістом ця умова договору визначає плату за користування кредитом, а не встановлює окрему міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Застосування до відповідачки після 07 червня 2019 року спеціальної процентної ставки 3 % за кожен день користування кредитом фактично означало б продовження нарахування процентів за користування кредитом після припинення погодженого сторонами строку кредитування.

За таких обставин суд не знаходить правових підстав для стягнення з відповідачки процентів, нарахованих позивачем після 07 червня 2019 року саме як процентів за користування кредитом.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої після закінчення строку кредитування кредитодавець не має права продовжувати нарахування процентів за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України, а права кредитора щодо наслідків прострочення забезпечуються статтею 625 ЦК України.

Разом з тим позивач у цій справі не заявляє окремої вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за частиною другою статті 625 ЦК України, а заявлена ним сума 13 868,21 грн визначена саме як заборгованість за процентами за кредитним договором.

Відтак суд не має правових підстав ототожнювати заявлені позивачем проценти за користування кредитом із процентами, що можуть бути стягнуті як міра відповідальності за прострочення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Суд також враховує, що згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а частиною другою цієї статті встановлені правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим предметом розгляду у цій справі є саме заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у визначеному ним розмірі, а суд відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Отже, суд не може замість заявленої позивачем заборгованості за процентами за користування кредитом присудити інший за своєю правовою природою платіж, якщо така вимога не була заявлена та належним чином не обґрунтована відповідним розрахунком.

Водночас проценти, передбачені договором за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування, підлягають оцінці відповідно до умов самого договору.

Як убачається з пунктів 1.5 та 1.6 договору, протягом узгодженого строку повернення кредиту проценти підлягали нарахуванню за базовою процентною ставкою 1,7 % за один день користування кредитом.

Оскільки узгоджений строк користування кредитом становив 30 календарних днів до 07 червня 2019 року включно, розмір процентів за цей період становить: 5 050,00 грн ? 1,7 % ? 30 днів = 2 575,50 грн.

Доказів сплати відповідачкою зазначених процентів матеріали справи не містять.

Таким чином, заборгованість відповідачки за кредитним договором, підтверджена належними та допустимими доказами та яка підлягає стягненню, складається з:5 050,00 грн основна сума кредиту; 2 575,50 грн проценти за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування, всього: 7 625,50 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог про стягнення 11 292,71 грн процентів суд доходить висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки така сума нарахована поза межами погодженого строку кредитування як плата за користування кредитом.

Вирішуючи питання про наявність у позивача права вимоги до відповідачки, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025.

Надалі, 07 липня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-07072025.

Наданими до матеріалів справи витягами з Реєстру боржників до договорів факторингу підтверджується включення до переліку переданих прав вимоги заборгованості ОСОБА_1 за договором № 2265132 від 08 травня 2019 року.

Зокрема, у витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10 червня 2025 року зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , номер договору № 2265132, дату договору 08 травня 2019 року та розмір заборгованості.

Аналогічні відомості містяться у витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-07072025 від 07 липня 2025 року, за яким право вимоги було передано ТОВ «ФК «Солвентіс».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується послідовний перехід права вимоги від первісного кредитодавця ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «Секвоя Капітал», а в подальшому до ТОВ «ФК «Солвентіс».

При цьому відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор має передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Суд враховує, що позивачем надано документи, які у своїй сукупності підтверджують як існування первісного кредитного зобов`язання, так і послідовний перехід права вимоги за ним до ТОВ «ФК «Солвентіс».

Отже, ТОВ «ФК «Солвентіс» є належним позивачем у даній справі та має право вимагати від відповідачки виконання зобов`язань за договором про надання кредиту № 2265132 від 08 травня 2019 року в обсязі прав, які перейшли до нього від попереднього кредитора. Загальні правила такого переходу встановлені статтями 512517 ЦК України.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даному випадку суд оцінює кредитний договір, банківську виписку, документи щодо переходу права вимоги та розрахунок заборгованості у їх сукупності.

Сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є безумовним доказом правильності всіх нарахувань, а підлягає перевірці судом з точки зору відповідності умовам договору та вимогам закону.

Встановивши, що факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 5 050,00 грн підтверджений належними доказами, строк повернення кредиту настав 07 червня 2019 року, а проценти за користування кредитом у межах цього строку становлять 2 575,50 грн, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

При цьому підстав для стягнення процентів, нарахованих позивачем після закінчення строку кредитування за спеціальною ставкою 3 % за один день саме як плати за користування кредитом, суд не встановив.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає стягненню 7 625,50 грн, з яких 5 050,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 2 575,50 грн заборгованість за процентами за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 18 918,21 грн, з яких 5 050,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 13 868,21 грн заборгованість за процентами.

Судом позов задоволено частково та стягнуто з відповідачки на користь позивача 7 625,50 грн.

Таким чином, розмір задоволених позовних вимог становить: 7 625,50 грн / 18 918,21 грн ? 100 % = 40,3077 %. Отже, позовні вимоги задоволено на 40,3077 %.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: 2 422,40 грн ? 40,3077 % = 976,41 грн.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За правилами частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат учасник справи повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, із заявлених до відшкодування 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню: 6 000,00 грн ? 40,3077 % = 2 418,46 грн.

Отже, загальний розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 3 394,87 грн, з яких: 976,41 грн судовий збір; 2 418,46 грн витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому суд зазначає, що розподіл судових витрат здійснюється пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з фактично встановленого судом розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 3394,87 грн судових витрат.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за договором про надання кредиту № 2265132 від 08 травня 2019 року в загальному розмірі 7 625 (сім тисяч шістсот двадцять п`ять) гривень 50 копійок, з яких 5 050 (п`ять тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту; 2 575 (дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 50 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» судові витрати в загальному розмірі 3 394 (три тисячі триста дев`яносто чотири) гривні 87 копійок, з яких 976 (дев`ятсот сімдесят шість) гривень 41 копійка судовий збір; 2 418 (дві тисячі чотириста вісімнадцять) гривень 46 копійок витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою в порядку та строки, встановлені статтею 284 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська обл,, 07406.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 19.08.2026.

Суддя:

Часті запитання

Який тип судового документу № 139258338 ?

Документ № 139258338 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 139258338 ?

Дата ухвалення - 19.08.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 139258338 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 139258338 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 139258338, Вінницький міський суд Вінницької області

Судове рішення № 139258338, Вінницький міський суд Вінницької області було прийнято 19.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 139258338 відноситься до справи № 127/35317/25

Це рішення відноситься до справи № 127/35317/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 139258325
Наступний документ : 139258341