Рішення № 139257877, 26.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

26.08.2026 Справа № 756/6242/26

Унікальний номер 756/6242/26

Номер провадження 2/756/6356/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Белоконна І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 72223,20 грн, а також судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.09.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1446-5133 продукту «НА ВСЕ», відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 16200,00 грн строком на 300 календарних днів (з 12.09.2024 по 08.07.2025) зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною ставкою у розмірі 1,00 % на день (або за зниженою ставкою у розмірі 0,90 % на день за умови дотримання позичальником графіка платежів) та комісії за видачу кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти шляхом безготівкового переказу, разом з тим відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 18.03.2026 утворилась заборгованість у загальному розмірі 72223,20 грн, з яких: 16200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 48373,20 грн - заборгованість за процентами, 3240,00 грн - заборгованість за комісією, 4410,00 грн - неустойка (штраф).

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом в ухвалі зазначено, що відповідач протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 178 ЦПК України.

Відповідачем відзив на позовну заяву не надано, у зв`язку з чим суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.09.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1446-5133 продукту «НА ВСЕ», за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 16200,00 грн строком на 300 календарних днів зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту.

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «A5488».

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Абзацом другим частини 2 статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5, 6 та 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір.

Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і (або) літер, яку заявник отримує засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації, і накладення якого прирівнюється до власноручного підпису.

За таких підстав суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення 12.09.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 . Договору про відкриття кредитної лінії № 1446-5133, який за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що перерахування кредитних коштів відповідачу здійснювалося через платіжну систему LiqPay на підставі договору, укладеного між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до квитанції платіжної системи LiqPay та довідки про перерахування суми кредиту, наданих до матеріалів справи, 12.09.2024 о 10:21 успішно перераховано грошові кошти у сумі 16200,00 грн на платіжну картку з маскою НОМЕР_1 , зазначену відповідачем особисто під час укладення договору.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів чи заперечень щодо неотримання ним кредитних коштів, а також доказів того, що зазначена платіжна картка йому не належить.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що факт надання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відповідачу кредиту у розмірі 16200,00 грн доведений належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобовязання у строк, встановлений договором.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язання за договором, унаслідок чого заборгованість за тілом кредиту становить 16200,00 грн.

Згідно з наданим позивачем поденним розрахунком заборгованості, який суд визнає належним і допустимим доказом, проценти за користування кредитом нараховувалися щоденно за період з 12.09.2024 по 08.07.2025 (у межах погодженого сторонами 300-денного строку кредитування) та після закінчення строку кредитування позивачем не нараховувалися і не заявлені до стягнення, загальний розмір нарахованих процентів становить 48373,20 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання зі сплати процентів у визначені Договором строки, з 26.09.2024 нарахування процентів здійснювалося за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,00 % на день відповідно до п. 10.2 договору, що узгоджується з умовами програми лояльності, погодженими сторонами при укладенні договору.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 сформульовано правову позицію, за якою проценти, нараховані в межах строку кредитування, є процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором, на відміну від процентів за неправомірне користування коштами у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, що можуть нараховуватися лише після спливу строку кредитування.

Оскільки в даній справі проценти нараховані виключно в межах погодженого сторонами строку дії кредитного договору (по 08.07.2025 включно), такі проценти є платою за користування кредитом і нараховані правомірно.

Щодо комісії за видачу кредиту суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.

Умовами п. 4.7 Договору передбачено сплату одноразової комісії за видачу кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 3240,00 грн та нарахована одноразово в дату видачі кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування розрахунку заборгованості чи на підтвердження виконання ним договірних зобов`язань у повному обсязі, у зв`язку з чим суд, керуючись ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, доходить висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача в цій частині, а тому заборгованість за тілом кредиту у розмірі 16200,00 грн, за процентами у розмірі 48373,20 грн та за комісією за видачу кредиту у розмірі 3240,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу) суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обовязку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

В Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено воєнний стан, який на час ухвалення цього рішення не припинено та не скасовано.

Судом встановлено, що прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за договором, за яке позивачем нараховано штраф у розмірі 4410,00 грн, мало місце в період з 28.09.2024 по 18.01.2025, тобто повністю в межах дії в Україні воєнного стану.

Суд звертає увагу, що наведені позивачем в позовній заяві доводи про незастосування до спірних правовідносин звільнення від відповідальності, передбаченого пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (у зв`язку з укладенням договору після 24.01.2024), не спростовують наведеного висновку суду, оскільки застосована судом підстава звільнення від відповідальності передбачена іншою нормою - пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, застосування якої не обумовлене датою укладення договору, а пов`язане виключно з періодом, у якому мало місце прострочення виконання зобов`язання.

За таких обставин, оскільки прострочення виконання зобов`язання, за яке нараховано штраф, мало місце в період дії воєнного стану, відповідач відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від обов`язку сплати такого штрафу, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення неустойки (штрафу) у розмірі 4410,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 22131 від 03.04.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено на суму 67813,20 грн (93,89 % ціни позову), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 2499,83 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1446-5133 продукту «НА ВСЕ`ід 12.09.2024 у розмірі 67813,20 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2499,83 грн.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна