Рішення № 139257189, 26.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3089/26

2/703/2239/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 7620,80 грн. боргу за кредитним договором з підстав невиконання його умов.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.03.2025 між ТОВ «Клай інвест» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 279019 про надання коштів на умовах фінансового кредиту.

Договір був укладений в електронному вигляді та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору.

За умовами договору товариство надало відповідачу фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 4000,00 грн, дата надання кредиту - 18.03.2025 року, строк кредиту - 90 днів, валюта кредиту - UAH, відсоткова ставка - 0,72 % (процентів) на добу.

Умовами кредитного договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Сторони також погодили, що датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

ТОВ «Клай інвест» на виконання умов кредитного передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн шляхом їх перерахування 18.03.2025 на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

Разом з тим, відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість за договором кредиту у сумі 7 620,80 грн., зокрема: 4 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2620,80 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 1 000 грн. - послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 договору.

19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай інвест» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» набуло право грошової вимоги, у тому числі до ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 7 620 грн. 80 коп. Окрім того, ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» просить стягнути з відповідача 2 662,40 грн. сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

18 червня 2026 року до суду надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

Ухвалою від 28 травня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду подала, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем відзиву, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Разом з тим, суд ураховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд доходить наступного висновку.

Судом установлено, що 18.03.2025 року між ТОВ «Клай інвест» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 279019.

Відповідно до п.1.1 індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 279019 від 18.03.2026 (далі - Договір) ТОВ «Клай інвест» надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 4000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.1.2 кредит надається строком на 90 днів, тобто до 15.06.2025. Строк дії договору 90 днів, але в будь якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

За умовами п.1.3 Договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною (п.1.4 Договору).

Відповідно до п.1.6 Договору датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Указаний Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (електронного підпису) KL9557.

Судом досліджено додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 279019 від 18.03.2026, яким є Графік розрахунків та загальна вартість кредиту.

Як убачається з довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , його ідентифікація здійснювалось ТОВ «Клай інвест» в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/ шляхом направлення 18.03.2025 одноразового ідентифікатора KL9557 на номер телефону НОМЕР_2 .

19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай інвест» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого ТОВ «Клай інвест» (клієнт) зобов`язалося відступити фактору (ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс») права вимоги, зазначені у Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором (2.1 Договору факторингу).

Згідно з п.4.1 Договору факторингу перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги у формі, наведеній в додатку №1 до цього договору.

У подальшому ТОВ «Клай інвест» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» підписали реєстр боржників до договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025, з якого вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №279019 від 18.03.2026, дата закінчення договору - 27.06.2025, у сумі 7620,80 грн., з яких 4 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 1 000,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 2 620,80 грн. - сума заборгованості за процентами.

З виписки з особового рахунка за кредитним договором № 279019 від 18.03.2026 убачається, що сукупна заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору становить 7620,80 грн., з яких 4 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 1 000,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 2 620,80 грн. - сума заборгованості за процентами. При цьому, нарахування відсотків, пені, штрафів ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» самостійно не здійснювало.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Судом установлено, що 18 березня 2025 року між ТОВ «Клай інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 279019.

Указаний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що свідчить про укладеність цього договору.

Суд зауважує, що особа, що укладає електронний договір, має бути ідентифікована за допомогою особистих даних (паспорт, ІПН, телефон, банківська картка тощо). Відповідно до законодавства, факт входу користувача в особистий кабінет, подання заявки, акцепт умов та підтвердження через одноразовий ідентифікатор свідчать про волевиявлення на укладення договору.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20, від 08.08.2022 року у справі № 234/7298/20.

Відповідачем не надано доказів, що у цій справі договір про надання фінансового кредиту № 279019 від 18.03.2026 був укладений з порушенням вимог законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про доведеність позивачем укладання договору про надання фінансового кредиту № 279019 від 18.03.2026між ТОВ «Клай інвест» та ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанові Верховного Суду від 7.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

У справі також встановлено, що 19.12.2025 ТОВ «Клай інвест» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» уклали договір факторингу № 19122025/1, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором про надання фінансового кредиту № 279019 від 18.03.2026, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідачем не оспорюється правомірність відступлення права вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 279019 від 18.03.2026.

Таким чином, на думку суду, ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» наділено правом вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Щодо доведеності заборгованості, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із дослідженого судом Договору убачається, що сторони узгодили суму кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору.

Відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею у кредит від ТОВ «Клай інвест» грошових коштів в сумі 4 000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Договору в строки, передбачені цим правочином, що є його обов`язком в силу ст.81 ЦПК України.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Договором як первинному кредитодавцю ТОВ «Клай інвест», так і його правонаступнику у спірних правовідносинах - ТОВ «Фінансова компанія «Венера», суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 4 000,00 грн в рахунок погашення основної суми боргу підлягає задоволенню.

Сторони також узгодили розмір відсотків за користування кредитними коштами - 0,72%(процентів) на добу, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту.

З наданої позивачем виписки з особового рахунку убачається, що вказані відсотки були нараховані відповідачу у сумі 2620,80 грн. з дотриманням узгоджених сторонами істотних умов договору та чинного законодавства. Відтак, вимоги позивача про стягнення відсотків у розмірі 2 620,80 грн. є доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення комісії, то суд зауважує, що сторони у п.1.4 Договору погодили сплату комісії у розмірі 25% від суми фінансового кредиту.

Підписавши указаний Договір, відповідач підтвердила, що вона обізнана з усіма умовами такого договору та надала свою згоду на викладені в ньому умови, в тому числі і щодо сплати комісії. А тому, включення до загальної суми заборгованості за кредитним договором відсотків за користування кредитними коштами та комісії є обґрунтованим та узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору.

З урахуванням наведеного суд уважає, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Венера» підлягає до повного задоволення та з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 4 000,00 грн., за комісією у розмірі 1 000,00 грн., а також за процентами у розмірі 2 620,80 грн.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Так, згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції №2229 від 22.04.2026 позивач сплатив 2662 грн. 40 коп. судового збору за звернення до суду з наведеним позовом.

Ураховуючи вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений судовий збір у повному розмірі.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 756/15736/18.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (висновки постанови Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 826/856/18).

Суд зазначає, що в матеріали справи надано документи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України») зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд зазначає, що розмір гонорару адвоката встановлений у фіксованому розмірі, водночас, із зазначенням детального опису робіт (обсягу правової допомоги).

Суд також ураховує, що дана цивільна справа розглядалась у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, представник позивача не приймав участі у судових засіданнях, а лише було підготовлено позов із додатками.

Для підготовки позову (враховуючи обставини справи), на думку суду, адвокату не потрібно було опрацьовувати велику кількість законодавчих актів, які підлягають застосуванню з огляду на зміст позовної заяви, не передбачають складності та витрати значної кількості часу.

А тому суд констатує, що визначений в наданих представником позивача документах розмір витрат є завищеним та не відповідає складності справи, витраченому адвокатом часу та обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги характер спірних правовідносин, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних ним робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, виходячи із засад розумності та справедливості, суд доходить висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені ТОВ «ФК «Венера фінанс», підлягають відшкодуванню в розмірі 3000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 279019 від 18.03.2025 в сумі 7 620 грн 80 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 2662 грн 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн 00 коп., а всього - 13 283 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят три) гривні 20 (двадцять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс», адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Львівська, 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872; рахунок НОМЕР_3 в АТ «КОМІНБАНК» МФО 322540;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Ю. В. Крива