Ухвала суду № 139257009, 20.08.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 710/1111/26

провадження № 2-з/691/15/26

УХВАЛА

20 серпня 2026 року м. Городище

Суддя Городищенського районного суду Черкаської області Савенко О.М., розглянувши заяву позивача Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Кравчук Тетяни Ігорівни про забезпечення позову,-

встановив :

20 серпня 2026 року Городищенським районним судом Черкаської області зареєстровано через систему «Електронний суд» заяву Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Кравчук Тетяни Ігорівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Кравчук Тетяни Ігорівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,9256 га кадастровий номер 712038300:02:001:0385, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1342903971203 місце розташування село Журавка Селищенська територіальна громада Звенигородський район Черкаська область, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

Вивчивши всебічно, повно, об`єктивно обставини справи за матеріалами заяви про забезпечення позову, вказані позивачем, та всі фактичні дані, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, проаналізувавши зміст документів в додатку до позовної заяви, суддя приходить до висновку про її повернення позивачу в силу наступного.

Так, за змістом ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і за ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з ч.2ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника у сукупності щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Статтею 153 ЦПК України, якою регламентовано порядок розгляду заяви про забезпечення позову, не передбачено повідомлення учасників справи про розгляд зазначеного питання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

За приписами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 151 Цивільного процесуального кодексу України чітко визначені вимоги, що пред`являються до форми та змісту заяви про забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Вивчивши зміст заяви представника Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову, суддею встановлено, що вона не відповідає вимогам, встановленим положеннями вищевказаної норми права.

Так, із заяви про забезпечення позову вбачається, що вона подана після подачі позовної заяви до суду та підписана представником позивача Вікторжевським О.М., тобто дотримано вимоги ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

У змісті заяви про забезпечення позову, яка подана після подачі позовної заяви, окремо, відсутня інформація про обставини справи, в чому полягає суть спору, що вказує на протиправність укладеного договору купівлі продажу і чому він має ознаки фраудаторного. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, а такі обставини, заявником у заяві про забезпечення позову не обґрунтовані, мають лише ознаки зробленого припущення. При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Згідно ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки заявника (позивача), а й інших осіб, в тому числі відповідачів, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, тому заявнику (позивачу), слід обґрунтувати співмірність обраного виду забезпечення позову із розміром та видом позовних вимог, остільки заходи забезпечення позову, за своєю правовою суттю є гарантією забезпечення інтересів позивача у майбутньому при реалізації судового рішення. У змісті заяви про забезпечення позову не зазначено об`єктивні причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов саме у виді накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,9256 га кадастровий номер 712038300:02:001:0385, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1342903971203 місце розташування село Журавка Селищенська територіальна громада Звенигородський район Черкаська область, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , не обґрунтовано необхідність забезпечення позову обраним видом забезпечення позову та спосіб забезпечення його виконання шляхом накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення. При прийнятті рішення за заявою позивача про забезпечення позову, суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки і необґрунтоване втручання зі сторони суду у її права буде завдавати прямої шкоди її інтересам.

Також, частиною 2 ст.157 ЦПК України передбачено, що примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. З огляду на наведене, заявником не конкретизовано, кому саме слід доручити виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також не конкретизовано всіх осіб, яких стосується забезпечення позову, в разі прийняття відповідного рішення судом.

Вимоги ч. 10 ст. 153 ЦПК України передбачають, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються. Крім того, необхідно в даному випадку також зазначити, що повернення заяви про забезпечення позову не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає Акціонерному Товариству Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» повторно звернутися з даною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.

Таким чином, забезпечення позову є не тільки гарантією виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а й засобом запобігання порушення прав.

Виходячи з наведеного вважаю, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову, повертається заявнику.

Враховуючи наведене, на підставі ст. ст. 149, 151, 153, 259, 260, 354 України, суддя, -

постановив :

Заяву позивача Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Кравчук Тетяни Ігорівни про забезпечення позову - повернути заявнику (позивачу).

Роз`яснити заявнику (позивачу) Акціонерному Товариству Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє повторно подати заяву про забезпечення позову, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Копію ухвали суду надіслати для відому Акціонерному Товариству Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК».

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії такої ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.М.Савенко