Рішення № 139256929, 26.08.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12861/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

26 серпня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.

за участі секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст позовних вимог.

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» Пархомчук С.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 278623 від 12.03.2025 у розмірі 7 620 грн. 80 коп., а також витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19 грудня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 278623, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000 грн строком на 90 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,72 % за кожен день користування кредитом. Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач зазначає, що кредитні кошти в сумі 4 000 грн були перераховані відповідачу на зазначений ним картковий рахунок, однак взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів останній належним чином не виконав. 19 грудня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 20 лютого 2026 року її загальний розмір становить 7 620 грн 80 коп., з яких 4 000 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 2 620 грн 80 коп. - прострочена заборгованість за процентами, 1 000 грн послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору. Позивач також вказує, що направляв відповідачу вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка залишилася без виконання. У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань позивач звернувся до суду та просить стягнути зазначену суму заборгованості, судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 500 грн.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 травня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 35-36)

Від представника позивача Пархомчук С.В. надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій він просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15 500 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з позовом подав клопотання про розгляд справи без його участі, щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній». У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.

Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надала.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, докази.

Суд встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

12 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 278623 про надання коштів на умовах фінансового кредиту.

Кредитний договір укладено в електронній формі із використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами кредитного договору відповідачу надано кредит у сумі 4 000,00 грн строком на 90 днів у національній валюті України зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,72 % за кожен день користування кредитом.

Відповідно до умов договору кредит надавався у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на реквізити платіжної банківської картки, зазначеної відповідачем. Згідно з наданою позивачем інформаційною довідкою, 12 березня 2025 року на картковий рахунок відповідача, реквізити якого зазначені у матеріалах справи, перераховано кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн.

Умовами кредитного договору передбачено, що строк користування кредитом та нарахування процентів обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування кредитними коштами. Проценти нараховуються від суми кредиту з дня його надання до дня повного погашення заборгованості включно відповідно до умов договору.

Водночас відповідач належним чином не виконала взяті на себе за кредитним договором зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

19 грудня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» як первісним кредитором та ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до якого первісний кредитор відступив за плату ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» належні йому права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. (а.с. 19-23)

Згідно з реєстром боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу № 19122025/1, до ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 278623.

Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідача щодо виконання грошових зобов`язань, які виникли з указаного кредитного договору.

З наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором убачається, що станом на 20 лютого 2026 року заборгованість відповідача становила 7 620,80 грн, з яких 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2 620,80 грн - прострочена заборгованість за процентами та 1 000,00 грн - плата за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, передбачена пунктом 1.4 кредитного договору. (а.с. 8)

Позивачем також надано докази направлення відповідачу вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. Як зазначає позивач, вимога залишилася без виконання, заборгованість відповідачем не погашена.

Відповідач доказів на спростування факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, переходу права вимоги до позивача, розміру заявленої заборгованості або належного виконання нею договірних зобов`язань суду не надала.

Отже, з наданих суду доказів убачається, що відповідач отримала від первісного кредитора кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн, однак у встановлений договором строк належним чином не виконала обов`язок щодо їх повернення та сплати передбачених договором платежів, у зв`язку з чим станом на 20 лютого 2026 року утворилася заборгованість у заявленому позивачем розмірі 7 620,80 грн.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Проаналізувавши вищевказані положення законодавства суд вважає, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як стверджується з матеріалами справи, відповідачем було укладено кредитний договір № 278623, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на його банківський картковий рахунок.

Вказаний договір було укладено в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані відповідачу.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», вказаний договір прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи вбачається, що відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір № 278623. При цьому, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

З врахуванням викладеного, матеріалами справи стверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому, суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.

Отже, з урахуванням умов кредитного договору заборгованість за кредитним договором становить 7 620,80 грн, з яких 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2 620,80 грн - прострочена заборгованість за процентами та 1 000,00 грн - плата за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, передбачена пунктом 1.4 кредитного договору.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов`язань та спростування суми заборгованості перед позивачем.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 278623 від 12.03.2025 в розмірі 7 620,80 грн, з яких 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2 620,80 грн - прострочена заборгованість за процентами та 1 000,00 грн - плата за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, передбачена пунктом 1.4 кредитного договору є обґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позов підлягає задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у розмірі 15 500 грн є майже у два рази більшою за суму основної заборгованості, заявленої до стягнення, що не відповідає критерію розумності та пропорційності судових витрат до ціни позову. Сам по собі факт погодження позивачем та його представником відповідного розміру гонорару не є безумовною підставою для покладення всієї цієї суми на відповідача, оскільки при розподілі судових витрат суд оцінює їх співмірність з урахуванням установлених законом критеріїв.

Також суд враховує, що включені до розрахунку такі види робіт, як моніторинг та аналіз судової практики, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень, а також підготовка інших процесуальних документів, не свідчать у цій конкретній справі про необхідність значних витрат часу або особливу складність правового аналізу. При цьому доказів того, що розгляд справи вимагав від представника позивача значного обсягу спеціальних знань, проведення складних розрахунків, участі у значній кількості судових засідань чи вчинення інших складних процесуальних дій, матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 15 500 грн не є співмірними зі складністю справи, обсягом та характером виконаних адвокатом робіт, ціною позову та значенням справи для сторін, а тому в цій частині такі витрати є необґрунтованими та явно завищеними.

Враховуючи зазначене, характер спірних правовідносин, невисоку складність справи, обсяг фактично необхідних для її розгляду процесуальних дій, ціну позову та принципи розумності, виваженості й пропорційності судових витрат, суд вважає, що співмірним розміром відшкодування на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу є сума 5 000 грн 00 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 278623 від 12.03.2025 у розмірі 7 620 (сім тисяч шістсот двадцять) гривень 80 копійок, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 2 620 (дві тисячі шістсот двадцять) гривень 80 копійок, послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» судові витрати у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс», місцезнаходження: вул. Львівська, буд. 23, оф. 73, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 43561872, р/р НОМЕР_1 в АТ «КОМІНБАНК» МФО 322540.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене та підписане 26 серпня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА