Рішення № 139256764, 26.08.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1745/26

Провадження № 2/559/1591/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши у м.Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття (припинення) арешту нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Після його смерті залишилася спадщина у виді нерухомого майна. Проте позивач не має можливості оформити свої спадкові права, оскільки в Державному реєстрі речових прав міститься запис про арешт всього належного померлому нерухомого майна. З Інформаційної довідки, наданої ВДВС, вбачається, що на все нерухоме майно позивача накладено обтяження, підстава обтяження: постанова АА №336895 від 02.09.2009 про арешт усього належного ОСОБА_2 , який проживає у Київській області, нерухомого майна. Згідно інформації, наданої ВДВС, відповідно АСВП на виконанні перебували виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів та боргу на користь ОСОБА_3 , які станом на сьогодні закінчені. Зазначена заборона перешкоджає позивачу реалізувати своє право власника щодо користування та розпорядження майном, тому він змушений звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 18.05.2026 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.07.2026 підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду.

Представник позивача адвокат Вишковська В.І. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце та час слухання справи, заяв або клопотань до суду не надсилав.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 26.08.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, розташоване у Дубенському районі Рівненської області, позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини (а.с.16-17).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23.04.2026 встановлено, що на все нерухоме майно померлого накладено обтяження, підстава обтяження: постанова АА №336895 від 02.09.2009 (а.с.17).

Згідно інформації, наданої відповідачем від 06.05.2026, згідно відомостей АСВП на виконанні перебували виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів та боргу на користь ОСОБА_3 , які станом на сьогодні закінчені (а.с.21-22).

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України - власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п. 2 та п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) прийшла до висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої, частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 203/3435/21 (провадження № 61-5467св22) зазначено, що «наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном».

Суд приходить до висновку, що наявність обтяження на майно порушує права позивача, зокрема, на оформлення спадкових прав, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному об`ємі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд. Причому з огляду на час, який минув з моменту виникнення зобов`язання, відсутність будь-яких доказів щодо розміру такого зобов`язання, існування обтяження на майно померлого спадкодавця не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність і розумність.

Суд бере до уваги, що скасування заборони на майно не порушує прав інших осіб, не суперечить вимогам діючого законодавства, беручи до уваги відсутність заперечень з боку відповідача, а також те, що іншого способу зняти заборону у позивача, крім судового немає, суд приходить висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 133, 137, 141, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти (припинити) обтяження у формі арешту нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений постановою АА №336895 від 02.09.2009, ВДВС, реєстраційний номер обтяження №9437962 від 21.01.2010, об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер №9437962 від 21.01.2010 Київською обласною філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 26.08.2026.

Суддя О.М.Томілін