Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 539/2266/26
Провадження № 2/539/1852/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Пилипчука М. М.,
за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,
розглянувши в приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 13 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 7419220, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 12 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредитний договір укладено в електронній формі, а кредитні кошти надано позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої ним для цієї мети в особистому кабінеті.
Позивач зазначав, що відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на веб-сайті, вказав банківську карту, на яку в разі позитивного рішення будуть зараховані кошти, ознайомився з умовами кредитування, викладеними у проекті договору (оферті), та підтвердив його підписання (акцепт) шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим у вигляді SMS-повідомлення на номер його мобільного телефону. На підтвердження ідентифікації відповідача позивач посилався на довідку про ідентифікацію, за якою акцепт договору вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором J62151, направленим 13 листопада 2019 року на номер телефону відповідача.
Кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит у сумі, визначеній кредитним договором, що, за твердженням позивача, підтверджується платіжним дорученням. Натомість відповідач, відповідно до графіку сплати кредитних коштів, не сплатив кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк, встановлений договором.
05 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 48-МЛ, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 листопада 2019 року № 7419220.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 05 березня 2020 року № 48-МЛ та випискою з особового рахунка заборгованість відповідача становить 38 372,65 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 9 129,40 грн; прострочена заборгованість за відсотками - 25 251,74 грн; заборгованість за штрафами/пенею - 3 991,51 грн. Відповідачу 01 квітня 2026 року направлено претензію про погашення кредитної заборгованості, проте вимоги позивача виконано не було.
На підставі викладеного ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2019 року № 7419220 у розмірі 38 372,65 грн, а також судові витрати, а саме: судовий збір - 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 8 000 грн.
Представник відповідача - адвокат Мартинюк О. С. подав до суду письмові пояснення у справі, у яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Пояснення мотивовані тим, що за умовами кредитного договору відповідач отримав кредит у сумі 12 000 грн строком на 15 днів з терміном повернення 28 листопада 2019 року; сукупна вартість кредиту складала 6 840 грн і включала комісію за надання кредиту у розмірі 1 440 грн (12 % від суми кредиту одноразово) та проценти за користування кредитом у розмірі 5 400 грн (3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом). Представник відповідача звертав увагу, що за результатами розгляду анкети-заяви № 7419220 первісним кредитором погоджено умови кредитування саме на строк 15 днів (із датою погашення кредиту 28 листопада 2019 року), а не на невизначений строк, тому нарахування процентів має здійснюватися виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, а не за завуальованими, двозначними умовами, які дають кредитодавцю можливість нараховувати непропорційно великі суми коштів за користування кредитом.
Проаналізувавши відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, представник відповідача зазначав, що на виконання умов договору відповідачем здійснено такі платежі: 15 листопада 2019 року - 2 340 грн на погашення тіла кредиту, 720 грн на сплату процентів та 1 440 грн на сплату комісії за надання кредиту; 18 листопада 2019 року - 530,60 грн на погашення тіла кредиту та 869,40 грн на сплату процентів; 16 грудня 2019 року - 2 008,49 грн та 766,86 грн на сплату процентів. З урахуванням наведеного, за розрахунком представника відповідача, належною сумою до стягнення могла б бути заборгованість у загальному розмірі 10 164,65 грн, з яких: залишок тіла кредиту - 9 129,40 грн (12 000 грн - 2 340 грн - 530,60 грн); комісія за надання кредиту - 0,00 грн (1 440 грн - 1 440 грн); залишок процентів за користування кредитом у межах строку кредитування - 1 035,25 грн (5 400 грн - 720 грн - 869,40 грн - 2 008,49 грн - 766,86 грн).
Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а також на висновки щодо застосування принципу contra proferentem, за яким умови договору тлумачаться проти тієї сторони, яка їх сформулювала.
Щодо заявленої до стягнення пені (штрафу) у розмірі 3 991,51 грн представник відповідача зазначав, що матеріали справи не містять детального обґрунтування обчислення розміру нарахованого штрафу/пені, тому вважав таку вимогу необґрунтованою. Крім того, представник відповідача посилався на те, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження перерахування первісним кредитором на рахунок відповідача грошових коштів за кредитним договором (виписки з банківського рахунку, яка б відповідала вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), а платіжне доручення № 3332393, витяг з реєстру боржників та відомість про щоденні нарахування і погашення не можуть вважатися належними доказами зарахування коштів. Заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн представник відповідача вважав неспівмірним зі складністю справи, яка є малозначною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Просив розгляд справи проводити без участі відповідача та його представника.
Рух справи
13 травня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 травня 2026 року справу № 539/2266/26 передано судді Пилипчуку М. М.
Суд на виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 15 травня 2026 року звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
03 липня 2026 року до суду надійшла відповідь Відділу з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними реєстру територіальної громади зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 03 серпня 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив; витребувано в Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») інформацію щодо належності відповідачу відповідного карткового рахунку та зарахування на нього у розмірі 12 000 за період з 13 листопада 2019 року до 20 листопада 2019 року.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у судові засідання не з`явилося, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялося належним чином. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, вказував, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
У зв`язку з неявкою у судове засідання відповідача розгляд справи 03 серпня 2026 року відкладено на 26 серпня 2026 року.
24 серпня 2026 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача - адвоката Мартинюка О. С.
25 серпня 2026 року на виконання ухвали суду до суду надійшла інформаційна довідка АТ КБ «ПриватБанк» щодо руху коштів за рахунком відповідача.
У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом
Суд встановив, що 13 листопада 2019 року відповідач виявив намір отримати у ТОВ «Мілоан» кредитні кошти та здійснив на веб-сайті товариства заповнення анкети-заяви на кредит № 7419220, у якій вказав свої дані, бажаний розмір кредиту та строк погашення. У вказаній анкеті-заяві зазначено прізвище, ім`я та по батькові позичальника, його ідентифікаційний номер (РНОКПП) НОМЕР_1 , серію та номер паспорта, дату народження, стать, вік, номер мобільного телефону, адресу реєстрації та проживання, розмір щомісячного доходу.
За результатами розгляду анкети-заяви № 7419220 первісним кредитором (ТОВ «Мілоан») прийнято рішення про погодження умов кредитування, а саме: замовлена сума - 14 999 грн, замовлений строк - 30 днів; погоджена сума - 12 000 грн, погоджений строк - 15 днів; комісія за надання - 12 % одноразово; ставка процентів - 3 % за кожен день користування.
ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 13 листопада 2019 року уклали договір про споживчий кредит № 7419220, який підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором J62151, направленим 13 листопада 2019 року на номер телефону відповідача, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Мілоан».
Відповідно до умов договору про споживчий кредит сума кредиту становить 12 000 грн (пункт 1.2 договору); кредит надається строком на 15 днів з 13 листопада 2019 року (пункт 1.3 договору); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 28 листопада 2019 року (пункт 1.4 договору).
Згідно з пунктом 1.5 договору про споживчий кредит сукупна вартість кредиту складає 6 840 грн у грошовому виразі та включає в себе складові, визначені у пунктах 1.5.1-1.5.2 договору. Так, пунктом 1.5.1 договору визначено комісію за надання кредиту у розмірі 1 440 грн, яка нараховується за ставкою 12 відсотків від суми кредиту одноразово. Пунктом 1.5.2 договору визначено проценти за користування кредитом у розмірі 5 400 грн, які нараховуються за ставкою 3 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована.
Відповідно до пункту 1.6 договору про споживчий кредит стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; особливості нарахування процентів визначені пунктом 2.2.3 цього договору.
Згідно з пунктом 2.2.3 договору про споживчий кредит проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6 договору, яка є незмінною протягом усього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним пунктом 1.4, якщо позичальник всупереч умовам договору продовжує користуватись кредитом. При цьому у випадку невиконання позичальником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів проценти за користування кредитом з дня, наступного за днем, визначеним пунктом 1.4 договору, продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинене товариством в односторонньому порядку.
Пунктом 2.1 договору про споживчий кредит визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті товариства.
Згідно з пунктом 3.3.2 договору про споживчий кредит позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором, у порядку, строки та терміни, передбачені пунктами 1.1 - 1.6 та пунктом 2.4 цього договору.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору про споживчий кредит цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному на веб-сайті товариства; розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою), а відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника.
Згідно з пунктом 7.1 договору про споживчий кредит цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, - з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
Додатком № 1 до кредитного договору від 13 листопада 2019 року № 7419220 є графік розрахунків, згідно з яким визначено до сплати в дату платежу 28 листопада 2019 року: сума кредиту - 12 000 грн, комісія за надання кредиту - 1 440 грн, проценти - 5 400 грн, а всього - 18 840 грн.
Згідно з платіжним дорученням від 13 листопада 2019 року № 3332393 платником зазначено ТОВ «Мілоан», отримувачем - ОСОБА_1 , сума платежу - 12 000 грн, призначення платежу - кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно з договором № 7419220, кошти перераховано на картку № НОМЕР_2 . Факт зарахування коштів у сумі 12 000 грн на картковий рахунок відповідача 13 листопада 2019 року також підтверджується інформаційною довідкою АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали суду, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ), а за період з 13 листопада 2019 року до 20 листопада 2019 року по вказаному рахунку відбулося зарахування коштів на суму 12 000 грн.
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 7419220, наданої ТОВ «Мілоан», на виконання умов кредитного договору відповідачем здійснено такі платежі: 15 листопада 2019 року - 2 340 грн на погашення тіла кредиту, 720 грн на сплату процентів по кредиту та 1 440 грн на сплату комісії за надання кредиту; 18 листопада 2019 року - 530,60 грн на погашення тіла кредиту та 869,40 грн на сплату процентів по кредиту; 16 грудня 2019 року - 639,06 грн на сплату комісії за управління та обслуговування кредиту, 2 008,49 грн та 766,86 грн на сплату процентів. Розрахунок за вказаною відомістю здійснено за період з 13 листопада 2019 року до 21 лютого 2020 року.
05 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 48-МЛ, відповідно до умов якого кредитор передав (відступив) новому кредиторові за плату права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, за укладеними кредитними договорами, а новий кредитор набув прав грошових вимог кредитора за цими договорами. ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 05 березня 2020 року підписали акт приймання-передачі реєстру боржників до вказаного договору.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 05 березня 2020 року № 48-МЛ до реєстру включено відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із зазначенням номера та дати кредитного договору - № 7419220 від 13 листопада 2019 року, дати закінчення договору - 28 листопада 2019 року, суми виданого кредиту - 12 000 грн та загальної суми заборгованості 38 372,65 грн, з яких: залишок за тілом кредиту - 9 129,40 грн, залишок за відсотками - 25 251,74 грн, залишок за комісією - 0 грн, заборгованість за штрафами/пенею - 3 991,51 грн.
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором від 13 листопада 2019 року № 7419220 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» станом на 14 квітня 2026 року складає 38 372,65 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 9 129,40 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 25 251,74 грн, прострочена заборгованість за комісіями - 0 грн, заборгованість по штрафам/пені - 3 991,51 грн.
На адресу відповідача 01 квітня 2026 року направлено претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19535726/1938, яка залишена без задоволення.
Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 липня 2026 року № 5/540 солдат ОСОБА_1 , 1998 року народження, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04 грудня 2024 року № 339 призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України № 65/2022 та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_5 .
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Зібраними у справі доказами, зокрема анкетою-заявою на кредит, довідкою про ідентифікацію та договором про споживчий кредит, підтверджено, що договір про споживчий кредит, за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі дії, вчинені від імені відповідача, вчинені не ним, матеріали справи не містять. Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір укладено з дотриманням вимог закону.
Доводи представника відповідача про недоведеність факту перерахування первісним кредитором кредитних коштів на рахунок відповідача суд відхиляє. Факт зарахування коштів у сумі 12 000 грн на картковий рахунок відповідача підтверджується не лише платіжним дорученням від 13 листопада 2019 року № 3332393, а й витребуваною судом інформаційною довідкою АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 , а за період з 13 листопада 2019 року до 20 листопада 2019 року по вказаному рахунку відбулося зарахування коштів на суму 12 000 грн, що відповідає розміру наданого кредиту. Зазначені відомості надані безпосередньо банком-емітентом картки на підставі ухвали суду, а тому у сукупності з іншими матеріалами справи є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом факту видачі кредиту. Крім того, сам відповідач у поданих поясненнях не заперечував факту отримання кредитних коштів, а навпаки, посилаючись на відомість про щоденні нарахування та погашення, наводив здійснені ним на погашення кредиту платежі та визначав власний розрахунок заборгованості, виходячи із суми отриманого кредиту 12 000 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач у встановленому законом порядку на підставі договору відступлення прав вимоги від 05 березня 2020 року № 48-МЛ набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 13 листопада 2019 року № 7419220.
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).
Зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач уклав договір про споживчий кредит, фактично отримані кредитні грошові кошти у добровільному порядку в повному обсязі не повернув, тому ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості за договором.
Відповідно до наданих позивачем витягу з реєстру боржників та виписки з особового рахунка заборгованість відповідача за кредитним договором від 13 листопада 2019 року № 7419220 становить 38 372,65 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 9 129,40 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 25 251,74 грн, заборгованість за комісією - 0 грн, заборгованість за штрафами/пенею - 3 991,51 грн.
Разом з тим суд не може погодитися з визначеним позивачем розміром заборгованості за процентами за користування кредитом з огляду на таке.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за користування кредитом (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що за умовами кредитного договору від 13 листопада 2019 року № 7419220 кредит надано відповідачу строком на 15 днів з 13 листопада 2019 року з терміном (датою) повернення 28 листопада 2019 року (пункти 1.3, 1.4 договору). Проценти за користування кредитом визначені пунктом 1.5.2 договору у розмірі 5 400 грн, які нараховуються за ставкою 3 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Таким чином, погоджений сторонами строк кредитування, у межах якого кредитодавець мав право на нарахування передбачених пунктом 1.5.2 договору процентів за користування кредитом, сплив 28 листопада 2019 року.
Умови пунктів 1.6, 2.2.3 договору про споживчий кредит, якими передбачено продовження нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою у розмірі 3 відсотки за кожен день і після спливу визначеного пунктом 1.4 договору строку повернення кредиту, суперечать релевантній практиці суду касаційної інстанції, оскільки після спливу погодженого сторонами строку кредитування (28 листопада 2019 року) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, а майновий інтерес кредитодавця у цих правовідносинах забезпечується положеннями статті 625 ЦК України. Отже, нарахування процентів за користування кредитом за період після 28 листопада 2019 року здійснено безпідставно, а тому заявлений позивачем до стягнення розмір процентів за користування кредитом 25 251,74 грн, що включає проценти, нараховані поза межами строку кредитування, є необґрунтованим.
Суд враховує умови пункту 2.3 договору про споживчий кредит, якими визначено порядок пролонгації (продовження строку користування/повернення) кредиту. Так, згідно з підпунктом 2.3.1 договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту, а у разі, якщо на дату пролонгації кредиту існує нарахована пеня, - також сплатити пеню у повному розмірі. Можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці до цього пункту (за строк продовження 3, 7 та 15 днів розмір комісії становить відповідно 4 %, 7 % та 12 % від поточного залишку кредиту). Відповідно до підпункту 2.3.2 договору волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно з пунктом 6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений пунктом 2.5 договору.
Отже, за умовами договору продовження строку кредитування відбувається лише за наявності відповідної пропозиції позикодавця та за умови вчинення позичальником визначених договором і Правилами дій, зокрема сплати комісії за продовження кредиту у встановленому розмірі. Проте матеріали справи не містять доказів надання позикодавцем позичальнику пропозиції про пролонгацію кредиту та вчинення позичальником дій щодо продовження строку користування/повернення кредиту у порядку, визначеному підпунктами 2.3.1, 2.3.2 договору, зокрема сплати ним комісії за продовження кредиту. За таких обставин суд доходить висновку, що строк користування кредитом за договором від 13 листопада 2019 року № 7419220 у встановленому договором порядку не продовжувався, а тому й відсутні визначені пунктом 2.2.1 договору підстави для нарахування позичальнику комісії за управління та обслуговування кредиту, сплата якої обумовлена саме фактом пролонгації.
Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення відповідачем на погашення процентів за користування кредитом сплачено кошти у розмірі 720 грн - 15 листопада 2019 року, 869,40 грн - 18 листопада 2019 року, а також 2 008,49 грн та 766,86 грн - 16 грудня 2019 року. Окремо у відомості відображено сплату відповідачем 16 грудня 2019 року 639,06 грн з призначенням «сплата комісії за управління та обслуговування кредиту».
Сплата комісії за управління та обслуговування кредиту умовами кредитного договору від 13 листопада 2019 року № 7419220, за вказаних вище обставин, не передбачена. Так, пунктом 1.5 договору визначено вичерпний перелік складових сукупної вартості кредиту, а саме: комісію за надання кредиту (пункт 1.5.1) та проценти за користування кредитом (пункт 1.5.2). Жодної комісії за управління та обслуговування кредиту як складової сукупної вартості кредиту та обов`язкового платежу за цим договором ні пункт 1.5, ні графік розрахунків (додаток № 1), ні анкета-заява на кредит № 7419220 не містять. Згадка про комісію за управління та обслуговування кредиту наведена лише у пункті 2.2.1 договору як платіж, що додатково підлягає сплаті виключно у випадку продовження позичальником строку кредитування у порядку, визначеному пунктом 2.3 договору. Проте належних та допустимих доказів продовження (пролонгації) відповідачем строку кредитування у встановленому договором порядку матеріали справи не містять, а строк повернення кредиту був чітко визначений сторонами - 28 листопада 2019 року. За таких обставин правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача комісії за управління та обслуговування кредиту відсутні.
Відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Отже, здійснений відповідачем 16 грудня 2019 року платіж у розмірі 639,06 грн не міг бути правомірно спрямований кредитодавцем на погашення комісії за обслуговування кредиту. З урахуванням наведеної черговості погашення вимог кредитора зазначену суму належить зарахувати в рахунок сплати процентів за користування кредитом, які підлягають погашенню раніше за основну суму боргу.
Таким чином, на погашення процентів за користування кредитом відповідачем сплачено кошти у загальному розмірі 5 003,81 грн (720 грн + 869,40 грн + 2 008,49 грн + 766,86 грн + 639,06 грн). За таких обставин розмір непогашених процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування становить 396,19 грн (5 400 грн - 5 003,81 грн), і саме ця сума процентів підлягає стягненню з відповідача.
Заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9 129,40 грн (12 000 грн - 2 340 грн - 530,60 грн) підтверджується матеріалами справи, відповідає умовам договору та розрахунку сторін, тому підлягає стягненню. Заборгованість за комісією за надання кредиту становить 0 грн, оскільки нарахована комісія у розмірі 1 440 грн погашена відповідачем у повному обсязі, у зв`язку з чим у цій частині вимоги позивачем не заявлялися.
Щодо заявленої позивачем до стягнення заборгованості за штрафами/пенею у розмірі 3 991,51 грн суд зазначає таке.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, шоста статті 81 ЦПК України).
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за штрафами/пенею у розмірі 3 991,51 грн, пославшись при цьому лише на витяг з реєстру боржників та виписку з особового рахунка, у яких зазначено підсумкову суму такої заборгованості. Разом з тим позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а якщо позивачем заявлено вимогу про стягнення грошових коштів - розрахунок такої вимоги. Наведене узгоджується і з вимогою частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України щодо обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Всупереч наведеним вимогам процесуального закону позивач розрахунку заявленої до стягнення пені (штрафу) до суду не надав. Зокрема, матеріали справи не містять відомостей про те, яка саме сума становить базу нарахування пені (штрафу), за який період прострочення її нараховано, за якою ставкою та в якому порядку здійснювалося обчислення, а також яким чином отримано підсумкову суму 3 991,51 грн. Сам лише зазначений у витягу з реєстру боржників та у виписці з особового рахунка кінцевий результат нарахування, за відсутності детального розрахунку з наведенням усіх його складових, не дає можливості встановити, за що і яким чином нараховано заявлену суму. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність та обґрунтованість визначеного позивачем розміру пені (штрафу), отже, і пересвідчитися у наявності підстав для її стягнення саме у заявленому розмірі.
Виходячи із засад диспозитивності цивільного судочинства, закріплених у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Обов`язок доведення розміру заявленої до стягнення пені (штрафу) покладено законом на позивача, і суд не наділений повноваженнями самостійно, замість позивача, здійснювати розрахунок належної до стягнення пені (штрафу) та в такий спосіб обґрунтовувати за нього заявлену вимогу, яку позивач у встановленому порядку не довів. Здійснення судом такого розрахунку означало б фактичне перебрання судом на себе функції сторони спору та порушення принципів рівності і змагальності сторін. Крім того, не зрозуміло, за який період така пеня (штраф) нараховані. За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за штрафами/пенею у розмірі 3 991,51 грн є недоведеною та задоволенню не підлягає.
Встановлені судом обставини є підставою для зменшення заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за кредитним договором.
Отже, заборгованість за договором про споживчий кредит від 13 листопада 2019 року № 7419220, що підлягає стягненню з відповідача, становить 9 525,59 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 129,40 грн, проценти за користування кредитом у межах строку кредитування - 396,19 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом та штрафів/пені необхідно відмовити.
Висновки за результатами розгляду позовних вимог
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню частково.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні.
Щодо розподілу судових витрат
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково (24,82 %), то суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 660,91 грн (2 662,40 грн ? 24,82 %).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Суд враховує, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи. До ухвалення судового рішення на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, акт наданих послуг № Д/22841 від 14 квітня 2026 року та детальний опис наданих послуг.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 717/1699/22). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, надав оцінку наданим на підтвердження понесених таких витрат доказам у їх сукупності, врахував характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та значимості дій адвоката у справі, категорії справи, яка є малозначною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а також пропорційності задоволення позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру до 1 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит від 13 листопада 2019 року № 7419220 у розмірі 9 525 (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 59 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 660 (шістсот шістдесят) гривень 91 копійку.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28; ЄДРПОУ - 35234236).
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Суддя М. М. Пилипчук
Судове рішення № 139256380, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області було прийнято 25.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 539/2266/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: