Рішення № 139255972, 26.08.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/906/26

Провадження № 2/378/702/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Марущак Н. М.,

за участю секретаря Гончарук Ю. С.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ставище Київської області цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 з посиланням на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 18.12.2025 укладено Кредитний договір (оферти) № 18.12.2025-100000840, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 22000,00 грн. строком на 182 дні. Відповідачка свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 77440,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту - 22000,00 грн., по відсоткам - 40040 грн., по комісії - 4400 грн., відсотки по ст. 625 ЦК України - 11000 грн.

ТОВ «Споживчий центр» просить суд стягнути з відповідача на користь товариства вказану суму заборгованості за кредитним договором та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2662 грн. 40 коп.

Ухвалою Ставищенського районного суду від 20.07.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а. с. 45).

В судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з`явився, про час та місце розгляду справи товариство повідомлене належним чином (а. с. 51 - 53), у прохальній частині позову представник позивача просив розгляд справи проводити у відсутність представника товариства (а. с. 10 зв.), представник товариства подав до суду відповідь на відзив (а. с. 61 - 64), в якій посилається на те, що загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування позивачем не здійснювалось. Відповідач заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору. За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково в частині стягнення заборгованості по тілу з підстав, викладених у відзиві (а. с. 56, 69), в якому зазначила, що позивач штучно затягував час та нарахував відсотки. Останнє повідомлення від Позивача було отримано ще в лютому 2026 року. Після цього Позивач понад 6 місяців не виходив на зв`язок, не пред`являв вимог, а лише штучно продовжував нараховувати надмірні відсотки, що призвело до неспівмірності нарахувань та порушення принципу добросовісності. При отриманому кредиті в розмірі 22 000,00 грн., Позивач вимагає стягнути 40 040,00 грн відсотків, 4 400,00 грн. комісії та 11 000,00 грн компенсації за ст. 625 ЦК України (загалом 55 440,00 грн. додаткових нарахувань), що майже у 2,5 рази перевищує сам кредит та суперечить моральним засадам суспільства та принципу розумності (ст. 509, 627 ЦК України). Вона має скрутне матеріальне становище та незадовільний стан здоров`я, перенесла складну операцію та перебувала на тривалому лікуванні, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я втратила можливість виконувати попередню роботу та звільнилась, перебуває у складних життєвих обставинах. Вона не ухиляється від своїх зобов`язань. За цей час були повністю виплачені інші кредити та здійснюються регулярні виплати за кредитом родини. Вона має повний намір та готовність виплатити тіло кредиту у розмірі 22 000,00 грн, однак сплатити решту нарахованих сум не має жодної фінансової можливості. Вона просить розстрочити сплату суми по тілу кредиту кількома посильними щомісячними платежами для повного закриття зобов`язання.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

18.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 18.12.2025-100000840 шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти) (а. с. 20 23).

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) (а. с. 20 23); заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором (а. с. 23 25); сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду) Е575, отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Для підписання і укладення кредитного договору був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача НОМЕР_1 (а. с. 23).

Відповідно до пункту 3.1 вищевказаної оферти кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Пунктом 3.3.2 - 3.3.6 оферти визначено, що сума кредиту, строк користування кредитом, термін його повернення та проценти за користування кредитом (процентами), встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти. Реквізити позичальника встановлюються у заявці.

Зазначений договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором Е575.

Згідно умов, викладених у заявці кредитного договору від 18.12.2025 (а. с. 23 - 24), підписаній відповідачем одноразовим ідентифікатором Е575:

сума кредиту - 22000 грн. 00 коп. (п. 2),

строк, на який надається кредит - 182 днів з дня його надання (п. 3);

процентна ставка стандартна 1 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (п. 6);

комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 20% від суми Кредиту та дорівнює 4400 грн. 00 коп. (п. 7).

розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України становить 170000 % річних (п. 15).

Підписавши вказану Заявку одноразовим ідентифікатором Е575, позичальник підтвердила, що їй надані та вона отримала інформацію, зазначену в частинах 1,5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi,com.ua/ua/rozkritta-informacii) (п. 19).

У вищевказаній заявці кредитного договору № 18.12.2025-100000840 від 18.12.2025 (а. с. 23 - 24) зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним договором - № 5167-59хх-хххх-1864.

До позовної заяви позивачем також додано копію паспорта споживчого кредиту (а. с. 18 - 19), який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором А575.

Відповідачка в судовому засіданні визнала факт укладення вищевказаного кредитного договору та належність їй зазначеної в договорі платіжної картки.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підставі договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, укладеного ним з ТОВ «Універсальні платіжні рішення», 18.04.2026 перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 22000 грн. на картку № НОМЕР_2 (вказаний відповідачем в заявці кредитного договору), призначення платежу видача за договором № 18.12.2025-100000840, що підтверджується копіями договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 (а. с. 12 - 16) та повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.04.2026 (а. с. 17).

Відповідачка в судовому засіданні підтвердила факт перерахування на її платіжну картку кредитних коштів в сумі 22000,00 грн.

Відповідно до детального розрахунку за кредитним договором № 18.12.2025-100000840 від 18.12.2025 за період з 18 грудня 2025 року по 18 червня 2026 року (в межах строку дії кредитного договору) заборгованість ОСОБА_1 становить 77440,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту 22000,00 грн., по процентам 40040,00 грн., по комісії - 4400 грн. (за надання кредиту), суми відсотків нарахованих по ст. 626 ЦК України 11000,00 грн. (а. с. 28 - 30).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Доводи, наведені у відзиві, про те, що відповідач надмірно нараховував проценти та комісію пов`язану з наданням кредиту, не заслуговують на увагу та спростовуються встановленими по справі фактичними обставинами.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5167-59хх-хххх-1864.

Таким чином, підписавши кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е575, відповідачка ОСОБА_1 добровільно погодилась у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання, сплату відсотків за користування кредитом та комісію за надання кредиту.

Аналогічний висновок викладено й у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі № 284/157/20-ц та від 12 січня 2021 року по справі №524/5556/19.

Позичальником також було підписано паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовною загальною вартістю кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як зазначено вище, згідно умов підписаного вищевказаного кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі - 22 000 грн., строком на 182 днів з дати його надання. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що у договорі сторони, діючи відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом.

Сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами.

Згідно вищевказаного детального розрахунку розмір процентів становить 40040,00 грн., які нараховані за період з 18 грудня 2025 року по 18 червня 2026 року (в межах строку дії кредитного договору), тобто, відповідають погодженим сторонами умовам договору, а тому підлягають стягненню із відповідача.

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором в сумі 66440 грн., з яких заборгованість по тілу 22000,00 грн., по процентам 40040,00 грн., по комісії - 4400 грн. (за надання кредиту).

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків в сумі 11000,00 грн. на підставі ст. 625 ЦК України, суд погоджується з доводами відповідачки з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 15 укладеного між сторонами кредитного договору передбачено, що у разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000 % процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої Комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого Кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотки від неповернутої Позичальником суми Кредиту.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було в подальшому неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та який діє на теперішній час.

Відповідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за порушення виконання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 11000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Схожі за змістом обставини встановлені Київським апеляційним судом в постанові від 22 квітня 2026 року у справі № 357/14256/25.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 66440 грн., з яких заборгованість по тілу 22000,00 грн., по процентам 40040,00 грн., по комісії (за надання кредиту)- 4400 грн. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів за порушення виконання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 11000,00 грн. слід відмовити.

У відзиві на позов відповідачем викладено клопотання щодо розстрочення сплати боргу у разі задоволення позову, врахувавши її складне матеріальне становище з посиланням на те, що на даний момент вона не має стабільного доходу (а. с. 56 зв.).

При вирішенні вказаного клопотання відповідачки суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України).

Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Тлумачення положень ст. 435 ЦПК України дійсно свідчить про те, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Окрім того, під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Так, згідно з положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Позивачем на обгрунтування клопотання про розстрочення боргу за кредитним договором надано лише виписку медичного закладу від 02.06.2026 про перенесену операцію (а. с. 59), відповідно до якої їй рекомендовано обмежити фізичні навантаження протягом одного місяця.

Доказами, на підставі яких суд може вирішити питання щодо відстрочення виконання судового рішення, можуть бути довідка про доходи за попередній календарний рік разом із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, довідка про склад сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, а також інші документи, що підтверджують майновий стан сторони.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що на підтвердження складного матеріального становища відповідачем належних доказів не надано, та враховуючи, що матеріальний стан відповідача не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду, - суд вважає, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що з урахуванням розміру задоволених вимог (85,79%), на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2284,07 грн. (2662,40 х 85,79%).

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 207, 625, 626, 628, 638, 639, 1049 ч. 1, 1054 ч. 1 ч. 2, 1055, 1056-1, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 18.12.2025 року № 18.12.2025-100000840 в сумі 66440 (шістдесят шість тисяч чотириста сорок) гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 2284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) гривні 07 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В задоволенні розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032,м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ).

Повне рішення складено 26 серпня 2026 року.

Суддя Н. М. Марущак