Постанова № 139255818, 26.08.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/842/26

Провадження № 3/364/262/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 суддя Володарського районного суду Київської області Макаренко Л. А., розглянувши об`єднані адміністративні матеріали, що надійшли 04.08.2026 від Батальйону № 2 Полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі Батальйону № 2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП) з протоколами про адміністративні правопорушення від 28.07.2026 серії ВБА № 152305 та № 152306 щодо притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених відповідно частиною першою і другою частиною статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з відомостями протоколу про адміністративне правопорушення від 28.07.2026 серії ВБА № 152305 ОСОБА_1 28.07.2026 близько 20:40 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого співмешканця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: виражалася на його адресу нецензурною лайкою, чим завдала шкоди його психічному здоров`ю.

Наведені дії були вчинені ОСОБА_1 в присутності малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою суду від 07.08.2026, враховуючи, що зазначені вище протоколи про адміністративні правопорушення складені відносно однієї і тієї ж особи, стосовно вчинення нею двох адміністративних правопорушень, розгляд яких здійснюється одним і тим же судом, відтак на підставі частини другої статті 36 КУпАП у разі визнання ОСОБА_1 винуватою має бути накладено одне адміністративне стягнення, тому ці судові справи було об`єднано в одне провадження, розгляд справи призначено на 07.08.2026 та відкладено у зв`язку із неявкою учасників справи та відсутністю належного повідомлення на 10.08.2026, надалі на 17.08.2026 та на 26.08.2026.

У судове засідання 26.08.2026 ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчергове не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені, що підтверджено матеріалами справи. Водночас, судові повістки ОСОБА_1 повернулись без вручення з відміткою «адресат відсутній».

Прокурор, залучений до справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 08.03.2018 у справі «Михайлов проти України», від 06.10.2022 у справі «Бантиш проти України», від 06.10.2022 у справі «Пушкарьов проти України», щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони обвинувачення у справі про адміністративне правопорушення, та враховуючи повноваження прокурора, визначені статтею 250 КУпАП, не з`явився.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за наявними матеріалами справи без участі ОСОБА_1 особи, щодо якої складено зазначені три протоколи про адміністративне правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.12.2024 у справі № 990SCGC/20/24, провадження № 11-222сап24, суддя має забезпечити необхідний баланс між дотриманням прав сторони і розглядом справи протягом встановленого законом строку або хоча б у розумні строки. При цьому розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.

Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначені статтею 268 КУпАП, за частиною першою якої така особа має право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката тощо. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, статтею 173-2 КУпАП, не є обов`язковою (частина друга статті 268 КУпАП).

Суд виходить з того, що добросовісна участь особи у процесі вирішення справи щодо неї полягає в активній її участі в розгляді справи, недопущенні зловживань наданими правами, а безпідставне затягування справи нівелює завдання КУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1).

При цьому, інститут строків у судових провадженнях сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників судового процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відповідно до норм статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» судом застосовуються рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Так, згідно з практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням… Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (зокрема, рішення від 28.05.1985 у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства», рішення від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03), а так само в інших справах ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, особа повинна добросовісно ставитися до користування своїми процесуальними правами, виконання своїх обов`язків, має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби національного законодавства для прискорення процедури слухання, не затягувати розгляд справи.

Подібні висновки і підходи застосовує також Верховний Суд у своїй практиці (зокрема, ухвали Касаційного кримінального суду від 16.12.2024 у справі № 341/546/19, Касаційного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 440/17704/23, Касаційного цивільного суду від 10.03.2025 у справі № 760/27605/20).

Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що ОСОБА_1 обізнана про складання щодо неї протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою і частиною другою статті 173-2 КУпАП, повідомлена під час складення цих протоколів про розгляд справи Володарським районним судом Київської області, не повідомляла суд про причини неможливості бути присутньою під час розгляду справи судом, заяв/клопотань про відкладення розгляду справи не подавала, розглядом справи не цікавилась, та враховуючи, що згідно з положеннями статті 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП, не є обов`язковою, за таких обставин суд з метою забезпечення розгляду справи у розумні строки, вбачає можливим розглянути справу в межах складених відносно названої особи протоколів про адміністративне правопорушення та на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши відомості, викладені в протоколах про адміністративні правопорушення і доданих до них матеріалів, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП), вирішуючи справу, суд виходить з такого.

За загальним визначенням пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон) домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 названого Закону:

психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З огляду на це лише факт конфліктної ситуації між подружжям не може свідчити про насильство, зокрема психологічне, в сім`ї у розумінні наведених приписів статті 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відтак, домашнє насильство слід відрізняти від конфліктних стосунків. Так, людина, яка чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права й свободи. Тоді як ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, це конфлікт.

Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання, образи під час сімейної сварки, не формують домашнє насильство, оскільки утворюють склад відповідного адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо ці дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

За визначенням статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, насамперед, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 204/2352/16-а).

При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина друга статті 251 КУпАП).

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Суд, що розглядає справу, не має повноважень уточнювати чи редагувати фабулу правопорушення, викладену уповноваженими особами у протоколі (зокрема, постанова Київського апеляційного суду від 12.04.2021 у справі № 752/23552/20).

Також судами вищих інстанцій неодноразово зверталася увага на те, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, тому як і у кримінальному провадженні суд у справах про адміністративні правопорушення повинен бути неупередженим і безстороннім, а відтак не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу, самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, а судовий розгляд повинен провадитися виключно в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Недотримання таких засад означатиме неминуче перебирання судом на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що в свою чергу є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України», заява № 16347/02, від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії», заява № 36673/04, від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії», заява № 926/08, стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», постанови Київського апеляційного суду від 24.12.2019 у справі № 761/26744/19, від 23.09.2019 у справі № 753/9705/19 та інші, які є остаточними в подібній категорії справ).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Отже, провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом виключно в межах пред`явленого обвинувачення, що викладено у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення, згідно з доданими до протоколу доказами (матеріалами), суд не вправі самостійно змінювати формулювання правопорушення та не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення визначені статтею 256 КУпАП, зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються прізвища, адреси свідків, якщо вони є. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються матеріали про правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення (пункт 15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1496/27941.

Крім того, з матеріалів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, а також з матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 364/843/26, що одночасно розглядається Володарським районним судом Київської області згідно з одночасно поданим до суду протоколом про адміністративне правопорушення, складеним відносно ОСОБА_2 також за ознаками частини першої та частини другої статті 173-2 КУпАП за тими самим обставинами, що мали місце 28.07.2026 близько 20:40, за адресою: АДРЕСА_1 , судом встановлено, що працівниками поліції дії учасників згаданого вище конфлікту ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ) кваліфіковано однаково, тобто вони обоє в одній і тій самій ситуації одночасно визнані і кривдниками, і постраждалими особами, що, на переконання суду, суперечить Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Як вбачається з наведених матеріалів, у згаданих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у названі у протоколах день і час виник словесний конфлікт із використанням нецензурної лайки, ОСОБА_1 викликала поліцію.

Таким чином, перелічені вище матеріали, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, є суперечливими і такими, з яких суд не може встановити дійсні обставини справи, відмежувавши домашнє насильство від сімейного конфлікту, а так само визначивши, хто є дійсно потерпілою особою в описаній вище ситуації. Допитати жодного з учасників справи також неможливо через їх неявку до суду та/або небажання брати участь у розгляді справи.

За наведених обставин суд вважає, що подані до суду документи адміністративного матеріалу позбавляють можливості здійснити повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи, а отже досягти завдань провадження в справі про адміністративні правопорушення, що в свою чергу є перешкодою для розгляду адміністративної справи по суті, з`ясування її дійсних обставин та притягнення до адміністративної відповідальності саме винної, а не іншої особи.

Тому суд за наведених обставин дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, не доведена належними і допустимими доказами.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62 Конституції України).

Наведені конституційні гарантії підлягають застосуванню й в справах про адміністративні правопорушення. Як наголошено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, при відсутності складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з усім наведеним вище суд вважає недостатніми зібрані та надані суду докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею 28.07.2026 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_2 . Тому справа в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, особою, яка постраждала від домашнього насильства (постраждалою особою) є особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. При цьому дитиною, яка постраждала від домашнього насильства визнається особа, яка не досягла 18 років та яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі, а також дитина, яка стала свідком (очевидцем) такого насильства (пункти 2, 8 частини першої статті 1 згаданого Закону).

Як наводилось на початку, за вчинення домашнього насильства, тобто за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, статтею 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність.

При цьому частиною другою названої статті КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за зазначене діяння, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до частини четвертої статті 269 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 цього Кодексу, вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

З огляду на наведене та враховуючи, що судом не встановлено вини ОСОБА_1 у вчиненні нею 28.07.2026 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_2 1виключно через поєднання в кожній з цих осіб і кривдника, і постраждалої особи під час складення протоколу особою, що в свою чергу, на переконання суду, не виключає самого факту конфліктної події 28.07.2026 за участю названих осіб у присутності неповнолітньої особи.

Тому вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, встановлена судом на підставі наявних в справі підтверджуючих доказів, зокрема:

формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, з якої вбачається характер стосунків кривдника ОСОБА_1 з постраждалою ОСОБА_3 (донькою);

рапортом поліцейського чергового бат. № 2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП від 02.05.2026 про виклик поліції на лінію «102», що надійшов 28.07.2026 о 20 год. 48 хв.;

відеозаписами з нагрудних камер (після прибуття на місце події).

У зв`язку з усім наведеним вище суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за частиною другою статті 173-2 КУпАП як вчинення домашнього насильства стосовно неповнолітньої особи.

Обставин, що обтяжують його відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачених статтею 35 КУпАП, судом не встановлено.

Передбачених статтею 34 КУпАП обставин, що пом`якшують йому відповідальність за адміністративні правопорушення, судом також не встановлено.

Зважаючи на наведене та враховуючи особу правопорушниці, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих відповідальність обставин, суд дійшов до висновку, що на правопорушницю ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини другої статті 173-2 КУпАП, у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією цієї статті. На переконання суду, такий вид адміністративного стягнення може забезпечити виправлення правопорушника; підстав для застосування інших видів адміністративного стягнення судом не вбачається.

Наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення не вбачається, оскільки відповідні положення статті 22 КУпАП не застосовуються, зокрема, до правопорушень, передбачених статтею 173-2 КУпАП.

Крім того, на підставі статті 40-1 КУпАП з порушниці слід стягнути судовий збір на користь держави у встановленому статтею 4 Закону України «Про судовий збір» розмірі.

Керуючись частиною першою та другою статті 173-2, а також статтями 33-35, 40-1, 221, 247, 251, 252, 276, 277, 283-285, 294, 300, 307, 308 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 (п`ятсот десять) грн.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений протягом 15 днів, у разі несплати штрафу у цей строк постанова суду надсилається для примусового виконання, а штраф буде стягнуто у подвійному розмірі (статті 307, 308 КУпАП).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. на рахунок: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Видати (надіслати) копії цієї постанови суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а після набрання постановою законної сили прокурору, до Батальйону № 2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, а також до органу опіки та піклування Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області до відома.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення зазначеного десятиденного строку, встановленого для її оскарження.

Суддя Л. А. Макаренко

Постанова набрала законної сили з "_____"____ 202____ року.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.