Ухвала суду № 139255117, 19.08.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/174/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Корсун Т.Г., за участю секретаря судового засідання Сороки М.М., представника заявника В.С. Славіна, розглянувши в селищі Ємільчине заяву АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ємільчинського районного суду Житомирської області знаходиться цивільна справа за заявою АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа.

АТ КБ «ПриватБанк» у заяві вказує, що оригінал виконавчого листа у справі № 277/174/15-ц був повністю та безповоротно знищений внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору), що унеможливлює його подальше пред`явлення до виконання у первинному вигляді. Остаточним і непереборним фактором став ракетний обстріл м. Львова з боку збройних сил рф 05 жовтня 2025 року, внаслідок якого приміщення за адресою: м. Львів, вул. Північна, буд. 2, 2А, 2Б, в якому зберігалися оригінали виконавчих документів стягувача, було повністю знищено вогнем, включаючи оригінал зазначеного виконавчого листа

Пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання обумовлений сукупністю об`єктивних, незалежних від стягувача поважних причин і тривалих форс-мажорних обставин. Відповідно до посадових обов`язків, супровід та відпрацювання даного проблемного активу, включаючи контроль строків та своєчасне пред`явлення виконавчих документів до органів ДВС, було закріплено за юрисконсультом Департаменту зі стягнення проблемної заборгованості в Північно-Західному регіоні Грабовським Вадимом Петровичем. Зазначений працівник неналежним чином поставився до виконання своїх обов`язків та допустив бездіяльність, внаслідок чого виконавчий лист не був повторно направлений на виконання, а самого працівника у зв`язку з цим згодом було звільнено.

Після його звільнення та проведення внутрішнього аудиту стягувачем було невідкладно розпочато процедуру підготовки виконавчого документа для направлення до органів ДВС. Завершити процедуру пред`явлення у стандартні строки стало неможливим через карантинні обмеження. Згідно з Указом Президента України № 87/2020 від 13.03.2020, а також постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 та № 1236 від 09.12.2020, з метою попередження розповсюдження COVID-19 на всій території України установлено карантин, який діяв до 01 липня 2023 року. Внаслідок цього обмежувалося пересування громадян та вводилися логістичні обмеження. При цьому, відповідно до пункту 3 Розділу XI «Прикінцеві положення» ЦПК України, на строк дії карантину строки пред`явлення виконавчого документа до виконання продовжувалися.

Таким чином, пропуск строку пред`явлення виконавчого листа зумовлений сукупністю об`єктивних і непереборних обставин: початковою бездіяльністю колишнього працівника, яка в подальшому збіглася з дією загальнонаціонального карантину та введенням воєнного стану, і була остаточно закріплена форс-мажором фізичним знищенням оригіналу документа внаслідок ворожого ракетного обстрілу 05.10.2025 року.

Станом на 30.06.2026 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишається непогашеною. Заявник звертає увагу суду, що станом на момент подання заяви виконавчий лист у справі № 277/174/15-ц не перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби чи у приватних виконавців, що підтверджується доданими витягами з Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) та Єдиного реєстру боржників.

У зв`язку з втратою виконавчого листа заявник звернувся з заявою про видачу дубліката виконавчого листа.

Представник боржника подав заперечення на заяву про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого лист, де вказав, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить протягом року. Обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

12.03.2018 року зазначений виконавчий документ у справі №277/174/15-ц, за твердженням заявника, нібито був переданий на зберігання до архіву Банку. Тобто стягувач з серпня 2016 року жодних дій щодо виконання судового рішення не вчиняв. Будь-яких доказів про те, що саме цей виконавчий документ був переданий в архів, матеріали справи не містять.

Боржник вказує також, що згідно з Указом Президента України № 87/2020 від 13.03.2020, карантин розпочався в Україні з березня 2020 року. Усерпні 2016 року виконавчий документ повернутий стягувачу, який, з його слів, помістив його 12.03.2018 до архіву (вже розуміючи про пропущені строки). Тобто в період серпень 2016 13 березня 2020 року (початок епідемії COVID-19 в Україні) стягувач пропустив строк подання вже до початку епідемії.

Звертаючись до суду, заявник доказово не підтверджує поважність причин пропуску процесуальних строків, натомість підтверджується їх безповажність. АТ КБ «ПриватБанк» є прямо зацікавленою стороною у поновленні строку, яка намагається за рішенням суду отримати дублікат виконавчого листа (втрата якого не підтверджена належними та достатніми доказами стосовно конкретно цього документа), і за рахунок надуманих обставин і доказів поновити пропущений без поважних причин процесуальний строк

Оскільки заявником не доведено, що виконавчий лист № 277/174/15-ц був об`єктивно втрачений саме внаслідок незалежних від нього причин у період перебігу строку пред`явлення, а також не наведено поважних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання (оскільки строк пред`явлення закінчився ще у 2017 році), заява про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення до виконання задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву.

Представник боржника (відповідача) не з`явився в судове засідання.

Суд, заслухавши представника заявника, перевіривши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно частини першої статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При цьому, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями частини першої статті 431 ЦПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12 дійшов висновку, що «аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (чинний на момент спірних правовідносин), визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 433 ЦПК України, стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Частиною 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII визначено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Відтак, строк звернення до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа спливає з строком для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Від вирішення питання про поновлення строку залежить вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа. В разі визнання неповажними причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем і відмови у поновленні пропущеного строку, суд відповідно відмовляє у видачі дубліката виконавчого листа.

Суд встановив, що 07.12.2015 року Ємільчинським районним судом Житомирської області було видано виконавчий документ у справі № 277/174/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Підставою для видачі виконавчого документа слугувало рішення апеляційного суду Житомирської області від 09.11.2015 року, яким частково змінено рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 березня 2015 року. А саме: зменшено розмір заборгованості по пені, стягнутої з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з 14 450,17 доларів США до 1 921,57 доларів США, а загальну суму заборгованості зменшено з 50 923,43 доларів США (що еквівалентно 802 553 грн 30 коп.) до 38 394,84 доларів США (що еквівалентно 605 102 грн 68 коп.).

Дата видачі виконавчого листа 07 грудня 2015 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання протягом року.

18.08.2016 року старшим державним виконавцем Ємільчинського районного відділу державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження № 51975235.

22.08.2016 року на підставі ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент вчинення дії), державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Перевіркою майнового стану було встановлено відсутність майна, на яке можна звернути стягнення, а на арешт та реалізацію квартири, яка перебуває в іпотеці, службою у справах дітей не було надано згоди.

Заявник зазначає, що 12.03.2018 року зазначений виконавчий документ у справі № 277/174/15-ц був переданий на зберігання до архіву Банку.

05 жовтня 2025 року внаслідок ракетного обстрілу м. Львова з боку збройних сил рф приміщення за адресою: м. Львів, вул. Північна, буд. 2, 2А, 2Б, в якому зберігалися оригінали виконавчих документів стягувача, було повністю знищено вогнем, включаючи оригінал зазначеного виконавчого листа.

Факт виникнення пожежі внаслідок обстрілу підтверджується листом заступника начальника управління начальника відділу № 1 Львівського міського управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України у Львівській області Грошко В. та копією Акту про пожежу від 06.10.2025. За вказаним фактом Слідчим відділом УСБУ у Львівській області 05.10.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025140000000276 за попередньою кваліфікацією ч. 1 ст. 438 КК України, про що надано відповідний витяг з ЄРДР.

Однак, суд встановив з матеріалів справи, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлений до 08 грудня 2016 року.

Постанова державного виконавця про повернення виконавчого листа датується 22.08.2016.

Після цього, як вказує заявник, виконавчий лист був переданий до архіву 12.03.2018, хоча у довідці АТ КБ «Приватбанк» про втрату виконавчого листа від 29.06.2026 вказано, що оригінал виконавчого листа №278/253/16-ц перебував на зберіганні в архіві банку з 21.11.2023 (а.с.186 т.1).

Таким чином, банк з 2016 року після повернення виконавчого листа відповідно до постанови державного виконавця не цікавився зверненням до виконання такого виконавчого документа, банком не вчинено жодної дії, яка б свідчила про його звернення до виконавчої служби.

Фактично, працівники банку передали без виконання виконавчий лист до архіву і лише у 2026 році звернулися до суду з відповідною заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката.

Заявник недобросовісно користувався належними йому процесуальними правами стягувача.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «КБ «Приватбанк» звернулося до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа поза межами строку.

Суд критично оцінює зсилання представника заявника на карантин та зупинення строків пред`явлення до виконання, оскільки карантин розпочався в Україні з березня 2020 року (початок епідемії COVID-19 в Україні), а стягувач пропустив строк подання вже до початку епідемії.

Стягувач допустив тривалу бездіяльність щодо виконання рішення суду, в якому він зацікавлений, та не надав суду обґрунтування поважності причин для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у розумні строки.

Заявник не надав доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав, зокрема вчинення ним усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення у справі.

Жодних поважних причин пропуску вказаного строку заявником не наведено. Тому підстави для його поновлення відсутні, оскільки банк упродовж тривалого періоду часу не виявляв інтересу до виконання рішення суду.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності дотримання принципу правової (юридичної) визначеності, які є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права (зокрема, рішення у справах «Єлоєв проти України», «Новік проти України»).

У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.

Положення Закону України «Про виконавче провадження», що обмежують строк на пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання, є законодавчим втіленням принципу правової визначеності та встановлюють строк, протягом якого боржник може очікувати примусового виконання рішення, ухваленого не на його користь.

Протягом цього строку позивач (стягувач), який бажає примусово виконати рішення суду, повинен вжити всіх залежних від нього заходів для отримання виконавчого документу та пред`явлення його до примусового виконання.

Проте, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідних дій стягувачем, правомірність очікування виконання рішення суду цілком залежала від дій стягувача щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання.

На даний час, банк діє всупереч принципам правової визначеності, оскільки вважає можливим через десять років відновити виконавче провадження.

Суд не може визнати поважними причини пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, недобросовісність працівника банку, його неналежне ставлення до обов`язків, звільненням працівника банку, оскільки банком не надано доказів, які б перешкоджали заявнику у межах строку, визначеного Закону України «Про виконавче провадження», пред`явити виконавчий лист до виконання.

Доказів поважності причин пропуску такого тривалого строку пред`явлення виконавчого листа до виконання заявник до суду не надав.

Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку. Законодавець обмежив строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.

Інших доказів, які б свідчили про об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для вчинення процесуальних дій заявником не подано.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.ч 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що відсутні правові підстави для поновлення АТ КБ «Приватбанк» строку для пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

За таких обставин, оскільки у цій справі вирішення заяви про видачу дубліката виконавчого листа прямо залежить від вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а суд відмовляє у його поновленні, тому й не має підстав для видачі дубліката виконавчого листа, що узгоджується із висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19).

Керуючись ст. 433, п.17.4 Розділом ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала складена 24 серпня 2026 року

Суддя: Т.Г.Корсун